Координаторка одеської експертної групи Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Наталія Стеблина на початку вересня взяла участь у роботі міжнародної конференції в Австрії, де виступила з доповіддю.

“Нові цифрові технології, зокрема соціальні мережі, сприяють тому, що публічна дискусія, яку мають забезпечувати ЗМІ, перетворюється на ілюзію”, – вважає експертка.

Чи зможе людство покінчити з авторитаризмом назавжди? Наскільки глибокою є криза демократії? І як подолати популізм у цифрову добу? Для того, аби знайти відповіді на ці запитання, у мальовничому палаці Eckartsau (Австрія) зібралися вчені-політологи, історики та журналістикознавці з країн Західної та Східної Європи, США.

Конференція „1918 – 1938 – 2018. Кінець авторитарного століття?” відбувалася протягом трьох днів – 5-7 вересня; і була побудована таким чином, аби кожен день стосувався якоїсь значимої дати:

1918 рік – закінчення Першої світової війни, утворення нових незалежних держав, а також і підписання мирної угоди, яка потім призвела до початку Другої світової війни.

1938 рік – аншлюс Австрії, Мюнхенська угода, Ніч розбитих вітрин і серія єврейських погромів у Німеччині.

І нарешті 2018 рік. Зростання популізму, радикалізму, напруги між різними державами, інформаційна та гібридна війни…

Чи можемо ми говорити про те, що людство засвоїло хоча б якісь уроки страшного ХХ століття?

Розпочала конференцію відома вчена-історик Маргарет МакМілан з Оксфордського університету. Пані МакМілан аналізувала мирні угоди 1918 року і говорила про те, що молоді держави, які були утворені після розпаду Австро-Угорської імперії, не були цілком готові для того, аби побудувати сильні, незалежні державні інститути, яким би довіряли громадяни.

До речі, це спостереження актуальне і сьогодні. Адже демократія, на думку дослідниці, це не тільки вибори. І коли демократія знецінюється і здається, що немає особливої різниці між авторитарними та молодими демократичними країнами, важливо наголошувати на тому, що демократичні уряди все ж можуть вчитися на своїх помилках. А от авторитарні режими, як свідчить історія, внаслідок відсутності хоча б якоїсь конкуренції, вільного ринку ідей, повторюють одні й ті ж помилки, тож все одно приречені на занепад.

Багато уваги на конференції було присвячено такому поняттю, як популізм. Георгій Вербеек, вчений з Університету Левена (Бельгія), зазначив, що популісти ніколи не сприймають себе як популістів, звертаючись до простих людей, яких вони нібито хочуть захищати. Однак такі політики для того, аби на них звернули увагу, апелюють до страху. Таким чином, популісти намагаються розколоти суспільство, вказуючи на те, що боятися потрібно тих людей, які не є такими, як усі – представників меншин, мігрантів.

На думку Хейнца Фішера, колишнього президента Республіки Австрія, популізм – це швидше технологія, ніж ідеологія. А демократія завжди знаходиться під тиском популізму, хоча якісна, стійка демократія може і має чинити йому опір.

Ланс Беннет, професор університету Вашингтона (США), також говорив про те, що популісти намагаються використати розчарування простих людей, або ж навіть викликати у них роздратування, злість щодо інших. До того ж, зростанню популізму сприяють сучасні цифрові технології. Завдяки новим медіа, популісти створюють альтернативний публічний простір, де факти вже не мають значення. Тому, на думку пана Беннета, поняття “популізм” потрібно переосмислити і називати речі своїми іменами, вживати його разом зі словами “правий радикальний популізм”, або ж прямо говорити про певні політичні рухи як “недемократичні”, “авторитарні”.

Нові цифрові технології, зокрема соціальні мережі, сприяють тому, що публічна дискусія, яку мають забезпечувати ЗМІ, перетворюється на ілюзію. Цієї теми стосувалася доповідь Наталії Стеблини, медіа-експертки Інституту Демократії імені Пилипа Орлика. Це тільки здається, що за допомогою Facebook кожен користувач може долучитися до обговорення важливих проблем суспільства. Насправді ж, епоха нових медіа змушує журналістів постійно гнатися за переглядами та популярними трендами. Відповідно, ЗМІ приділяють увагу офіційним джерелам, владі, силовим структурам. І дисбаланс між різними точками зору не зменшується, а навпаки – збільшується. До того ж, у мас-медіа стає менше збалансованих та перевірених текстів, порушуються стандарти повноти та відокремлення фактів від коментарів, що може бути дуже небезпечним за часів війни – як гібридної, так і інформаційної.

Організаторами наукової конференції стали Віденський університет, факультет новітньої історії, а також Федеральна агенція із громадської освіти (Німеччина).