Ми продовжуємо досліджувати, чого не вистачає журналістам Румунії та Молдови, щоб оперативно та правдиво висвітлювати війну Росії проти України. Проблем, як виявилося, […]
Сьогодні багатьом українцям добре знайоме поняття пропаганди. Особливо гостро про це почали говорити після повномасштабного вторгнення. І якщо з відкритою пропагандою все більш-менш зрозуміло, то набагато складніша ситуація із замаскованою. Саме це проблемне питання досвідчені медійники та журналісти-початківці розбирали під час тренінгу, який організував Інститут демократії імені Пилипа Орлика у партнерстві з Дніпровським центром журналістської солідарності НСЖУ.
Інститут демократії імені Пилипа Орлика продовжує аналізувати так званий російський ліберальний медійний простір — журналістику та представлених у ньому публічних осіб — на предмет наявності чи відсутності прокремлівських, імперських наративів.
Про повномасштабне вторгнення Росії в Україну румунські медіа пишуть регулярно. Але, на жаль, рідше ніж на початку повномасштабного вторгнення і не завжди на першій шпальті.
Інститут демократії імені Пилипа Орлика й далі аналізує так звані хороші російські медіа, які виступають «проти війни» та відстоюють «ліберальні» погляди. У цих текстах ми звертаємо увагу на можливі прокремлівські наративи та роз’яснюємо, яким чином їхнє поширення може впливати на аудиторію, яка все це споживає.
Сьогодні ми спробуємо довести, чому “велика російська культура”, по-перше, не зовсім російська (більшість митців “вкрадені” у поневолених народів). По-друге – взагалі не така “гуманістична”, як здається на перший погляд тим, хто погано обізнаний з історією та сьогоденням “матушки Росії”.
Чому росіяни не протестують проти війни? Проти вбивства Навального? Чому й досі поважають Радянський Союз, ностальгуючи за минулим? Думаю, схожі питання хоча б одного разу ставив перед собою кожен.