Аналітика

Свідомі та несвідомі маніпуляції в житомирських ЗМІ, або Чому місцеві медіа воліють не інформувати, а впливати

Оприлюднено

Маніпулювання – це спосіб психологічного впливу, спрямований на зміну напряму активності аудиторії, її ідей, думок, поглядів , який лишається непоміченим.
(Вікіпедія)

Як не стати «козлятком, що напилося з джерельця»

Протягом кількох періодів моніторингу поспіль, які проводять експерти Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, житомирські газети демонстрували незвичний, як для ЗМІ центральної України показник – присутність проросійських меседжів.

На початку року житомирські газети з показником 2% «переплюнули» навіть донецькі, де загальний показник становив усього 0,2% від усього контенту. Як показали подальші дослідження житомирських медіа, в тому числі і тих, які не підлягали моніторингу, тенденція до використання маніпуляцій в місцевих ЗМІ існує. Що ж являють собою ці суб’єктивні «послання» до невибагливого читача, який звик безумовно довіряти місцевій пресі і не звик (чи не має змоги) звірити написане в інших джерелах інформації?

Приховані меседжі – один з інструментів маніпуляції в ЗМІ, який, на відміну від відвертої пропаганди, що містить прямі твердження та заклики, діє майже на рівні підсвідомості. І, якщо пропагандистські твердження не так часто зустрічаються в місцевих ЗМІ, то проросійські приховані меседжі, виявляється, не така рідкість. Найчастіше це матеріали, запозичені з інших джерел, а таких за даними останнього ,червневого моніторингу у житомирських газетах до 24%, а на сайтах -73%. Іноді цими джерелами є російські інтернет-ресурси.

Прикладом може слугувати те, як обласна газета «Житомирщина» з початку року почала систематично розміщувати матеріали з інтернету. Серед інших опублікувала і матеріал «Ротшильди приберуть до рук українську ГТС» (№81. 7.11. 2017, с.10 ) . Крістель НЕАНІЙ. (AgoraVox, Франція, за публікацією «ИноСМИ»), в якому присутні проросійські приховані меседжі. Зокрема, такі: «Якщо вас непокоять питання про причини подій на Майдані та нинішньої війни в Донбасі, одним з найбільш очевидних мотивів є геополітика США, які прагнуть відрізати Україну від Росії..»,« Україну поділять і продадуть по шматках на ринку з вигодою для фінансистів.»

Походження цієї істеричної риторики – російська інформаційна агенція «ИноСМИ.инфо»,яка постійно публікує матеріали AgoraVox на антиукраїнську тематику. Зі свого боку AgoraVox – це веб-сайт громадянської журналістики, який працює на добровольців та непрофесійних редакторів, як свідчить Вікіпедія). Що ж до авторки -Крістель НЕАН, прізвище якої газета чомусь змінила на Неаній, то, як виявилось ця представниця французької громадської журналістики є не лише палким симпатиком невизнаної «ДНР», але й отримала її громадянство. Про що повідомив сайт російської інформагенції News Front (http://news-front.info/2016/10/01/kristel-nean-grazhdanka-dnr/)

Як пояснили пізніше в редакції газети, запозичені до цього матеріали з сайту «ИноСМИ. инфо» були виключно розважально-пізнавального характеру, а походження сайту вони не перевіряли.

Цей приклад свідчить, що місцеві ЗМІ можуть маніпулювати і несвідомо, з причини недостатньої медіа-грамотності. Однак, немає гарантії, що читачі цієї газети (переважно не користувачі інтернету), перевірятимуть джерела статті. Отже, маніпуляція відбулася.
Приклад з обласною газетою виявився не поодиноким. Подібні «рецидиви» трапляються і надалі у житомирських ЗМІ, яким кортить почастувати свого читача чимось «смаженим». Так 29.07.18 р. сайт «Житомир-Онлайн» розмістив статтю «Подмосковный священник, убивший жену, оказался родом с Украины.» ( https://zhitomir-online.com/top_news/72185-cvyaschennyk-ubyl-prosyvshuyu-razvoda-zhenu.html). В матеріалі, запозиченому з сайту «Московский комсомолец»( www.mk.ru) йдеться про обставини кримінального злочину і його викриття, незначна деталь ,про, яку згадує однокласник священика-вбивці «Мы с Денисом родом с Украины, вместе учились в школе в Краматорске», в заголовок винесена зовсім не випадково. І, хоча в тексті статті йдеться зовсім про інше, читач запам’ятає і пов’яже це повідомлення з Україною ,звичайно ж у негативному сенсі. Бо йому вже нав’язали, хоч і абсурдний, але причинно-наслідковий зв’язок – «родом с Украины» і, «убивший».

Чому ж вибір житомирського сайту впав саме на цю інформацію з «МК»? Адже на російському сайті була ще одна «Священник в Подмосковье зверски зарезал жену»
(https://www.mk.ru/incident/2018/07/27/svyashhennik-v-podmoskove-zverski-zarezal-zhenu.html), яка була опублікована першою, на кілька годин раніше. Очевидно, саме «прив’язка» до України зіграла роль при виборі інформації житомирським сайтом. На це власне і розраховують російські інформаційні ресурси, які мають сталу аудиторію в Україні й дуже добре опанували мистецтво медіа-маніпуляцій.

Цього ж дня «Житомир-онлайн» розміщує статтю «Любая страна прекрасно знает, что попадать в лапы МВФ нельзя» https://zhitomir-online.com/top_news/72183-lyubaya-strana-prekrasno-znaet-chto-popadat-v-lapy-mvf-nelzya.html авторства «експерта» Андрія Головачева, якого залюбки публікують та цитують відверто проросійські сайти, зокрема «Антифашист», «МониторЮг», «Русское поле» та інші їм подібні. Місцеві інтернет-видання, які розміщують інформацію з маніпулятивними заголовками і сумнівних авторів тільки для того, щоб привернути увагу читачів до свого ресурсу, часто стають «несвідомими ретрансляторами» проросійських меседжів на ще більшу аудиторію, ніж друковані ЗМІ. То ж такі джерела інформації можуть виступати маркерами ,як пропаганди, фейків так і проросійських прихованих меседжів. Якщо їх вчасно перевірити і не дати ходу маніпуляціям. В іншому випадку, ситуація буде така, як у казці про Іванушку, що напився не з того джерельця.

Як працює «конструктор новин»

Одним із способів маніпуляцій у ЗМІ є конструювання власного повідомлення з неповних висловлювань або уривків, запозичених з інших новинних джерел. Такі маніпуляції з фактами і коментарями до них є зазвичай свідомими. Саме до такого маніпулювання фактами можна віднести публікації в житомирській газеті та на однойменному сайті «Сільське життя». Ряд матеріалів у цьому виданні послідовно «розкручує» тему «утисків свободи слова» й інтерпретує по-своєму інформацію з інших видань. Так на сайті газети «Сільське життя» було розміщено «викривальну» інформацію під заголовком «Провокація житомирського СБУ проти свободи слова провалилася»( http://silske.org/glavnaya/2795-provokaciya-zhitomirskogo-sbu-proti-svobodi-slova-provalilasya.html), в якій є посилання на матеріал у інтернет-виданні «Українська правда».

Однак, інформація на «УП» “Журналістам Новоросія ТВ” Васильцю і Тимоніну скасували вирок» (https://www.pravda.com.ua/news/2018/02/21/7172385/) має зовсім іншу тональність без авторських оцінок, але з протилежним ставленням до події. Хоча, на перший погляд початок інформації майже однаковий «Апеляційний суд Києва скасував вирок журналістам Дмитру Васильцю та Євгену Тимоніну, засудженим до 9 років в’язниці за нібито сприяння діяльності терористичної організації “ДНР”. Про це “Українській правді” повідомила адвокат засуджених Наталія Вознюк.»(«Сільске життя») і «Апеляційний суд Києва скасував вирок “журналістам” Дмитру Васильцю та Євгену Тимоніну, засудженим до 9 років в’язниці за сприяння діяльності терористичної організації “ДНР”. («УП»)

Сільське життя

Українська правда

Інший приклад свідомого маніпулювання – на сайті «Сільське життя» опублікована в липні ц. р. інформація «Працівників ОДА та РДА змушують їхати на “хресний хід” неканонічної церкви» http://silske.org/novunu/3188-pracivnikiv-oda-zmushuyut-yihati-na-hresniy-hid-nekanonichnoyi-cerkvi.html з посиланням на сайт Вголос (www.vgolos.zt.ua).Однак, на цьому сайті заголовок інший –«Працівників ОДА змушують їхати на Хресний хід, погрожуючи позбавити премій, – джерело». Щоб розставити потрібні акценти сайт газети вносить у заголовок потрібний меседж.

Про «несвідоме» тут уже не йдеться. Видання «переробило» інформацію з іншого сайту лише в частині заголовку, перемкнувши увагу читача в потрібне йому русло – невизнання українського православ’я. Ще один приклад, який демонструє, як другорядні факти можна використовувати для пропаганди та маніпуляцій. Провокаційний заголовок «Китайські комуністи вийшли на трасу» http://silske.org/glavnaya/3126-kitayski-komunisti-viyshli-na-trasu.html на сайті «Сільське життя» змушує читача прочитати цю новину, написану в кращих традиціях «агітпропу»-« Як не намагаються нинішні вятровичі-мерзотники, по-більшовицьки, силоміць, стерти з пам’яті нашого народу славні економічні здобутки Радянської України часів правління комуністичної партії, все ж саме з Китаю, де успішно править країною комуністична партія, вже прибула перша партія нової техніки для реконструкції дороги Північного обходу навколо Житомира» Насправді ж інформаційним приводом новини була реконструкція об’їзної дороги за кошти ЄБРР.

Будь яка інформація, яка підлягає подібній редакційній «переробці» свідчить про свідому маніпуляцію і бажання нав’язати читачеві певні висновки.

Як факти підміняють емоціями

«Страшні» заголовки, підкреслено викривальна тональність журналістських матеріалів, занадто емоційна аргументація на фоні відсутності фактів все це є ознаки маніпулятивної інформації, яка має насторожити читача. Дослідження контенту житомирських газет виявляє час від часу такі «страшилки». Їх відносять до прихованих проросійських меседжів у межах основних міфів пропаганди держави-агресора – «при владі нацисти-бандерівці», «реформи в Україні провалились», «все фінансує захід» і т.п. Наприклад, районна газета «Сільське життя» відверто і досить грубо нав’язує читачам певні погляди, використовуючи негативно забарвлені і безапеляційні заголовки на кшталт, “Бандеризація” ізолює Україну від світу» http://silske.org/novunu/3174-banderizaciya-izolyuye-ukrayinu-vid-svitu.html, а газета «Ехо» в своїх матеріалах здебільшого «б’є на емоції», використовує обивательський стиль викладення матеріалу –розмови «на кухні про політику». Емоційні вислови успішно підміняють факти і читач в результаті отримує ніби підтвердження своїх думок ,хоча чогось нового для себе не дізнається. Прикладом таких газетних матеріалів є серія статей про медичну реформу в особі в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Саме до такого «ототожнення» підводять читачів газети ці публікації. В інформації «Скандал с лечением для онкобольных за рубежом» («Ехо» №24. 14-20.06.2018) ,як елемент маніпуляцій використовуються негативно забарвлені вислови – «Доктор Смерть», «с пеной у рта» і т.п., якими зустрічатимуться й надалі.

В наступних номерах тижневика виходять вже ширші статті «на тему Супрун». Матеріал
«С БОЛЬНОЙ ГОЛОВЫ НА ЗДОРОВУЮ» http://exo.net.ua/exo/13628-2018-07-23-11-41-02
від 23.07.2018 р. авт. С. Михальова написаний у фамільярному стилі, який передбачає ігнорування усіх стандартів разом взятих. Наприклад, в.о.міністра називають то «и.о. руководителя Минздрава»,то «руководитель медицинского ведомства».Емоційну упередженість матеріалу видає велика кількість епітетів і метафор –«Супрун взяла на себя смелость развеять существующие мифы о психическом здоровье человека. Надо сказать, что в какой-то мере это ей удалось, так как немало сограждан Украины, читающие ее “перлы”, которые она с завидной регулярностью выбрасывает в социальны сети, начинают верить, что для министра граница между нормой и патологией очень нечетка и размыта, и что именно психическое расстройство позволяет людям реализовать свой потенциал и достигать своих целей. Так, глава Минздрава, являющаяся автором столь ошеломляющего “открытия” в области психиатрии, сама является ярким подтверждением сделанных выводов.»
«Как сообщила чиновница, тревожные расстройства, мол, входят в компетенцию семейного врача и, чтобы не перегружать психбольницы, надо выпускать пациентов в социум, чтобы они могли делиться своими болезненными фантасмагориями не с мозгоправом, а с семейным врачом, являющимся и душеведом по совместительству».

Ще один маркер маніпуляції в публікації – звертання до сумнівних експертів, в уста яких вкладаються кількісні та якісні непідтверджені дані – «Известный психотерапевт Марина Иванова утверждает, что в помощи психиатра нуждается каждый четвертый житель планеты.» До речі, «известный психотерапевт Марина Иванова» є героїнею іншої публікації трирічної давності цієї ж авторки в газеті «Ехо» -«Чудо-врач и целитель», де вона виступає, як екстрасенс і спадкова знахарка.(http://exo.net.ua/exo/9344-2015-12-16-08-25-57).

Матеріал в наступному номері газети «Ехо» (30.07.18 р.) – «ТАБЛЕТКА ОТ ОДИНОЧЕСТВА И ИНСТРУКЦИЯ НА ВЫХОДНЫЕ ОТ УЛЬЯНЫ СУПРУН»( http://exo.net.ua/exo/13658-2018-07-30-10-57-50) має ті ж ознаки маніпуляцій, що й попередні. Ці маніпулятивні прийоми покликані викликати у читача негативні емоції – злість, невдоволення, відчуття недолугості і провалу реформи і вказати на винного.

Через те, що у таких матеріалах багато «води» (саме так колись називали брак фактажу самі журналісти) і вони великі за обсягом ,у читача і створюється ілюзія аналітичного матеріалу, насправді ж, в даному випадку маємо текст, призначений для вербального впливу на цільову аудиторію, яка повинна сприйняти такий матеріал, як «гострий і критичний». Однак, маніпулятивність таких матеріалів очевидна, оскільки їх завдання не надавати об’єктивну інформацію , а створювати медіа-вплив .Бо факти сприймаються розумом, а емоції здебільшого здатні його відключати.

Хоч аналітичні жанри в журналістиці і передбачають певну авторську інтерпретацію, однак аж ніяк не ігнорування інших оцінок (контраргументів), їх порівняння і аналізу. За методикою моніторингу ІДПО -«Аналітичний матеріал – стаття, огляд текст, в якому журналіст роз’яснює суть різних феноменів, виявляє тенденції розвитку подій, аналізує досвід вирішення будь-яких проблем, виступає з критикою неефективних рішень. Огляд дає панораму подій із прикладами і деталями». За даними червневого моніторингу аналітичні жанри (статті та аналітичні кореспонденції) у друкованих ЗМІ Житомирської області становили відповідно лише 5 % усього контенту. І майже всі було надруковано саме в газетах «Житомирщина» та «Ехо». Їх присутність на шпальтах газет –це позитивна тенденція, але за умови дотримання професійних стандартів при їх написанні та відсутності будь-якої упередженості. На жаль, приклади матеріалів, які часто з’являються на шпальтах житомирських газет, як в періоди моніторингу, так і поза ним демонструють зворотне. Так за даними останнього моніторингу у червні середній бал дотримання професійних стандартів у житомирських газетах -3,45 бали (при макс.5) Причиною цьому залишається незбалансованість та упередженість при подачі матеріалів. Загальний бал по цьому критерію в друкованих ЗМІ Житомира усього 0,19.

То ж, не «джинсою» єдиною маніпулюють місцеві ЗМІ, якої у червні в житомирських газетах було зафіксовано 11%, а в інтернет-виданнях – 4,6% (серед 8 медіа, що були в моніторингу). Але, як бачимо, не лише замовні матеріали погіршують загальну картину стану житомирських ЗМІ. Вербальні послання, так звані приховані меседжі, криються у хльостких заголовках, занадто емоційно забарвленій лексиці власних статей чи новин. І до такого ж штибу матеріалів схиляється «вибір редакції» при передруках з інших, часто дуже сумнівних джерел. Іноді складається враження, що й самі ці ЗМІ потрапляють на гачок чужої пропаганди, хоча навпаки повинні в першу чергу відрізняти «зерно від полови». Однак, свідомі чи несвідомі ці маніпуляції, результат однаковий – користувачі цих ЗМІ не отримують якісної і різнобічної інформації з перевірених джерел, а натомість наражаються на вплив суб’єктивної думки одного автора, а то й на вплив добре замаскованої пропаганди країни-агресора.

Очевидно, що місцеві ЗМІ, де публікують такі матеріали, досі не виробили редакційної політики на основі професійних стандартів, де повинні бути чітко означені «заборонені зони» пропаганди та маніпуляцій.

Ірина Новожилова, координаторка житомирської експертної групи
Інституту демократії імені Пилипа Орлика.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *