Як журналістам візуалізувати свої історії під час пандемії

Як правильно працювати з даними та візуалізувати їх під час пандемії COVID-19? Як не ввести в оману читача і не нашкодити йому? Цим питанням була присвячена панельна дискусія на Датафест Тбілісі, що цього року відбувається онлайн. Фестиваль даних відвідали експерти Інституту демократії імені Пилипа Орлика – Микола Польовий та Наталія Стеблина. 

Друкуємо тези панельної дискусії про візуалізацію даних у журналістиці.

Як розповісти про поширення коронавірусу на прикладі м’ячиків – досвід Washington Post

Візуалізація даних – дуже важлива під час пандемії, адже таким чином журналісти можуть ефективніше доносити інформацію і пояснити складні речі на простих прикладах. 

Проте читачі, як правило, не взаємодіють із візуалізацією так, як цього від них хочуть дизайнери чи журналісти, розповідає Гаррі Стівенс з Вашингтон Пост. Тому, за його словами, не потрібно створювати нові незвичайні візуальні форми, адже для цього потрібен буде спеціально підготований читач. Саме тому Гаррі Стівенс створив дуже просту візуалізацію-симуляцію, яка показує, як саме поширюється вірус у місті із населенням у 200 осіб. 

За допомогою м’ячиків, які рухаються у випадковому порядку, читач на власні очі бачить, як з одного випадку виникають інші випадки заражень. «Заражені» м’ячики змінюють свій колір. Також на симуляції видно м’ячики, які «видужують» – таким чином у динаміці читачі розуміють, що відбувається у віртуальному місті. 

Гаррі Стівенс розробив декілька симуляцій: таку, в якій частина м’ячиків нерухома (таким чином відтворюється місто, в якому частина жителів дотримується режиму самоізоляції) і таку, в якій симулюється вихід із карантину. 

«Люди в цілому розуміли, як поширується вірус, проте важливо було проілюструвати це», – говорить Гаррі Стівенс. Хороша візуалізація, за його словами, допомагає людям робити порівняння на основі їхніх власних даних. Тож в кінці публікації, в якій розповідається про поширення коронавірусу, читач отримує три графіки, в яких бачить різницю, залежно від того, чи дотримувалися жителі карантину і самоізоляції в уявному місті. 

На запитання про те, як з’являють ідеї подібних візуалізацій, Гаррі Стівенс говорить, що він експериментує із візуалізацією просто для розваги. «Виходить, що поза роботою я роблю те саме, що і на роботі. Проте ніколи не знаєш, чим закінчяться твої експерименти».  Так виникла і ця ідея. М’ячики, створені за допомогою Java Script. До речі, код цієї програми відкритий, тож кожен може поекспериментувати із ним самостійно.

«Коли робиш візуалізації – не нашкодь» – досвід від Excella 

Сьогодні ми усюди бачимо графіки із інформацією про коронавірус, але все ж, перш ніж публікувати їх, потрібно зробити паузу – і подумати, чи не вводять ці графіки в оману. Про це розповідає Аманда Макулес, із компанії Excella. 

За часів пандемії журналісти та їхні візуалізації можуть спотворювати дійсність навіть ненавмисне. Саме тому важливо, щоб працівники ЗМІ розуміли, як відбувається збір даних. Приміром, розповідає Аманда Макулес, від того часу, як у людини із підозрою на коронавірус взято тест, і до моменту внесення інформації до бази, минає багато етапів. І багато часу. Тож дані, які ми бачимо на графіках сьогодні, насправді, відображають минулу картину. Тому інформація про кількість хворих, яку на основі офіційних даних поширюють журналісти, не є найбільш важливою. Є й інші показники, на які можна звертати увагу. Це кількість шпиталізованих пацієнтів. Це криві поширення вірусу. І, звісно, рівень смертності. 

«Коли ми друкуємо візуалізацію, маємо розуміти, яка інформація у нас є і якої немає. І також – бути максимально відвертими щодо даних із читачами». – говорить Аманда Макулес.

На її думку, журналісти, що працюють із візуалізаціями, мають орієнтуватися на ці п’ять правил:

1. Бути чесними, якщо ви не певні щодо якоїсь частини даних. Пишіть про це. 

2. Пам’ятайте, що дані – це люди, а не тільки цифри. Інколи історії можуть бути важливішими за цифри. У приклад Аманда Макулес наводить фото картоплі у штаті Айдахо (США). Одна з ферм вимушена була викинути тонни картоплі, оскільки на неї не було попиту. Адже ресторани, які купували її, закрито. У той самий час велика кількість людей по всьому світу не упевнені у тому, чи матимуть вони достатньо їжі у майбутньому.

3. Співпрацюйте із експертами. Вони допоможуть роз’яснити дані.

4. Будьте вдячні за фідбек. Адже так ви зможете дізнатися, чи правильно розуміють ваші візуалізації.

5. Шукайте додаткові дані. Що ще можна проаналізувати?

Проте головне, каже Аманда Макулес, зробити паузу перед пубілкацією і подумати, чи не зашкодить ваша візуалізація читачам, чи не введе їх в оману. Адже на дані потрібно дивитися так само, як і на будь-яке інше джерело в журналістиці. Дані, як і джерела, можуть вводити в оману. А погані дані взагалі не потрібно візуалізувати.

Детальніше про етичні рекомендації щодо візуалізації даних можна почитати на сайті medium.com

* * *

Датафест Тбілісі – щорічний фестиваль для журналістів, громадських активістів, науковців – усіх, хто використовує дані у своїй роботі. Перший захід було проведено у 2017 році. Цього року у фестивалі беруть участь близько 400 людей із 40 країн світу. Захід триває протягом 22-24 травня.

підготувала Наталя Стеблина

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *