Аналітика

Як навчити читачів боятися українських військових, або майстер-клас про пропаганду від одеського видання «Таймер»

Наталя Стеблина

Одеські інтернет-видання мало пишуть на військову тематику — за даними Інституту демократії імені Пилипа Орлика, в лютому ця тема висвітлювалася лише у 6 % матеріалів. У лідери з найбільшою кількістю публікацій вийшов відомий своїми проросійськими поглядами «Таймер».

При цьому переважна більшість матеріалів мала доволі цікаву специфіку: окремо кожен матеріал ніби й нічим не відрізнявся від публікацій на інших українських сайтах, але всі ці новини разом створювали доволі невтішний образ сучасної України та її Збройних сил. Українські військові з’являлися в текстах «Таймера» виключно як фігуранти кримінальних справ, найчастіше — вбивств мирних мешканців або товаришів по службі. Ми вирішили детальніше проаналізувати цю проблему.

Таймер

Згідно з даними Інституту демократії імені Пилипа Орлика, «Таймер» стабільно має найвищий показник джинси серед інтернет-видань в Україні (45–50 %, ця цифра може коливатися залежно від наближення виборів чи від загострення подій на сході України).

Також неодноразово експерти Інституту знаходили на сайті мову ворожнечі: «правосеки» (про представників «Правого сектора»), «неонацисты» (до деяких представників партії «Свобода»). Українські війська для «Таймера» — «правительственные», а українська влада — найчастіше «киевская». Матеріали про події на Донбасі подаються під рубрикою «Мятежный Донбасс» із такою припискою від редакції: «6 апреля жители Донецка захватили местную обладминистрацию, провозгласили Донецкую народную Республику и назначили на 11 мая референдум. Вслед за областным центром флаг ДНР подняли в Краматорске, Мариуполе, Славянске. Украинские власти объявили антитеррористическую операцию на Востоке Украины и ввели в Донецкую область войска».

«Таймер» найбільше з одеських видань, традиційно зосереджених на місцевій тематиці, пише про всеукраїнські та міжнародні події. Кількість подібних новин може коливатися від 5 до 15 за день (загалом за будній день на новинній стрічці публікується 40 текстів), але підбір їх є доволі тенденційним. Зазвичай це новини про обстріли на Донбасі — переважно повідомляється про те, що винні в цьому «украинские силовики», хоча, буває, дають дві сторони, які звинувачують одна одну.

Є також події всеукраїнського масштабу, але майже виключно негативні. У кінці березня повідомляли про обстріл консульства Польщі в Луцьку, вибухи в Балаклії, передрукували повідомлення Мінекології про те, що в Україні скоро не вистачатиме води та ін.

Щодо регіонів України — це повідомлення переважно кримінального характеру про вбивства чи самогубства, найчастіше в подібних повідомленнях фігурують українські військові, національна гвардія чи активісти Євромайдану. Нічого незвичайного як для сайту, що існує в координатах «русского міра». Проте якщо говорити про матеріали видання, присвячені українським військовим, вихід за межі регіону дозволяє зібрати на сайті якомога більше негативних повідомлень із усієї країни.

Українські військові в «суб’єктивному об’єктиві» «Таймера»

Мабуть, українські військові та національна гвардія найбільше потерпають від цього видання. На сайті про них читаємо, якщо тільки вони стали винуватцями якогось злочину. Дуже рідко журналісти обирають нейтральні інфоприводи.

За березень «Таймер» надрукував 52 тексти про військових, із них більше третини — новини з регіонів України (ймовірно, місцевих подій негативного характеру для повної картини не вистачає). Ми визначили також провідні теми цих текстів — і ось яку картину отримали:

Таймер

Найбільше на «Таймері» новин про військових, які підозрюються у вбивстві, причому незважаючи на те, було рішення суду чи ні, факт вбивства констатується. При цьому в заголовках є слова «жорстокий» чи «п’яний». У новинах про торгівлю боєприпасами читаємо «солдат-аферист», «сбагрил», «развел» та ін.

Якщо ж ідеться про відносно нейтральні новини, наприклад, навчання чи допомогу від влади чи урочисті заклади, тут також стикаємося з відповідними фреймами: наприклад, через пересування військової колони Одесою лякаються місцеві мешканці («Одесситы обеспокоены масштабными передвижениями военных по городу»). Або ж ось заголовок новини про святкування дня добровольця: «Автоматы, спецприёмы и задержание: возле Одесской ОГА отметили День добровольца», у заголовок винесено «автомати», щоби створити відповідне враження про «добровольців». Заголовок про цю ж подію в Миколаєві: «Николаевский губернатор хочет, чтобы знамя добровольцев развивалось в каждом городе», — робиться акцент на тому, що свята хоче тільки «губернатор». Подібний прийом у матеріалі про візит міністра оборони до Одеси: «Полторак рассказал в Одессе о 400 квартирах для военных и ремонте стадиона СКА».

Хто в Одесі цитує «Таймер»?

Цікаво, що серед одеських електронних видань є такі, що активно передруковують матеріали «Таймера», а є й ті, що майже не цитують цього сайту.

Таймер

Наприклад, сайт «Единая Одесса» час від часу використовує матеріали «Таймера», з-поміж аналізованих нами новин про військових видання надрукувало п’ять: дві — про торгівлю зброєю, дві — про військових, підозрюваних у вбивстві, та одну про військового, що підірвався на гранаті. Так само, як і «Таймер», сайт, незважаючи на вказівку на регіон у заголовку, передруковує новини кримінального характеру про українських військових із інших регіонів України. Інформації про електронне видання «Единая Одесса» на сайті немає, однак є відповідний розділ про однойменну громадську організацію, з-поміж інших цілей якої зазначені «захист канонічного православ’я», «патріотичне виховання молоді», «проведення культурних заходів та зміцнення міжнародних зв’язків» та ін. Окрім цього на сайті є розділ «Единое Положение о Координационных Советах организаций российских соотечественников», де читаємо, що російськими співвітчизниками вважаються громадяни РФ, інших держав та особи без громадянства, пов’язані з Росією «історичними, культурними, мовними та духовними узами, які вважають Росію своєю духовною та культурною Батьківщиною». Також не знаходимо відомостей про власників сайту, але численна джинса про діяльність Сергія Ківалова та про Юридичну академію наводить на певні висновки. Часом трапляються також передруки матеріалів із однаковими заголовками в газеті «Слово», яка також відома численними випадками просування цього ж політика.

Іще одне відоме своєю агресивною проросійською політикою видання — «Інфоцентр». Порівняно з ним «Таймер» узагалі виглядає поміркованим. На сайті «Інфоцентр» пророкують розпад України вже через місяць, публікують відео з передачами відомих своїми антиукраїнськими поглядами Григорія Кваснюка (назва однієї з останніх передач: «Национализм украинский — это однозначно фашизм») та Юрія Селіванова. Тут маємо 15 новин, подібних до тих, які опублікував «Таймер» про українських військових, але говорити про запозичення можемо тільки в декількох випадках, коли в матеріалі є прямий гіперлінк.

Таймер

Проте цікаво зазначити й те, що новини про українських військових з’являються на «Інфоцентрі» пізніше, ніж на «Таймері» (таких ми знайшли 11), тож можна припустити, що певний зв’язок між інформаційною політикою обох видань є. Із новин, що з’явилися на «Інфоцентрі» раніше, ніж на «Таймері»: повідомлення про сержанта, який «продавав боєприпаси», про одеситів, наляканих військовою технікою, що пересувається містом, а також цікавий «репортаж» того ж Юрія Селіванова, що виїхав із України у 2014 році, про відзначення в Одесі Дня добровольця. Заголовок у тексту такий: «В стиле Рэмбо: День добровольца в Одессе отпраздновали принудительно». Сам матеріал містить численні описи з місця подій, а також метафори на кшталт «угрюмый режим», «самозваная власть, вогнавшая всю Украину в коматозное состояние», «регион исторической Новороссии». Цей же матеріал передрукувала російська газета «Московский комсомолец».

odessa.web2ua.com

Варто також звернути увагу й на сайт-агрегатор новин odessa.web2ua.com (такий же проект є у Львові lviv.web2ua.com — при цьому в підзаголовку читаємо: «Новини Львову (!)»; та у Дніпрі). Щоправда, на сайтах ніде не вказано, що це саме агрегатори, зовнішній вигляд у них — такий самий, що й у звичайного електронного видання. Із аналізованих нами текстів сайт запозичив із «Таймера» вісім, при цьому заголовки новин ідентичні. Тож якщо «Таймер» вживає у тексті слова «евромайдановка», «чистки» та ін., вони в такому ж вигляді передруковуються odessa.web2ua.com. Часом сайт передруковує навіть політичну джинсу з «Таймера» із заявою політиків від «Опозиційного блоку». При цьому тут же знаходимо запозичення й із інших електронних видань. Тож поряд із новинами, приміром, про злочини читаємо про випускний курсантів-військових моряків чи нагороди, отримані одеськими військовими.

При цьому якщо перераховані вище видання достатньо активно використовують матеріали «Таймера» не тільки на військову тематику (пошук по сайту «Единая Одесса» дає 41 результат на запит «timer», 3105 результатів за два роки на сайті odessa.web2ua.com), то, приміром, «Думская» взагалі не використовувала матеріали «Таймера» за березень, «Трасса Е95» надрукувала дві такі новини. Тож різницю можна відчути.

За нашими спостереженнями, місцеві сайти в часи так званого «затишшя» у зоні АТО почитають надавати перевагу прес-релізам влади та силових структур, саме тому й збільшується кількість повідомлень на кримінальну тематику. Натомість під час загострень журналісти намагаються отримувати інформацію з ексклюзивних джерел. Цікаво, що на «Таймері» ситуація ніяк не змінюється, що би не відбувалося на Донбасі. Кількість повідомлень про злочини українських військових стабільно висока.

Якщо читати тексти «Таймера» окремо, вони багато в чому схожі на типові новини інших місцевих медіа. Мова ворожнечі трапляється рідко порівняно з тим же «Інфоцентром». Та коли ми розглядаємо ці новини разом, то бачимо свідомо обрану інформаційну політику: повідомляти тільки про вбивства, скоєні громадянами України, чи ж суїциди. І тут, до речі, героями не обов’язково можуть бути військові. За березень ми знайшли декілька текстів, написаних про мешканців інших регіонів країни: Львова, Харкова, Рівного, Чернігова, які або скоїли злочин, або покінчили життя самогубством.

Інші одеські сайти також пишуть про злочини, в яких підозрюються українські військові, але при цьому ми не бачимо намагання відібрати найжорстокіші. До того ж на інших сайтах, на тій самій «Думській», ми маємо не тільки негативні інформаційні приводи, а й повідомлення про героїзм військових, про одеситів, які їм допомагають, та ін.

Іще один момент, на який хотілося би звернути увагу: практично всі новини про злочини військових на «Таймері» мають посилання на офіційні джерела: прес-службу СБУ, військову прокуратуру та ін. Тож враження таке, що «вони самі ж в усьому зізналися». Й оскільки такі ж новини з’являються на інших сайтах, формально — «Таймер» такий самий, як і інші, адже свобода слова — це й погані новини також.

Звісно, критичний читач розпізнає цей доволі нехитрий пропагандистський прийом, американський дослідник Рональд Сміт називає його «нагромадженням карт»: щоби переконати довірливу аудиторію, що ваш супротивник вартий того, щоби горіти в пеклі, потрібно впродовж тривалого часу зосереджуватися на потрібних вам фактах, ігноруючи непотрібні. Цим же прийомом скористався 1 вересня 1939 року Гітлер, коли заявив: «Німеччина дотримується своїх обов’язків; нацменшини, які проживають у Німеччині, не переслідуються. Жоден француз не може встати і сказати, що якийсь француз, який мешкає в Саарі, пригнічений, замучений чи позбавлений своїх прав. Ніхто не може сказати такого». Справді, французи, можливо, й не могли нічого такого сказати, але що ж до інших нацменшин?

Попри те, що подібний прийом є дуже давнім, у сучасних реаліях інформаційної війни він виявляється дієвим. На думку Кевін Вільямс, «інтернет має великий потенціал для пропаганди».

І справді, в мережі, де тексти читаються швидко, а журналісти, щоби наповнити стрічку «клікабельними» новинами, віддають перевагу неперевіреним джерелам, дуже просто стати об’єктом маніпуляцій. До того ж нині, коли увага місцевих ЗМІ до теми війни на сході України спадає, повідомлення про численні жахливі злочини цілком здатні сформувати «культуру страху» (за Барі Гласснером), у результаті якої читачі відчувають, що «ніхто не може перебувати в безпеці, загроза неминуча й цим загрозам взагалі немає кінця». «Таймер» за цієї ситуації намагається сформувати у свідомості своїх читачів тезу про те, що українські військові — постійне джерело загрози. У ситуації, коли інші видання згадують про воїнів АТО час від часу, «нагромадження карт» дає змогу заздалегідь підготувати читача до того, щоб бачити у військових не захисників, а небезпеку.

Наталя Стеблина
координатор одеської експертної групи Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, кандидат наук із соціальних комунікацій, старший викладач кафедри реклами та зв’язків з громадськістю Одеського національного університету імені І. Мечникова. Автор посібника «Етика у сфері соціальних комунікацій (професійні стандарти у журналістиці, рекламі та PR)».

оригінал публікації на сайті Media Sapiens

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *