Проблеми, які були сьогодні озвучені, існують фактично з початку процесу внутрішнього переміщення громадян, наголошує Євген Кривошеєв, заступник начальника відділу Управління організації соцзахисту постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій Міністерства соціальної політики України.

Є. Кривошеєв взяв участь в засіданні круглого столу “Адаптація переселенців у місцевих громадах: роль комунікації в цьому процесі”, організованому Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика 21 березня в Києві. Ми знайомимо з основними тезами її виступу.

По-перше, це проблема забезпечення житлом, бо без житла, зрозуміло, що багато людей, які переїхали, вони просто поверталися назад, їм фактично не було де жити.

Друга проблема – працевлаштування. Вона полягає в тому, що, якщо, наприклад, у великих містах є робота, є вакансії, то постає проблема з житлом, тобто воно або дуже дороге, або його просто немає. Натомість, в деяких областях, в селах, селищах, містах районного значення є житло, проте там постає проблема з працевлаштуванням.

Тобто, коли це все почалося, працювали штаби при державній службі з надзвичайних ситуацій, був перелік місць, де можна розміщувати внутрішньо переміщених осіб – в селах, в гуртожитках. Вони переїжджали, але майже одразу, за пару місяців поставала проблема з працевлаштуванням. Тобто в селищах, в селах, де є житло – будинки, надають безкоштовно, сільська рада забезпечує. Але діставатися до роботи доводиться фактично півдня.

Якщо пенсіонер перебирається в таке селище, то він ще може прожити, а якщо молода сім’я, з дітьми, то без роботи вони практично там не можуть існувати.

Наше управління безпосередньо займається обліком внутрішньо переміщених осіб та наданням адресної допомоги. Фактично адресна допомога й була розроблена з метою підтримки переселенців.

Якщо влада не може забезпечити внутрішньо переміщених осіб житлом, то вона проводить компенсацію: надає допомогу на оплату житлово-комунальних послуг.

Допомога надається по-різному. Якщо в Києві житло за цінами 2014 року дуже важко орендувати, то в містах більш віддалених – це можливо. Але знову таки, виникає проблема з працевлаштуванням.

Щодо інформаційного забезпечення, то наше міністерство також намагається вирішувати цю проблему. За сприяння проекту ПРООН в рамках підтримки соціальних сфер в Україні, було зроблено такі чотири дорожні карти, які були розповсюджені серед переселенців підрозділом соціального захисту населення.

Дорожні карти, по-перше, допоможуть з працевлаштуванням. Видання інформують про те, як стати на облік, як отримати щомісячну допомогу, інші види соціальних виплат. В одному з видань зібрані організації, які надають допомогу внутрішньо переміщеним особам.

Також хочу зазначити, що мінсоцполітики вже майже два роки бере участь у проекті за підтримки Великої Британії. Це програма радників міністерства соціальної політики з питань внутрішньо переміщених осіб. Вона передбачає присутність радників на регіональному рівні. Тобто, переселенці можуть безпосередньо звертатися до радника в регіоні, а радник, якщо питання складне, або потребує термінового вирішення, безпосередньо зв’яжеться зі службовцями міністерства соціальної політики.

Таким чином проблемні питання вирішуються скоріше і більш ефективно.

Також за підтримки Організації Об’єднаних Націй було нещодавно підготовлено та надруковано три практичні довідники для внутрішньо переміщених осіб та для працівників структурних підрозділів з питань соціального захисту населення. Довідники дають роз’яснення як на практиці застосовувати розроблені нормативно-правові акти.

Тут вже говорилося, що немає достатніх статистичних даних, наприклад, щодо кількості воїнів, які є одночасно учасниками АТО і переселенцями. 22 вересня 2016 року було ухвалено постанову Кабінету міністрів про затвердження порядку створення єдиної державної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб. Ця база, а фактично, програмне забезпечення, функціонує з кінця 2014 року, але наразі ця система вдосконалюється. Додасться також інформація про осіб з інвалідністю, інформація щодо працевлаштування, тобто будуть тепер зазначатися дані, коли особа стає на облік, де особа працювала, які в неї навички, яка в неї освіта, що вона бажає – це дасть можливість ефективніше працювати центрам зайнятості на місцях, пропонувати вакансії для різних осіб.

Ще існує така проблема з працевлаштуванням: Донецька і Луганська області були скоріше промисловими районами. Коли жителі цих областей переїжджають в іншу область України, наприклад, Харківську, Вінницьку, Рівненську, які є скоріше аграрними, то люди не завжди можуть пристосуватися до нових умов на ринку праці. Тому та інформація, яка буде в місцевих базах даних, допоможе центрам зайнятості. Вони зможуть запропонувати тренінги для таких осіб, сприяти професійній переорієнтації на нові професії тощо.