Я не вірю, що на тих сайтах, які буду згадувати, є проросійськи налаштовані люди. Навпаки – впевнена у протилежному. Тим більш важливо зауважити ті речі, які сприймаєш як сумнівні. Адже якщо вони «проскакують» на новинних стрічках, значить, варто від такого застерегти.
Натрапивши під час чергової хвилі моніторингу ІДПО на ці повідомлення, мимоволі пригадала ситуацію з першого місяця війни. Колега на своїй сторінці у Фейсбук писала про себе та дітей у саркастичному форматі на кшталт «українсько-фашистська мати змушує дітей мити посуд… українсько-фашистська мати змушує дітей сидіти в підвалі, поки йде обстріл…» – десь так.
Ми реагували так само іронічно, поки одна з коментаторок не написала: «От ви жартуєте так, а хтось ТАМ прочитає і сприйме це цілком серйозно». І я подумала: а справді? Адже є велика частка людей, які не лише ТАМ, а й ТУТ продовжують вірити у неймовірне і повторювати вигадки російського телебачення про те, що у нас тут українці одне одного стріляють і підривають. Підтвердженням є, власне, – сам моніторинг, де у списку забагато повідомлень (не кількість заміток, а численність подібних фактів) про затриманих продажних коригувальників ворожого вогню на нашій території; тіточок, які публічно заперечують російську агресію та нищення цивільних… Звідки такі у нас беруться – забагато російського ТБ чи замало психіатрів у країні – питання окреме. А от звідки беруться такі замітки?
Заголовок на сайті «Данкор» цілком притомний: «На росії знову вигадали «очередную бесчеловечную провокацию киевского режима» на Сумщині». Але далі йде текст, що цілковито калькує вороже повідомлення (повний текст тут – http://dancor.sumy.ua/news/newsline/421666).
Чи нейтралізує критичний заголовок і шість слів, доданих від редакції, це повідомлення? Для когось, категорично налаштованого проти росії в усіх її проявах, все зрозуміло апріорі. Та є ті, хто досі не може повірити в напад «братів», – і тут їм, можна сказати, вручається доказ того, що самі українці винні в ситуації, яка склалася. А ще є люди, не налаштовані на загальний аналіз подій і контенту, і якихось фрагментів їм досить для сумнівів, паніки, недовіри, в усякому разі – для того, аби переповісти комусь цю інформацію, бо «ну так правда ж – сам читав». Тобто, сподіватися на медіаграмотність населення навіть за умов, коли за вікном – практичний посібник із облудності пропаганди, не можна.
Між тим, наші колеги або ж сподіваються, або не замислюються, що це може бути шкідливим для аудиторії.
Таку ж замітку зустрічаємо на цілком патріотичному сайті «Ямпіль.INFO» – «Росіяни анонсували удари по об’єктах цивільної інфраструктури Шостки» (https://www.yampil.info/archives/60690.html).
Тут пояснювальних слів від редакції, бачимо, більше. Більше і джерел інформації: у «Данкорі» цитувалося лише міноборони рф, у другому – до цього джерела додається джерело-«посередник» – Міжвідомчий координаційний штаб Російської Федерації з гуманітарного реагування. Отже, довіра ще більша? Проте, чекайте, а чому ж у обох випадках немає жодного джерела з українського боку?
І мова тут навіть не про стандарт балансу думок – думку ворога ми не можемо сприймати як достовірну, й із 24 лютого наведено безліч прикладів дезінформації, продукованої росією. Просто, якщо ми так добросовісно цитуємо ворога, не даючи жодних пояснень чи коментарів, ми, вільно, чи – як у наших прикладах – мимоволі, стаємо трансляторами російських меседжів. Ми надаємо слово ворогу. Для чого?
У даному випадку зрозуміло, що спрацьовує ефект наближення інформації за географічною ознакою: згадана Сумщина – треба відобразити. Але яка мета таких повідомлень на наших сайтах? Просто передати? Але ж за кожним повідомленням – певний ефект. Який у даному разі? Наповнюючи стрічку, над цим варто замислюватися.
На ямпільському сайті у ці ж дні зʹявилася і така інформація: «Росіяни заявили, що в Марчихинобудській школі створено вогневий пункт та склад боєприпасів». Про це пише російський пропагандистський ресурс mk.ru.
Заява росіян не відповідає дійсності і може бути спробою виправдати обстріли у прикордонній зоні (повний текст тут – https://www.yampil.info/archives/60772.html).
Редакція робить зауваження, що інформація не відповідає дійсності. Цей коментар суто редакційний, хоча вагомішою була б цитата від експерта, відповідної офіційної особи. Та позитив є хоча б у такій спробі спростування інформації ворога.
Звичайно, наповнювати новинні стрічки сьогодні непросто: бракує співробітників, бракує надійних джерел інформації. Але в такому разі варто замислитися, що публікуючи таке повідомлення, ви просто поширюєте інформацію ворога.
Алла Федорина,
координаторка сумської експерної групи ІДПО