РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ РОЗДЕРЖАВЛЕНИХ ГАЗЕТ ТА ЇХ САЙТІВ (ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ)
У СІЧНІ-ЛЮТОМУ 2020 РОКУ
Моніторинговий період – з 27 січня по 2 лютого. Незалежні експерти досліджували роздержавлені видання та споріднені з ними сайти: «Вісті» (Слов’янськ), «Зоря» (Лиман), «Маяк» (Покровськ), «Вперед» (Бахмут), «Покровськ.сіті» (рokrovsk.сity), «Карачун» (karachun.com.ua) та сайт газети «Вперед» – «bahmut1571.com» (цей сайт з’явився нещодавно і вперше потрапив до уваги експертів). Загалом було оцінено 304 матеріали в друкованих виданнях та 95 матеріалів, оприлюднених протягом звітного періоду на сайтах.
Загальна ситуація з дотриманням журналістських стандартів в роздержавленій пресі та на споріднених з газетами сайтах Донеччини залишається незмінною: найгірші оцінки медіа отримують за баланс думок та відокремлення фактів від коментарів, а максимальні – за доступність та відсутність мови ворожнечі. Локальні медіа Донеччини продовжують ігнорувати тему військових подій та ВПО, використовувати запозичений контент, не позначаючи джерела. Серед жанрів, як і раніше, домінують інформаційні. Суттєву частину контенту складають прес-релізи офіційних установ та матеріали протокольного характеру, які редакції оприлюднюють без належного підпису, з якого читачеві було б зрозуміло, що ці публікації зроблені на умовах договору між газетою та органом влади.
Проросійські меседжи видання «ховають» у рекламі (зустрічались навіть рекламні тексти російською, що є прямим порушенням законодавства!) та заголовках (інформація в тексті нейтральна, а назва містить натяк або підтекст).
ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ
- Оцінки матеріалів за стандартами
У роздержавлених друкованих виданнях Донецької області загальний бал за стандарти склав 7,03 (з 12 можливих), тобто газетярі виконують професійні вимоги трохи більше ніж на 50%. У порівнянні з минулими періодами моніторингу, коли в середньому оцінка дотримання стандартів була близько 3-х балів по п’ятибальній шкалі, ситуація в роздержавлених друкованих медіа Донецької області навіть погіршилась. Також відзначимо, що цього разу жоден з критеріїв не набрав максимально можливого середнього балу: ані відсутність мови ворожнечі, ані доступність, які традиційно не мали претензій. Середня оцінка за відсутність мови ворожнечі 1,91, а доступність матеріалів експерти оцінили у 1,95. Найнижчий показник – 0,31 бали (з 2х!) отримав стандарт неупередженості (балансу думок), а відокремленість фактів від коментарів в середньому складає 0,69 балів.
Не зважаючи на зміни в оцінюванні дотримання стандартів, Бахмутське видання «Вперед» утрималось на доволі високій позиції з середньою оцінкою 8,06 балів, однак поступилося першою сходинкою Слов’янськім «Вістям» (8,19), а найгіршою, за оцінками експертів, є якість матеріалів у Лиманської «Зорі» – 5,38.
Матеріали з ознаками замовності («джинса» політична, комерційна, неналежно марковані матеріали)
В чотирьох досліджуваних газетах Донеччини експерти ІДПО загалом оцінили «на замовність» 243 матеріали. 6,3% текстів, оприлюднених в моніторинговий період, мають ознаки комерційної або політичної замовності і віднесені до категорії «джинса». Серед політиків очікувано відзначився народний депутат Руслан Трєбушкін (до обрання був міським головою Покровська) – всі три політичні «джинси» в покровській газеті «Маяк» стосуються його діяльності.
Також традиційною комерційною «джинсою», яка, до речі, мультиплікується двома-трьома газетами Донеччини одночасно, є тексти від Клубу органічного землеробства.
Лідером за кількістю порушень виявилась бахмутська газета «Вперед» (9,7%), а найменша кількість «джинси» – у «Маяку» (3,3%). Але це видання має велику проблему із кількістю не належно маркованих матеріалів (28,9%) та офіційно-протокольних текстів (18,4%). Якщо скласти ці показники, вийде, що близько половини оприлюдненого в «Маяку» за моніторинговий період тим чи іншим чином порушує принципи якісної журналістики. Загальні показники по чотирьох виданнях: офіціозу 12,0%, неналежно маркованого – 13,5%.
Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій (пропаганда, проросійські приховані маніпулятивні меседжі, інші фейки та провокації)
Занепокоєність визиває наявність в досліджуваних виданнях проросійських прихованих меседжів – в трьох з чотирьох видань було виокремлено по одному матеріалу, в якому експерти побачили небезпеку (показник – 0,7%). Зокрема, на першій шпальті газети «Вперед» опублікована реклама (не маркована) автобусних рейсів з Бахмуту до російських міст.
В газеті «Зоря» опублікована замітка (без посилання на достовірні джерела та взагалі без конкретики), зміст якої натякає на те, що в окупованому Донецьку жити дешевше, тобто краще, ніж у Києві.
3. Аналіз тем, жанрів, тональності, походження
На жаль, тенденція уникати соціально-значущих тем в локальних медіа Донеччини залишається незмінною. Частка матеріалів, тематика яких не відповідає виокремленим в методиці моніторингу критеріям та позначена як «інше» (розважальні тексти, реклама, оголошення, прогнози та кросворди) цього разу склала 34%. Це майже втричі більше, ніж, наприклад, матеріалів на тему економіки та промисловості або життя місцевої громади (таких публікацій – по 13%). Соціальна сфера висвітлювалась в кожному десятому тексті (11%), місцеве самоврядування фігурувало у 8% оприлюднених матеріалів. Продовжують на Донеччині залюбки публікувати і повідомлення стосовно криміналу (6% публікацій) та спортивних змагань (4%). Такий самий відсоток публікацій стосувався освіти.
А ось про політику та культуру в цій моніторинговій хвилі майже не згадувалось (по 2% матеріалів). Але найбільшою мірою обурення експертів продовжує викликати відсутність на сторінках преси Донеччини матеріалів, які б висвітлювали військові події ООС і загалом життя в умовах війни, що триває. Нуль відсотків. І всього три матеріали в чотирьох газетах експерти позначили як такі, що стосувались життя внутрішньо переміщених осіб (1%).
Жанри. Майже половина контенту (48%) в досліджуваних виданнях – це інформаційні повідомлення (минулої хвилі цей показник становив 41%). На другому місті за кількістю група текстів рекламного характеру (зокрема, оголошення) – 16%. Ще 10% оприлюдненого є продуктом діяльності прес-служб усіляких установ. Привітання та некрологи, як і розважальний контент на кшталт кросвордів та гороскопів, в газетах «займають» по 6% від загальної кількості матеріалів. 4% матеріалів є художньо-публіцистичними, зокрема, нарисами та есе (тобто з мінімальною соціальною значущістю). І також 4% текстів є продуктом аналітичного характеру. Вже не першу «хвилю» експерти висловлюють здивування невеликою кількістю інтерв’ю в місцевій пресі Донеччини – цього разу їх було всього 4 матеріали (1%!), при цьому жодного діалогічного жанру не використали в своїх номерах ані «Зоря», ані «Маяк». Абсолютно не використовуваними журналістами роздержавлених видань залишаються жанри рецензії та журналістського розслідування.
Походження. Вражаюче велика кількість матеріалів – 51% – оприлюднених в роздержавлених газетах Донеччини протягом моніторингового періоду, є не ідентифікованими, тобто читач не отримує уявлення про те, хто написав текст. Зауважимо, що це найбільший показник контенту-«інкогніто» за останні чотири хвилі (починаючи з лютого 2019 року). Відсоток власних матеріалів в газетах становить 21%, а так звані передруки (запозичені матеріали з чіткою ідентифікацією джерела інформації) склали 28%. Експерти відмічають, що відсутність підпису після повідомлення іноді дуже дивує, бо в тексті наголошується на особистій участі автора/ки: «Я решила перепроверить информацию и созвониться…» (газета «Вперед», повідомлення «Взяли и подбросили новости о брошенном»), «насколько бахмутчане подвержены заболеваниям, мы поинтересовались у начальника управления здравоохранения» («Вперед», матеріал «Вирус из китайского Юханя в Бахмут не добрался»). Одночасно експерти помітили і тенденцію робити аж занадто довгі та докладні підписи під замітками. Наприклад, у покровській газеті «Маяк»: «СвітланаВасіна, заступник директора центру первинної медико-санітарної допомоги з питань материнства та дитинства» або «В. Близнюк, заступник начальника відділу контролю у сфері насінництва та розсадництва управління фіто санітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби у Донецькій област»і (18 слів, займає 5 рядків!). А поруч, навпаки: «9 ДПРЗ» (про що говорить читачеві ця абревіатура в підпису?).
Щодо тональності оприлюдненого, у переважній більшості матеріалів вона нейтральна – 89%. Негативна – в 1% матеріалів, а позитивна – в кожному десятому тексті (10%). Експерти відмічають, що позитивну тональність деяким текстам, від яких апріорі слід очікувати нейтральності, як то інформповідомлення в газеті «Вперед» «В День Соборности Бахмут стал центром обласного празника» придають журналісти, використовуючи зайвий пафос. «И вот сотни рук взялись за пошитый в тревожном 2014-м по инициативе Бехмутского городского головы А.А. Ревы украинский Флаг и стали под. звуки казацкого марша разворачивать на площади Сроды его громадное – в 1200 квадратных метров полотнище»…
ОН-ЛАЙН МЕДІА
1. Оцінки матеріалів за стандартами
Дотримання професійних стандартів експерти ІДПО досліджували на сайті «Карачун» слов’янської газети «Вісті», сайті «Покровськ. сіті» газети «Маяк» та на сайті газети «Вперед», який має назву «Бахмут 1571». Середній бал, який ілюструє ступінь відповідності стандартам в он-лайн просторі Донеччини, складає 7,85 (з 12 можливих), що майже на бал більше, ніж середня оцінка текстів в друкованих виданнях. Найвищими, як і в друкованих медіа, є оцінки за відсутність мови ворожнечі (2,0) та доступність матеріалу (1,96 бала). Достовірність оцінена експертами в 1, 27 бала, відокремлення фактів від думок – 0,75 бали, а загальна оцінка балансу думок в результаті – 0,38.
Найкращим чином в контексті дотримання стандартів з досліджуваних он-лайн видань виглядає «Покровськ.сіті» з показником 8,69 балів. Але загалом оцінки видань доволі близькі: середній бал матеріалів «Карачуна» 7,63, а «Бахмут 1571» – 7,25 балів.
- Матеріали з ознаками замовності («джинса» політична, комерційна, неналежно марковані матеріали)
Політичною «джинсою» в інтересах очільника міста вважають експерти матеріал, що оприлюднив сайт «Бахмут 1571» – «Мэр Бахмута рассказал, когда закончится ремонт нового корпуса одиннадцатой школы». Це єдиний приклад «джинси» на сайтах за досліджуваний період, а частка таких текстів складає 2,1%. Цікаво, що в паперовому варіанті цього видання – газеті «Вперед» – також представлена ця тема, але коментує проблему дирикторка школи, що є цілком логічним та беззаперечним.
3,2% матеріалів на сайтах Донеччини є неналежно маркованими, 2,1% – офіціозом. Прикладів прихованих проросійських меседжей, фейків та пропаганди експерти не знайшли.
3. Аналіз тем, тональності та походження
Майже кожний третій матеріал (28%), що побачив світ за моніторинговий період на трьох досліджуваних сайтах місцевих газет, склали ті, що присвячені криміналу чи діяльності правоохоронних органів. Левова частина з цих текстів (23 одиниці проти 1 та 3) – з сайту «Карачун». Другий за вагомістю показник – 18% – мають тексти, присвячені життю місцевої громади (до речі, ця доля була такою самою і в минулій моніторинговій хвилі). Приблизно кожний десятий матеріал в локальних інтернет-виданнях стосується соціальної сфери (11%) та питань освіти (9%), спортивним та культурним подіям присвячено 7 та 6% текстів відповідно. Як і паперові версії, он-лайн видання майже ігнорують теми війни (1% від контенту) та життя ВПО (3%).
Цікаво, що на відміну від паперового варіанту – газети «Вперед» – сайт «Бахмут 1571» опублікував текст про корупційний злочин заступниці голови районної адміністрації «Дело Головкиной. Свидетель обвинения в суд не явился». Жодним чином не представлені в період моніторингу на сайтах теми політики, місцевого самоврядування та релігії.
Щодо походження текстів, ідентифікованими експерти вважають лише 8% матеріалів (по одному тексту на сайтах «Карачун» та «Бахмут 1571»). Експерти звернули увагу на те, що підписувати тексти нарешті розпочали відповідальні за наповнення сайту «Покровськ.сіті». 28% текстів на локальних сайтах є законно запозиченими і 63% – не ідентифікованими. При цьому на сайті «Бахмут 1571» з 20 опублікованих матеріалів 19 є саме такими. До речі, частина з них дублює контент газети і в паперовому варіанті має підпис журналіста/ки.
Розподіл по тональності на сайтах збігається з цим показником в паперових майданчиках: 87% нейтральних матеріалів, 1% негативних і 12% – позитивної тональності.
Ірина Черниченко, експертка донецької групи:
Інформаційна складова локальних медіа дуже обмежена щодо тем та жанрів. Не може не дивувати незацікавленість видань та сайтів у повноцінному відображенні життя міста чи селища. Бо для чого існують ЗМІ, як не для нагадування владі про їхні борги, а суспільству, громаді – про їхній потенціал, можливості, майбутнє? Враження, що об‘єктом висвітлення для локальної журналістики стає те, що «пливе до рук». А де стратегія, пошук, намагання знайти те, що не одразу впадає в очі?
Тетяна Строй, координаторка Донецької експертної групи:
Найбільше вразив контент Лиманської газети «Зоря», яка містить дуже мало інформації про життя громади. Виключенням можна назвати лише публікації на аграрну тематику, зважаючи на те, що Лиманський район сільськогосподарський, і ці матеріали відповідають інтересам читацької аудиторії.
На першій шпальті числа за 29 січня 2020 року, де традиційно має бути інформація про найважливіші події у місті та районі, редакція розмістила підбірку матеріалів про спортивні змагання – 80 % шпальти! Схожа ситуація й у газеті за 1 лютого: «Тут зріють таланти, міцніють надії» – паркетний матеріал про святкування 20-річчя ліцею, при чому навіть не вказано, якого (!) і коли це відбувалося. Текст написаний від першої особи («наш ліцей»), але підпису немає… Кого готує цей заклад, залишається невідомим пересічному читачеві.
Також слід відзначити, що газета виходить українською мовою, але чомусь вітання народного депутата подані російською. Не зрозуміло, чому редакція подала поради фахівців із здорового харчування та способу життя на сторінці «Ваше здоров’я» за 5 лютого українською та російською мовою (російською подані тексти із соціальних мереж експертів).
Ще одне спостереження. У фокусі редакції «Зорі» традиційно – події Другої світової війни, екскурси в історію часто займають цілу шпальту. При тому ні на одну хвилю моніторингу не припало жодного тексту про війну нинішню. Більше того, матеріал «За колючим дротом пам’яті» починається такими словами: «…Гіркий біль та непоправні втрати, спричинені АТО, а згодом і ООС, сьогодні відчутно відтісняють, але не стирають із пам’яті події Другої світової війни». Складається враження, що причина усіх бід – АТО, а не агресія Росії проти України, у відповідь на яку розпочалася АТО (ООС)!