13 вересня 2024 року у Києві відбулася всеукраїнська конференція регіональних засобів масової комунікації «Українські локальні медіа під час війни: що дає сили?», яку організував Інститут демократії імені Пилипа Орлика.

На відверту розмову за принципом «рівний – рівному» з’їхалися медійники з Житомирської, Сумської, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Херсонської, Харківської, Полтавської, Київської, Хмельницької, Чернівецької, Закарпатської, Кіровоградської, Одеської, Запорізької областей України. «На нашій конференції не було випадкових людей, – каже медіаекспертка ІДПО Олена Самойленко. – Усіх присутніх ми знаємо не перший рік: це, зокрема, редакції, контент яких ми досліджуємо, проводячи моніторинги, а також ті, для кого проводили навчання чи залучали до спільних проєктів».

«Ми дуже цінуємо роботу регіональних медіа. Вважаємо її особливо важливою у час жорстокої війни Росії проти України. Ми маємо безліч прикладів самовідданості редакторів і журналістів, які випускали газету ризикуючи, самотужки розвозили видання у щойно звільнені села, щоб надати людям правдиву інформацію. Адже жителі регіонів найбільше довіряють своїм місцевим медіа. Ми знаємо, що регіональні медіа не просто виживають, вони прагнуть стати кращими, якіснішими, сучаснішими, і у цьому ми намагаємось їм сприяти. Саме тому організували цю конференцію, щоб журналісти обмінялися досвідом, поспілкувались, підтримали один одного», – вважає очільниця ІДПО Світлана Єременко.

Зрозуміло, що така подія, як і загалом діяльність Інституту демократії імені Пилипа Орлика, була б неможливою без підтримки партнерів і донорів. Як зауважила директорка проєктів Internews в Україні Джилліан МакКормак, готовність регіональних медіа працювати, щоб бyти краще, свідчить про велику зрілість і професіоналізм регіональних редакцій. «Коли справа доходить до того, яким медіа люди віддають перевагу, щоб дізнатися всеукраїнські новини, переможцями зазвичай стають соціальні мережі національних каналів, національні веб-сайти, національні телеканали. Але коли мова заходить про радіо та друковані медіа, перевага віддається регіональним медіа. Місцеві новини дуже важливі для людей», – підкреслила пані Джилліан у своїй промові і подякувала присутнім за те, що продовжують, незважаючи на всі труднощі, інформувати свої громади.

Загальний стан справ, виклики і можливості локальних медіа в Україні на прикладі роботи
своєї команди, що об’єднує 62 сайти, окреслила керівниця інноваційних проєктів мережі
гіперлокальних медіа Rayon.in.ua Наталія Пахайчук. Вона розповіла про систему
управління, що допомагає успішно працювати на ринку та постійно розпочинати нові
проєкти. «Відстань від ідеї до реалізації має бути не більшою ніж 48 годин, – вважає пані
Наталія, – успіх дуже залежить від швидкості прийняття рішень». Також вона порадила
зберігати та підсилювати репутацію як безцінний капітал і докладати маркетингових зусиль
до побудови бренду, формування позитивного іміджу. Окремі поради стосуються
можливостей кооперації та партнерства на медійному ринку: «Журналісти можуть і мають
співпрацювати з журналістами. Не вистачає власних фахівців? – Шукайте і запозичуйте!
Ідіть у професійні тусовки – знайомтеся, запрошуйте, пропонуйте», – закликає Наталія.

Але якими б сильними не були зв’язки та взаємодопомога всередині спільноти, під час війни локальним медіа не обійтися без підтримки держави, – вважає член Нацради з питань телебаченні і радіомовлення Олександр Бурмагін. За його словами, медіа сьогодні потерпають, в першу чергу, безпосередньо від воєнних подій, окупації територій, знищення обладнання, що унеможливлює відновлення діяльності мовників, навіть якщо вдається релокуватися.

Ми як регулятор максимально робимо усе, що є в наших можливостях і повноваженнях, для того, щоб підтримувати місцеві медіа. Вважаю, що Міністерство культури та стратегічних комунікацій, як ключовий гравець з точки зору розроблення державних політик і політики в медіасфері, має відігравати більш активну роль, – каже пан Олександр. – А стосовно фінансування моя особиста позиція така: я вважаю, що повинен існувати фонд для локальних медіа, який би фінансувався з державного бюджету. Якусь частинку з ресурсів, які сьогодні виділяються на Єдиний Марафон, на телеканал «Рада», «АрміяТБ», варто було б перерозподілити. Величезна подяка міжнародним партнерам, грантовим організаціям, які, без перебільшення, забезпечили виживання локальних регіональних медіа в Україні. Але держава має бути більш активною в цій частині, тому що це – питання національної безпеки. Якщо у нас будуть з’являтись так звані інформаційні пустелі, навіть на локальному рівні, туди відразу буде заходити ворог.

Поділитися досвідом діяльності поза межами рідних міст і областей на конференції зголосилися декілька редакцій, які представляють Донецьку, Луганську, Херсонську, Харківську і Запорізьку області. Про співпрацю з медіа заради виживання говорила головна редакторка херсонського онлайн-видання «Кавун.City» Євгенія Вірлич яка, зокрема, вважає, що «у нас немає конкурентів – у нас є партнери. Медіа мають дружити. Якщо не дружать, то принаймні не мають заважати один одному жити. Разом ми – сила. Те, що роблять медіа, – це про довіру і ставлення один до одного, як до родини. Медіа не можуть і не мають бути однаковими».

Пані Євгенія торкнулася також важливості підтримки з боку формальних і неформальних професійних об’єднань, зокрема, допомоги від Національної спілки журналістів України (НСЖУ) та фейсбук-спільноти «Жінки в медіа».

Перша секретар НСЖУ Ліна Кущ дуже добре знає, наскільки непросто працювати локальним медіа в Україні, як багато викликів, складнощів, до яких додаються регіональні нюанси. Одна з найбільш болючих проблем для газетярів – непропорційно високі тарифи «Укрпошти» на доставку газет. «Це ненормально, бо знецінюється важка і часом небезпечна праця журналістів, у тому числі – у прифронтових регіонах. Тому ми закликаємо об’єднувати зусилля, щоб протистояти такому диктату, бо підвищувати ціну на газету в нинішніх умовах – неможливо», – наголосила пані Ліна. Вона також зауважила, що у програми повоєнного відновлення регіонів повинні бути включене відновлення місцевих медіа, але поки що цього не бачимо.

Окрім розмови про особливості діяльності релокованих медіа, частина конференції була присвячена життю на умовно мирних територіях і, зокрема, зусиллям, яких медіа докладають до збереження пам’яті про загиблих захисників, створюючи справжні регіональні літописи.

Спільнота дійшла згоди, що найкращий формат розповіді про загиблих героїв – саме історії. Та й загалом йшлося про те, що новини – новинами, але, як сказала редакторка інформаційно-аналітичного онлайн-видання «Заголовок» (Ужгород) Ганна Семенюк, навряд чи потомки будуть досліджувати наші часи по інформаційних повідомленнях за певну дату, тоді як історії людей під час війни можуть дати неабиякий матеріал для розуміння.

Емоційно і змістовно ми отримали те, на що розраховували, – каже одна з організаторок конференції Олена Самойленко, – відверту, щиру, жваву розмову про те, що болить, поради щодо «ліків» від тих, хто вже подолав якийсь виклик, радість за успіхи інших та бажання навчатися самим. А ще – зрозуміли, яким темам варто приділяти увагу найближчим часом. Серед них – питання професійної доброчесності в журналістському колі, а точніше – що робити із крадіжками ексклюзивних локальних матеріалів, які дозволяють собі деякі медіа?

«Аудиторія заходу – переважно редакторки і кілька редакторів локальних медіа. І це ті люди, яких чудово розумієш з пів слова, бо всі працюють в різних куточках України, але такі схожі у своїй любові до професії і реаліях праці», – підсумувала Наталія Пахайчук, зауваживши важливість «підкріпитися дружніми обіймами», які, зокрема, і дають журналістам сили. А шеф- редакторка «Вільного радіо» (Бахмут) Анна Сердюк додала: «Справді важливо було почути колег та їхній досвід в цих умовах релокації. Та й загалом обмінятись тим “як ми всі”, так би мовити, поміряти температуру по палаті».