Йде четвертий місяць війни… Регіональна журналістика за цей час адаптувалася до непростих реалій воєнного часу та стала інформаційним фронтом у боротьбі за українську незалежність. Медіа Хмельниччини виходять у регіоні, досить далекому від бойових подій, попри те гарячий подих війни торкнувся і їх, адже від бомбардувань сьогодні не захищене жодне село чи містечко в Україні, не кажучи вже про втрати на фронті, звістки звідки чорними похоронками облетіли Україну. Тому виправдано провідною темою в медіа стала війна – у різних ракурсах та аспектах. Насамперед це події на фронті, висвітлення ходу бойових дій, героїзму захисників України. Наступними за важливістю темами є життя вимушених переселенців, перебудова життя місцевих громад в умовах воєнного часу, волонтерська допомога армії. Контент став набагато якісніший, адже розважальні матеріали (інше) поступилися гострим щоденним проблемам. «Джинси», з якою не раз стикалися медіаексперти під час моніторингів, теж стало менше. Емоційно всі публікації пронизані ненавистю до агресора, скорботою за жертвами війни та вірою в перемогу. 

Поглянемо на контент Хмельницьких медіа. Об’єктом нашого моніторингу стали газети «День за днем» (Шепетівка), «Подільські вісті» та «Проскурів» (Хмельницький), «Подолянин» (Кам’янець-Подільський) та сайти «Вечірній Кам’янець», «Всі новини Хмельницька», «Є» та «Поділля News». У газетах проаналізовано 173 матеріали, на сайтах – 378 матеріалів. Усього 551 матеріал.  

Газети

Тематика друкованих видань повністю підпорядкована війні. А газета “Подолянин” навіть провела ребрединг і тепер шапка видання – у пікселях ЗСУ:

На першому плані (17%) висвітлення власне ходу бойових дій, героїчної оборони сіл та міст. Сумом відгукувалися в серцях читачів некрологи про загиблих на фронті земляків, нерідко зовсім юнаків, чиї плани на життя були підступно обірвані вторгненням загарбників («Недоспівана пісня», «Попереду мало бути щасливе життя», «Мав плани, але не встиг їх втілити» – газета «Подолянин»; «У вічному строю на захисті України» – газета «Проскурів»)

Йшлося також про волонтерів, які підставили фронту надійне плече. Попри війну життя в тилу, яким є хмельницьке Поділля, триває – і це змушує місцеві громади адаптуватися до нових умов, щоб стати надійною опорою армії, своєрідним другим фронтом: економічним, духовним… Як це вдається людям та владі, розповідалося у 12 % матеріалів. Наприклад: «Чим живе місто» («Подолянин»), «Місто живе в режимі воєнного часу» («Проскурів»). Тут йшлося про життя цивільного населення в умовах війни, функціонування інфраструктури, проектування дитсадків з укриттям, переїзд в тил евакуйованих з зони бойових дій підприємств. У матеріалах про вимушених переселенців, постраждалих від війни (7 %) видання розповідали про допомогу людям («Ноутбуки та комп’ютери для дітей переселенців» – «Проскурів»), про адаптацію їх у нових громадах («Ми в Кам’янці, напевне, й залишимося», “Бояться вдруге залишитися без даху” – «Подолянин»), про паспортні послуги, державні виплати, проблеми з відшкодуванням державою коштів за поселення.

Навіть такі теми, як економіка (3%), культура (5%), охорона здоров’я (5%), релігія (1%), подавалися під ракурсом війни. Так, йшлося про дефіцит пального, солі, викликаний знищеною бомбардуваннями інфраструктурою, про інфляцію та девальвацію гривні в умовах падіння бюджетних надходжень. Попри те уряд запевняв щодо стабільності тарифів на комунальні послуги. Представники культури організовували благодійні акції на підтримку ЗСУ (У матеріалах “Наша весна тепер воює” та “Бруківка” – це ще й музика” (“Подолянин”) йшлося про традиційну виставку “Кам’янецька весна”, яка має на меті допомогти ЗСУ). Медики допомагали як фронту, так і переселенцям, розгортали нові відділення у лікарнях. Газети Хмельниччини звернули увагу на перехід громад від УПЦ МП до ПЦУ. Повідомляли про відновлення залізничного сполучення з окупованих територій, про нові евакуаційні рейси до Хмельницького. Попри звичний побутовий кримінал (цей контент знову повернувся у ЗМІ), з’явився новий ракурс: затримання колаборантів та покарання за зраду батьківщині. Найбільше матеріалів темі війни присвятила газета «Подолянин».

Щодо жанрової палітри, то в основному переважали інформаційні повідомлення – 43%. Далі йшли офіційні повідомлення органів влади (14%), у форматі життєвих історій (9%) видання повідомляли про долі переселенців, про життя загиблих на фронті захисників. “Подолянин” запропонував читачам ґрунтовну аналітику на тему війни – голова місцевої первинки НСЖУ Василь Добровольский у матеріалі “Утилізували зброю, знищували міць держави” проаналізував ситуацію на фронті та вказав, як знищувався військових потенціал України, що врешті призвело до проблем із забезпеченням ЗСУ.    

Власного контенту дуже багато, він склав 64%, запозиченого 24%. 

Попри трагічні події в країні, газети намагались вселяти оптимізм: 34% матеріалів містили позитивно забарвлену інформацію і лише 17% – негативну. Частка нейтральних повідомлень – 49%. Тональність носила нерідко контекстуальний характер: наприклад, позитивом були пронизані матеріали про наших захисників, але про декого з них, на жаль, йшлося посмертно, як і про посмертне відзначення героїв державними нагородами. Загалом нейтральної та позитивної, обнадійливої інформації у виданнях більше. У загальному їх можна об’єднати лейтмотивом «Наближаємо перемогу» («Подолянин»). Паніки у повідомленнях не відчувалося. Хоч газети повернулися до інфотейменту, але розважальних матеріалів стало менше. 

Матеріали з ознаками замовності склали 4,3%, більше зафіксовано офіціозу – 11,7%, НМ – 2,5%. Багато прес-релізів та звітів органів місцевої влади друкує газета «День за днем». Публікацій з підписами За матеріалами ШМР/НМР/АМУ/ШРУП/РУП тощо двічі більше, аніж власних. Окрім того, є запитання до редакції: чи розуміє читач ці абревіатури? Чи він беззастережно довіряє газеті? 

Найкращі стандарти демонструє газета «Подолянин» – 10,63. Інші видання менше їх дотримувалися: «Проскурів» (9,5), «День за днем» та «Подільські вісті» – по 9,13. Загалом середній показник – 9,59. Найбільше порушується баланс інформації (0,83). Видання не завжди посилаються на джерела (1,53). Докладно вказувати джерело новин дуже важливо, адже йдеться про достовірність, що понадважливо в час війни та можливих дезінформаційних атак ворога. Відтак рекомендуємо вказувати повне джерело інформації, а не обмежуватись позначкою «Надійне джерело». Повнота інформації 1,58 – що означає: ситуацію не завжди подають в усіх аспектах та ракурсах. Переважно факти та думки відокремлені (1,67), мова доступна (1,98). 

Мови ворожнечі, фейків та пропаганди у Хмельницьких газетах немає.

Сайти

Сайти більше уваги, ніж газети, приділяли темі війни – 24% контенту, майже кожен четвертий матеріал. Найбільше її на сайті «Вечірній Кам’янець» (48 матеріалів зі 100) – майже кожна друга новина, сайт по суті вів літопис війни. Водночас на сайті «Поділля News» це лиш 7 матеріалів з 75 новин, що вважаємо недостатнім для якісного інформування, адже саме ця тема нині тривожить читачів. Загалом інформації, пов’язаної з війною, у червні поменшало. У перші два тижні від вторгнення росії в Україну таких повідомлень було удвічі-утричі більше, принаймні у чернівецьких виданнях. Можемо припустити, що минула перша хвиля шоку, а також далися взнаки жорсткіші правила висвітлення проблематики війни, запроваджені владою та Міноборони зокрема, обмеження інформації, що містить потенційну шкоду, робить захисників та об’єкти інфраструктури уразливими. Деякі видання теж пішли на ребрединг – прапор та гасло: 

Сайтами висвітлювалося все, пов’язане з переселенцями та постраждалими від війни – 5%. Вони привертали увагу до того, як в умовах воєнного часу працює економіка (7%) і які ризики очікують українців у зв’язку з руйнуванням інфраструктури та налагодженої логістики (пальне, енергоносії, зерно, продукти…). Дуже різноманітним бачимо життя місцевої громади (10%). Ось лише кілька повідомлень:

ВСІМ, 1.06: У Хмельницькому вивчилися на швачок 53 переселенки; Хмельничанин написав слово у “Словник війни”. Його зачитають у США; Ворожі ракети зашкодили довкіллю Хмельниччини: екоінспекція підраховує збитки:

ПоділляNews, 2.06: Хмельницькому переселенців вчитимуть основам кіберграмотності; У філію Харківського університету, що евакуювався до Кам”янця, готові прийняти 700 курсантів

Наближається до довоєнного часу сегмент кримінальної хроніки (21%). Поки одні захищають Україну, страждають в окупації чи поневіряються світами, інші скоюють ДТП у нетверезому стані, вчиняють бійки та шахрайство, корупційні дії, мародерствують, ухиляються від служби, намагаються незаконно втекти за кордон, коригують вогонь ворога на своїх. Коли читаєш: «Хмельничанина, який жорстоко побив підлітків, взяли під варту», «У Хмельницькому затримали чоловіка, який «здавав в оренду людей» (ПоділляNews, 2.06), «Забрав заощадження всієї сім”ї: дніпрянин обікрав сім”ю переселенців у Славуті», «На Хмельниччині затримали чоловіка, який мародерив у перші дні війни» (ВСІМ, 30.05, 1.06), «У Хмельницькому викрили зрадника, який здав ворогу дислокації військових» (День за днем, 1.06) тощо, – думаєш, де межі моралі, чому в Україні є подібні до рашистів? Хлопці, гордість України, воюють та гинуть, а покидьки чинять зло проти своїх же земляків… 

https://podillyanews.com/2022/06/02/u-hmelnytskomu-zatrymaly-cholovika-yakyj-zdavav-v-orendu-lyudej/ ; https://podillyanews.com/2022/06/02/hmelnychanyna-yakyj-zhorstoko-pobyv-pidlitkiv-vzyaly-pid-vartu/  
https://vsim.ua/Kryminal/zabrav-zaoschadzhennya-vsieyi-simyi-dnipryanin-obikrav-simyu-pereselen-11611685.html
https://vsim.ua/Kryminal/na-hmelnichchini-zatrimali-cholovika-yakiy-maroderiv-v-pershi-dni-viyn-11612555.html

Сайти інформували, як під час війни працює освіта (2%), охорона здоров’я (2%), як релігійні громади, розчаровані позицією Московського патріархату в цій війні, переходять до ПЦУ (2%) – таких громад виявилося кілька (“Громада на Летичівщині покинула московський патріархат”, “Храм на Красилівщині покинув підпорядкування російської церкви”, «Прихожани храму в Хмельницькому районі одноголосно покинули московський патріархат»). Писали, як допомагає фронту культура (6%) – переважно благодійними концертами збирає кошти для ЗСУ. 

Небагато уваги приділялося міжнародним новинам (3%) – крім «Вечірнього Кам’янця», який присвятив цій темі 14 публікацій, всі інші сайти, на жаль, цю важливу тему не порушували. 

Онлайн-ЗМІ лише у 11% випадків подавали запозичений контент (переважно інформували про події в центрі та в зонах бойових дій), у інших 89% це, як і в газетах, був місцевий контент. Інтернет-видання зосереджуються на локальних подіях, небагато запозичують інформації, якої достатньо на офіційних ресурсах та всеукраїнських виданнях. 

У 23% матеріали несли позитивну тональність, у 34% – негативну. 43% матеріалів позначено як переважно нейтрально забарвлені. Ці матеріали (23% + 43%) дають певний «промінчик надії» під час війни.     

Найвищі стандарти у видання “Всі новини Хмельницького” – 10,6. Далі по 9,31 – “Є” та “ПоділляNews”, найслабші 9,06 – у виданні “Вечірній Кам’янець”. На сайтах майже не дотримують балансу інформації – 0,66. Журналісти Інтернет-видань рідко бувають на місці події, використовують у підготовці матеріалів не власні спостереження та комунікацію, а частіше повідомлення установ / організацій, прес-служб – приклади свідчать про обмежені джерела інформації, тому відсутній баланс думок/вражень, висвітлення події неповне. Добре хоч подають фото, інакше як дізнатися, що, окрім очільників, рятувальників, організаторів, є учасники: купальщики, ліцеїсти, юні актори. Наприклад: 

ПоділляNews: “Буча”, “Ірпінь”, “Маріуполь”: у хмельницьких тролейбусах пролунали нові назви зупинок ; У Хмельницькому стартував купальний сезон (ФОТО).

ВСІМ: Делегація польських високопосадовців відвідала Хмельницьку тергромаду.

Краще матеріал – у мультимедійному форматі – подав сайт «Є»: «Зупинка «Буча»: перформанс у пам’ять про загиблих на війні дітей (ФОТО+ВІДЕО)» 

Цікаво, що редактори сайтів по-різному опрацьовують інформацію, доповнюють, подають її під іншим кутом, про що свідчать заголовки до однієї теми. До прикладу, навчання для переселенців: 

У Хмельницькому переселенців вчитимуть основам кіберграмотності  

Переселенців Хмельниччини запрошують на тренінг з працевлаштування   

На сайтах 2,6% замовних матеріалів та 4,2% офіціозу. А також 0,8% неналежного маркування. Фейків не зафіксовано – навпаки, видання взялися розвінчувати їх (“Нові фейки про українських біженців за кордоном: підбірка тижня”)

Моніторинг здійснювали чернівецькі експертки ІДПО Любов Василик, докторка наук із соціальних комунікацій, завідувачка кафедри журналістики Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича та Тетяна Смолдирева, заслужена журналістка України, доцентка кафедри. 

Проєкт «Моніторинг публікацій у регіональних друкованих ЗМІ для оцінки дотримання стандартів журналістики» виконується Інститутом демократії імені Пилипа Орлика за підтримки програми «У-Медіа» міжнародної неурядової організації «Інтерньюз Нетворк».

Просимо взяти до уваги!

Результати моніторингу друкованих засобів масової інформації є оцінювальними судженнями відповідно до статті 47-1 Закону України «Про інформацію» і не мають офіційного характеру. Наявність ознак порушення журналістських стандартів або ознак прихованої реклами в матеріалі не може розглядатися як доказ отримання редакцією або журналістом майнової чи іншої винагороди за вчинення такого порушення. 

Контакти: координаторка проєкту
Любов Василик
095 147 32 47
vasylyk@ukr.net