Війна не забрала у чиновників бажання «піаритися»

Чи можна собі уявити публікації на зразок: «З ініціативи командира 117 бригади територіальної оборони відбито ворожу атаку» або «З ініціативи командування підрозділ протиповітряної оборони знищив російські ракети, що летіли на Конотоп»? На щастя, такі під час моніторингу сумських місцевих видань у травні-червні не траплялися жодного разу. Бо люди просто й сумлінно виконують свої посадові обов’язки, а не дбають про власний піар. І ще, певно, мають совість.

Сумські експерти констатували: замовні немарковані матеріали у час війни мінімізувалися і наразі не займають великої частки в контенті друкованих і онлайн видань. Проте політична «джинси» та «паркетні» публікації не відступили далеко, стоять на чатах. Причому чиновники часто піаряться на виконанні своїх прямих посадових обов’язків. Наприклад, громада вибрала собі голову, доручила йому здійснювати законом установлені повноваження, платить за це зарплату з усілякими надбавками за ефективність і складність роботи, а чиновник дає зрозуміти громаді, що його справи – вже й не обов’язок, а його добра воля, ініціатива, прихильність, якої може і не бути.

Так, міський голова Конотопа Артем Семеніхін, який за законом зобов’язаний захищати інтереси своєї громади, знати її потреби, дбати про її добробут, а ще розпоряджатися бюджетними й позабюджетними цільовими коштами, вважає це, очевидно, проявом своєї лагідної вдачі. Відтак сайт «Голос Конотопа» 31 травня дає важливу для громади актуальну інформацію «На відшкодування витрат за житлово-комунальні послуги за березень з бюджету Конотопської громади виділять майже 3 млн грн». І все б добре, та погляньмо, як традиційно для джинсування, заспівно-замовно вона починається:

“За ініціативи міського голови Артема СЕМЕНІХІНА з міського бюджету виділено кошти на компенсацію витрат за послуги з водопостачання та водовідведення, поводження з твердими побутовими відходами, управління багатоквартирними будинками за березень 2022 року мешканцям громади”.

Через день на цьому ж сайті читаємо про «вічно зелену» подію – Міжнародний день захисту дітей. У публікаціях на цю тему майорять імена та прізвища, а ще – всі регалії причетних до заходів чиновників. А от діти, чиє свято, власне, відзначається 1 червня, – безіменні. Вони лиш тло, або як зараз кажуть, «задник», на якому товчуться-піаряться різні посадові особи місцевого самоврядування. І це наші діти, які зараз проходять крізь пекло війни. А, може, чиновники хоч сказали щось важливе? Ні! Побажали здоров’я і щастя. («У Конотопі та районі відбулись святкові заходи з нагоди Міжнародного дня захисту дітей» )

Тут закид і до представників місцевого самоврядування, які схвалюють таку практику (бо інакше подібних публікацій не було б), і до видань. Варто принаймні сьогодні припинити допотопну манеру висвітлення, безсовісну приховану рекламу. Трагічний геноцид українців і водночас дивовижна сила героїзму українського народу має змусити представників різної влади, зокрема і місцевого самоврядування, та працівників ЗМІ ставитися до свого народу з повагою, бачити в ньому не електоральний натовп, а особистостей, громаду.

Алла Ярова,
експертка сумської регіональної групи ІДПО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.