Зовсім не помпезно, а якось, навіть, буденно завершилося спорудження важливого об’єкта в потрібному місці. Телевежа заввишки 150 метрів, що підсилить мовлення як на тимчасово непідконтрольні території, так і на кілька районів двох областей, з’явилася в смт Камишуваха Попаснянської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області. За оцінками фахівців, завдяки синхронізації нової і Бахмутської телевеж радіус сигналу значно збільшиться. Українські канали стануть доступні в таких підконтрольних агресору густонаселених містах, як Горлівка, Дебальцеве, Вуглегірськ, Алчевськ і Стаханов. Телевежа має забезпечити трансляцію майже 30 каналів цифрового телебачення та восьми радіоканалів і вже запрацювала в тестовому режимі.

ЯК ПОБАЧИТИ СИСТЕМНУ ПРОТИДІЮ ВОРОЖІЙ АГРЕСІЇ

«Ми будували не просто черговий об’єкт, а нашу перемогу в інформаційній війні з агресором. Дуже важливо, щоб жителі Луганщини по той бік розмежування нас регулярно чули», – коментує голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Сергій Гайдай.

Подія і справді важлива, адже йдеться про поступове відновлення втрачених за сім років позицій. Нагадаємо, що з початку АТО/ООС в Луганській області більш ніж в 10 разів зменшилася кількість друкованих періодичних видань, теле – і радіоканалів. Про це заявила директор департаменту масових комунікацій Луганської ОВЦА Альбіна Кушелєва в газеті «Луганщина. UA » в №17 на першій шпальті.

«До війни у нас в області щотижня виходили в світ близько 250 періодичних видань, в даний час їх 17. В ефірі віщали 68 місцевих теле- і радіоканалів, а сьогодні – лише 5. Не можу не згадати і про найвищу телевежу і радіотелевізійний центр, які залишилися в Луганську», – зазначила пані Кушелєва і додала, що загальний наклад 17 місцевих газет понад 60 тис. примірників.

«Ситуація дуже складна, оскільки в області майже відсутній ринок медіареклами. За таких умовах практично єдиним джерелом доходу для місцевої преси є договори на висвітлення діяльності місцевих органів влади. Існує також багато проектів грантової підтримки місцевих ЗМІ, але вони зорієнтовані на висвітлення певної тематики. При цьому, незважаючи на обмеженість обласного бюджету, Луганська ОВЦА / ОДА в минулому році на розвиток інформаційної сфери виділила 7,5 млн грн., цього року – понад 4 млн грн.», – резюмувала чиновниця.

Те, що влада намагається активно працювати на інформаційному напрямку, свідчить інформація видання 1polosa.net про намір Луганської ОДА на висвітлення своєї діяльності в ЗМІ витратити 2,5 мільйона гривень. Оголошена відповідна тендерна процедура. За умовами конкурсу інформація про «процеси реформ» має поширюватися в друкованих ЗМІ на території області з охопленням усіх районів, підконтрольних українській владі, накладом не менше 30 тисяч примірників, на 8 сторінках А3 формату і періодичністю не менше, ніж один раз на тиждень. «В регіоні цим вимогам відповідає газета «Луганщина. UA»: 8 шпальт, 1 раз на тиждень, наклад 30 тисяч. Вірогідно, умови конкурсі виписані під конкретне видання», – припускає 1polosa.net.

Про те, позитивним чи негативним є подібний патронат влади щодо незалежних ЗМІ – тема окремої розмови. Адже умови діяльності медіа в Донбасі справді особливі і суттєво відрізняються від інших регіонів, де немає лінії зіткнення з агресором і відсутній потужний вплив російської пропаганди. Без державної участі в протидії противнику тут робити взагалі нічого.

Луганська ОВЦА / ОДА спільно з Сєвєродонецькою ВЦА найближчим часом планують створити «інформаційне агентство, яке буде займатися превентивною пропагандою, тобто попередженням використання російськими політтехнологами певних тем для створення фейків, а також виробництвом якісного місцевого контенту, розрахованого на жителів непідконтрольних територій. Про таке нещодавно заявили в департаменті масових комунікацій Луганської ОВЦА.

«Без проведення на сході України системної політики державного протекціонізму по ЗМІ, ефективно протидіяти інформаційної агресії неможливо. Приємно, що це розуміють і на найвищому рівні. Наразі Міністерство з питань реінтеграціі тимчасово окупованих територій працює над впровадженням програм грантової підтримки місцевих мовників», – зазначила Альбіна Кушелєва в своєму коментарі для газети «Луганщина.UA».
Сподіваємося, що незалежні телерадіокомпанії, які працюють на буремному Сході, підтримки дочекаються.

ВОЮВАТИ ЗА СЛОВО

Так само, як не припиняються бойові дії в Донбасі – триває інформаційна війна агресора. Але якщо захисники надійно захищають наші рубежі – боронитися від ворожої пропаганди так само непросто, як і в 2014 році. І про це першими б’ють на сполох самі ж військові. Ось що написав Олександр Фірст на своїй сторінці в Facebook, зазначивши, що питання принципове і турбує його багато років: «Прифронтове Первомайське поблизу Пісок на Донеччині. Місцеві клацають на пульті російські канали. Чому російські? Ні, не тому, що вони не патріоти, а тому, що вибору в них немає. Як і немає українського телебачення. І це на території, яка неабияк потребує українського слова, української думки, а не співів цих московських солов’їв…

Шановні можновладці, поясніть мені, військовому, який захищає Донбас від Росії, чому на українській території немає українського телебачення, українського слова. Коли немає цього тут, на Донеччині, то ми даємо ворогу карт-бланш для подальшого зомбування населення. За українське слово на українській землі треба воювати не лише з автоматом в руках, а і в м’яких кріслах та кабінетах з кондиціонером теж».

А ось думка того, хто за висловом Олександра Фірста, в кабінеті. Щоправда, в кріслі керівника військово-цивільної адміністрації Авдіївки Віталію Барабашу треба завжди бути готовим до ворожих підступів, але йому є що сказати на тему інформаційну. За словами пана Барабаша, в Донецькій і Луганській областях передчасно відключили аналогове телемовлення і тепер це дуже серйозна проблема, оскільки прийом українського телебачення в цифровому форматі доступний не для всіх, а інформаційний вплив аналогового телебачення «ДНР» відчувається дуже сильно.

«Між Донецьком і Авдіївкою сім кілометрів. Наприклад, у старій частині міста проживає майже 10 тисяч жителів. Не кожен може собі дозволити поставити супутникову тарілку чи «цифрову» приставку Т2. Тому що 500-600 гривень коштує ця приставка. А для чого її купляти, якщо антена ловить канали з Донецька», – цитує Віталія Барабаша сайт v-variant.com.ua.

Порівняно з Авдіївкою, Краматорськ від лінії розмежування дуже далеко, але й там жителі фіксують пропаганду агресора, а час від часу вона проривається в публічний простір і викликає обурення небайдужих громадян.
«Кафе біля автовокзалу в Краматорську – телеканал «Россия -1» шпарить на повну. Там розказують, що українці погані люди», – написав на своїй сторінці в Facebook очевидець. За його словами, гостям кафе показували політичну рекламу «60 минут» з російською пропагандисткою О.Скабєєвою. Це сталося нещодавно і після резонансу чогось подібного на автовокзалі, можливо, більше і не трапиться. Але гарантій, що не з’явиться будь-де в іншому місті немає.

Що ж до реакції можновладців на слова військовослужбовця ЗСУ, то їх автор поки не дочекався. Українська влада, можливо, і не помітила допис у Facebook, але інформувати про свою діяльність давно мали б навчитися.
Наприклад, 2 квітня у Верховній Раді відбулися спільні комітетські слухання на тему «Забезпечення стабільного українського мовлення на тимчасово окуповані та прикордонні території України», де було проаналізовано ситуацію з українським мовленням на сході держави та законодавче врегулювання окреслених проблем.
Далі парламентський сайт повідомляв, що за результатами обговорення буде напрацьовано «дорожню карту» невідкладних правових, організаційних, фінансових, інфраструктурних заходів з відновлення інформаційного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях та забезпечення громадян гарантованим державою стабільним, безоплатним доступом до програм вітчизняного телерадіомовлення на тимчасово окупованих та прикордонних районах України. Минуло півроку, а обіцяну народними депутатами «дорожню карту» хтось бачив? Запуск телевежі в Камишувасі, яку запланували ще кілька років тому – це добре. А інші невідкладні заходи де?

У КОГО В ДОНЕЦЬКУ «ДУША БОЛИТЬ»

Спілкування з жителями непідконтрольних територій ще раз підтвердило, що якихось змін в їх інформаційних уподобаннях не відбулося. Хто підсів на російські телеканали ще до відторгнення Донбасу 2014-го року – той і далі продовжує. В самому Донецьку працюють ті самі кабельні провайдери, що і раніше. Українського контенту там немає, бо з Україною воюють і вона ворог. Ось що розповіли телеглядачі центрального – Ворошиловського району міста: «Дивились репортаж Яни Березовської. Колишня журналістка Януковича позує на тлі цвинтаря де Донецький аеропорт. Перехрестилась на тлі напівзруйнованого храму і сказала, що не зустріла жодного жителя «ДНР», який хотів, щоб Україна повернулась на Донбас… З усіх каналів ненависть до України. Найдіть і подивіться Майю Пирогову, вчителька математики, крім «фашисти» і «нацисти» інших слів у неї немає. Донька очолює фонд Монтян – королеви лайки, не вилазить з телевізора. Словом, простіть, душа болить, а поговорити немає з ким», – зізнається М.

І справді, за роки окупації донеччани стали більш замкнутими, а проукраїнські люди свої погляди виказують хіба що в родині. Давній товариш, повернувшись звідти розповів, як під час відвідин друзів господарі спочатку закрили вікно шторою, а потім увімкнули українське телебачення через супутникову антену.

Для більшості мешканців телевізор і справді став таким собі штучним співбесідником, який проте спотворює дійсність. Про те чи можливий доступ українських телеканалів опитані мною донбасівці відповіли ствердно, але мати супутникову антену, наразі не тільки дорого, але й ризиковано – проросійська «влада» може запідозрити в симпатіях до України і покарати. Здавалося б абсурд? А початок нового навчального року з підняття прапора Росії і виконання гімну РФ в 502 школах так званої «ДНР» хіба не є таким абсурдом? А випуск для 14,5 тисяч першокласників «Азбуки Донбасса», де літера наприклад Р – «это Родина наша Россия», а С – «Саур – Могила, здесь грудью герои Донбасс защищали». Чи треба пояснювати, хто герої і хто ворог? На непідконтрольних українській владі територіях Донецької і Луганської областей слово давно служить агресору, а дитячі книги є елементом гібридної війни проти України і її громадян, незважаючи на вік.

НАЙТИРАЖНІШУ ГАЗЕТУ ДОНБАСУ ФІНАНСУЮТЬ З НІМЕЧЧИНИ

Вже доводилося відзначати, що після роздержавлення на Донеччині не стало обласних газет українською мовою, а в таких крупних містах як Маріуполь, Краматорськ, Бахмут чи Костянтинівка та інших, немає і місцевих, бодай малотиражних. Таким чином ситуація з виданнями державною мовою в Донецькій області стала гіршою ніж була в 2014 році. Водночас тираж газет російською хоч і зменшується, але за протекції місцевої влади такі часописи продовжують свій шлях. Наприклад, «Приазовский рабочий» з орбіти олігархічного «Метінвеста» отримав з бюджету Маріуполя в першому півріччі понад чотириста тисяч гривень на передплату.

Так би і жила далі без українського друкованого слова Донеччина, якби уряд Німеччини в особі Міністерства закордонних справ ФРН не підтримав проект видання газети «ГРОМАДА Схід». Часопис з гаслом «для людей і про людей» створений з метою подолання інформаційної ізоляції мешканців сіл уздовж лінії розмежування в Донецькій і Луганській областях. Наклад – 60 тисяч примірників, періодичність – двічі на місяць, поширюється безкоштовно. Розпочатий в Маріуполі два роки тому проект мав би завершитися ще минулого літа, але з допомогою засновника і видавця – БФ «Карітас Маріуполь» і головне, німецьких партнерів, видання газети триватиме й далі. І справді: кому ще, як не західним друзям поклопотатися про забутих українською владою громадян?

До слова, в анонсі до одного з матеріалів так і написано: як волонтери вирішують проблеми жителів прифронтових сіл, до яких більше нікому немає діла.

А про місію цього видання розповів Анатолій Воржев зі Станиці Луганської, який рік працює розповсюджувачем «ГРОМАДИ Схід»: «Люди позитивно сприймають газету. Звикли, що вона є регулярною і видається українською… До нас іноді пробивається російське телебачення. Платне цифрове не всі підключають, особливо старенькі, які не розуміються на сучасних технологіях, тож вони просто вмикають телевізор і дивляться те, що там є… Газета корисна, як для молодих, так і для людей поважного віку. Молодим допомагає у започаткуванні бізнесу. Знаю читачів, які далі ставали героями статей про підприємництво. Місцевим виробникам крафтової продукції газета допомагає в просуванні, а історії про них мотивують читачів замислюватися над власною справою і звернути увагу на можливість грантової допомоги».

Залишається побажати редакції творчих успіхів, бо вдячні читачі вже є. А колегам з багатьох місцевих видань, які після роздержавлення і децентралізації опинилися на межі виживання – не здаватися і взяти на озброєння досвід «ГРОМАДИ Схід».

ОСЬ І СТРАТЕГІЯ

Обнадійлива інформація про те, що влада реагує на виклики, з’явилася 15 вересня після того, як Кабінет міністрів ухвалив Стратегію інформаційної безпеки України до 2025 року. Мета прийняття цього рішення – протидія внутрішнім і зовнішнім загрозам інформаційній безпеці, захист державного суверенітету і територіальній цілісності України, підтримка інформаційними засобами та заходами соціальної та політичної стабільності, оборони держави, забезпечення прав і свобод кожного громадянина, – повідомляється на урядовому сайті.

Результатами Стратегії мають стати, зокрема, ефективна протидія поширенню незаконного контенту, інформаційна реінтеграція громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях і прилеглих до них територіях України.

І ось 15 жовтня Рада національної безпеки та оборони України під головуванням Президента України Володимира Зеленського схвалила зокрема і Стратегію інформаційної безпеки. Говорячи про це, секретар РНБО Олексій Данілов зазначив, що цей документ є вкрай актуальним з огляду на зростання кількості спеціальних інформаційних операцій з боку РФ, повідомляється на сайті РНБО. Щоб стратегія запрацювала її має ввести в дію своїм Указом Президент України.

Поки що ж проект Стратегії є у відкритому для ознайомлення доступі, а значить можна самостійно пошукати відповіді на питання, що турбують як фахівців, так і небайдужих до інформаційної безпеки активістів і громадян. Але, яким би не був змістовно офіційно затверджений варіант Стратегії, протидіяти ворожій агресії можна тільки спільними зусиллями влади і всього суспільства. Тому, певно, відповідь на питання в заголовку здобудемо тільки в русі і ще не раз повертатимемося до цієї теми.

Ігор ЗОЦ,
журналіст з Донеччини