Редакція, у якій кожна працівниця має особистий кабінет, після роздержавлення виявилася збитковою. Але конкурентів у «Слова правди» майже немає. У місцевому супермаркеті газету купує ледь не кожен другий. Тому редакція шукає способи більше заробляти і йти в ногу з часом.

80 років від створенння – 78 років до роздержавлення

У жовтні володимир-волинська газета «Слово правди» (Волинська область) святкуватиме 80-річчя від створення. Перший номер газети вийшов 4 жовтня 1939 року, майже одразу після приходу радянської влади на територію Волині. Газету створили як засіб пропаганди і назвали «Червоний прапор».

З незалежністю України редакція вийшла з-під партійної опіки і перейшла у комунальну власність. Видання змінило назву на «Слово правди», а її співзасновниками стали Володимир-Волинські районна рада, районна адміністрація, міська рада та трудовий колектив видання.

Упродовж 17 років редакцію очолює Антоніна Михальчук. Це її перше і єдине місце роботи з 1984 року. За понад 30 років вона змінила лише посаду і кабінет. Від старших колег пані Антоніна чула, що раніше головні редактори «ходили на килим» до чиновників, узгоджували теми чи вже написані матеріали. Запевняє, що відколи вона на посаді, сама такого втручання не допускала.

«Ми ніколи не бігали нічого узгоджувати. Але могли бути такі фішки, мовляв, чому інформацію про опозицію поставили на шпальті вище, ніж про нас», – розповідає журналістка газети Віталіна Макарик.

За останні п’ять років до роздержавлення районна рада та адміністрація виділяли по 15 тисяч гривень дотацій на рік, міська рада – 60 тисяч. Ці суми не переглядалися попри зміну курсу долара, прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати. Питання дотацій депутати обговорювали неохоче. «На кожній сесії депутати ніби не дотацію виділяли, а милостиню особисто головному редактору», – каже Антоніна Михальчук.

Статус комунальної газети не так давав можливості, як чинив репутаційні втрати, розповідає Антоніна Михальчук. У маленькому місті, де всі один одного знають, редакції часто закидали, що, мовляв, танцюють під дудку місцевої влади. Тому у 2015 році «Слово правди» подали заявку на участь у пілотному проекті з роздержавлення. Для засновників Антоніна Михальчук пояснила це бажанням журналістів стати незалежним ЗМІ. У квітні 2016 року одночасно на сесіях районної та міської ради депутати майже одноголосно прийняли рішення про вихід із засновників видання і його реформування. «Я готувалася до війни, але війни не було», – розповідає редакторка.

Міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк, який понад 20 років очолює міськраду, каже, що не підтримати газету в реформуванні просто не міг. «Журналістика має бути правдивою. Роздержавлення я підтримую. Все приватне залежить від господаря. Який би журналіст не був правдивий, але завжди відчуватиме, що за спиною хтось є», – каже міський голова про потребу міськради вийти із засновників.

Після виходу органів влади зі співзасновників ще три місяці тривали юридичні процедури. Найбільше складнощів виникало з підготовкою необхідного пакету документів, тому редакторка консультувалася з медіаюристкою Тетяною Котюжинською. Згодом сама Антоніна Михальчук консультувала колег із сусідніх районів, які теж проходили процес реорганізації. У травні 2017 року «Слово правди» отримало нову юридичну реєстрацію як приватне підприємство. Новим засновником став колектив видання, і тепер кожен працівник має свою частку у підприємстві.

(Не) новий виклик конкуренції

За п’ять років у Володимирі-Волинському з трьох приватних газет лишилася лише одна – «Місто вечірнє». З нею і конкурує «Слово правди». Петро Саганюк каже, що після роздержавлення обидві редакції працюють у рівних умовах.

«Слово правди» виходить щочетверга і має орієнтовно 16 сторінок. Регулярною є новинна шпальта з інформацією про рішення місцевої ради чи виконкомів, повідомленнями з онлайн-видань. Ще одна регулярна рубрика – «Від четверга до четверга», у якій публікують поради та цікаві факти, народний календар, свята та іменинників тижня. Також є рубрика інтерв’ю «Віч-на-віч». У кожному номері можна побачити хоча б одну з непостійних рубрик: «Молодіжна сторінка», «Здорові будьте», «Між нами, жінками» чи «Літературна сторінка». Періодично в газеті публікують статті з історії міста під рубрикою «Невідомий Володимир». Останні сторінки газети традиційно присвячені вітанням, приватним оголошенням чи поминанням. Розміщення інформації на цих сторінках платне.

Реклама є найбільшим джерелом доходу для видання – на ній газета заробляє 570 тисяч гривень на рік, каже редакторка. Другим за обсягом джерелом доходів є передплата. За нею у 2018 році редакція отримала приблизно 535 тисяч гривень. Але збої в роботі «Укрпошти», каже Антоніна Михальчук, за останні п’ять років скоротили передплату на 600 примірників. Обурені передплатники скаржилися на невчасну доставку і скасовували передплату.

Зате в роздріб газету можна купити в будь-якому магазині чи кіоску преси у Володимирі-Волинському. Її розвозять у понад 25 точок продажу в місті, у тому числі в мережі місцевих супермаркетів. Продавчиня на касі дивується запитанню, чи газета популярна. Каже, що її бере кожен другий покупець, а коли газети немає на прилавках питають про нові випуски. Минулого року за роздрібну торгівлю редакція отримала приблизно 180 тисяч гривень.

Бюджетні кошти теж є джерелом доходів, хоч і невеликим. Із чотирьох об’єднаних територіальних громад Володимир-Волинського району газета «Слово правди» уклала угоду з двома – Устилузькою та Оваднівською. Ці громади розміщують регуляторні акти та оголошення про свою діяльність. Також газета має договір з Володимир-Волинським міським центром зайнятості на 10 тисяч гривень та обласною радою на 3 тисячі гривень. Районна рада та адміністрація договори не укладали, а за розміщення оголошень платять за фактом. Все ж усі доходи поки що не покривають видатків газети і за результатами минулого року редакція отримала збиток у 30 тисяч гривень.

Медіацентр, сайт і кольоровий друк

Назва «Слова правди», мова та тематичне наповнення після роздержавлення залишилися незмінними. Міськрада залишила редакції приміщення за пільговою ціною. Водночас поставили умову, що здавати частину приміщення в суборенду редакція не може. Тепер у розпорядженні журналістів цілий поверх, і виходить, що кожна працівниця має окремий кабінет. Щоб ефективніше використовувати простір редакції, розглядають можливість у перспективі переобладнати частину приміщення під медіацентр. Це б могло стати додатковим джерелом доходів за організацію пресконференцій, обговорень чи презентацій. Але обмеження на використання приміщення дещо зупиняють такі плани.

Редакція почала активніше працювати із сайтом. Уже тричі оновлювали сайт. Спершу змінити його змусила хакерська атака. Після неї нова версія сайту виявилася не надто зручною і сучасною, тому виникла потреба в третьому варіанті. На оновленому діючому сайті можна знайти сторінку газети. На сайті можна подати оголошення за 12 гривень і тут же оплатити його онлайн. Також на сайті є телефонний довідник основних організацій Володимира-Волинського. Наповнення сайту і газети відрізняється, хоча на сайті теж є перші шпальти газети, окремі інтерв’ю, також тут є блоги працівників редакції та молодіжна сторінка. Журналісти «Слова правди» планують працювати над створенням спецпроектів у колаборації з місцевим бізнесом. Але поки що підприємці ще не зовсім розуміють, що така співпраця можлива і перспективна.

Поки що газета «Слово правди» чорно-біла, оскільки кольоровий друк вимагає більше витрат. Окремі кольорові сторінки поки що редакція готує лише до пам’ятних дат чи свят. «Поки наші конкуренти виходять у чорно-білому форматі, ми теж так продовжуємо. Але завжди кажу, що тільки-но конкуренти “вийдуть” у кольорі наступного дня кольоровою стане й “Слово правди”», – жартома каже Антоніна Михальчук.

Текст і фото: Олена Лаущенко
вперше опубліковано на “Детектор Медіа”