Як відомо, стандарт достовірності передбачає чітке посилання на джерело. Читачеві завжди має бути зрозуміло, кому належить та або інша цитата, ті або інші слова. Для дослідників медіа це означає можливість застосування до журналістських текстів формального або ж і комп’ютерного аналізу. Як правило, формулювання посилань є однаковим для більшості видань: «за словами такого-то», «про це заявила така-то» тощо. А отже, проста програма здатна вирахувати, кому належить цитата.

Тому у цьому тексті розкажемо про спробу створити комп’ютерну програму для пошуку у текстах ЗМІ так званих «живих» джерел – а саме прізвищ тих, хто щось заявляв чи коментував. Матеріалом для нашого невеличкого дослідження виступив одеський сайт «Одесская жизнь» (електронна версія відповідної газети). Він хоч і не є найбільш популярним в регіоні, проте все ж не асоціюється із жодним із політиків. Засновником та видавцем видання є місцевий підприємець Геннадій Чабанов. 

Згідно із результатами травневого моніторингу ІДПО, газета «Одесская жизнь» – на третьому місці з-поміж друкованих видань регіону за дотримання стандартів. Також видання розмістило 5% матеріалів із ознаками замовності, проте змогло утриматися від офіціозу та неналежно маркованої реклами (0%), що для регіональних ЗМІ із вибірки Інституту – рідкість.

Алгоритм аналізу

Спочатку опишемо алгоритм комп’ютерного аналізу: за допомогою комп’ютерної програми було завантажено тексти новин з 1 по 23 червня (усього – 608 текстів). Після цього було сформовано вибірку із 51 тексту для перевірки регулярних висловів (це ті вислови, що допомагають шукати усталені формулювання в тексті). Тексти оброблялися за допомогою комп’ютерної програми та вручну. Результати порівнювалися. Для комп’ютерної програми було узято найпоширеніші формулювання із посиланнями на джерело: 

• текст після цитати, що містив прізвище, наприклад «, – заявив мер Одеси Геннадій Труханов»;
• вислови на кшталт «за словами…», «за інформацією…», «за даними…»;
• посилання на власного кореспондента;
• прізвище поряд із дієсловом, що виражає комунікативний намір «коментує Балінський».

Комп’ютерний аналіз показав такий результат: 88% текстів – правильна ідентифікація живих джерел, 12% – помилкова ідентифікація.

Звісно, журналісти – не роботи, тому їхні формулювання можуть бути різноманітними. Також ніхто не скасовував одруківок (слова із помилками програма не розпізнає). Тому 100% результату бути не може. Але 88% надійності все ж дає нам змогу здійснити такий аналіз. І в результаті розповісти про найбільш поширені живі джерела, а також про особливості роботи сайту «Одесская жизнь» із ними.

Результати комп’ютерного аналізу

Комп’ютерний аналіз показав, що 18,5% публікацій сайту містили посилання на живі джерела, решта – мали відсилки до прес-служб, інших ЗМІ або ж і взагалі не мали ідентифікованих джерел. Як правило, це стосувалося матеріалів на теми:

• релігії (інформації про те, яке у цей день свято або ж якого святого вшановують);
• театральні афіші;
• інформації про відключення світла, води, ремонтні роботи, затори в місті тощо;
• довідкова інформація та історичні довідки (коли винайшли шарикову ручку та ін.);
• дні народження зірок;
• повідомлення про ДПТ, надзвичайні ситуації;
• анекдоти;
• підсумкові матеріали за день (найголовніші події). 

У більшості цих випадків посилання на джерела були, однак це були різноманітні департаменти міськради, підприємства, інші ЗМІ, Фейсбук-сторінки та ін. Не ідентифікованими залишалися гороскопи, історичні цікавинки та матеріали про життя селебретіз. В принципі, звична для регіональних ЗМІ картина. 

Однак серед аналізованих матеріалів були знайдені й порушення стандарту достовірності, за якого не зрозуміло, хто саме говорить, коментує, а отже – несе відповідальність за сказане:

• «за словами очевидців» – чому б не назвати конкретного очевидця?
• «місцеві пабліки у соцмережах рясніють повідомленнями про знайдені автомобільні номери» – чому б не назвати хоча б паблік? чому б не взяти коментар у того, хто втратив автомобільний номер – через той-таки Фейсбук?
• «одесити сварились і скандалили, діставалося і сусідам по черзі, і працівникам «канатки» [текст про роботу канатної дороги] – чому б не дати репліку людини із черги і працівника?
• «як повідомляють місцеві Телеграм-канали» – які саме канали? і чи перевірена ця інформація?
• «про це розповіли у соцмережах очевидці» – хто саме? чи можна цьому вірити?
• «як повідомляють місцеві Телеграм-канали із посиланням на очевидців» – схоже на подвійне недостовірне посилання, не зрозуміло, хто перевіряв цю інформацію і чи перевіряв узагалі.

Тепер подивимося на те, кого ж найбільше цитують журналісти сайту «Одесская жизнь». До найпопулярніших джерел увійшли:

Михайло Рябов – працівник Одеської обсерваторії, він у лідерах із значним відривом від решти – 20 згадувань. Причина цієї популярності у тому, що сайт часто друкує відомості про магнітні бурі та «прогноз космічної погоди». І посилається тільки на цього фахівця. Таким чином, новина завжди має чітку ідентифікацію. В принципі, таким же чином можна було подавати й інформацію про погоду. Посилатися не тільки на прес-центр, але на когось із місцевих синоптиків, пожвавлюючи такі матеріали. Як, наприклад, робить «Українська правда», цитуючи дописи синоптикині Наталії Діденко. А також тексти на інші теми.

Дмитро Жеман – заступник міського голови Одеси. У нього шість згадувань. Він коментує питання місцевого транспорту та благоустрою. Інколи у матеріалах згадки про його активність – компліментарні: «за словами заступника міського голови Дмитра Жемана, при в’їзді до Одеси, окрім висадки чагарників, облаштують квіткові клубми. Так що, прибуваючи до міста, гості відразу будуть розуміти, що в Одесі багато зелені, і тут піклуються про екологію».

Іван Русєв – очільник наукового відділу Нацпарку «Тузлівські лимани» (5 згадувань). У червні видання висвітлювало відновлення водообміну між Чорним морем та лиманами та блокування цієї роботи браконьєрами. Також фахівець постійно інформує усіх охочих про життя птахів у нацпарку, і журналісти передруковують його дописи із Фейсбуку.

Олександр Ткаченко – міністр культури та інформаційної політики (4 згадування). Він коментував будівельні роботи в Одесі на території типографії Фесенко та кінотеатру «Рішельєвський», підтримуючи місцевих захисників історичних будівель. 

Тож найпопулярніші джерела коментують різні аспекти життя міста: і благоустрій, і загрозу історичній спадщині, і конфліктні ситуації.

Усіх цитованих можна побачити на згенерованій хмарі слів:

З-поміж менш популярних героїв новин зустрічаємо представників різних сфер: і чиновників міськради (О. Буйневич), і депутатів міськради (О. Квасницька), і екоактивістів (В. Балінський), і краєзнавців (С. Матевеєв). Це свідчить про незалежний погляд видання на місцеве життя й прагнення долучати до суспільного діалогу усіх лідерів думок. 

Схожі результати ми отримали й у 2016 році, коли вивчали контент газети «Одесская жизнь». Тоді видання найбільше цитувало експертів, а от «Чорноморські новини» та «Вечерняя Одесса» приділяли увагу – владі. Також видання було в лідерах за кількістю власних новин.

Якщо, приміром, порівняти ці результати із сайтом «Одеса медіа», який входить до Південноукраїнського медіахолдингу (засновник та очільник ради директорів місцевий бізнесмен – Петро Галчанський), то побачимо чітку відмінність. Так в лідерах на сайті за той саме період – чиновники міськради, нардеп та очільник відділу поліції:

• заступники міського голови Павло Вугельман та Дмитро Жеман;
• очільниця департаменту освіти та науки Олена Буйневич;
• народний депутат від «Слуги народу» Олексій Леонов;
• начальник відділу поліції Віктор Герасименко.

Підсумовуючи результати комп’ютерного аналізу, зазначимо, що в регіональних інтернет-виданнях продовжує знижуватися кількість новин, інформація для яких була б отримана класичним способом – із посиланням на «живе» джерело. За часів пандемії, скорочення прибутків та штатних працівників видання здебільшого посилаються на прес-служби та інтернет-ресурси, часом не перевіряючи інформацію. Про це свідчать і моніторинги ІДПО. 

Щодо видання «Одесская жизнь», можемо відзначити позитивні сторони роботи із джерелами. Це представленість на сайті лідерів думок, які походять із різних сфер. Насправді, подібний підхід є дуже важливим для збалансованого висвітлення місцевих проблем. Однак, звісно, є й недоліки. Зокрема – недостовірні посилання, які не дають змогу чітко ідентифікувати джерело, а часом свідчать про недостатню перевірку інформації. При цьому, порівнюючи результати сайту та газети, зазначимо, що у друкованій версії одеська експертна група взагалі не зафіксувала порушень стандарту достовірності. Тож причиною зазначених недоліків, ймовірніше за все, є поспіх, намагання оприлюднити новину в онлайні якнайшвидше. 

При цьому, звісно, маємо нагадати, що результати для цього матеріалу були отримані за допомогою саме комп’ютерного аналізу, який все ж має свої огріхи. І у випадку видання «Одесская жизнь» – це 12%, де ідентифікація могла бути помилковою. Однак, все ж найбільш типові джерела цей тип аналізу здатен показати. 

Тож у майбутніх дослідженнях цілком можливо розширити кількість аналізованих сайтів, визначати найбільш популярних героїв новин, яких ЗМІ цитують, й вивчати не тільки роботу журналістів із джерелами, але й залежність видань від тих або інших персоналій.

Наталя Стеблина,
аналітикиня ІДПО