І друковані, і онлайн видання Дніпропетровщини прагнуть бути цікавими своїм читачам. Враховують інформаційні потреби, зосереджуються на місцевій тематиці, приділяють достатньо уваги соціальній проблематиці. Журналістські матеріали здебільшого якісні, зорієнтовані на інтереси цільової аудиторії.
Негативно забарвлені матеріали у масовій комунікації по суті перетворюються у певний вияв вербальної агресії. Вона має делікатний характер і впроваджується через навіювання на рівні підсвідомого. Негатив в помічених нами обсягах характеризується своєю системністю і регулярністю, що й робить його небезпечним. На жаль, чіткого визначення медіанасильства у ЗМІ наразі немає, як і глибоких міждисциплінарних досліджень на цю тему. Можливо, саме відсутність цього й спричиняє неякісні медійні практики.
Баланс думок, достовірність, повнота та відокремлення фактів від коментарів найбільше порушувалися регіональними ЗМІ у травні. Цьому сприяло розміщення великої кількості офіціозу, передрук прес-релізів без перевірки інформації. Як правило, журналісти надавали слово представникам місцевої влади і «забували» поцікавитися думкою громадян, інколи відверто підтримували очільників міст чи голів ОДА, просуваючи їхні меседжі. Такими є результати моніторингу, який був проведений Інститутом демократії імені Пилипа Орлика в травні 2021.
У травні зросли середні показники джинси (7,6% порівняно з 4,6% у січні), офіціозу (7,9%; 6,2% у січні) та неналежно маркованої реклами (9,7%; 7,2 у січні) у друкованих виданнях. В інтернет ЗМІ значно збільшилася кількість необроблених журналістами офіційних повідомлень влади (9,1%; 4,1% у січні). Серед регіонів, які тяжіють до проросійських наративів – Луганщина, Чернігівщина та Одещина. Такими є результати травневого моніторингу регіональних ЗМІ, який здійснив Інститут демократії імені Пилипа Орлика.
Топ-темами регіональних друкованих ЗМІ у травні були: категорія «інше» – 34,8% (реклама, розважальний контент, поради, привітання тощо), життя місцевої громади – 16,6% та кримінал – 6,9%. Для інтернет-видань на першому місці був кримінал – 18,8%, життя місцевої громади на другому – 16,3% та COVID-19 на третьому – 12,5%. У газетах, як правило, переважали позитивні історії: численні нариси про ветеранів до Дня пам’яті і примирення, а також передруки мажорних звітів місцевої влади. На сайтах в лідерах зведення від правоохоронних органів та також передруки прес-релізів. Лише в окремих виданнях знайдено приклади якісних аналітичних матеріалів, де всебічно аналізуються місцеві проблеми. Тож як на тематичному, так і на жанровому рівні регіональні ЗМІ залишаються слабкими. Теми корупції, проведення реформ на місцях, витрат з місцевого бюджету замовчуються або подаються тільки з перспективи певної політичної сили. Такими є результати моніторингу регіональних друкованих та інтернет-медіа, який у травні 2021 року провів Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні. Дослідження здійснювалося у семи регіонах України: Донецькій, Чернігівській, Львівській, Одеській, Луганській, Полтавській, Хмельницькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами.
У хмельницьких ЗМІ не зафіксовано значної кількості матеріалів з ознаками замовності, але коли вони трапляються (навіть в період відносного політичного затишшя), замовниками є місцева влада та політики. Помітна залежність від пресслужб органів влади, відтак в контенті газет 12,1 % офіціозу, на сайтах – 6,7%. Видання не завжди належно маркують рекламний контент, іноді рекламують одверто шахрайські послуги (реклама Марії Дюваль). Дотримання стандартів журналістики – недостатнє. Баланс є лише в кожному четвертому матеріалі. Чимало інформаційного негативу за рахунок зловживання новинами про побутовий кримінал. Мало подається думка пересічних громадян, нема опитувань, натомість важливі соціальні проблеми частіше коментують владники. Варто урізноманітнити жанрову палітру та тематично-проблемні кути висвітлення інформації.
Назагал, помітно, що друковані видання намагаються не програти онлайн виданням – як не в перегонах за швидкістю подачі інформації (що зрозуміло), то бодай в авторському викладі фактів та явищ дійсності. Онлайн видання здебільшого грішать оперативним поширенням повідомлень прес-служб і часом при цьому вказують свого журналіста як автора матеріалу. Водночас певні видання демонструють явну залежність від замовної інформації, або публікацій, що друкуються за угодою сторін. Офіціоз, таким чином, може бути відчутним і в друці, але вже не з причин оперативності, а з економічних міркувань. Тематично матеріали є розмаїтими, хоча, подекуди може відчуватися втома від питань, пов’язаних з ООС, епідемією та політикою. Медіа продовжують тенденцію концентрації на місцевих проблемах – соціальна сфера, побут, інфраструктура, кримінал, культура і спорт стало посідають провідні позиції. В боротьбі за читача друкована преса не відмовляється від голосних заголовків, які в онлайні прийнято називати клікбейтними, якщо за ними фактично не стоїть матеріал, що повною мірою розкриває обіцянку, яка міститься в заголовку.