Як за допомогою телеграм-каналів вербують людей в Україні, які меседжі Кремль поширює в різних країнах ЄС та як організовує глобальні дезінформаційні кампанії? Про це говорили під час подкасту «Щось тут не так» на каналі Slawa TW журналістка Наталка Волосацька із медіааналітикинею Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталією Стеблиною.
Публікуємо основні тези розмови.
Російська пропаганда – це потужна система, яка була створена на початку 2000х років. Відтоді вона працювала не тільки на «близьке зарубіжжя», але й на міжнародні аудиторії. Задача була і залишається – посіяти недовіру, поляризувати суспільства, викликати скепсис до інституцій та демократичних цінностей.
Ця пропаганда, на відміну від класичних теорій пропаганди, не нав’язує якусь ідеологію, а навпаки сіє хаос. Російські пропагандисти працюють в межах концепції пост-правди, переконуючи, що нібито правди, фактів, об’єктивності, якісної журналістики не існує. Такий контент формує байдужу, скептичну людину, яка нічому не вірить. А отже, такими аудиторіями найлегше маніпулювати.
У російської пропаганди також є певні успіхи із виконанням цієї задачі й в Україні. У проросійських анонімних телеграм-каналах, наприклад, публікують фото та відео прильотів. І під час масованих російських атак дехто заходить у ці канали, щоб дізнатися, куди прилетіло. Поступово дехто починає вірити фейкам про те, що Росія «справедливо мститься», а також іншим стратегічним кремлівським наративам. Там же, у цих каналах, може відбуватися вербовка. І українські спецслужби уже відкрили декілька справ, викривши людей, які співпрацювали із ФСБ.
Також важливо розуміти, що російська пропаганда не працює наодинці. Цілі інформаційні мережі авторитарних режимів в Азії, Африці, Латинській Америці, а також американські блогери на кшталт Такера Карлсона, можуть організовано поширювати дезінформаційні кампанії глобальних розмірів, як це було на початку повномасштабного вторгнення із кампанією про «біолабораторії в Україні».
Якщо говорити про те, на які саме країни Європи, окрім України, спрямований пропагандистський вплив, то варто зазначити, що останнім часом Кремль працює над створенням підпільних віртуальних організацій, як-от «Нарвська народна республіка» чи «Клайпедська народна республіка». Вони мають свої телеграм-канали, через які також можуть вербувати прихильників. Під особливою увагою знаходяться й країни Центральної Європи, бо Росія уявляє їх як свою майбутню «буферну зону». Для західних аудиторій основна ідея – налякати людей. Якщо вони будуть підтримувати Україну – війна прийде до неї. Також намагаються посіяти розкол між країнами ЄС, а також європейську єдність щодо підтримки України.
Прийом, про який варто знати під час цифрової доби – це таргетинг аудиторій: пропагандисти таргетують свою аудиторію – ділить велику групу на маленькі, а потім ці групи налаштовуються одна проти одної чи ж для них поширюють одні й ті ж меседжі, які мають дискредитувати демократичні інституції.
Окрім цього, на етапі затяжної фахи війни в Україні російська пропаганда працює над тим, щоби створити альтернативну реальність щодо масованих обстрілів. Нібито Україна сама винна, що її обстріляли. На цьому вони будуть фокусуватися і далі, оскільки перемовини зайшли у глухий кут. До того ж, українці не погоджуються на умови, які висуває Кремль, тож пропаганда буде і далі обробляти суспільство. Усі скандали, які відбуваються у політиці, в тому числі корупційні, використовуються як інструменти для розколу суспільства.
Проти певних представників політикуму, лідерів думок можуть використовують інформаційні атаки. Основна мета – поширити нісенітниці, спровокувати, щоби людина вийшла зі стану стабільності, й почала реагувати так, як потрібно тому, хто цю операцію запустив.