ЗаходиНовини

Лідери-джинсовики й «теплі ванни» в ток-шоу: де піаряться кандидати у президенти

Оприлюднено

28 лютого на прес-конференції представники громадського сектору назвали основні медійні тренди президентської виборчої кампанії 2019 року.

Серед них: ведення агітації одним із найбільш рейтингових кандидатів лише в розважальних форматах та соцмережах, маніпуляції ЗМІ з рейтингами кандидатів у президенти, «свої» та «чужі» кандидати для власників різних каналів та, відповідно, незбалансованість у їхній представленості в ефірі, присутність в українських ЗМІ меседжів російської пропаганди. Позитивною тенденцією є менша кількість чорного піару в новинах, ніж було під час виборчих кампаній до Революції гідності (однак чорний піар є в розважальному контенті, інфотейменті, анімації, діджиталі), менша кількість джинси в регіональних роздержавлених виданнях.

Роздержавлені ЗМІ продовжують писати про «паркет»

Світлана Єременко, виконавча директорка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика,розказала про моніторинг організацією регіональних медіа. Цього разу у фокусі аналітиків були роздержавлені медіа (здебільшого це міські й районні газети, сайти).

«Передвиборчої джинси набагато менше, ніж це було перед виборами у 2010 році, на яких переміг Віктор Янукович. Тоді джинса доходила до 60 % контенту, а в деяких газетах — 90 %. Можливо, втім, треба робити поправку, що зараз моніторилися маленькі газети і їм, як кажуть редактори, не пропонують ставити агітаційні матеріали», — зазначає пані Єременко.

Загалом у роздержавлених друкованих ЗМІ організація зафіксувала 6 % джинси і 9 % неналежно маркованої реклами. На сайтах — 6 % джинси і 2 % немаркованої реклами.

За словами спікера, роздержавлені медіа дуже мало уваги приділяють політиці. Це 6 % матеріалів у друкованих медіа і 3 % — на сайтах. Значно більше уваги віддають місцевому самоврядуванню, соціальним проблемам і життю громад.

Найбільше передвиборчої джинси інститут знайшов у Житомирській і Січеславській областях. Здебільшого це матеріали на підтримку Петра Порошенка та Юлії Тимошенко. Також була джинса з елементами чорного піару проти Володимира Зеленського. У Дніпрі політична джинса переважає на підтримку Юрія Вілкула, Порошенка й Тимошенко. Експерти помітили активну джинсу на підтримку керівництва Дніпра і Кривого Рогу. У Донецькій області знайшли 6 % джинси.

«Цікаво, що не помічено політичних матеріалів із ознаками замовності у Львівській, Чернівецькій і Луганській областях. В останній було декілька матеріалів на підтримку Юрія Бойка, але вони були позначені як реклама. Це дуже рідко трапляється в роздержавлених медіа. Вони практично не позначають рекламу. Здавалося б, роздержавлені медіа тільки звільнилися від кайданів, якими вони були прикуті до влади, й можуть собі дозволити працювати вільно. Нічого подібного! В них дуже багато звітів і прес-релізів від влади. Вони повинні позначатися рубрикою “За угодою”, але цього не робиться», — обурюється Світлана Єременко.

В інтернеті найбільше джинсує Тимошенко

Моніторингом інтернет-медіа займалася ГО «Інститут масової інформації». Її виконавча директорка Оксана Романюк лідером серед замовників джинси в мережі назвала Юлію Тимошенко. На цю політикиню припадає 24 % від усіх замовних матеріалів в інтернеті. За нею йде Андрій Садовий (8 %), а третє місце розділили між собою Анатолій Гриценко й Олександр Вілкул — 6,5 %.

«Попри те, що є зараз тенденція до маркування комерційної джинси, політичну джинсу позначають лише 6,5 % медіа із представлених у нашому моніторингу. Тобто така частка медіа пояснює аудиторії, де реклама, а де журналістський матеріал», — каже пані Романюк.

Лідером із дотримання журналістських стандартів став сайт «Українського тижня» (tyzhden.ua). Другу сходинку розділили між собою одразу чотири сайти: «Ліга» (liga.net), «Новое время» (nv.ua), «Дзеркало тижня» (zn.ua), «Укрінформ» (ukrinform.ua). До речі, всі ці п’ять сайтів увійшли до медіаруху «Медіа за свідомий вибір».

На третє місце вийшов сайт «Гордон» (gordonua.com), який теж продукує якісні новини, але має проблему з великою кількістю матеріалів інших форматів з ознаками замовності політичного характеру. Найгірша ситуація в сайту «Страна» (strana.ua). Там лише 48 % новин не містять порушень

Телебачення перетворило ток-шоу на «теплі ванни» для політиків

Про моніторинг телеканалів розповіла голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова. Організація досліджує телевізійний контент за методологіями двох типів: якісного і якісно-кількісного аналізу.

Моніторинг, заснований на якісному аналізі, ведеться безперервно. У такий спосіб «Детектор медіа» досліджує головні випуски новин центральних телеканалів («України», «1+1», «Інтера», ICTV, СТБ, 5-го каналу, «UA: Першого» та «112»), підсумкові тижневики на каналах «Україна», «1+1», «Інтер», ICTV, ZIK і 5 канал, політичні ток-шоу на українських телеканалах.

«Перший висновок із наших досліджень: ми не бачимо ознак централізованої державної цензури. Але бачимо обмеження, які власники та їхні політичні союзники встановлюють для новин і ток-шоу. На різних телеканалах різні обмеження. У масштабах інформаційного простору це виглядає як зовнішній плюралізм. Але якщо ви будете глядачем одного телеканалу, то завжди будете бачити спотворену картину світу», — каже Наталія Лигачова.

За її словами, головне ноу-хау цієї виборчої кампанії — спосіб ведення агітації Володимиром Зеленським. Кандидат, який поки за рейтингами займає перше місце, майже не присутній у новинах телеканалів (окрім «1+1»). Свою агітаційну кампанію Зеленський веде через розважальний контент і соціальні мережі.

«Це дає нові виклики для законодавців. Зараз дуже багато закордонних спостерігачів питають, чи можемо ми з цим щось робити. Ні, немає в нас законодавчих норм, які би регулювали ведення піар-кампанії саме таким шляхом і забороняти показувати, наприклад, “Слугу народу — 3” під час виборчої кампанії», — пояснює пані Лигачова.

Вона зазначає, що про більшість кандидатів у президенти України в новинах кажуть або у форматі передвиборчого піару, або ніяк. Антипіару в новинах майже немає.

Канали з найменшою кількістю піару: СТБ, «UA: Перший», 5 канал. На каналі «112» новини порівняно чисті, але це компенсується масовими порушеннями стандартів журналістики в інших ефірних продуктах. Натомість найбільше політичного піару на «Інтері», «Україні» та ICTV. «На “1+1” його не так багато, але частіше трапляється “чорнуха” і незбалансована критика президента. Але головний інструмент тут не новини, а, приміром, програма так званих журналістських розслідувань “Гроші”», — каже експертка.

Наталія Лигачова також зазначила, що особливістю цих виборів є «кандидати одного-двох каналів». Приміром, Юрій Бойко присутній тільки на «Інтері» та іноді на «112». А Олександр Вілкул — лише на «Україні». Тільки на «1+1» піаряться кандидати Віктор Бондар та Олександр Шевченко. Донедавна Анатолій Гриценко був лише на ICTV в дуже піарних сюжетах, але тепер він став з’являтися частіше й на інших телеканалах.

«У найвигіднішому становищі Петро Порошенко. Його показують усі, окрім Суспільного мовника. І це завжди піарні сюжети — звіти з офіційних заходів», — наголошує спікер.

Пані Лигачова каже, що нині ток-шоу не виконують функції публічних дебатів кандидатів або їхніх представників. Формат, на який погоджуються кандидати, — це «тепла ванна». Тобто година самопіару біля мікрофона і ще півгодини запитань від лояльних експертів із зали. Такий формат, зокрема, пропонує їм «Свобода слова» на ICTV. На жодному з ток-шоу аналітики «Детектора медіа» не побачили балансу запрошених представників (умовно) влади, проросійської опозиції, проєвропейської опозиції й незалежних експертів.

Проникнення російської пропаганди

Голова «Детектора медіа» підкреслює: є телеканали, які активно просувають меседжі Кремля. Перш за все це «112 канал» та NewsOne, іноді «Інтер». Головна теза — українські вибори будуть сфальсифіковані.

«Схоже, що центральна мета 112-го каналу та NewsOne — просувати тези російської дезінформації, а щодо виборів — навіть не Юрія Бойка, а Віктора Медведчука. Кількість цитат Медведчука тут зашкалює», — зазначає пані Лигачова.

Виконавча директорка ГО «Детектор медіа» Галина Петренко розказала про моніторинг організацією російських ток-шоу. Експерти моніторять три передачі: «Время покажет» на російському Першому каналі, «Вечір із Володимиром Соловйовим» і програму Дмитра Кисельова на каналі «Росія 1».

«Нас здивувало те, що ці три політичні ток-шоу за тиждень спокійно можуть виробляти 21 випуск. “Время покажет” взагалі виходить п’ять разів на тиждень тричі на день. Навіть не знаю, де російське телебачення вставляє між цими ток-шоу серіали чи розважальний контент. Чи ці ток-шоу зараз і є основною розвагою для російського глядача?» — каже пані Петренко.

Моніторинг цих передач показує деякі меседжі, які лунають найчастіше щодо України:

  • Україна перебуває під зовнішнім управлінням Заходу;
  • українські вибори-2019 будуть сфальсифіковані;
  • українська влада готова вбивати опонентів;
  • в Україні систематично порушуються права громадян;
  • влада нав’язує українську ідеологію;
  • Росія бажає Україні добра й терпить її агресивну політику.

«Російські ток-шоу — це переважно внутрішній продукт РФ, але 5 % українців на сході та півдні постійно дивляться їхнє телебачення. Це півтора мільйона людей, на чий вибір може вплинути такий контент», — наголошує Галина Петренко.

Що ж до поширення тез Москви в інтернеті, то Оксана Романюк зазначає: в мережі російські наративи не зачіпають переважну більшість українських медіа, але є пул проросійських ЗМІ, які їх поширюють цілеспрямовано. Інститут масової інформаціївиокремив такі три основні тези пропаганди РФ: ситуація на сході України (начебто українські силовики порушують перемир’я); нелегітимність процесу виборів; невизнання у світі ПЦУ.

Маніпуляції з рейтингами та медіакілерство

Спікери не раз зупинялися на кричущій проблемі маніпуляції у ЗМІ соціологічними опитуваннями щодо рейтингів кандидатів у президенти. Часто йдеться про просування політиків через публікацію або замовних рейтингів, або хибної інтерпретації результатів на їхню користь.

«Багато важить роль соціологічних опитувань і рейтингів. Велика частка громадян визначається з вибором в останні терміни перед днем голосування, а до 10 % — безпосередньо в кабінці для голосувань. Інформація про топ-кандидатів чи аутсайдерів є дуже вагомою майже для третини громадян», — пояснює голова правління ВГО «Громадянська мережа «Опора» Ольга Айвазовська.

Вона наголошує: згідно із законом «Про вибори Президента України», медіа мають публікувати вихідну інформацію опитувань. Наприклад, який метод був застосований, яка кількість респондентів опитана, в яких регіонах і за який період, хто є замовником дослідження. Але, наприклад, щодо замовників майже ніхто зі ЗМІ інформації не надає. Тим часом, зазначає Ольга Айвазовська, якби медіа дотримувалися цієї норми закону та відмовлялися би публікувати дані соціологічних опитувань, якщо компанії, які їх проводять, відмовляються назвати замовника, це дуже швидко змінило би ситуацію.

Також медіа зловживають опитуваннями у студії різних ток-шоу. Для цих опитувань також є законодавча норма, підкреслює пані Айвазовська. Журналіст чи ведучий під час ефіру зобов’язані вказати, що ці дані нерепрезентативні й не можуть показувати думку суспільства. Це лише думка активної аудиторія глядачів.

«Медіакілерство» — ще один аспект, який непокоїть представника «Опори». Так Ольга Айвазовська називає висвітлення журналістами лише порушень, які здійснюються представниками того чи іншого кандидата.

«Тепер часто журналісти приходять до нас із проханням надати інформацію лише проти конкретного кандидата, підкреслити тільки порушення, які здійснені його представниками на місцях. Цей тренд залежить від того, кому належить той чи інший телеканал. У виборчому процесі спостерігачі фіксують саме порушення. Але моніторинг виборів ЗМІ — це не лише констатація фактів чи накопичення інформації про порушення. Це загальна оцінка вільних та чесних виборів у перспективі дня голосування», — каже експертка.

Збалансована інформація про кандидатів — вимога закону

На законодавчих аспектах роботи ЗМІ під час виборів зосередив увагу й Тарас Шевченко, директор Центру демократії та верховенства права. Він наголосив, що неупередженість та збалансованість у висвітленні діяльності кандидатів у президенти є не лише етичною вимогою до журналістів, але й прописаним правилом у ЗУ «Про вибори Президента України».

«Тобто коли канал показує одного кандидата, але зовсім не показує іншого — це питання не лише редакційного вибору. Певне відхилення можливе, але повне ігнорування — це порушення закону. І це стосується не лише телебачення, але й друкованих ЗМІ», — підкреслює Тарас Шевченко.

На думку пана Шевченка, необхідним є чіткіше регулювання сфери медіа. По-перше, варто прописати, скільки саме ефірного часу на телебаченні може купувати той чи інший кандидат для політичної агітації.

«У багатьох країнах — Франції, Німеччині, Великій Британії — кандидатам заборонено купувати ефірний час взагалі. Така заборона в Україні малореалістична. Але мають бути чіткі правила й обмеження: скільки часу кандидат може купити в одного телеканалу», — каже він.

Крім того, Тарас Шевченко пропонує розділити висвітлення ЗМІ виборів на три категорії, в яких слід запровадити свої чіткі правила. Перша — висвітлення виборів у новинах, де має бути редакційна свобода. Друге — ток-шоу, де мають бути наперед прописані правила. Третє — решта програм, де, на думку експерта, має діяти подібний до США стандарт: показали безкоштовно одного кандидата, тоді й інший має право на таке ж представлення. Це стосувалося б усіх форматів: від комічних шоу (які використовує Володимир Зеленський) до прогнозів погоди.

Наступний звіт про роль медіа у президентській виборчій кампанії зазначені організації представлять на прес-конференції наприкінці березня.

(За матеріалами Детектор.медіа)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *