«Крики душі» псевдополітологів, фейсбучний контент та російська попса: про що пише популярний житомирський тижневик під час війни

Експерти, які проводили моніторинги  житомирських газет та сайтів з кінця лютого і до вересня поточного року, помітили, що проросійські меседжі, яких практично не стало після 24 лютого, знову з’явились на сторінках житомирського популярного тижневика «Субота». У виданні використовують маніпулятивні прийоми, коли газетний контент створений не конкретними авторами, а «вибором редакції» публікують витримки з виступів  відомих своєю проросійською позицією медійних персонажів, емоційні пости з соцмереж та «бородату» російську попсу з 90-х.

Не сам на канаті над прірвою: про емоційну підтримку від місцевих медіа у воєнний час

Не буде перебільшенням, якщо скажу, що зараз чи не всі ми стали більш вразливими. Війна реально зачепила – кого більше, кого менше – і затисла наші емоції в лещата негативу. За таких обставин потреба у застосуванні своєрідного «соціально-терапевтичного» ефекту медіа лише загострюється.

6 зі 100: баланс конструктиву

В умовах війни та нестачі ресурсів одеські регіональні медіа сьогодні намагаються долати кризу, використовуючи різні методи і підходи до професійної діяльності. Друковані ЗМІ фокусуються на позитивних моментах сучасної воєнної повсякденності: рецензують театральні прем‘єри, презентують поетичні збірки, згадують видатних земляків тощо. Онлайн медіа зосереджуються на переможних фактах військової повсякденності: фіксують кількість знешкоджених ворогів, вказують кількість знищеної та захопленої техніки, повідомляють про звільнені населені пункти, врятованих українців тощо.

Чи етично піаритись у час воєнного лихоліття?

Наскільки етично під час війни видавати іміджеві матеріали про діяльність влади – питання риторичне. З одного боку, начебто не на часі розповідати про заслуги, адже головні подвиги сьогодні відбуваються на полі бою. З іншого, на плечах органів влади лежить відповідальність за функціонування в умовах воєнного стану міської інфраструктури. І чиновникам непогано б звітувати про вжиті заходи. Також відкритим є питання – у якому обсязі виділяти місце для чиновницьких\депутатських матеріалів, і яка має бути подача такої інформації.

Втрачаємо медіа – не опускаємо рук

Ігор Зоц: «…є загроза монополізації інформаційного ринку державою. Власне, до початку війни влада змінила усталений формат роботи парламентського телеканалу «Рада» на користь виконавчої гілки влади, зміцнила російськомовний «ДОМ», виділивши їм значні кошти з держбюджету. Війна підштовхнула владу до ідеї телемарафону «Єдині новини», до якого не допустила невгодні їй телеканали. Прикметно – запити самих медійників і навіть петиція до влади за відновлення в повному обсязі трансляцій телеканалів «Прямий», «5 канал» та «Еспресо» проігноровані повністю. Тобто на словах влада за європейські цінності, а на ділі намагається повернути собі контроль за вільними ЗМІ».

Воєнний баланс негативу і позитиву: новий актуальний кримінал та портрети полеглих героїв

Кримінальна хроніка – це те, що віддавна стало вагомою частиною щоденних новин. Спершу вона посідала поважне місце у друкованих виданнях, а з часом закономірно поширилася і на онлайн…Проте, воєнні реалії сьогодення істотно вплинули на цю тематику