Учасники АТО та внутрішньо переміщені особи, є тими людьми, які найбільше постраждали від війни на Донбасі. Перші прийняли вибір захищати українську державу, другі були вимушені покинути своє домівки і переїхати в інші регіони, подалі від обстрілів і війни. І перші, і другі ризикували при цьому своїм життям і здоров’ям, підкреслює правозахисник, юрист ВПГО “Юридична Сотня” Антон Красов.
А. Красов взяв участь в засіданні круглого столу “Адаптація переселенців у місцевих громадах: роль комунікації в цьому процесі”, організованому Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика 21 березня в Києві. Ми знайомимо з основними тезами його виступу.
Станом на березень 2017 року у Кіровоградській області нараховується більше 10 тисяч ВПО (внутрішньо переміщена особа) і більше 10 тисяч УБД (учасник бойових дій). Однак є люди, які є одночасно є і переселенцями, і учасниками АТО. Вони мають обидва правові статуси: УБД та ВПО, і мали б, за законом, користуватися всіма пільгами і правами, які передбачені українським законодавством. Натомість ВПО-учасники АТО зіштовхуються з подвійним валом правових та психологічних проблем.
Психологія та суспільне сприйняття
Правові проблеми нерозривно пов’язані з психологічними та ще ширше – суспільними, тому для глибокого їх розуміння, потрібно спробувати уявити себе на місці цих людей. Якщо говорити про переселенців, то це люди, які потрапили у скрутне життєве становище: війна, обстріли, втрата домівки, роботи, майна – всього того, що наживалося протягом багатьох років. Вони постали перед викликом починати своє життя фактично «з нуля».
З іншого боку, говорячи про учасників АТО з Донеччини і Луганщини, то це люди, які відрізали себе від свого минулого життя, продовжують виконувати свій військовий обов’язок: для представників збройних формувань ОРДЛО, які нещодавно могли бути їхніми друзями чи знайомими, вони назавжди стали ворогами. І можливість повернення до своїх домівок для військовослужбовців навіть гіпотетично не розглядається, поки йде війна і навіть довгий час після її закінчення.
Переселенці – учасники АТО найбільше відчувають на собі цей психологічний тиск: там вони вже вороги, які стріляли « в своїх», захищаючи Україну, а тут, поза зоною АТО, де громада мала б їх всіляко підтримувати і дякувати,– вони якісь не такі, чужинці, прохачі, часом винуватці війни і т.д. – тобто вбирають всі ті негативні образи, які суспільний дискурс вміщує у поняття «переселенець». Стереотипізація і стигматизація образу переселенців поглиблює внутрішній розкол в душі українських захисників, які є одночасно ВПО.
Правові перешкоди: виклики для ВПО-учасників АТО
Особливість цього подвійного правового статусу означає подвійні чи навіть потрійні правові проблеми для таких осіб, адже не секрет, що і учасники АТО, і ВПО стикаються з численними правовими перешкодами на шляху до реалізації їх прав і свобод. Коли ж ці статуси зливаються воєдино, в наших реаліях такі особи відчувають, що їхні правові проблеми є нездоланними.
Основними з таких проблем виділяємо такі:
Необізнаність учасників АТО-ВПО зі своїми правами. До цього часу не створено єдиного інформаційного ресурсу (веб-сайту) , де містилися б всі права і пільги учасників АТО та ВПО. На даний час мною та волонтерами-юристами ГО «Юридична Сотня» видано книгу – Пам’ятку учасникам АТО, яка містить всі права та пільги, покроковий алгоритм дій реалізації прав з посиланням на відповідні нормативно-правові акти, а також приклади звернень і рапортів. Пам’ятка розповсюджується як в друкованій , так і в електронній формах. Постійно оновлюється та доповнюється. Її можна завантажити безкоштовно за посиланням: http://legal100.org.ua/wp-content/uploads/2017/02/pamiatka-ato.pdf. Для цього пропонується розробити та видати подібну книгу- Пам’ятку для ВПО, а також додатковий розділ для осіб, які мають обидва статуси – ВПО та учасники АТО.
Перешкоди на шляху реалізації конкретного права можна розділити на кілька груп: ті, що пов’язані з неякісним правовим регулюванням (фактична неможливість реалізувати право обирати, першочергове право на отримання житла тощо), ті, що пов’язані із неправильним застосуванням норм права на місцях (недобросовісність чиновників, бюрократія, ходіння по багатьох кабінетах, приниження та нервозність внаслідок поганого ставлення представників органів влади).
Найголовнішою правовою проблемою є реалізація всіх пільг, які пов’язані з місцем реєстрації. Через статус ВПО можливість використовувати такі пільги учасниками бойових дій майже зникає. Мова йде про знижку на комунальні послуги 75 %, про користування путівками в санаторій, можливістю стати на чергу для отримання житла, користуванням місцевими пільгами.
В контексті бюрократичних перепон потрібно зазначити, що на Кіровоградщині наразі не створено єдиного органу, який би надав консультації та послуги учасникам та ВПО. Потрібно вивчати і використовувати досвід інших областей та міст. Наприклад, у міській раді Дніпра створено управління з питань учасників АТО та ВПО, а в Дніпропетровській ОДА створено єдине вікно по землі для учасників АТО. Такі ж практики потрібно застосовувати по всій країні.
Також дуже мало кваліфікованих юристів у сфері військового та ветеранського права, які були б одночасно обізнані з правовими проблемами ВПО та мали досвід у цій сфері.
Крім того, якщо говорити не тільки про загальнодержавні пільги, а й про місцеві, то у м. Кропивницькому та Кіровоградській області діють місцеві програми для учасників АТО-мешканців міста та області, які надають додаткові права та пільги учасникам АТО. Однак оскільки учасники АТО- ВПО не є юридично мешканцями міста Кропивницького та Кіровоградської області, вони не можуть скористатися жодним пунктом даних місцевих програм. Таким чином, потрібно внести зміни і поширити дію місцевих програм і на осіб, які є одночасно учасниками АТО та ВПО.
Потрібно також більше приділяти уваги притягненню до відповідальності чиновників, які порушують права учасників АТО – ВПО, фіксувати факти порушень. Такі прецеденти сприяють зменшенню кількості таких порушень, прищеплюють відповідальність за надання неякісної правової допомоги.
Проблеми комунікації
Станом на березень 2017 року на Кіровоградщині не створено жодної громадської організації переселенців, що сприяє їхній згуртованості і захисту прав. Протягом 3 років війни не було проведено жодного круглого столу щодо юридичних проблем учасників АТО. Такий круглий стіл відбувся вперше лише 20 березня 2017 року у міській раді Кропивницького.
На даний час немає інформаційного ресурсу (групи в фейсбуці, сайту), де був би перелік громадських організацій та органів влади, які надають юридичну допомогу учасникам АТО – ВПО.
Отже, потрібно знайти інструменти посилення спілкування між самими учасниками АТО та ВПО, між їхніми ГО та тими ГО, які надають їм правову допомогу, оприлюднивши перелік таких ГО та органів влади. Для належної комунікації варто проводити щомісячні зустрічі між учасниками АТО – ВПО, ГО та органами влади з метою обговорення та вирішення актуальних питань та ефективної співпраці, адже більшість проблем, які виникають, так чи інакше пов’язані з поганим рівнем комунікації.
Підсумовуючи, хочу зазначити, що переселенці-учасники АТО є нашими громадянами, такими ж, як й інші українці. Як правило, вони мають проактивну патріотичну позицію, адже прийняли рішення виїхати і захищати Україну зі зброєю в руках. Тож потрібно використовувати та розвивати їхній потенціал на благо місцевих громад та всієї України.