До Дня журналіста ми, представники українських медійних і правозахисних організацій, а також Медіаруху звертаємося до Верховної Ради України, Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, народних депутатів та українського суспільства із закликом не допустити ухвалення нового Цивільного кодексу України в редакції, яка створює системні загрози для свободи слова, журналістських розслідувань, відкритості публічної інформації та права громадян знати правду.
28 квітня 2026 року Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроєкт №15150 — проєкт нового Цивільного кодексу України. Ми визнаємо важливість оновлення цивільного законодавства.
Однак рекодифікація приватного права не може відбуватися ціною обмеження фундаментальних свобод, особливо під час повномасштабної війни, коли незалежна журналістика є частиною демократичної стійкості держави.
Українські журналісти сьогодні працюють в умовах безпрецедентних ризиків, під обстрілами, у прифронтових регіонах, під тиском різноманітних атак, погроз і фізичної небезпеки. Вони документують воєнні злочини Росії, викривають корупцію, перевіряють владу, бізнес і публічних осіб, допомагають суспільству відрізняти правду від маніпуляцій. Саме тому держава має не звужувати простір для журналістики, а гарантувати їй ефективний захист.
Натомість низка положень проєкту нового Цивільного кодексу може створити небезпечний “охолоджувальний ефект”. Редакції, журналісти, розслідувачі, OSINT-аналітики, громадські активісти та викривачі почнуть уникати суспільно важливих тем не через відсутність доказів, а через ризик юридичного переслідування.
Особливе занепокоєння викликають норми, які можуть:
- обмежити журналістські розслідування через надмірно широке “право на відповідь”, навіть коли оприлюднена інформація є достовірною;
- створити ризик позовів за матеріали про підозрюваних у корупції чи інших правопорушеннях через нечітке формулювання про презумпцію невинуватості;
- послабити захист викривачів, які добросовісно повідомляють про можливі корупційні дії;
- дозволити публічним особам вимагати видалення архівних матеріалів через розмите “право на забуття”;
- надати юридичним особам надмірні права на “цифрову приватність”, що може ускладнити використання відкритих даних, OSINT-інструментів і перевірку компаній, пов’язаних із корупційними, санкційними або російськими ризиками;
- обмежити публікацію суспільно важливого листування юридичних осіб, навіть якщо воно свідчить про зловживання;
- поставити під загрозу приховану фіксацію в журналістських розслідуваннях;
- створити можливість превентивної судової заборони матеріалів ще до їх публікації.
Ми особливо наголошуємо, що йдеться про право суспільства знати, хто зловживає владою, хто наживається на війні, хто співпрацює з державою-агресором, хто приховує конфлікти інтересів, хто використовує бюджетні кошти непрозоро, хто намагається стерти незручні факти зі своєї публічної біографії.
Журналістика не існує для обслуговування репутаційних потреб посадовців, політиків, бізнесу чи фігурантів розслідувань. Її місія — забезпечувати суспільство перевіреною, важливою і часто незручною інформацією. Демократична держава не повинна створювати для сильних і впливових осіб новий правовий арсенал проти тих, хто ставить їм незручні запитання.
Ми закликаємо Верховну Раду України та Голову Верховної Ради Руслана Стефанчука забезпечити повноцінне, відкрите й інклюзивне доопрацювання проєкту нового Цивільного кодексу із залученням медійних організацій, правозахисників, журналістів-розслідувачів, експертів із доступу до інформації, цифрових прав та антикорупційної політики.
У День журналіста ми нагадуємо, що свобода слова — це не професійна пільга для медіа. Це право громадян на контроль над владою, запобіжник від корупції, авторитаризму й безкарності. Це один з головних чинників, якими Україна відрізняється від Росії.
Україна не може боротися за демократію на фронті й одночасно послаблювати її в законодавстві.
Ми закликаємо народних депутатів не допустити ухвалення норм, які можуть змусити журналістику замовкнути саме тоді, коли вона найбільше потрібна країні.
- Медіарух
- ГО «Інститут Масової Інформації»
- ГО «ПроМедіа»
- Львівський медіафорум
- ГО «Детектор Медіа»
- Інститут демократії імені Пилипа Орлика
- ГО «Українер»
- Texty.org.ua
- ГО «Центр демократії і верховенства права» (ЦЕДЕМ)
- Центр прав людини ZMINA
- Ініціатива з інфогігієни «Як не стати овочем»
- ГО «Центр публічних розслідувань»
Довідково:
Медіарух ― спільнота, що об’єднала журналістів провідних українських медіа, журналістів-розслідувачів та експертів медійних громадських організацій. Медіарух було започатковано 5 лютого 2019 року. Першими підписантами меморандуму Медіаруху стали Перший канал Суспільного, «Українське радіо», «Громадське радіо», ІА «Укрінформ», ІА «Інтерфакс-Україна», «Ліга.net», «Дзеркало тижня. Україна», НВ, «Цензор.нет», 5 канал, «Український тиждень», Opinion, низка регіональних медіа, громадські організації Незалежна медійна рада, «Детектор медіа», Інститут масової інформації, «Інтерньюз Україна», Центр демократії та верховенства права, Фундація «Суспільність», Національна асоціація медіа, Донецький інститут інформації, Інститут демократії імені Пилипа Орлика, Центр прав людини Zmina.
Згодом приєдналися інші організації та окремі журналісти ― загалом понад 70 учасників. 16 листопада 2021 року представники провідних медіа закликали журналістів об’єднуватися у професійну спільноту «Медіарух» для протистояння політичному та комерційному тиску на свободу слова. Ініціаторами заяви виступили 29 журналістів та експертів, їхні імена доступні за посиланням.