Серед публічних росіян, які засуджують Путіна, є ціла низка таких, що допомагали йому будувати сучасну фашистську державу, але після повномасштабного вторгнення прозріли і почали казати «нєт войнє», що б це не означало. Проте є й інший персонаж: та, хто підтримувала Україну до Великої війни і на її початку, але згодом почала розвертатися в сторону Кремля… Мова – про російську публіцистку Юлію Латиніну.
Очільниця Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Світлана Єременко та аналітикиня ІДПО Наталя Стеблина взяли участь в дискусії “Хорошие русские” – хто вони? (феномен “хороших русских” у гібридній війні московії проти України і Заходу), яка відбулась 19 грудня в Медіацентрі Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв.
Неспроможність стримати конфлікт призвела до величезних страждань і геополітичних зрушень. Чому США не взяли на себе зобов’язання перед НАТО?
25 жовтня в Киеві у пресцентрі агентства “Укрінформ” відбулася презентація книги “Деконструктори правди. Як російські опозиційні медіа висвітлюють Велику війну Росії проти України”. Презентацю провів Інститут демократії ім. Пилипа Орлика.
Цією статтею ми завершуємо цикл публікацій про проблеми, які заважають журналістам Румунії та Молдови оперативно та якісно висвітлювати війну Росії в Україні.
Бойкот Путіним річниці Женевських конвенцій ще більше демонструє його погляди на міжнародне гуманітарне право і закони війни.
План війни Володимира Путіна був простим. Російські танки мали в’їхати до Києва, а спецназ мав захопити ключові будівлі і підняти російський прапор. Операція – завоювання України і встановлення маріонеткового уряду – мала б зайняти близько трьох днів. Захід, звичайно, жахнувся б. Але – рано чи пізно – він неохоче визнав би цю нову і велику російську реальність. Однак, через два з половиною роки після повномасштабного вторгнення, тріумфальний парад, який Путін планував провести на київському Хрещатику, так і не відбувся.