«Гей, малий, скажи малому, хай малий малому скаже…», – передача інформації у наших ЗМІ часом нагадує цю примовку.
«Сьогодні ми маємо серйозну загрозу наводнення України фейковою інформацією», – переконана сумський експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Алла Ярова.
Останній моніторинг місцевих ЗМІ підтвердив – достовірність матеріалів стає чи не найуразливішою складовою журналістських матеріалів. Адже як можна пояснити, що сумський сайт дає матеріал про сумську подію, посилаючись на …радіо «Свобода», а не на джерела, що є ось тут, під боком? Чи конотопський сайт дає інформацію про конотопську подію, запозичуючи її у сумських колег і просто посилаючись на чужий сайт?
«Створюються «ланцюжки» передачі інформації, в кінці яких вже не зрозуміло, хто ж є першоджерелом, – говорить Алла Ярова. – І десь на маленькому сайті хтось друкує фейкову інформацію, а інші підхоплюють без перевірки і несуть брехню про всьому світу…»
Засідання профі-студії Сумського прес-клубу, де обговорювали питання дотримання стандарів та плагіату, цього разу було ініційоване спеціалістом Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області Володимиром Кузьменком. Просто епідемією стало, розповів він, списування інформації з сайту поліції чи з її прес-релізів без жодного посилання на джерело. «Я свої матеріали впізнаю дуже чітко, – каже Володимир. – І бачу, що бувають публікації, просто скопійовані й поставлені на якийсь сайт. При цьому – жодних посилань, жодних бодай позначень «за матеріалами поліції». Навіть більше – часом під такими публікаціями стоїть… прізвище журналіста. І що це є як не плагіатом, а власне – звичайною крадіжкою!»
Звичайно, реальним авторам, які, можливо, день потратять на підготовку матеріалу, таке «позичання» навряд чи до душі. Проте існує й інша проблема: в ході ланцюжка передруків можуть бути допущені помилки і виною тут будуть саме оті горе-автори, які ставлять свої імена під чужими текстами.
«Журналіст дрібнішає, – підтримує розмову й голова Сумської обласної організації Національної спілки журналістів Віктор Бойко. – Недотримання вимоги достовірності є серйозним недоліком для роботи журналіста. Тим часом матеріали у ЗМІ подекуди виглядають як ота примовка «Гей, малий, скажи малому, хай малий малому скаже, хай малий теля прив᾽яже». Щодо плагіату, про який ідеться, то кодекс етики чітко визначає, що він несумісний із званням журналіста».
Що ж робити в ситуації такої епідемії? Адже, справді, травневий моніторинг місцевих ЗМІ за проектом Інституту імені Пилипа Орлика, засвідчив: практично третина публікацій у сумських друкованих виданнях є маніпулятивною – це «джинса» чи матеріали, марковані незаконним чином. На деяких сайтах замовні матеріали складають чи не половину загального контенту.
«Потрібно вводити законодавчі норми, – вважає викладач кафедри журналістики Сумського державного університету Раїса Стоян. – І запроваджувати покарання за порушення норм об᾽єктивного інформування». А поки принаймні, переконана телевізійниця з багаторічним стажем, слід проводити моніторинг ЗМІ, оприлюднювати його результати й обговорювати цю болючу фахову тему.
Алла ФЕДОРИНА,
сумський координатор проекту моніторингу місцевих ЗМІ