Проблема джинси в регіональних медіа залишається суттєвою протягом трьох хвиль моніторингу цього року. У серпні матеріали з ознаками замовності переважають у друкованих ЗМІ — виявлено 8,1 % джинси (6,3 % онлайн) та 6,2 % неналежно маркованої реклами (1,5 % онлайн).

Протягом моніторингового тижня в серпні у друкованих регіональних ЗМІ переважають тексти розважально-пізнавального характеру (31 %) та новини про життя місцевої громади (15 %). Новинні сайти зі свого боку переважно залякують читачів публікаціями про кримінал та діяльність правоохоронних органів (19 %, у травні — 29 %), а вже потім інформують про місцеві новини (16 %) й розважають (15 %). До «чорнухи» вдаються, щоб набрати більше переглядів, про що вже писала експертка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Алла Федорина — і журналістів не турбує, як ці публікації впливають на психіку читачів. При цьому редакції не сприяють розумінню громадянами економічних і суспільних процесів у країні.

У регіональних ЗМІ панує тиша і благодать, коли в країні триває війна, коли ухвалюються важливі закони, відбуваються реформи судової системи, місцевого самоврядування, охорони здоров’я, освіти, пенсійного забезпечення. Проблеми корупції хвилюють окремі видання, й лише на рівні 1-2 % матеріалів.

Порівняно з онлайн-виданнями, регіональні друковані ЗМІ майже не приділяють уваги висвітленню війни на сході України та її наслідкам для місцевої спільноти: 9,7 % онлайн та 2 % друкованих матеріалів присвячені цій тематиці. Протягом моніторингового періоду в серпні зовсім не висвітлювалися проблеми переселенців. Із політичних партій найбільше джинсували партії «Народний фронт» та «Батьківщина», «Свобода», «Народний фронт», із постатей політиків — Олег Тягнибок, Юлія Тимошенко, Арсеній Яценюк. Медіа продовжують приховувати рекламу за неналежним маркуванням, а офіційних прес-релізів не «торкається рука» редактора чи журналіста.

У більшості регіональних ЗМІ не зафіксовано відвертих пропагандистських тверджень і закликів, що несуть загрозу державності й незалежності України, фейків і провокацій, прихованих проросійських меседжів. Проте одеський сайт «Таймер» продовжує проводити відверту антиукраїнську політику та вміло використовує мову ворожнечі.

Походження матеріалів: у газетах більше половини контенту — власна інформація, на сайтах — більше половини запозиченої.

Найбільше на шпальтах газет і сайтів використовуються інформаційні жанри — короткі новини, повідомлення; аналітичних матеріалів, журналістських розслідувань дуже мало, як і в лютому і травні.

Далі детальніше про виявлені тенденції. Незалежні експерти Інституту демократії ім. Пилипа Орлика в серпні досліджували контент 64 місцевих друкованих видань та електронних медіа з 21 по 27 серпня 2017 року у восьми регіонах України: Донецькій, Луганській, Харківській, Чернівецькій, Одеській, Дніпропетровській, Житомирській, Львівській областях. У серпні експерти ІДПО оцінили 1442 матеріали друкованих видань та 2574 публікацій новинних сайтів.

Незалежні експерти дослідили наявність матеріалів із ознаками замовності та пропагандистських меседжів і фейків; визначили відповідність матеріалів стандартам журналістики, окреслили жанрове різноманіття (тільки для друкованих ЗМІ), походження матеріалів (власні, запозичені, не ідентифіковані), теми й тональність (негативна, нейтральна, позитивна).

На відміну від минулих років, коли ІДПО досліджував тільки соціально важливі матеріали, протягом трьох хвиль моніторингу в цьому році досліджується весь потік інформації. У Донецькій та Луганській областях до аналізу взято видання, що виходять на підконтрольній українській владі території.

Матеріали з ознаками замовності (політичної й комерційної) та неналежного маркування

Проблема джинси в регіональних медіа залишається суттєвою. Найбільше в друкованих ЗМІ, як і раніше, виявлено джинси — 8,1 % та неналежно маркованої реклами — 6,2 %.

Найбільше матеріалів із ознаками замовності й неналежно маркованої реклами — в друкованих виданнях розмістили медіа Луганської області: 24 % (28 % у травні); Дніпра — 23 %; Одеської — 22 %, Харківської і Житомирської — 14 %.

У серпні медійні експерти з Харкова та Сум у друкованих ЗМІ Харківщини зафіксували збільшення матеріалів із ознаками замовності до 10,9 %. Для порівняння: у травні було 3 %. Політичної джинси на шпальтах видань у п’ять разів більше, ніж комерційної. При цьому експерти звернули увагу, що харківські газети практично не друкують антикорупційних матеріалів, історій вимушених переселенців, не висвітлюють бойових дій на сході України, проблем воїнів АТО та їхньої адаптацію до мирного життя.

За оцінками експертів, не піддалися спокусі заробити на джинсі журналісти «Чорноморських новин» і чернівецької газети «Погляд». Тут не зафіксовано жодного матеріалу з ознаками політичної й комерційної замовності.

У більшості досліджених видань не поширювали пропагандистських меседжів та фейків. Але в газетах Донецької області проросійська пропаганда все ж була помічена в одному відсотку матеріалів.

Якщо скласти рейтинг газет, які розміщують найбільше матеріалів із ознаками замовності та цензури, то газета «Луганщина.ua» очолила б цей список із 23,1 % (у травні — 34,1 %). За нею розмітилися «Харьковские известия» — 22 %; «Сєвєродонецькі вісті» — 20 % (травень — 17,1 %); житомирський тижневик «20 хвилин» — 13,7 % та луганська «Кремінщина» — 10,5 %.

Матеріали з ознаками політичної замовності здебільшого пов’язані з діяльністю органів місцевої влади, їх керівниками, структурами, які мають безпосереднє відношення до власників газет та основних донорів редакцій; політиків місцевого й національного рівня, до яких є певна лояльність із боку редакцій.

«Яскравим прикладом “лояльного” матеріалу є інтерв’ю Бориса Колеснікова в газеті “Знамя индустрии” (№ 34 від 23 серпня 2017 року). Назва матеріалу “Борис Колесников: Идея страны — общество равных возможностей” на другій сторінці одразу пояснює, чиї думки превалюють у матеріалі). Підставами для віднесення його до джинси є також той факт, що повністю тотожний матеріал розміщено на інших ресурсах (сайт газети «Сегодня»). Крім того, в газеті не вказано ані автора, ані джерела, звідки було взято інтерв’ю», — звертають увагу експерти донецької групи.

Регіональні медіа продовжують приховувати рекламу за неналежним маркуванням. Найбільшу кількість таких текстів вмістили газети «20 хвилин» — 19,6 %, «Вечерняя Одесса» — 14,3 %, «Новини Сватівщини» — 11,9 %, «Львівська пошта» — 8,2 %, «Слобідський край» — 8,7 %, «Буковина» — 7,7 %.

Протягом моніторингів у лютому, травні й серпні експертами зафіксовано, що всі чотири газети Дніпра маніпулюють громадською думкою, використовуючи приховану рекламу. Найбільше таких публікацій у серпні запропонували читачам «Днепр вечерний» — 19,4 %; «Зоря» — 18,6 %. «Наше місто» — 8,3 %, та «Горожанин» — 7,9 % від оціненого контенту.

Матеріали з ознаками пропаганди й маніпуляцій (пропаганда, проросійські приховані маніпулятивні меседжі, інші фейки та провокації)

У більшості регіональних друкованих видань експерти не зафіксували проросійських меседжів та фейків. Однак деякі одеські інтернет-видання продовжують їх транслювати, як і в попередні моніторингові періоди (про це нижче).

Серед публікацій у регіональних друкованих виданнях майже половину становлять інформаційні жанри — 45,4 %; прес-релізи, звіти та інші інформаційні матеріали — 6,5 %. Ще 5,1 % становлять інтерв’ю й різноманітні опитування. До аналітичних публікацій можна віднести лише 4,8 % публікацій.

Наприклад, серед буковинських видань аналітичні статті й кореспонденції переважно друкує єдина газета «Погляд», де проблема розглядається на цілу шпальту з коментарями експертів, опитуваннями громадської думки. Найменше на шпальтах регіональних медіа протягом трьох хвиль моніторингу помічено журналістських розслідувань — 0,2 %.

Харківські експерти звертають увагу на те, що аналітика займає досить скромне місце в загальному контенті газет. Особливо показова газета «Харьковские известия», яку можна назвати рупором місцевої влади. «Тут домінують прес-релізи, яких майже не торкається рука редактора чи журналіста. Депутати й чиновники звітують про свою “плідну працю” на благо харків’ян. І навіть коли матеріал подається у формі інтерв’ю, відсутність журналістського підпису наводить на думку, що таке “інтерв’ю” готувалося у прес-службі або на замовлення “героя”, — зауважує експерт Юрій Хомайко. — Численні привітання зі святами харків’ян від депутатів та посадовців мають єдину мету: запевнити містян, як влада їх любить і турбується про них. Але звичайних містян на сторінках цієї газети ми зовсім не бачимо. Там традиційно віддають цілу шпальту під назвою “Кумири” вже покійному російському співаку чи актору (в №94 це Юрій Нікулін), а ніхто з наших сучасників, окрім депутатів, уваги, здається, не заслуговує. Якщо ж трапляються події, з приводу яких бажано дізнатися думку харків’ян (відкриття в центрі міста пам’ятника, випуск на лінію нового трамваю), то не тільки в цій газеті, але і в інших ЗМІ висловлюється з цього приводу виключно міський голова Геннадій Кернес».

Основні жанри, теми й тональність матеріалів

Що стосується тем публікацій у регіональних друкованих медіа, то переважають розважальні й матеріали «щобзабитишпальту» (рецепти, поздоровлення, співчуття), які ми відносимо до категорії «Інше». Ці матеріали складають більше третини контенту (31 %). Життя місцевої громади журналісти висвітлюють у 15 % матеріалів; темі культури присвячено 9,3 % контенту; про політичні процеси і спорт говориться у 6 %; освіту й науку висвітлювали в 4 % публікацій. Головній біді українського суспільства — корупції, про яку кричать усі міжнародні й українські експерти, місцеві ЗМІ приділяють менше, ніж 1 % матеріалів. Не помічають її місцеві ЗМІ, й не вважають за потрібне говорити про це з читачами. Так само — про інші болючі теми, що стосуються АТО, військових дій, проблем родин, що постраждали від війни; вони висвітлюються лише у 2 % публікацій. Проблеми вимушених переселенців не хвилювали в серпні навіть одного відсотка журналістів (0,7 %).

У Дніпрі з чотирьох місцевих газет висвітленню війни на сході України приділила увагу лише газета «Днепр вечерний» в одній публікації. Про переселенців, а також про місцеве самоврядування друковані ЗМІ Дніпра не згадали жодного разу.

«У серпні, як і в травні, цілковито випали з поля зору всіх газет львівської області теми місцевого самоврядування, децентралізації і реформ на місцевому рівні, а також внутрішньо переміщених осіб і постраждалих внаслідок конфлікту на Донбасі», — зазначає львівський експерт Роман Шостак.

Щодо походження матеріалів у регіональних друкованих медіа восьми регіонів, то найбільший відсоток (49,5 %) становлять власні журналістські публікації, але при цьому третина (31 %) — запозичені тексти, 19,5 % контенту взагалі не ідентифіковано: не містять вказівки на автора й посилань на джерело. Найбільше власних матеріалів пропонують читачам журналісти газети львівської газети «Експрес» — майже 100 %. Це продемонстрували моніторинги в лютому, травні й серпні.

«Іноді неточність посилання на джерело висловленої думки цілком незрозуміла, — зауважує експертка Алла Ярова. — Так, у матеріалі “Коломийчиха — ‘рулить’” (газета “Новини Сватівщини”) написано: “Розповіла нам мешканка села, котра стояла в дверях святкової зали через брак місць всередині” (с. 3). Пряма мова цього джерела становить третину всього матеріалу. Дивно, чому автор не поцікавилася іменем своєї співрозмовниці. Це справді “дивно”, особливо з огляду на стандарт достовірності, який в окремих випадках дозволяє анонімність джерел, що повідомляють факти, й не допускає анонімності джерел, що висловлюють думки, судження».

Добра новина полягає в тому, що тональність протягом усіх трьох хвиль моніторингу переважає нейтральна. Причому в серпні їх частка у друкованих виданнях зросла до 80 %. Матеріалів із негативним забарвленням у газетах 4 % — здебільшого кримінальна хроніка й чорний піар (12 % у лютому), а 16 % текстів мають позитивну тональність.

Інтернет-видання

В інтернет-виданнях експерти зафіксували 6,2 % матеріалів із ознаками замовності та 1,5 % неналежно маркованих публікацій. Щодо прихованої реклами, то її в електронних виданнях у травні виявилося значно менше, ніж у друкованих (6,2 %).

Першість в антирейтингу щодо розміщення джинси, на думку незалежних експертів, тримають сайти Луганська — 11,1 %; Чернівців — 19 %; Одеси — 11,2 %; Донецька — 5,1 %.

Найвищий показник матеріалів із ознаками замовності та цензури на чернівецьких BukNevs — 34,5 %, «Букінфо» — 18,4 %; луганських інтернет-виданнях CityNews — 14,6 % і «Паралель-медіа» — 12,1 %; «Дніпроград» — 10,0 %; харківський «Статус кво» — 8 %. Ці антилідери суттєво завищують показники ймовірної замовності у своїх регіонів, коли підраховується середній показник.

Чернівецькі інтернет-видання «симпатизують» політичним партіям «Свобода», «Батьківщина», «Народний фронт», із постатей політиків — Олегу Тягнибоку, Юлії Тимошенко, Арсенію Яценюку, Максиму Бурбаку. Для прикладу: «На День Незалежності свободівці Буковини провели автопробіг та відвідали Героїв російсько-української війни, які загинули за Україну» («Букінфо»); «На Буковині “батьківщинівці” допомагають громадам стати успішними» (BukNews). Найбільша увага приділяється народному депутату ВР Максиму Бурбаку. «“Чернівці Таймс” традиційно негативно відгукується про теперішню владу, особливо про мера міста Олексія Каспрука. Сайт віддає симпатії опозиції і замість бути над конфліктом зайняв конкретну політичну позицію», — констатують чернівецькі експерти.

Незалежні експерти не зафіксували проросійських меседжів, пропаганди і фейків у досліджуваних інтернет-виданнях, які досліджуються, крім одеських — 2,9 % і луганських — 0,05 %. Цю першість Одеса тримає завдяки відверто антиукраїнській політиці сайту «Таймер» протягом трьох років, що на тлі нейтрального забалакування ні про що вперто розміщує майже кожен десятий проросійський матеріал (9,1 %) та 7,3 % фейкових, тобто вигаданих і не підтверджених фактами новин. Єдиною втіхою в такій ситуації можуть бути дуже низькі рейтинги й незначна кількість переглядів цих антиукраїнських «вкидів». Також проросійські меседжівиявлені на луганських сайтах CityNews, «Ирта-Fax» і «Трибун». Загалом це склало 0,5 % від загального контенту електронних медіа.

«Сайт CityNews дав повідомлення про гуманітарний конвой, що спрямовується з Росії на Донбас. Джерело — прес-служба МНС Росії. Повідомлені вага вантажу та його склад. Тобто цілком позитивна для іміджу Росії інформація, що маскується лише лапками до слів “подарок” і “гумконвой” у заголовку та словами “так называемый” щодо гумконвою у першому абзаці. Чому “так называемый”, які ризики на кшталт зброї, що завозиться таким чином, містять подібні конвої для України, не говориться», — зауважує координаторка експертної групи Алла Федорина.

У серпні журналісти сайтів запропонували читачам трохи менше кримінальних новин (19,0 %), ніж у травні, коли майже третину матеріалів складав кримінал. У 16 % матеріалів приділялася увага життю місцевої громади, у 10 % — політичним темам, у 6,4 % — темам культури, у 6,5 % спорту. Болючим подіям, пов’язаним із АТО, — 9,7 %, це більше, ніж у друкованих (2 %); але проблеми переселенців хвилюють тільки 1 % журналістів. І так само мало електронні медіа пишуть про проблеми корупції, освіти та науки.

«У публікаціях інтернет-медіа Дніпра тематика з розділу “Кримінал” лишається домінуючою. Як зазначають дніпровські експерти, це суттєво викривляє місцевий інформаційний простір і завдає значної шкоди психіці читачів та загальному настрою суспільства. А причина — у тій же хворобі “прес-релізму”. Причому “прес-релізму” кримінального, оскільки прес-служби правоохоронних органів чи не єдині, в яких завжди є “новини” в “інформаційно мертвий” відпускний чи святковий період», — зазначає координаторка дніпровської експертної групи Наталя Назарова.

Електронні медіа Донеччини за цей моніторинговий період запропонували більше матеріалів, присвячених ситуації в зоні АТО (17 %) та життю місцевої громади (15 %).

На відміну від друкованих видань, де більшу частину складає частка власних журналістських матеріалів, в електронних медіа переважають запозичені тексти — таких 57 %. Власні публікації складають трохи більше третини матеріалів (36 %), а 7 % — взагалі не ідентифіковані тексти.

Наприклад, власних матеріалів у львівських онлайн-медіа майже вдвічі менше (35 %), ніж у газетах (69 %); тимчасом як відсоток запозичених сягає 65 %. Таким чином електронні ЗМІ постійно й відчутно програють друкованим за кількістю власних матеріалів, заповнюючи свої колонки чужими й часто неперевіреними меседжами. Однак значно частіше ідентифікують запозичений контент, тому неідентифікованих новин та інформації утричі менше, ніж у друкованих (6,7 % онлайн проти 19,5 % в друкованих).

Що ж до тональності публікацій, то в електронних виданнях також переважають нейтральні публікації — 79 %. Позитивну тональність, на думку експертів, мають 10 % публікацій (16 % у друкованих), негативну — 11 % матеріалів (4 % у друкованих).

Про моніторинг:

Моніторинг друкованих та інтернет-медіа на предмет дотримання ними професійних стандартів проводиться Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика з вересня 2014 року у Львівській, Донецькій, Харківській, Сумській, Дніпропетровській, Одеській, Чернівецькій та Житомирській областях. Кожний регіон представлений чотирма регіональними друкованими та чотирма онлайн-виданнями. У лютому 2017 року замість Сумської області додалась Луганська.

Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіа контенту.

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, що розроблена ІДПО в рамках проекту «У-Медіа» «Інтерньюз» спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією «Телекритика» (нині «Детектор медіа») і оновлена Інститутом демократії в 2017 році.

Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації ІДПО. Висновки й точки зору, висловлені в моніторингових звітах, можуть не збігатися з точкою зору USAID чи «Інтерньюз».

Контакти:

Світлана Єременко, керівниця проекту з моніторингу регіональних ЗМІ Інститут демократії ім. Пилипа Орлика, svitlana.yeremenko@gmail.com.

Світлана Єременко – виконавчий директор Інституту демократії імені Пилипа Орлика. Журналіст, редактор, медіаексперт, менеджер НДО, медіааналітик, тренер. Закінчила факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка. 1991- член фундаторської колегії першої незалежної газети на Донеччині «Східний часопис». 1995 – співзасновник і головний редактор аналітично-інформаційного журналу «Схід». Засновниця Донецького – прес-клубу, з 2007 – голова Національного прес-клубу Українського освітнього центру реформ (Київ). З 2005 – головний редактор журналу «Аспекти самоврядування» Фундації «Україна – США». З 2012 – керівник проекту з моніторингу регіональних ЗМІ .