Деякі українські регіональні медіа сприяють окупантам в інформаційній війні – аналітичний звіт (лютий 2018 р)

Комунікація

У лютому в друкованих виданнях в період моніторингового тижня з 05 по 11 лютого матеріали з ознаками політичної і комерційної замовності склали 6,9% від загального обсягу контенту, неналежно маркована реклама – 7,5%.

Не піддалися лютневій спокусі розмістити джинсу журналісти харківського сайту “МедіаПорт” й житомирського «Першого інформаційного».

Болючі теми, що стосуються АТО, військових дій, проблем родин, що постраждали від війни, висвітлювались лише у 2,6% публікацій. Проблеми вимушених переселенців, як і раніше, не хвилювали регіональні ЗМІ у лютому – менше одного відсотка матеріалів висвітлювали ці «важкі» теми (0,8%). Корупції місцеві ЗМІ приділили увагу лише в 1% матеріалів.

Задовго до виборів деякі політичні сили та окремі політики почали активно “джинсувати”. Регіональні ЗМІ допомагають їм у цьому. До замовних публікацій політичних партій «Народний фронт» та «Батьківщина», «Свобода», у лютому додалась «Громадсько-політична платформа Надії Савченко».

Політики, які замовляли джинсу у лютому, – Борислав Розенблат, Борис Колєсніков, Олександр Вілкул, Юлія Світлична, Олег Ляшко, Павло Жебрівський, Сергій Развадовський, Валерій Писаренко та інші.

Журналісти все частіше використовують пости в Фейсбуці в якості джерел інформації. Це призводить до розповсюдження неперевіреної інформації, скороспілих емоцій й відвертих фейків. Наприклад, газета “Наше місто” регулярно розміщує на своїх шпальтах пости мера Дніпра з його сторінки у Фейсбук й не ускладнює собі життя отриманням інформації з першоджерел або залученням коментарів від інших учасників подій.

У переважній більшості з 64 регіональних ЗМІ не було виявлено відвертих пропагандистських тверджень і закликів, фейків і провокацій, прихованих проросійських меседжів, що несуть загрозу державності та незалежності України.

Проте обурення експертів викликав сайт “Донецкие новости”, що належить Рінату Ахметову. Сайт дозволяє собі героїзувати маріонеток Кремля – псевдо-лідерів окупованих територій.

Підігрує ворогу й одеський сайт «Таймер», який протягом чотирьох років проводить відверту антиукраїнську політику, й використовує мову ворожнечі по відношенню до чинної української влади й усього українського загалом. Серед луганських медій найбільше просуває «потойбіччя» медіа-ресурс «Ирта-Fax» (власник Володимир Ландик), який транслює запах «руського міра» у вигляді проросійських прихованих меседжів, фейків, провокацій та відвертих пропагандистських тверджень.

Така “журналістська діяльність”, а насправді сприяння ворогу в інформаційній війні, не може не викликати обурення. Експерти ІДПО вважають, що на такі повідомлення мали б реагувати державні інституції, медіа організації, громадськість.

Як і під час попередніх моніторингів, у регіональних газетах більше половини контенту становить власна інформація, на сайтах – більше половини запозиченої, зчаста – не ідентифікованої.

Найбільше на шпальтах газет використовуються інформаційні жанри – короткі новини, повідомлення (46%); аналітичних матеріалів – 14% , серед яких якісні кореспонденції (10,4%), інтерв’ю (3,4%). Частка журналістських розслідувань в загальному потоці медіа матеріалів менша за 1% (0,2%).

Аналіз жанрів та джерел походження матеріалів дозволяє зробити припущення, що у друкованих ЗМІ спостерігається або нестача журналістів, або небажання редакцій готувати більш якісний контент. Високий рівень запозичених та не ідентифікованих матеріалів, велика кількість коротких новинних повідомлень, які ми спостерігаємо вже шостий рік поспіль, свідчить про фахову кризу у регіональних медіа.

Матеріали з ознаками політичної замовності, як і раніше, здебільшого висвітлюють діяльність органів місцевої, менше – центральної влади, їх керівників, структур, які мають безпосереднє відношення до власників газет та основних донорів редакцій, а також політиків місцевого та національного рівня, яких толерують редактори, або власники.

Далі детальніше про виявлені тенденції.

Незалежні експерти Інституту демократії ім. Пилипа Орлика дослідили контент 64 місцевих друкованих видань та електронних медіа з 5 по 11 лютого у 8 регіонах України: Донецькій, Луганській, Харківській, Чернівецькій, Одеській, Дніпропетровській, Житомирській, Львівській областях. У листопаді експерти ІДПО оцінили 1739 матеріалів друкованих видань та 2732 публікації новинних сайтів.

Відповідно до методології, незалежні експерти дослідили 1) наявність матеріалів із ознаками замовності та пропагандистських меседжів та фейків; 2) визначили відповідність матеріалів стандартам журналістики, 3) окреслили жанрове різноманіття (тільки для друкованих ЗМІ), 4) визначили походження матеріалів (власні, запозичені, не ідентифіковані), теми та тональності (негативна, нейтральна, позитивна).

Друковані медіа

Матеріали з ознаками замовності (політичної та комерційної) та неналежного маркування

У лютому в друкованих виданнях в період моніторингу матеріали з ознаками політичної і комерційної замовності склали 6,9% (5,8% у листопаді), неналежно маркована реклама – 7,5% (8,1% у листопаді).

Найбільше матеріалів з ознаками замовності і неналежно маркованої реклами в друкованих виданнях розмістили медіа Одеської області – 23%, Дніпра – 22%; Луганської – 23%, і Харкова– 15%.

Аналіз окремих ЗМІ виявив лідерів джинси у лютому – газети “Наше місто” (м. Дніпро) – 14,3%, “Вісті Донбасу” » – 13,5%, «Вечерняя Одесса» – 11,7%, «Одесская правда» – 11,8%, “Харьковские известия” – 10,6%, “Северодонецкие вести”– 11%, “Львівська пошта” – 9,5%, та чернівецька газета “Час” – 9,5%.

Звіт, лютий, 2018У газеті «Приазовский рабочий» (Маріуполь) окрім матеріалів про місцеву владу досить активно розміщуються матеріали про лідера «Радикальної партії» Олега Ляшка. Мова про нього йде у двох номерах з трьох, які виходили протягом тижня. При цьому майже тотожний матеріал «Ляшко требует возобновить госрегулирование цен на продукты и товары первой необходимости» розміщений на сайті газети «Сегодня» (10 лютого 2018 року).

І такі співпадіння аж ніяк не виглядають як спільна робота над матеріалом двох журналістів з різних регіонів України, а скоріш як PR-матеріал політичної партії, який був підготовлений та розісланий обраним ЗМІ для розміщення без позначки «на правах реклами». Медіа професіонали навіть термін гарний вигадали для просування таких рекламних послуг – «нативна реклама», але забувають, що й таку рекламу обов’язково потрібно маркувати.

У друкованих ЗМІ Донецької області часто публікуються матеріали про колишнього регіонала Бориса Колесникова: «Сначала перепись населения, а потом выборы!» (газета «Приазовский рабочий» № 15 від 9 лютого 2018 року, с. 2). Аналогічні матеріали були розміщені в інших ЗМІ (сайт газети «События» від 14.02.2018 року (http://sobitiya.com.ua/news_full.php?nid=22588) та сайт «Индустриалка» (http://iz.com.ua/ukraina/472775.html)).

Найбільше політичної «джинси» серед львівських видань опублікувала газета «Ратуша», перебравши на себе 67% заказухи серед друкованих виданнях міста. «Класичний приклад: міні-інтерв’ю з депутатом Верховної Ради (фракція партії «Блок Петра Порошенка») львів’янкою Оксаною Юринець, членом Комітету ВР з питань європейської інтеграції, – акцентує увагу львівський експерт Роман Шостак. – У вступі до цієї очевидної форми депутатського звіту на шпальті «Суспільство» газета називає Юринець «народною депутаткою від Львова», хоча вона була обрана в окрузі №117 – лише одному із 4-х виборчих округів м. Львова. Кілька таблиць перелічують здобутки депутатки, до яких зараховані майже всі кошти, залучені з державного бюджету для Львова. Депутатка також зазначила себе причетною до «інших добрих справ» на загальну фантастичну суму майже 2 млрд. гривень. А ось серед шести найвагоміших робіт у виборчому окрузі є така, в яку справді легко повірити: «Висадили клумбу соняхів»…», – іронізує експерт.

Харківські експерти відзначають в лютому “активність” народних депутатів, які займаються особистим піаром у власних регіонах. Наприклад, «Харьковские известия» постійно друкують схвальні матеріали про політика Валерія Писаренка. Конкуренцію йому склав депутат Олег Ляшко із 3-ма статтями протягом тижня. У газетах «Время» та «Вечерний Харьков» помічено публікації з ознаками політичної замовності від народного депутата Олександра Вілкула. Без будь яких коментарів практично ідентичні іміджеві тексти про очільницю області Юлію Світличну розміщують практично всі ЗМІ регіону.

Друковані видання продовжують приховувати рекламу. Найбільше неналежно маркованої реклами розмістили друковані медіа Луганська -15%, Одеси – 14%, Дніпра – 13%, Харкова – 7%.
Наприклад, лідером в антирейтингу з розміщення немаркованої реклами серед львівських видань стала «Львівська пошта» – 5,4%, займаючи чотири шпальти (!) під рубрикою «Офіційна пошта» у двох номерах (№10 за 3 лютого ; №11 за 8 лютого).

Звіт, лютий, 2018

У лютому одеська експертна група аналізувала видання Дніпра. Експерти зауважили помітну залежність деяких газет від місцевої влади. “Наприклад, «Наше місто» тільки позитивно відгукується про діяльність мера, передруковує повідомлення із його «Фейсбуку». В одному із текстів навіть було зазначено «про це журналіст “Нашого міста” дізнався на Facebook сторінці мера Дніпра». Також доволі «лагідні» публікації про очільника міста вміщує газета «Днепр вечерний», – констатує координаторка Наталя Стеблина.

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій (пропаганда, проросійські приховані маніпулятивні меседжі, інші фейки та провокації)

У лютому 2018, як і у листопаді минулого року, переважна більшість з 32 друкованих видань, які досліджувалися, не поширювали пропагандистських меседжів та фейків. Проте у житомирських газетах “Эхо” і “Житомирщина” проросійська пропаганда була зафіксована в одному відсотку матеріалів. Зокрема, кореспонденція А. Ковальського «С Россией мы торгуем больше чем со странами Евросоюза?» («Эхо» №8 за 14.02.18 ). Автор нав’язливо підкреслює переваги економічних відносин з Росією навіть в часи військового конфлікту: «Этому парадоксу не могут найти сколько-нибудь внятного объяснения даже руководители страны, которые инициировали принятие закона, поддержанного большинством Верховной Рады, определившего нашего главного торгового партнера как агрессора».

Газета «Житомирщина» розмістила маніпулятивний матеріал «Я зрозумів, що все серйозно…Чому священник перейшов з «патріотичної» до «московської церкви» ( 06. 02.18 , автор Олександр Ларін).

«Крім прихованого посилання, про переваги московської церкви, розміщення подібних матеріалів у суспільно-політичному виданні є порушенням журналістської етики, оскільки ображає почуття інших віруючих.», – зауважує експерт Андрій Сочинський. Газета «Житомирщина» також продовжує тенденційно підбирати матеріали з інших видань, в яких Україна виступає, як «країна-лузер»: «Україна опустилася в рейтингу рівня життя», «Новий уряд Німеччини підтримуватиме Україну за певних умов», «За Путіна готові віддати голоси 71,4% російських виборців» (09.02.18, Україна і світ. За повідомленнями інформагентств»).

Основні жанри, теми та тональність матеріалів

Серед публікацій в регіональних друкованих виданнях в лютому переважають інформаційні жанри – 46%; прес-релізи, звіти та інші інформаційні матеріали – 5%. Ще 3% складають інтерв’ю та різноманітні опитування. До аналітичних публікацій можна віднести 10% публікацій. Через відсутність глибоких аналітичних статей, ми зараховуємо до “аналітики” також і якісні кореспонденції та журналістські розслідування, яких у лютому було всього 0,2%.

Найменше на шпальтах регіональних медіа у лютому помічено журналістських розслідувань – 0,2%. На думку експертів, причиною цьому може бути кілька факторів – місцеві журналісти не хочуть сваритись із місцевими очільниками, не вміють шукати тем й погано володіють навичками розслідувальної журналістики, редакції не мають коштів на серйозні розслідування, не мають мотивації через низьку зарплатню й не шукають можливостей для пошуку фінансування.

Тематика публікацій

Протягом моніторингового тижня переважали розважальні та матеріали, які ми відносимо до категорії «Інше» (рецепти, кросворди, гороскопи, привітання, співчуття). Ці тексти склали третину контенту (32%).

Життя місцевої громади журналісти висвітлюють у 13.9% матеріалів; питанням культури присвячено 7,7% текстів; про спорт говориться у 6,4%, про політичні процеси – 3,3%; освіту і науку висвітлювали лише в 4,2% публікацій. Болючі теми, що стосуються АТО, військових дій, проблем родин, що постраждали від війни, висвітлюються лише у 2,6% публікацій. Проблеми вимушених переселенців, як і раніше, не хвилювали журналістів, які присвятили цій темі 0,8% від усього інформаційного потоку. Корупції місцеві ЗМІ також приділяють недостатньо уваги – 1% матеріалів виглядає замало з огляду на те, що 23% громадян вважають корупцію однією з найактуальніших проблем України.

Звіт, лютий, 2018

ІДПО хотів би зауважити, що місцеві газети не дуже переймаються інтересами та інформаційними потребами громадян, й не відображають порядок денний ані країни, ані власного регіону. Тематика більшості публікацій не відповідає пріоритетам аудиторій. Іноді здається, що мешканці міст можуть дізнатись більше важливих новин від сусідок біля під’їзду, аніж зі шпальт місцевої преси.

Про вимушених переміщених осіб друковані, наприклад, дніпропетровські ЗМІ не згадували зовсім. На освітянську тему вийшов аж (!) 1 матеріал, у газеті «Зоря». Проте, 37% (!) від загального числа газетних публікацій займають матеріали, які не є соціально-важливими і за методологією віднесені до категорії «Інше».

Детальніше про тематику місцевих друкованих ЗМІ Дніпра у матеріалі експерта Інституту Валерія Дрешпака (https://bit.ly/2G8OTCZ).

Звіт, лютий, 2018

Журналісти регіональних ЗМІ у лютому, як і раніше, не радують своїх читачів різноманіттям жанрів. 46% складають інформаційні жанри, 26% – інше. У жанрі інтерв’ю, який люблять багато читачів, написано 3% текстів. Аналітика займає на шпальтах видань 10% контенту. Журналістських розслідувань не було зафіксовано зовсім, як і рецензій. Авторськими колонками порадували тільки на рівні 2% текстів.

Щодо походження матеріалів в регіональних друкованих медіа восьми регіонів, то найбільший відсоток (48%) складають власні журналістські матеріали, але при цьому третину (32%) – це запозичені тексти, 19% контенту взагалі не ідентифіковані: не мають авторства та посилань на джерело.

Харківський експерт Юрій Хомайко звертає увагу на те, що “за шість років моніторингу газета «Харьковские известия» не змінюється на краще і все більше нагадує інформаційний бюлетень міської ради. Дуже мало матеріалів мають авторський підпис. У разі якщо це не прес-реліз у чистому вигляді, то матеріал все одно готується на основі не власних журналістських спілкувань з посадовцями, які означені як джерела інформації, а на основі тексту що був отриманий з відповідної установи. Навіть публікації про події у культурному житті є запозиченими. У кращому випадку поруч з підписом штатного журналіста стоїть слово «підготував».

Звіт, лютий, 2018Аналіз жанрів та джерел походження матеріалів дозволяє зробити висновок, що у друкованих ЗМІ спостерігається або нестача журналістів, або відсутність мотивації готувати більш якісний контент. Високий відсоток запозичених та не ідентифікованих матеріалів, велика кількість коротких новинних повідомлень, які ми спостерігаємо вже шостий рік поспіль, свідчить про фахову кризу у регіональних медіа.

Протягом лютневого моніторингу ІДПО засвідчив переважно нейтральну тональність в друкованих виданнях (77%). Матеріалів з негативним забарвленням в газетах 7% – здебільшого кримінальна хроніка та чорний піар, й 15% текстів мають позитивну тональність.

ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ

В інтернет-виданнях експерти зафіксували 8,1% матеріалів з ознаками замовності та 0,8% неналежно маркованих публікацій.

Першість в антирейтингу щодо розміщення джинси, на думку незалежних експертів, тримають сайти Чернівців – 18,5%; Одеси – 12,2%; Луганська і Житомира – 9,3% та 8,1% відповідно.
Найвищий показник матеріалів із ознаками замовності та цензури мають чернівецькі «BukNews» – 38,8%, «Чернівці Таймс» – 21,6%, «БукІнфо» – 14,4%, одеські «Таймер» – 23,6% «Трасса Е95» – 12,3% та «Журнал Житомира» – 26,8%.

Провідний герой «джинси», наприклад, на сайті «Трасса Е95» – народний депутат Фурсін (тематика традиційна: допомога громадянам, закупівля меблів для дитячого садочку). Також традиційно видання цитує заяви «Опозиційного блоку».

Одеські експерти зафіксували проросійські меседжі та пропагандистські матеріали у виданні «Таймер». Видання використовує такі вирази, як «правительственные войска» (у матеріалах про війну на Донбасі), «правосеки», «бандеровская идеология». Окремо відзначимо рубрику «публікації»: цього разу автори сайту захищали Сталіна у публікації, що була присвячена річниці Сталінградської битви, а також стверджували, що в Україні намагаються одягти «намордник на непослушные СМИ», маючи на увазі «Вести» та «Страну.ua».

Звіт, лютий, 2018

Найбільше матеріалів з ознаками комерційної замовності розміщено на сайті «Журнал Житомира» – 26%. Це виключно комерційна «джинса», яку сайт розміщує у розділі «статті» – Секційні ворота для гаражу у Житомирі, які слугуватимуть довгі роки. Про типи пружин розповідає brama-market.lviv.ua. Подібних матеріалів на сайті 25 із 95.

В лютому в інтернет – виданнях Львова виявлено 4,6% матеріалів з ознаками замовності. Найбільше її у “Гал-Інфо” – 9%. У трьох інших агенціях – по 5%.

«Збільшення кількості матеріалів з ознаками політичної замовності у ЗМІ свідчить про підготовку до виборів. Вже готується електоральне підґрунтя. Достатньо чітко, по персонах та політичних партіях, видно рівень лояльності власників та редакцій до тих чи інших політичних сил. Достатньо тривожною тенденцією є розміщення на одному із сайтів («Донецкие новости», що належить Рінату Ахметову) матеріалів, які популяризують ОРДЛО. Причому, ці матеріали не містять критичного осмислення ситуації по той бік, а йде ретрансляція фреймів та смислів, що наносять шкоду національній інформаційній безпеці»,- підкреслює Сергій Бондаренко, кординатор донецької моніторингової групи ІДПО.

Проросійські меседжі

Незалежні експерти зафіксували проросійські меседжі, пропаганду і фейки в Інтернет виданнях Одеси – 3,7% проросійських меседжів і 2% фейків, Луганська – по 1,4% відповідно і Донецька – 1,8% проросійських меседжів.

Лідером у розміщенні проросійського контенту став одеський «Таймер» із 13,2% проросійських меседжів і 7,5% фейків. Сайт «Донецкие новости» (власник Рінат Ахметов) опублікував – 7% матеріалів з проросійськими меседжами.

Луганський «Ирта-Fax» опублікував 5,6% статей із пропагандою, 4% – із проросійськими меседжами, і 5% – фейкових новин, луганський «СityNews» – 1% проросійських меседжів. Одеська «Думская» запропонувала читачам 0,8% проросійських меседжів.

На сайті «Донецкие новости» протягом тижня з 5 по 11 лютого 2018 року була розміщена серія матеріалів, яка відверто рекламувала підприємства, що розміщені на окупованій території: «В «ДНР» рассказали о работе Харцызского канатного завода (Фото)» від 05.02.18 (https://dnews.dn.ua/news/665570), «В «ДНР» начали призводить свои жареные семечки и арахис (Фото)» від 05.02.18 (https://dnews.dn.ua/news/665601). Діяльність та успіхи «державних органів та установ» «ДНР» відверто просувались через публікації «В «ДНР» на продукцію машиностроения будут выдавать российские сертификаты» від 07.02.18 (https://dnews.dn.ua/news/665841), «Л-ДНР» создают «единое таможенное пространство» від 09.02.18 (https://dnews.dn.ua/news/666159), «В «ДНР» зовут пенсионеров на сверку» від 10.02.18 (https://dnews.dn.ua/news/666248)). Сайт дозволив собі публікації, що легітимізують ОРДЛО через позиціонування терористів стороною конфлікту з Україною («Сводка из зоны АТО за 9 февраля: вести сторон конфликта» від 10.02.18 (https://dnews.dn.ua/news/666220)), трансляцію російських смислів без критичної обробки заяв МЗС РФ щодо оцінки міжнародної ситуації та дій США («В России резко отреагировали на ядерную доктрину США и обвинения в агрессии» від 05.02.18 (https://dnews.dn.ua/news/665604).

Звіт, лютий, 2018Подібні публікації сайту, що працює на українській території, не можна розглядати як інформацію про події на окупованій території. Вони насаджують думку, що окуповані території вже мають легітимне керівництво і більше не є територією України, маючи російську валюту та працюючи за російським законодавством.

І назви, і сам контент матеріалів є відверто антидержавним та викликає занепокоєння, на яке повинні відреагувати відповідні служби. Експерти ІДПО фіксують розміщення таких матеріалів на сайті «Донецкие Новости» у листопаді та лютому. Вочевидь це усвідомлена позиція редакції та власника ресурсу”- підкреслюють донецькі експерти Інституту.

Детальніше про антиукраїнську редакційну політику Донецких новостей у публікації експерта ІДПО Любові Василик на сайті “Детектор медіа” (https://bit.ly/2DX6aZE).

Сумські експерти, які оцінювали луганські медіа, стверджують, що «У медіа Луганщини запах «руського міра». Це виявляється у вигляді проросійських прихованих меседжів, фейків і провокацій, відвертих пропагандистських тверджень. Найбільше «потойбіччя» на медіа-ресурсі «Ирта-Fax» (власник Володимир Ландик).»

Так, посилаючись на «Известия», тут стверджують, що для врегулювання ситуації більше підходять «пропозиції президента Росії», ніж «пропозиції України та США» (http://irtafax.com.ua/news/2018/02/2018-02-05-3.html). Як про буденну, а то й емоційно позитивну подію, сповіщають, що: «В “ЛНР” сократили численность «молодежного парламента» (http://irtafax.com.ua/news/2018/02/2018-02-05-12.html); «В ФСБ рассказали феерическую историю задержания украинского алиментщика в Крыму» (http://irtafax.com.ua/news/2018/02/2018-02-07-7.html); «В Грузии ранили воевавшую на Донбассе женщину и убили ее сына» (http://irtafax.com.ua/news/2018/02/2018-02-07-16.html); а «“ЛНР” увеличила штрафы для перевозчиков, которые ездят без “лицензии”» (http://irtafax.com.ua/news/2018/02/2018-02-09-6.html), – з тривогою констатує Володимир Садівничий.

Підігруючи московським провокаціям, «Ирта-Fax» в доволі серйозній манері розповідають про законність існування в Києві «Десятинного монастиря» (http://irtafax.com.ua/news/2018/02/2018-02-05-14.html); тричі за тиждень у заголовок виносять поняття «антибандерівський закон», хоча контекст цього й не вимагає; цитують російський «закон» «Про свободу совісті та релігійні об’єднання» (http://irtafax.com.ua/news/2018/02/2018-02-06-1.html); уміщують роз’яснення «потойбічного» «пенсійного фонду» (http://irtafax.com.ua/news/2018/02/2018-02-07-19.html). Одним з постійних джерел інформації для цього інформаційного порталу з адресою, що закінчується на «ua», виступає не що інше, як прес-служба «МЧС ЛНР» (http://irtafax.com.ua/news/2018/02/2018-02-05-19.html)».

Можна знайти виправдання великій кількості «потойбіччя» в тому, що в Луганському та Донецькому регіонах проживають багато переселенців, для яких важливо отримувати новини з окупованих територій. Проте, контексти та інформаційне наповнення публікацій цих сайтів створюють підстави вважати їх відверто антиукраїнськими.

Така “журналістська діяльність”, а насправді сприяння ворогу в інформаційній війні, не може не викликати обурення. Експерти ІДПО закликає державні інституції, медіа організації та громадськість звернути увагу на діяльність цих сайтів – «Донецкие новости», Таймер, «Ірта Fax» – й вжити відповідні заходи.

У лютому, як і у листопаді, в онлайн виданнях майже кожна п’ята новина була кримінального характеру – 18,6% (22% у листопаді). Справедливим буде відзначити, що кримінальних новин стало менше, ніж у травні 2017, коли 29% становили кримінальні новини. Життя місцевої громади висвітлювалось у 15% матеріалів, що потрапили у тижневу вибірку; 11% контенту – “білий шум” (кросворди, рецепти, поздоровлення…); військові дії, проблеми ветеранів, поранених родин загиблих хвилюють журналістів на рівні 7-8%; проблеми переселенців – 3-4%; проблеми корупції присвячено лише 2%контенту; наука і освіта цікавлять журналістів на рівні 3-4%; питання культури – 4 -5%.

Звіт, лютий, 2018

“…не можна вважати нормальним, коли значна частина повідомлень йде з посиланням на правоохоронні органи. Через це створюється картина нібито життя міста та області складається переважно з правопорушень, дорожньо-транспортних пригод, нещасних випадків та пожеж. Поряд з дійсно серйозними злочинами та аваріями у стрічку новин потрапляють і доволі рядові, дрібні випадки на кшталт крадіжки телефону, або зіткнення авто, що обійшлося навіть без травм. І тільки небажанням шукати суспільно значущу інформацію можна пояснити цю ситуацію, – переконані харківські експерти ІДПО.

“Інтернет-видання, аудиторія яких значно молодша і більша за аудиторію газет, тему життя місцевих громад і діяльності місцевого самоврядування традиційно розділили з матеріалами за кримінальними новинами. Наповнювати такі рубрики технічно чи не найлегше. Адже це подієві матеріали, які привертають увагу і чи не самі собою пливуть до рук репортерів. Так, саме дорожньо-транспортні пригоди та кримінальна тематика займає 30% контенту «Інформатора». Проте в такий спосіб іде викривлення дійсності – громадянин, який протягом тривалого часу може й не бачити якихось правопорушень, усе ж знаходиться під тиском тривожного очікування, – аналізують ситуацію в інтернет – виданнях Дніпра”, – розмірковують дніпропетровські експерти ІДПО.

На відміну від друкованих видань, де більше частину складає частка власних журналістських матеріалів, в електронних медіа переважають запозичені тексти – таких 54%. Власні публікації складають 39% матеріалів, та 6% – взагалі не ідентифіковані.

Зокрема, власних матеріалів у львівських онлайн медіа в понад тричі менше (20%), ніж у газетах (68%); у той час як відсоток запозичених сягає 80%.

Доступність викладу на сайтах трохи нижча через те, що редакції сайтів мало переробляють офіційний стиль прес-релізів, тож тексти перенасичені офіційно-діловою специфікою, важкими стилістичними конструкціями, не завжди зрозумілою читачеві термінологією, абревіатурами.

Лютневий моніторинг ще раз довів, що електронні ЗМІ постійно і відчутно програють друкованим за кількістю власних матеріалів, заповнюючи свої колонки чужими неперевіреними меседжами. При цьому веб-медіа частіше ідентифікують запозичений контент, тому не ідентифікованих новин та інформації в них у два з половиною рази менше, ніж в друкованих (6% онлайн проти 19% в друкованих).

Що ж до тональності публікацій, то в електронних виданнях також переважають нейтральні публікації – 81%. Позитивну тональність, на думку експертів, мають 8,5% публікацій, негативну – 10,3% матеріалів.

Проте харківські експерти звертають увагу на випадки не виправданого негативу. “Останнє місце спортсмена на Зимовій Олімпіаді – ще не привід для заголовку «Український саночник – найгірший» (АТН), або таке: «Перша біатлонна гонка. Провал українок» (також сайт АТН)” , – зауважує координаторка Людмила Доля.

Про моніторинг:
Моніторинг регіональних друкованих та Інтернет – медіа на предмет дотримання ними професійних стандартів проводиться Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика з вересня 2014 року у Львівській, Донецькій, Харківській, Сумській, Дніпропетровській, Одеській, Чернівецькій та Житомирській областях. Кожний регіон представлений чотирма регіональними друкованими та чотирма онлайн-виданнями. У лютому 2017 року замість Сумської області було додано Луганську.

Метою моніторингу є підвищення рівня медіа грамотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіа контенту.

На відміну від минулих років, коли ІДПО досліджував лише соціально-важливі матеріали, моніторинг 2017-2018 років досліджує увесь обсяг опублікованої інформації. В Донецькій та Луганській областях до аналізу взяті видання, що виходять на підконтрольній українській владі території.

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, що розроблена ІДПО в рамках проекту «У-Медіа» Інтерньюз спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією «Телекритика» зараз «Детектор медіа») і оновлена Інститутом демократії в 2017 році.

Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації ІДПО. Висновки й точки зору, що висловлені в моніторингових звітах, можуть не збігатися з точкою зору USAID чи Інтерньюз.

Контакти:
Світлана Єременко, керівник проекту з моніторингу регіональних ЗМІ Інститут демократії ім. Пилипа Орлика,
тел. 050 4701159,
svitlana.yeremenko@gmail.com.

USAID

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *