Майкл Шадсон, американський дослідник історії преси говорить, що є три ситуації, за яких «журналісти добровільно відступають від ідеї нейтральної подачі інформації». Це трагедії, ситуації, коли під загрозою опиняється суспільство чи ж національна безпека. Тим не менш, саме за таких часів суспільство потребує від ЗМІ якісної інформації, а не звичайного переказу прес-релізів, які випускає влада.

Але чи працює це правило сьогодні – під час пандемії для українських регіональних ЗМІ? Експерти Інституту демократії імені Пилипа Орлика вже тривалий час звертають увагу на такі проблеми, як порушення балансу думок та відокремлення фактів від коментарів у ЗМІ, джинсу, пресрелізм, офіціоз та ін. (ось тут можна знайти дані останньої хвилі моніторингу). І цілком логічно очікувати, що робота в умовах пандемії ускладнить для журналістів процедури дотримання професійних стандартів. 

Критична роль регіональних ЗМІ під час пандемії

Приміром, дослідження Інституту масової інформації показало, що 22% журналістів стикаються із затриманням заробітної платні під час карантину, окрім того його наслідками є скорочення, зменшення кількості замовлень. При цьому 92% журналістів знаходяться у стані емоційного напруження.

Тим не менш, саме зараз – за часів пандемії – увага до ЗМІ зростає, аудиторія більше слідкує за останніми новинами. До того ж, пандемія показала якраз важливість регіональних ЗМІ, які вже досить тривалий час вважаються в Україні чимось вторинним і не вартим уваги. 

Зараз, сидячи на карантині – кожен у своєму місті чи селі – ми покладаємося саме на місцеві медіа, які дуже часто не мають достатнього фінансування, професійних кадрів, технічного забезпечення та ін. Наскільки якісно вони роблять свою роботу?

Розкривати це питання будемо на прикладі одеських інтернет-видань. Роки спостереження за місцевим медіа-середовищем, дозволяють нам стверджувати, що в Одесі ринок – один із найбільш перенасичених. Наприклад, одеське видання «Избирком» нарахувало 145 ЗМІ у регіоні. І, звісно, така кількість пов’язана не стільки із запитом аудиторії, скільки із бажанням місцевих політиків та бізнесменів просувати свої інтереси. Окрім цього, одеські медіа, у порівнянні із львівськими, сконцентровані саме на місцевому порядку денному – і пишуть про загальноукраїнські чи світові події тільки із прив’язкою до свого регіону. 

Цікаво, що подібна політика місцевих ЗМІ відобразилася й на кількості новин про коронавірус. Згідно із нещодавнім дослідженням ІМІ, в одеських медіа 15% новин присвячені темі. Разом із Херсонщиною Одещина посіла у рейтингу уваги до коронавірусу останнє місце. Для порівняння у лідерах Харків, Донецьк та Львів, де таких повідомлень удвічі більше. Квітневе дослідження регіонального представника ІМІ Павла Колотвіна показало зростання уваги до теми – до 23%.

Відтак, маючи на увазі специфіку місцевих ЗМІ, зосередимося на проблемі провідних джерел інформації, якими видання послуговуються під час пандемії. Аналізуючи джерела, ми зможемо не тільки розкрити питання тематики, але й зрозуміти, як часто журналісти подають офіційну інформацію без альтернативних джерел (пресрелізм). Також ми зможемо вирахувати відсоток ексклюзивної інформації – тобто такої, яку отримав журналіст особисто: або знайшовши власну тему, або ж звернувшись до відповідних джерел по коментар.

Матеріал та метод

Для дослідження візьмемо два абсолютно різних одеських ЗМІ: лідера в регіоні за кількістю переглядів «Думську» та інформаційне агентство «Одеса Медіа», що входить до складу «Південноукраїнського медіа-холдингу». Якщо «Думська» користується постійною увагою дослідників медіа та медіа-експертів, то от «Одеса Медіа» такої уваги практично позбавлена. Тож у цій публікації якраз і заповнимо цю лакуну.   

Медіавласники

Питання прозорості медіавласності у цих двох випадках є проблематичним. На сайтах цих ЗМІ знаходимо контакти видань, але не знаходимо інформації про конкретних власників. 

Згідно із дослідженнями ІМІ за 2015 рік, «власність бренду «Думская» приписують депутату від БПП (зараз – ЄС) Олексію Гончаренку. У минулорічній публікації видання «Одесская жизнь» ймовірним власником видання також вказаний саме він. Хоча згідно із Єдиним державним реєстром юридичних осіб, кінцевим бенефіціарним власником одного із проектів – «Думская ТБ» є Михайло Шмушкович, колишній голова Одеської облради, однопартієць Гончаренка. 

Щодо «Південноукраїнського медіа-холдингу», то, за інформацією центру журналістських розслідувань, керують холдингом комерційний директор Олександр Іванов та голова ради директорів Петро Галчанський. На сайті «Південноукраїнського медіа-холдингу» директором також зазначено Галчанського. Згідно із нашими попередніми спостереженнями, видання холдингу активно підтримують мера міста Труханова, часом розміщуючи ідентичні публікації на сайтах «Одеса Медіа», «Одесская правда» (електронна версія газети»), «Одессит». У реєстрі державних закупівель знаходимо інформацію щодо низки договорів про надання послуг з висвітлення інформації про діяльність Одеської міської ради, які були замовлені одному із видань холдингу – газеті «Жизнь в Одессе». Щоправда, якщо вже говорити про стандарти, то подібні угоди все ж не мають упливати на об’єктивність видань. Проте чи це насправді так?

Статистика відвідуваності

Згідно із даними Similarweb, «Думська» значно випереджає «Одеса Медіа» за відвідуваністю. Різним також є характер відвідуваності (див. мал. 1).

 За час карантину «Думська» значно збільшила аудиторію (згідно із нашими попередніми спостереженнями, кількість переглядів за минулий рік була більше 4 млн., зараз – 5,1 млн). Щодо видання «Одеса Медіа», то його також стали читати більше (у лютому переглядів було 210 тис., у березні – 230 тис.). Різним є час перебування читачів на сайті: на «Думській» цей показник значний – три хвилини в середньому. Натомість на сайті «Одеса Медіа» – немає і хвилини. Середньостатистичний читач «Думської» проглядає у середньому 2,6 сторінок, «Одеса Медіа» – 1,6. При цьому на останньому сайті достатньо значний показник відмов – 81,4% читачів йдуть із сайту відразу після заходу або ж переглянувши не більше однієї сторінки. 

Ще один важливий аспект – джерела трафіку. І тут також ці видання – принципово різні. Як бачимо, більше половини заходів на «Думську» – прямі. Тобто читач знає це видання і хоче читати саме його. Натомість для сайту «Одеса Медіа» більше половини заходів – це реферали, тобто читач потрапляє на сайт через лінки на інших сайтах, в тому числі партнерських (оскільки цей сайт – лише один із проектів «Південноукраїнського холдингу», то і не дивно, що цей показник такий високий). Тим не менш, саме перший варіант – прямі заходи – вважається найбільш бажаним. 

Тож, порівнявши ситуацію із добором джерел інформації під час пандемії на таких різних сайтах, зможемо судити про ситуацію в цілому. До того ж, можемо співставляти результати досліджень – і таким чином встановити залежність між більшою кількістю заходів, більшим часом, який читач приділяє виданню та підходами до роботи із джерелами інформації.

Методика пошуку джерел інформації

Для того, аби охопити більший період, а також зробити дослідження менш залежним від людського фактору, збір інформації був автоматизований. Були створені декілька програм (мовою Python), за допомогою яких збиралися html-зміст сторінок (модуль request), заголовки та тексти новин зі стрічки (модуль beautiful soup), джерела новин (модуль re). 

Таким чином за три тижні квітня (1-21 число) було знайдено 259 публікацій на сайті «Одеса Медіа» та 578 – на «Думській». 

У текстах через регулярні вирази віднаходилися усталені вирази, якими журналісти позначають джерела інформації:

• Слова після цитати і всередині цитати », – посилання або , – посилання (враховувалися як тире, так і дефіси, написання із пробілом і без – перед тире)
• За словами/даними/інформацією
• Про це повідомляє
• Дієслово, кома, сполучник «що»
• Та інші.

Ексклюзивні новини визначалися через посилання на власне ЗМІ чи проекти цього ЗМІ (у випадку «Думської») та на власного кореспондента («повідомляє наш кореспондент», «нам стало відомо», «ми запитали» та ін.)

Результати: джерела інформації – персоналії та інституції

Як правило, ЗМІ залежать саме від провладних джерел, і ця залежність посилюється за кризових часів, коли представники влади інформують про перебіг подій. Як правило, інформація від влади просто передруковується, посилань же на альтернативні джерела – обмаль. Актуально це і за часів пандемії. 

На аналізованих нами виданнях бачимо різну ситуацію щодо персоналій (чиновників, політиків, звичайних мешканців), проте однакову – щодо інституцій (посилань на ОДА, міськраду, уряд, підприємства, організації та ін.). Див. діаграму 1.

«Одесса-медіа» у 2,7 разів більше посилається на представників влади, ніж на інші джерела (політики, бізнесмени, волонтери та ін.) Натомість на «Думській» ситуація протилежна – відсилок до джерел, що не представляють владу, більше. Звісно, ми не можемо тут обмежуватися тільки цифрами і мусимо враховувати й контекст (адже видання може більше посилатися на вигідних для власника персон, які не є представниками влади – і відтак мати більші показники). 

Однак, у випадку із «Думською» це не так. Про «джинсу» у виданнях ще поговоримо, проте 25% посилань на джерела, які не є провладними, – результат підходу «Думської» до інформаційної політики. За часів пандемії сайт пише не тільки про чиновників, але й про звичайних одеситів чи підприємців (приміром, тих, хто залишається за кордоном, про аграріїв, які потерпають від карантину та ін.). На сайті «Одесса медіа» посилання на звичайних громадян чи ж бізнесменів також є (приміром, текст про продавця кави, якого затримала поліція), проте їх значно менше. Фактично, за такої ситуації читачі отримують переважно провладну версію подій, не розуміючи до кінця, як пандемія та пов’язані із нею обмеження впливають на місцевий бізнес та місцеву спільноту.   

Щодо посилань на різноманітні організації та установи – маємо однакову картину на обидвох сайтах. 44-47% говорять про посилання на прес-релізи міськради, ОДА та уряду (і окремих міністерств). Фактично ці цифри можуть корелювати із показниками пресрелізму на сайтах. А от 5-6% посилань на інші установи та організації свідчать про незначну увагу одеських сайтів зокрема до теми економіки та малого/середнього бізнесу в Одесі. Однак за часів карантину саме ця тема має бути однією із найбільш актуальних, адже саме малий та середній бізнес страждають від цього найбільше. Але як саме, які можуть бути виходи із ситуації, якими є прогнози – на ці теми, на жаль, матеріалів майже не знаходимо. 

Частина із текстів, що містять посилання на неурядові установи, підприємства та організації, мають ознаки замовності. Сайти просувають: 

• медичний дім «Одрекс» (під плашкою «Новини компаній») – «Думская»;
• мережу «АТБ» – теж «Новини компаній» (ідентичні тексти вийшли на «Уніані», сайті «Депо» та «Гордон») – «Думская»;
• ресторан «Риба» (під рубрикою «Новини») – «Одеса Медіа» – ідентичний текст знаходимо на сайті «Наблюдатель», який входить до групи сайтів, із допомогою яких проводяться інформаційні кампанії на підтримку одеської місцевої влади;
• Одеська юридична академія (рубрика «Новини») – «Одеса Медіа»

та інше.

Подібне однобічне висвітлення ініціатив певних підприємств чи організацій, на жаль, зовсім не дає повного уявлення про ситуацію в галузі.

Про яку владу пишуть найчастіше: міську, обласну чи центральну?

Посилання на владні інституції розподілялися також і згідно їхньої приналежності до міської, обласної чи центральної влади. Ось що вийшло (див. діаграму 2).

По-перше, очевидною є різниця у підході до висвітлення обласної та міської влади. «Одесса-медіа» розміщує посилання на міську владу учетверо частіше, ніж на обласну (на «Думській» цифри приблизно однакові). До речі, у попередньому дослідженні друкованих видань Одеси ми знайшли свідчення про замовчування дій обласної влади у виданнях, підпорядкованих владі місцевій. І навпаки. Тож, тут «Одеса Медіа», очевидно, користується тією ж схемою. 

Однаковою є увага ЗМІ до урядових джерел та до повідомлень з Офісу президента (чи самого президента). 

Ще один аспект – це популярність посилань на поліцію, інші силові структури та Державну службу із надзвичайних ситуацій. І тут уже лідерство у «Думської». Фактично, це свідчить про значну увагу до кримінальної тематики, висвітлення ДТП, пожеж та ін. В принципі, ці цифри відповідають попереднім спостереженням експертів ІДПО, згідно із якими приблизно третина контенту мережевих видань (як реформованих регіональних ЗМІ, так і приватних) – це кримінал. Тож за часів пандемії, до постійних повідомлень про кількість хворих, подекуди критичну ситуацію в лікарнях, карантинні обмежувальні заходи додається ще й ця негативна тематика. А це, в свою чергу, може викликати й відповідний пригнічений настрій у читачів. 

Передруки інших мас-медіа

Як правило, кількість передруків інших ЗМІ на одеських сайтах не є значною (див. діаграму 3). Приміром, якщо порівнювати ситуацію із тими ж Львівськими ЗМІ, де кількість таких посилань 37-46%. Фактично, наше попереднє спостереження про залежність між кількістю новин, які друкує сайт щодня, та кількістю передруків, працює і в цьому випадку.

Видання посилаються на тексти інших ЗМІ у 7-8%, проте різною є географія лінків. У випадку із «Одеса Медіа» однакову увагу приділяють як місцевим, так і загальноукраїнським медіа. А от «Думська» більше зосереджена саме на столичних виданнях, що може свідчити про бажання давати місцеві новини ексклюзивно. І додатково обирати найбільш цікаві повідомлення про Одесу та регіон із столичних медіа.

Ексклюзивні повідомлення та тексти без посилань

Значну відмінність бачимо й за кількістю ексклюзиву. Якщо «Одеса Медіа» містить 5,7% таких текстів, то от «Думская» в декілька разів більше – 27,8%. Щодо останнього видання, то порівняно із даними попередніх досліджень цей показник навіть зріс (у липні 2015 року було 18%).

На жаль, для більшості регіональних медіа – з різних причин – низька ексклюзивність є правилом. Тим не менш, дуже позитивно, що за часів пандемії, є видання, які не просто подають прес-релізи, але й перевіряють інформацію, звертаючись до різних джерел, шукають власні джерела, пропонують не тільки інформаційний, але й аналітичний і публіцистичний контент. Таким чином, можна не тільки слідувати порядку денному, що формує влада, але й писати про те, як карантин відобразився на житті спільноти, давати поради про те, чим можна зайнятися під час вимушеної ізоляції та ін. Окремо тут можемо відзначити матеріал кореспондента «Думської» про те, як він потрапив в інфекційну лікарню із підозрою на коронавірус.

Тим не менш, окрім ексклюзивних повідомлень, знайшлися й тексти з недостовірними посиланнями. Серед них такі, як «за даними очевидців» чи «за словами місцевих жителів». Мінус подібних посилань у тому, що цитата не уналежнюється до конкретного мовця. Відтак, інформацію важче перевірити. 

Також були тексти, в яких програма не знайшла посилань – 2,3% («Одеса Медіа»), 7,4% («Думская»). Це не обов’язково свідчить про відсутність посилань (причиною можуть бути, наприклад, одруківки або інші помилки, більш креативний та експресивний стиль «Думської»). Тим не менш, тексти без посилань на джерела все ж зустрічалися в обидвох виданнях, що свідчить про недотримання стандарту достовірності в деяких випадках .

Джинса 

Метою цього дослідження не було виявлення «джинси», проте все ж із деякими текстами із ознаками замовності ми все ж зіткнулися. Якщо аналізувати згадуваність прізвищ, то, приміром, віднаходимо на «Думській» 10 згадок про ймовірного власника Гончаренка, три згадки – про «Європейську солідарність» чи «БПП». «Одеса Медіа» у свою чергу просуває Ківалова, Рабіновича та інших. В обидвох виданнях знаходимо «джинсу» про депутата-мажоритарника від «Слуги народу» – партії, представники якої заявляли про те, що ЗМІ їм не потрібні для того, щоб взаємодіяти із суспільством. Як бачимо, для декого час змінив пріоритети. І «нова» влада користується старими прийомчиками.

* * *

Отже, дослідження джерел новин на двох одеських сайтах дозволяє стверджувати про наявність старих проблем регіональних ЗМІ, зокрема – пресрелізму, «джинси» та значної уваги до кримінальної тематики, що за часів пандемії може ще більше стурбовувати вразливих читачів.

Тим не менш, різними є підходи аналізованих видань до ексклюзивних джерел, до цитування політиків/чиновників та інших персоналій. Якраз із високою ексклюзивністю можемо пов’язувати відповідний характер читання «Думської» (значно більша кількість заходів, триваліший час перебування на сайті та ін.) Також більшою ексклюзивністю можемо пояснити й переважання з-поміж джерел видання не-чиновників, що також за часів пандемії є принципово важливим. 

Саме через ексклюзивну інформацію та джерела як регіональні, так і загальноукраїнські ЗМІ можуть давати більш повну картину подій, сприяти більшій зацікавленості аудиторії новинами, а також – значно критичнішому ставленні до влади та її дій. При цьому, звісно, розуміємо, що подібна робота вимагає від видань не тільки редакційної незалежності, за якої журналісти можуть без перешкод та самоцензури шукати інформацію й подавати її, але й значних ресурсів. Як матеріальних, так і кадрових. При цьому під час карантину саме питання ресурсів може стати одним із найбільш критичних. Відповідно, незначна кількість ексклюзивних повідомлень, яку спостерігаємо на деяких сайтах, може й надалі зменшуватися. Що, звісно, не сприятиме популярності подібних видань серед читачів, а отже, спричинюватиме все більшу залежність від власників та інших постачальників «джинси». 

Наталя Стеблина
діаграми – Олексій Камінський

Публікація стала можливою за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Висновки й точки зору, що висловлені в публікації / моніторингових звітах, є виключно експертними судженнями Інституту демократії імені Пилипа Орлика і можуть не збігатися з точкою зору USAID чи Internews.