Моніторинг регіональних засобів масової інформації, який протягом кількох останніх років здійснює Інститут демократії імені Пилипа Орлика, дозволяє не лише виявляти окремі недоліки або популяризувати позитивний досвід функціонування регіональних мас-медіа, а й спонукає до роздумів і висновків, дискусійних суджень щодо актуальних тенденцій у регіональному медіапросторі України. Виявлення таких тенденцій, аналіз їхніх причин і наслідків дасть змогу не лише констатувати наявність тих або інших проблем, а й запропонувати максимально реальні шляхи, щоб запобігти їм та їх подолати.

Причини «джинсування» й особливості передвиборного періоду

Ризикую наразитися на критику колег, але все ж таки наполягатиму: у сучасних українських умовах «джинсування» – це проблемне явище не стільки творчо-журналістського, скільки політико-економічного характеру. І відповідно в цій проблемі насправді винен не той, що пише на замовлення, а ринок «джинси»… Освітні програми та «виховання» журналістів тут мало допоможуть: проблема має виразні економічні корені.

Порівняння ситуації в різних регіонах України підтвердили наше припущення про те, що в «багатших» регіонах «джинсування» є поширенішим. Натомість там, де медіаринком ходять менші гроші, матеріалів з ознаками замовності в місцевих ЗМІ менше. Так само мало «джинси» й у малотиражних виданнях порівняно з їхніми більш впливовими на аудиторію конкурентами. Також моніторинг засвідчує, що більшість «джинсових» повідомлень мають політичний характер. Не так часто, але публікують «іміджеві» матеріали підприємств, корпорацій. Трапляються матеріали «спеціалістів» у галузі медпрепаратів або косметології або «журналістів», які діляться досвідом дегустування нових алкогольних напоїв тощо.

Як підтвердив моніторинг ЗМІ Дніпропетровської та інших областей, кількість політичної «джинси» закономірно зростала в періоди наближення й проведення передвиборної кампанії. Це стосувалося як місцевих виборів, так і виборів народних депутатів України. Наприклад, у відносно спокійному з політичної точки зору лютому 2016 року частка виявленої «джинси» в друкованих та електронних ЗМІ Дніпропетровщини становила 18,84% й 5,68% відповідно, у травні 2016 року – 9,72% і 2,15%. Порівнюючи отримані результати з оцінками попереднього моніторингового періоду – вересня 2015 року (відповідно 19,51% і 42,86%), який передував старту передвиборної кампанії до місцевих рад, і липня 2016 року (24,62% і 37,23%), коли відбувалися проміжні вибори народних депутатів України в окрузі № 27 у Дніпрі, стає очевидним, коли цей показник суттєво більший.

Тож спостереження експертів підтверджувалися: ЗМІ готові поступитися якістю медіа, ступенем дотримання професійних стандартів, зрештою, інтересами читачів заради можливості заробити під час виборів.

Разом із тим, у міжвиборний період політичні партії шляхом просування «джинси» також намагаються нагадати про себе. І якби не відверто пропагандистський зміст більшості таких публікацій, то можна було б погодитися, що це нормальна демократична практика звітування перед виборцем і що такі матеріали не слід вважати «джинсою». До речі, на наш погляд, матеріали, які містять звіт про власне депутатську діяльність певних народних обранців, не є «джинсою». Та коли один і той самий матеріал публікують у виданнях різних областей або депутат (партійний діяч) проводить якусь іміджеву акцію… У цьому разі, як нам видається, вина за просування «джинси» повністю лягає на партійних фахівців із комунікацій, котрі готують матеріали для медіа. Так само, як і на лінивих розповсюджувачів таких матеріалів. Адже, знаючи перелік розсилання цих повідомлень, неважко зробити принаймні косметичні зміни в кожному з них, наблизити тематику до місцевих проблем, акцентувати на діяльності місцевого партійного осередку тощо. Але цього не роблять. Чому? Тому, що й так візьмуть і за однакові матеріали не покарають… Та й читач-виборець неперебірливий. А для редакцій «джинса» вигідна: матеріал уже готовий, економія на творчій складовій очевидна. І лише в окремих випадках я віддав би належне партійним рейтерам: навіть відверто замовні матеріали, буває, написано так, що «не підкопаєшся», і формально часто-густо (якщо не знати залаштункових нюансів) вони «тягнуть» на повідомлення, що в цілому відповідає основним журналістським стандартам.

Утім, хоча «джинса» в передвиборний період видається незнищенним явищем і є абсолютно негативним, слід визнати: розміщені в одному номері (на одній веб-сторінці) матеріали опонентів у сукупності дають читачеві можливість вибору та баланс позицій. Навіть якщо кожне із цих повідомлень є відверто замовним. Водночас особливо важливим є ще такий момент: повідомлення має бути чітко виокремлене як таке, що розміщене на умовах оплати. Гірше, коли газета (веб-портал) займають лише одну позицію. Навіть якщо це визначено редакційною політикою та принципово про це заявлено.

Як впливає «джинса» на журналістські стандарти

За нашими спостереженнями, особливість більшості дніпровських медіа протягом останнього часу в контексті проблеми «джинсування» є такою: якщо тут і є «джинса», то вона переважно збалансована (у виданнях розміщують матеріали всіх політиків, які цього бажають та які можуть собі дозволити таке «задоволення»). На наш погляд, це оптимальний вихід із ситуації для редакцій, які роблять вибір на користь економічних бонусів. Інтереси читачів також страждають мало: у межах одного видання вони мають змогу ознайомитися з різними позиціями. Згадую, як колись після однієї з «гарячих» передвиборних кампаній в обласній організації НСЖУ аналізували її наслідки та уроки. Тоді один із редакторів відверто зізнався: «Ми давали і тих, і тих. Хто платив більше, тих дещо більше давали. Але завжди намагалися подати в одному номері різні позиції. Якщо не було замовленого матеріалу, робили свій власний…»

Відтак слід наголосити, що корінь проблеми політичного «джинсування» – у непрозорості виборчих і партійних фондів, і розв’язувати проблему потрібно саме в спосіб не лише зміни, а й належного дотримання законодавства. Останні кроки до такої прозорості поки що здебільшого критикують, але вони є. А до того часу, поки в журналістських колективах і, головне, у суспільстві «джинсу» вважають невеликим злом, редакціям залишається, по суті, два шляхи: або гордо відмовлятися від таких замовлень, або балансувати.

Здійснення моніторингу висвітлило й деякі проблеми ідентифікації певних матеріалів як «джинси». Приміром, редакції часто роблять політично замовлені матеріали «самі собі» – зазвичай за рахунок повторення ідентичних матеріалів (авторства прес-служб або інших ЗМІ) без належного доопрацювання з власної ініціативи.

Сумніви щодо точності викладеного, а також незамовного характеру повідомлень породжують і випадки невідповідності заголовків та змісту матеріалів (у заголовках фігурують імена відомих осіб, яких у тексті не згадано, або роблять неочевидні висновки, прямо не підтверджені текстом). Тобто редакційні правки додають інших, «потрібних» акцентів. Такі ознаки свідчать про деякий маніпулятивний характер цих повідомлень. На це вже звертали увагу колеги, які виконують моніторинг в інших областях. Наприклад, повідомлення з певного органу місцевого самоврядування мали заголовки, як-от: «У Іваненка вирішили…», «У Іваненка трапилося…», де, умовно, Іваненко – міський голова, але подія, яку описують, стосується діяльності хіба що департаменту чи управління цієї міської ради або навіть цілого міста, а не безпосередньо Іваненка. Однак негатив, про який зазвичай ідеться в такому повідомленні, у такий спосіб прикріплюють до конкретної особи.

І ще один висновок, до якого нас спонукають результати здійсненого моніторингу: зміни в обсязі розміщеної «джинси» назагал не впливають на дотримання журналістських стандартів певними ЗМІ. Наприклад, аналіз показників ступеня «джинсування» та дотримання журналістських стандартів у друкованих ЗМІ Дніпропетровської області в лютому, травні, липні 2016 року (рис.) не виявив якоїсь кореляції між ними.

Попри зміни в показнику частки «джинси», ступінь дотримання професійних стандартів (за 100% взято 6 балів – максимально можливий рівень за методикою моніторингу) зберігався приблизно на одному рівні. Виняток – липневі показники «Днепра вечернего», у якому стрімке зростання обсягів «джинси» супроводжувалося зниженням ступеня дотримання професійних стандартів.

Тобто в цілому факт «мирного співіснування» «джинси» та належного рівня дотримання професійних стандартів свідчить про різну природу цих явищ, а отже, і про застосування різних інструментів для подолання першого й розвитку другого.

Традиційний «прес-релізм», дисбаланс і спрощення

За показниками дотримання журналістських стандартів у липні 2016 року експерти за максимальної оцінки 6 за кожен матеріал (1 бал за кожний із 6 критеріїв) вивели дніпровським ЗМІ такі середні оцінки.

За дотримання журналістських стандартів друкованими ЗМІ – 4,47 (у травні 2016-го – 4,68; у лютому 2016-го – 4,78). Середній бал за дотримання критеріїв в інтернет-виданнях становив 4,22 (у травні 2016-го – 4,56; у лютому 2016-го – 4,79). Тобто визначилася тенденція до деякого зниження рівня дотримання професійних стандартів, і причину цього поки що не з’ясовано. Водночас найменший «внесок» у ці оцінки дав критерій «балансу думок»: 0,19 бала щодо друкованих ЗМІ та 0,11 бала – щодо електронних. Тобто збалансованими виявилися тільки кожен п’ятий і кожен десятий матеріал!

На наш погляд, зазначена проблема має низку складових: відсутність належних традицій підготовки збалансованих журналістських матеріалів у редакціях, дефіцит сторонніх експертів, нестача та низький фаховий рівень журналістів, небажання виконувати «зайву роботу», прагнення оперативності будь-якою ціною, небажання конфліктувати з «першоджерелом» тощо.

Ми й раніше в процесі здійснення моніторингу зазначали, що головною проблемою ЗМІ, особливо інформаційних агентств, залишається те, що редакції не обробляють (редагують, доповнюють, коментують тощо) повідомлення прес-служб, інших ЗМІ, не займаються пошуком додаткової інформації, крім оголошеної на прес-конференціях (брифінгах) представленими спікерами. Також у медіапросторі області відчувається давня проблема значного дефіциту кваліфікованих (або ж відкритих до спілкування) експертів. Здебільшого в ролі експертів виступає вузьке коло осіб, іноді між ними немає конкуренції поглядів. Усе це разом знижує показник за критерієм дотримання балансу думок, а також повноти наданої в ЗМІ інформації.

Колеги вже зазначали у своїх публікаціях на цьому ресурсі, що інтернет-видання здебільшого не мають власних матеріалів і продовжують жити за рахунок матеріалів прес-служб. На наш погляд, для подолання цієї проблеми для інтернетників, безумовно, потрібне навчання на тему: «Як із прес-релізу легко зробити оригінальну “цукерку”?» До того ж позитивні приклади того, як це роблять, є. Наприклад, координаторка проекту з моніторингу регіональних ЗМІ Наталя Назарова позитивно відгукується про досвід веб-ресурсу «056.ua», журналісти якого не просто вміщують надіслані прес-релізи, а й опрацьовують їх. Як результат контент цього видання вигідно відрізняється від інформаційного наповнення конкурентів. Журналістські матеріали написано цікаво, з дотриманням стандартів. Приміром, у лютому 2016 року актуальну тему захворювання на грип автор подав у вигляді розповіді жінки, до якої так і не приїхала швидка, і доповнив власним розслідуванням та коментарями лікарів.

Як зауважує експертка проекту ІДПО Тетяна Кремінська, сайти часто подають інформацію зі своїх медіамайданчиків, іноді навіть не розуміючи, що, по суті, ця інформація – «галочка» для спікера й «нуль користі» для аудиторії. Можливо, редакторам варто було попрацювати, щоб до матеріалу ще додати інформацію стосовно теми, судження чи запитання аудиторії щодо теми.

Зафіксовано й випадки, коли деякі видання необґрунтовано «спрощують» матеріал, подаючи лише одну позицію з висловлених першоджерелом (першоджерелами). Приміром, у матеріалі «О ходе избирательного процесса по избирательному округу № 27 в Днепре» ІА «Мост-Днепр» із посиланням на представника КВУ, який давав оцінку перебігу передвиборного процесу, називає одного з кандидатів лідером опитування. Чи озвучував експерт під час прес-конференції позиції інших кандидатів, не повідомлено. Натомість сайт «056.ua» подає інформацію за результатами цієї ж прес-конференції, з якої зрозуміло, що представник КВУ оприлюднив дані дослідження повністю, називаючи позиції кількох попередньо визначених лідерів передвиборних перегонів.

Односторонній погляд на певну тему іноді ледь не автоматично множать інші інтернет-видання. Наприклад, сайт «Наш район» часто посилається не на джерело інформації, а на ресурс, з якого взято матеріал. Приміром, «Об этом ИА “МОСТ-ДНЕПР” cообщили в пресс-службе Днепропетровской ОГА». Трапляються навіть посилання на перепосилання. Як, наприклад, у новині «Днепропетровчанам рассказали о смене документов в связи с переименованием»: «Юрист Антон Деньгуб заявил, что физическим лицам паспорта менять не нужно, а вот юрлицам нужно будет вносить изменения в уставные документы. Об этом сообщает интернет-издание “ДНЕПР. ГЛАВНОЕ” со ссылкой на “ДнепрПост” (“Наш район”).

На наш погляд, проблему подання незбалансованих за позиціями матеріалів можна достатньо легко розв’язувати в межах окремих редакційних колективів, оскільки її причини містяться саме тут, а не деінде. Позитивні приклади збалансування навіть первинно однобоких матеріалів спостерігаємо в практиці багатьох ЗМІ України. Наприклад, з останнього моніторингу хотілось би відзначити колектив газети «Молодий буковинець»: тут навіть «дубовий» матеріал уміють «оживити» й ввести в рамки журналістського стандарту.

Чи є «чорна діра» в регіональному медіапросторі?

Нагадаю, що чорними дірами астрофізики називають те, що залишається після колапсу масивної зорі наприкінці її життя. Проте її тяжіння настільки сильне, що вона утворює глибоку гравітаційну яму, звідки не може вийти навіть світло, і ніщо з того, що туди потрапило, не може звідти вибратися. Тяжіння чорної діри не лише викривляє навколо неї простір, а й змінює хід часу.

Щось подібне, за нашими спостереженнями, коїться нині в регіональному медіапросторі. Давня потужна зоря, назва якої – місцева преса, стає «чорною дірою». І причин цього є багато, головна з яких – суттєва трансформація технологій медіавиробництва, викликана змінами в структурі та формах суспільних комунікацій.

Змінюється покоління виробників медіапродукції: замість репортерів початку 90-х приходять копірайтери 2010-х. Доступ до масових комунікативних майданчиків максимально спрощено: тепер кожен охочий може стати «сам собі журналістом». Виростає нове покоління споживачів масової інформації, а її форми стають суттєво іншими. «Чорна діра» всмоктала й не випускає назовні давні добрі етичні правила журналістської діяльності та змінює професійні стандарти в просторі навколо неї. Поняття оперативності інформації стискається до хвилин.

За цих умов виходом із ситуації має бути формування нової професійної культури й стандартів медіавиробництва та медіаспоживання з урахуванням потреби їх поширення на всіх тих, що долучаються як до творення, так і до використання масової інформації. Лідером цих процесів має стати «медіапросунута» громадськість.

Отже, у регіональному медіапросторі починає формуватися нова зірка – місцева комунікативна мережа… Чи ми занадто нафантазували?..

Валерій Дрешпак
експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, доктор наук із державного управління, професор Дніпропетровського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України

(опубліковано на сайті Mediasapiens.ua)