Минулого тижня майже усі житомирські сайти розмістили однакову новину. Що, до речі трапляється досить часто- «новини-клони» вже стали тенденцією контенту регіональних ЗМІ.

Цього разу суть новини зводилася до того, що новоград-волинські МНС-ники врятували домашню козу, яка «оступилася та опинилася на дні каналізаційного колектора».

1)http://www.1.zt.ua/news/rizne/v-novograd-volinskomu-rayoni-koza-ostupilasya-ta-opinilasya-na-dni-kolektora.html
2)https://www.vgolos.zt.ua/u-novohradi-ryatuvalnyky-vytyahaly-z-kanalizatsiji-kozu/
3)http://zhitomir.today/news/accident/v_novogradi_volinskomu_ryatuvalniki_viluchili_kozu_z_kanalizatsiynogo_kolektora_foto-id21103.html
4)https://zt.20minut.ua/Podii/na-zhitomirschini-mnsniki-vryatuvali-kozu-z-kanalizatsiynogo-kolektora-10627906.html

Вище наведено неповний перелік сайтів з новиною про козу. Цей «ексклюзив» потрапив і до стрічки УНІАН.

Загалом, коні, корови , кози в каналізації- то часті новини на стрічках житомирських новинних сайтів. А ще іноді чупакабра. Цей фантастичний персонаж час від часу теж лякає читачів інтернет-порталів своєю черговою появою. Іноді складається враження, що просто в Житомирі не вистачає новин і аби чим треба просто «забивати» стрічку.

В класичному варіанті новина, як інформаційне повідомлення повинна давати чітку відповідь на питання-що?де?коли? Як вважає німецький дослідник В. Шульц «наявність актуального інформаційного приводу може зробити певне повідомлення новиною». У “Словнику журналіста” Ю. Бідзілі читаємо: “Новина відзначається дієвістю, впливом на реципієнта, оскільки будь-яке нове явище аналізується й оцінюється з погляду його користі чи шкідливості для суспільства”.

Під час останніх моніторингів (у лютому і травні 2017 р.) в житомирських медіа, дослідження тематичного різноманіття підтвердило тенденцію до розміщення матеріалів, які здебільшого не несуть суспільно-значимої інформації читачам. В газетах відсоток матеріалів, оприлюднених за тиждень, які потрапляли в категорію «інше» тримався на рівні 40%. Що стосується інтернет-сайтів, то там цей відсоток в межах 9%, однак ще 24% припадає на прес-релізи ГУ НП та МНС. Це робить контент житомирських інтернет-медіа досить одноманітним.

Що ж до новини «про козу», то вона можливо була б доречною на місцевому новоград-волинському сайті, де цей прикрий випадок і стався. Оскільки для більш широкого загалу цей матеріал становив би інтерес лише в тому випадку , якби містив якісь незвичайні факти. Тобто, мова йде про релевантність новинного контенту житомирських сайтів їх аудиторії. Від чого напряму залежить і їх «засміченість» новинами, які не становлять суспільного інтересу. Натомість, за період моніторингу у травні на інтернет-порталах на тему корупції було лише 3% новин. І ще менше про АТО та учасників АТО-2%, про децентралізацію -1%. Зовсім не знайшлося місця про життя та проблеми ВПО, а також про події за кордоном.

Минулого тижня інтернет-портали (і не лише житомирські) розмістили новину про арешт блогера В. Муравицького, якому слідчі СБУ оголосили про підозру в державній зраді. Подібна інформація зазвичай надходить з офіційних джерел і передбачає посилання на ці джерела та дотримання стандарту точності. На самому сайті СБУ розміщена інформація під заголовком «На Житомирщині слідчі СБУ оголосили про підозру в державній зраді «прокремлівському» блогеру- журналісту».

У відповідності до цієї інформації розмістили новини і більшість житомирських новинних сайтів: «СБУ проводить слідчі дії відносно житомирського антиукраїнського блогера», «Блогер-журналіст за вказівкою російських кураторів готував та поширював антиукраїнські матеріали, – житомирське УСБУ»,«МИД России официально прокомментировал задержание житомирского блогера Муравицкого», «Викритий “прокремлівський” журналіст з Житомира отримував за свої послуги 100 тисяч гривень в рік».

Переважна більшість житомирських інтернет-порталів намагалась всебічно та неупереджено висвітлити подію, посилаючись лише на джерела та документи.

Однак, в мережі не забарились і повідомлення на цю тему і з більш емоційними заголовками
«Кто «заказал» журналиста Муравицкого?» ( сайт газети «Сільське життя»), сайт газети «20 хвилин».

Упередженість цього матеріалу полягає не лише в тому, що автор розповсюджує його на якомога більшій кількості інформаційних носіїв, а й насамперед у тому, що факти підміняються емоційними посиланнями. Наприклад: «Задержание Василия Муравицкого расцениваю как очередное наступление на Свободу Слова в Украине, на запрет публикаций своего мнения, высказываний своих взглядов, которые кардинально отличаются от мнения действующей власти и за эту точку зрения нынешний режим преследует, используя карательную машину СБУ. Считаю, что весь этот ажиотаж и травля журналиста Муравицкого – это «охота на ведьм» (Сергей Форест Сайт газети «Сільське життя»).

Не дивлячись на те, що на інших житомирських сайтах наводились фото угоди Муравицького про надання послуг російському МІА “Россия сегодня”. Однак, факти –це ворог маніпуляцій.

Тому зовсім не дивує поява інформації маніпулятивного характеру на одіозному ресурсі «Страна.ua» – “Муравицкий – настоящий украинец, никакой не сепаратист“. Что стоит за обвинением известного житомирского журналиста в государственной измене, в якій маловідомого блогера зробили «известным журналистом».

Інша публікація на сайті «Українських новин» Паралельні прямі не перетинаються?, – Валерій Макєєв, Секретар НСЖУ, в якій автор, опираючись на публікацію в «Страна.ua», ставить під сумнів маніпулятивний (а по суті пропагандистський) характер статей Муравицького на російських сайтах і сміливо ставить його поряд з Семеною та Асеєвим: « Журналісти своїх не кидають. У демократичній країні. А такою ми прагнемо бачити Україну. То ж , будуємо її разом. З Семеною, Асєєвим та Муравицьким. Валерій Макеєв. Секретар Національного Союзу Журналістів України».

В даному випадку видно, як одна інформація маніпулятивного характеру породжує іншу. Причому, в даному контексті маніпуляції спрямовані на професійну спільноту. Зокрема, російська РИА.новости досить оперативно підхопила публікацію Українських новин. Цензура: на Украине арестовали очередного оппозиционного журналиста (видео) –  ці повідомлення є яскравим прикладом «інтерпретації фактів» та маніпуляцій.

Стереотип –це один з інструментів маніпулювання у ЗМІ. То ж, бачимо як стереотипізований образ «мученика» свободи слова у ЗМІ легко, «апріорі» переноситься на будь-якого журналіста чи блогера не залежно від того – правий він чи винуватий. Автори цих публікацій, користуються характерними для маніпулятивних повідомлень мовними «кліше» – травля, цензура, «охота на ведьм», наступление на Свободу Слова і т. д.

Що ж до публікацій самого Муравицького, маніпулятивний характер яких під сумнів у своїй замітці на Українських новинах , поставив секретар НСЖУ В. Макеєв-«Так можна у будь- якому матеріалі “винайти” маніпулятивність, та звинуватити будь-кого “непокірного”.. Це вже навіть не маніпуляція, а пропаганда, спрямована передусім на російських громадян, адже у відповідності до угоди з російською інформаційною агенцією «Россия сегодня» опуси Муравицького систематично розміщували “Украина. ру”, News Front. Це «іновєщаніє» житомирського блогера – зовнішня пропаганда, яка нічого спільного з журналістикою не має. Що видно навіть із заголовків публікацій В.Муравицького на «скріншоті» одного з російських сайтів.

Пропагандистські матеріали ,як їх визначає зокрема Мережа органів медійного саморегулювання, що діє у Альянсі незалежних рад преси Європи, куди увійшли організацій із України, Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови, а також і Росії, це ті:

• що містять мову ворожнечі, ненависті, дискримінацію, расизм, шовінізм, прославляння війни й тероризму, які поширюють ксенофобію;
•  вдаються до маніпулювання фактами в політичних цілях;
• експлуатують теми підвищеного громадського інтересу і зловживають довірою громадян до засобів масової інформації взагалі й до журналістики та журналістів зокрема

А ще за визначенням «Пропаганда — це систематична діяльність, що передбачає формування потрібного сприйняття аудиторією наданого їй повідомлення, маніпулювання процесом роздумів аудиторії, спрямовування поведінки аудиторії в напрямку, вигідному пропагандисту.» Що підтверджується і угодою про надання послуг з МІА «Россия сегодня».

Втім, доводити вину самого В. Муравицького ще будуть органи безпеки. На жаль, поганим знаком є те, що мережевих «рятувальників» у Муравицького виявилося більше, ніж у новоград-волинської кози, яка «оступилася та опинилася на дні колектора». Тому очевидно, що маніпулятивні публікації на тему «наступів на свободу слова» продовжуватимуться. І не тільки в житомирських ЗМІ. Хоча насправді більшою проблемою сьогодні для нас залишається інформаційна безпека.

Ірина Новожилова,
медіа-експертка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика