Експерти Інституту демократії імені Пилипа Орлика, що мають майже десятилітній досвід моніторингу регіональних ЗМІ, постійно наголошують на проблемах у локальних медіа та низькій динаміці їх вирішення. Проблеми торкаються перш за все низького рівня професіоналізму місцевих журналістів, інерційності у поглядах щодо задач медіадіяльності та стосунків з місцевими елітами й владою, що призводить до втрати аудиторії, низької конкурентоспроможності на інформаційному ринку, нерентабельності.
Дослідники ІДПО у своїх статтях наголошують на недотриманні стандартів у регіональних медіа, наявності в локальному інформаційному просторі значної кількості фейків, проросійських меседжів та джинси (С. Єременко, І. Новожилова, Н. Стеблина). Зокрема констатується таке: «Основним джерелом інформації про передвиборчу кампанію 2020 року для читачів реформованих ЗМІ були матеріали з ознаками замовності («джинса», «офіціоз») та передвиборча агітація, якої в деяких газетах було більше, ніж власне суспільно-вагомого контенту. Роздержавлені видання не аналізували передвиборчих програм кандидатів, діяльності нинішніх представників органів місцевого самоврядування, а отже, не здійснювали покладені на них функції критики і контролю влади на місцях» (Аналітичний звіт за жовтень 2020): «Баланс думок, достовірність, повнота та відокремлення фактів від коментарів найбільше порушувалися регіональними ЗМІ у травні. Цьому сприяло розміщення великої кількості офіціозу, передрук прес-релізів без перевірки інформації. Як правило, журналісти надавали слово представникам місцевої влади і «забували» поцікавитися думкою громадян, інколи відверто підтримували очільників міст чи голів ОДА, просуваючи їхні меседжі» (Аналітичний звіт за травень 2021); «Моніторинг видань дозволяє стверджувати про існування в українських мас-медіа низки проблем із дотриманням стандартів. Перше – в умовах нестачі фінансування та кадрового голоду, регіональні видання бездумно користуються доступними онлайн джерелами, наповнюючи стрічку новин неякісним контентом у вигляді передруків офіційних повідомлень або постів у соцмережах» (Аналітичний звіт за січень 2021); «Найбільш проблемними для ЗМІ залишаються стандарти балансу думок, відокремлення фактів від коментарів та повноти, що пов’язано із засиллям офіціозу та передруків… У матеріалах Житомирських та Чернівецьких ЗМІ зафіксовано приховані проросійські меседжі та мову ворожнечі, тексти стосувалися просування російської «вакцини» від коронавірусу, а також відзначення трагедії у Бабиному Яру» (Аналітичний звіт за жовтень 2020).
Експертне середовище раз у раз констатує, що місцеві ЗМІ продовжують демонструвати фахову слабкість, нехтування потенціалом журналістських жанрів, байдужість до широкого тематичного спектру публікацій, відсутність бажання працювати з місцевими джерелами інформації та зацикленість на повідомленнях пресслужб. Останні аналітичні звіти засвідчують невтішну картину: «Тож як на тематичному, так і на жанровому рівні регіональні ЗМІ залишаються слабкими. Теми корупції, проведення реформ на місцях, витрат з місцевого бюджету замовчуються або подаються тільки з перспективи певної політичної сили» (Аналітичний звіт за травень 2021); «Результати травневого моніторингу свідчать про те, що регіональні ЗМІ, в цілому, залишаються надзвичайно слабкими, покладаючись на контент пресслужб і виробляючи надзвичайно мало власних публікацій. Редакційна незалежність та служіння аудиторії поки не є пріоритетами» (Аналітичний звіт за травень 2021).
Пройшовши процедуру роздержавлення, регіональні ЗМІ набули можливості впроваджувати незалежну інформаційну політику, незаанґажовано висвітлювати життя регіону, натомість за останніми експертними спостереженнями сегменту локальних медіа роздержавлені газети неспроможні встояти без цілеспрямованої державної підтримки. Про це зокрема говорить Л. Василик: «…невеликі друковані видання в малих містечках нині в жорсткій рецесії. Частина з них уже закрилася, частина – на межі банкрутства. Шкода, адже саме “районки”, як єдине джерело місцевої інформації, надають контент, який загальнодержавні ЗМІ ніколи не запропонують» (Л. Василик «Чи потрібна державна підтримка локальним медіа»).
Ми розуміємо, що сучасна криза місцевих медіа як проєкція кризи журналістики загалом, є свідченням кризи глобальної. Це очевидно для усіх і кожного, оскільки на різних рівнях соціокультурної дійсності мають місце потужні виклики, депресивні стани, втрата перспектив. Місцеві медіа відчувають це сповна. На жаль, цим і виправдовують себе. А варто поглянути на ситуацію «тут і тепер» дещо масштабніше: необхідні системне бачення, глибоке розуміння того, що відбувається, стратегічний підхід.
ІДПО намагається бути навігатором для місцевих ЗМІ України, ретельно досліджуючи медійну картину в регіонах та пропонуючи журналістам конкретні рекомендації. Моніторингові дослідження ІДПО дозволяють щонайприскіпливіше дослідити ситуацію, яка склалася зі ЗМІ у регіонах, а також працюють на системне бачення ситуації крізь оптику аналітичних звітів. Регіональним журналістам варто бути обізнаними зі спостереженнями медіаекспертів та змінювати свої підходи до професійної діяльності та погляди на неї, адже від бачення залежать можливості.
Майже усталеною сьогодні видається доволі стереотипна думка про експансію соціальних мереж на територію класичних медіа, з чим традиційні ЗМІ не в силах боротися. Аудиторія місцевих медіа, за цією логікою, надає перевагу саме соціальним медіа, втрачаючи інтерес до базових джерел інформації у регіоні.
Використовуючи відому максиму А. Ейнштейна, про те, що проблеми системи неможливо вирішити, знаходячись в межах самої системи, варто, подивившись на систему масмедіа з позицій позазнаходження, усвідомити необхідність зміни парадигми журналістики як системи у нинішніх соціокультурних координатах. Прогрес, як це довів Т. Кун, завжди пов’язаний з неминучістю зміни домінуючих парадигм (Т. Кун «Структура наукових революцій»). Отож, зміни невідворотні й вкрай необхідні журналістиці загалом та регіональним медіа зокрема.
На наше переконання, новим трендом журналістики може стати концепція «журналістика рішень» (Constructive Journalism). Журналістика рішень бачиться дослідникам як конструктивне рішення щодо виходу масмедійної діяльності з кризи аудиторної привабливості, подолання конкуренції традиційних ЗМІ щодо соціальних медіа та відновлення соціального діалогу між інститутом медіа та громадськістю.
Журналістика рішень – це новітнє бачення можливостей комунікації з масовою аудиторією, яка передбачає інформування читачів через демонстрацію вирішення проблеми, актуальної та очевидної для спільноти. Саме детальний та конструктивний опис прецеденту, з опертям на усі журналістські правила та стандарти, через що такий підхід ще називають «конструктивна журналістика».
Конструктивна журналістика може тлумачитись як новий тип журналістики в умовах кризи традиційного журналізму. Саме тому відповідний курс запроваджено у новій редакції магістерської програми з журналістики в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова (http://fj.onu.edu.ua/sylabusy/).
Журналістика рішень є продуктивною альтернативою новинарній журналістиці та інфотейнменту, адже потреби сучасної аудиторії в умовах розвиненого інформаційного суспільства та перенасиченого інформаційного простору зосереджені на пошуку вирішення конкретних запитів та проблем, кількість яких постійно зростає.
Журналістика рішень – це новий погляд на питання пошуку новин, роботу з джерелами інформації, виготовлення ексклюзивної авторитетної аналітики та виведення ЗМІ з кризи сучасних медіа. Журналістика рішень як новий тренд розвитку медіасистеми здатна змінити розстановку сил в протистоянні традиційних ЗМІ та соціальних медіа, адже вона забезпечує надійність інформації та охоче кооперується з неангажованими лідерами думок регіону і певної галузі.
Для української регіональної журналістики це поки що перспектива. Але цілком реальна та близька.
Так, в Україні вже працює суспільно-політичне видання «Рубрика» (https://rubryka.com/about/), яке має щомісяця до 1,5 мільйонів переглядів, а під час минулорічного локдауну, коли громадяни зіткнулися з численними незнайомими до цього викликами, кількість переглядів їхніх публікацій, де містилась конструктивна інформація щодо актуальних проблем, складала 5 мільйонів переглядів.
Потенціал появи журналістики рішень на місцевому одеському інформаційному полі ми бачимо в інтуїтивному прагненні місцевих видань, що втілюються в наповненні рубрик «Вас слушает Вечерняя Одесса» («Вечерняя Одесса»), «Вырежи и сохрани», «Надо знать», «Коммунальный ликбез» («Одесская жизнь»).
Ці ініціативи варто свідомо розвивати, орієнтуючись на принципи конструктивної журналістики, що дасть змогу редакціям працювати успішніше.
Олена Іванова, регіональна координаторка ІДПО,
Ольга Мойсеєва, медіаекспертка