Перемога здобувається не тільки на полі бою. Тисячі журналістів України  вже рік воюють з ворогом на шпальтах своїх видань та надихають українців на боротьбу з загарбниками.

Ми спробували розібратися, з якими головними викликами та проблемами стикається наш інформаційний фронт.

Небезпечний “ фаст-фуд”: ТГ-канали замість медіа 

Згідно з даними моніторингу Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, в цілому наші  медіа гідно тримають інформаційний фронт. Про це каже хоча б той факт, що під час війни зросла довіра суспільства до журналістської праці. Наші медіа не тільки роблять свій внесок в спротив ворогу, але й допомагають волонтерам збирати кошти для переселенців та воїнів ЗСУ.

Втім, є суттєві зміни у споживанні контенту читачами: “І якщо довіра до національних та місцевих медіа виросла, то частота споживання їх новинного контенту – навпаки зменшилась. Натомість спостерігається зростання аудиторій у груп і каналів в месенджерах (з 11 до 41%), а також в YouTube (з 21 до 29%). Зберегли вплив соціальні мережі (35%)”, йдеться у моніторингу.

І ось тут бачимо першу небезпеку.

Перехід читача з класичних медіа на Telegram-канали пояснюється, в першу чергу, тим, що у війну люди менше часу проводять за стаціонарним комп’ютером. Багато хто отримав звичку гортати стрічку новин у смартфонах в укритті, коли виє сирена. Месенджери стали в пригоді: вони сповіщають про початок та відбій повітряної тривоги та пропонують компактну добірку новин.

Багатокомпонентне дослідження, яке провів Український інститут медіа та комунікації, підтвердило, що читати Telegram-канали саме після початку повномасштабного вторгнення почали 63,3% українців. До цього дізнавалися новини з ТГ лише 35,9% опитаних. 

Ольга Юркова, медіаекспертка та співзасновниця StopFake, констатує, що у фокусі усіх каналів – війна. Втім, за її словами, аудиторія сьогодні шукає цю інформацію здебільшого на неінституціоналізованих каналах.

Така ситуація насамперед тому, що неінституціоналізовані канали випереджають класичні медіа в подачі інформації. Медійники витрачають час на те, щоб перевірити усі дані. Особливо якщо мають справу з користувацьким контентом. Цією справою майже не займаються т. зв. “контент-мейкери” ТГ-каналів. Більшість з них не вважають себе журналістами і, відповідно, не обтяжені нормами журналістської моралі та етики. Головне для них – не правдивість контенту, а його “товарний вигляд”.

Якщо інформація виявилася відверто фейковою, контент-мейкери можуть її відредагувати. Але, як відомо, мало хто з читачів гортає стрічку в зворотному напрямку, щоб переглянути старі новини. Як результат, у такий спосіб ці канали сприяють поширенню фейків.

До того ж, деякі з цих ресурсів запрошують читачів ділитися новинами за гроші. Отже, не можемо виключати, що серед контенту, що надсилають читачі, можуть з’являтися фото прильотів ракет на стратегічні об’єкти або якась інша інформація, що цікавить ворога. Невідомо, як власники цих каналів розпоряджаються даними, що надходять. 

Втім, на цей інформаційний “фастфуд”, як бачимо, є попит: хай не корисно, але зручно, і, головне – швидко. 

За словами Діани Дуцик, виконавчої директорки ГО «Український інститут медіа та комунікації», питання як реагувати на масив шкідливого контенту та врегулювання діяльності таких інтернет-посередників, як Telegram, є найбільшим викликом. На сьогодні у світі є дуже мало подібних успішних кейсів і Україні їх ще доведеться напрацювати. 

Перехід читачів з класичних медіа на ютуб-канали теж має декілька причин. По-перше, не всім українцям підійшов формат Єдиного телемарафону і вони “увімкнули телевізор” в Інтернеті.  По-друге, під час війни у людей з’явився запит отримувати аналітику з перших вуст, від спікерів, яким вони довіряють. Як відомо, багато українських експертів, у тому числі знавців військової справи, мають власні ютуб-канали. Для зручності глядач може додати їх “у закладки”. Натомість на інформаційних сайтах, щоб знайти якісну аналітику треба витратити час: вона може зачаїтися в рубриках “блоги”, “аналітика”, “відео”, “власна думка” тощо.

Втім, тут теж криється небезпека: обираючи окремі канали, читач втрачає змогу слухати різних експертів, порівнювати позиції та прогнози.

“Кричущі” заголовки: схвалено ворогом

Окремі українські медіа не гидують клікбейтом навіть під час війни. Якщо в мирний час кричущі заголовки це “всього лише” ознака  несмаку, то в війну вони можуть наробити шкоди. Тим більш, що через великий потік інформації багато людей не читають замітки далі заголовку. Тому новини на кшталт ”Армія Польщі планує вторгнення на західну Україну наприкінці липня” (де насправді висміюються хворі мрії зрадника Іллі Ківи)  можуть негативно вплинути на  психічний стан українців. 

На ще одну проблему звертають увагу аналітики Центру протидії дезінформації: журналісти, навіть не розуміючи цього, можуть стати жертвами  інформаційно-психологічних спецоперацій ворога. Так, напередодні річниці вторгнення, окупанти запустили чергову ІПсО про те, що «невдовзі відбудеться напад з території білорусі». Хоча загроза з боку білорусі нікуди не зникла, поки ще ознак створення потужного угруповання немає. Втім, деякі українські медіа зіграли на руку ворогу, налякавши своїх читачів.

З цього ряду, зазначають Аналітики Центру протидії дезінформації, і фейк, що росія в лютому  розпочне «велику війну», який опублікували навіть західні видання. Серед них, наприклад, видання Bloomberg, прогноз якого поширили багато українських медіа. 

Мета таких ІПсО – налякати українців, знизити бойових дух нашого народу, похитнути віру в Перемогу. Безумовно, реагувати на них, розвінчуючи міфи російської пропаганди необхідно. Але варто робити це так, щоб не ввести в оману своїх читачів, більшість з яких без того знаходяться в важкому моральному стані. Як, наприклад, це зробила ТСН, зазначивши, що мова йде про провокації ще на рівні заголовка. 

Небезпечний ексклюзив

Цілком зрозуміле бажання журналістів витягнути з військових ексклюзивну інформацію може привести к поганим наслідкам. 

Так, наприклад, сталося у серпні 2022 року, коли заступниця міноборони України Ганна Маляр повідомила про витік важливої інформації. В інтерв’ю відомому виданню поважний військовий оприлюднив дані, які розкрили зміст стратегічних планів ЗСУ. Після цього президент України Володимир Зеленський закликав військових експертів бути уважнішими.

З одного боку, наче провини медіа конкретно в цьому випадку немає. З іншого – журналісти мають розуміти ступінь своєї відповідальності. Інколи краще уточнити, чи можна оприлюднити ту чи іншу інформацію. Можливо, у дружньому середовищі, серед своїх експерт наговорив “зайвого”. 

Для журналістів Генштаб підготував поради, про що заборонено  повідомляти під час війни:

чому під час війни не можна публічно говорити чи писати про те, що Україна веде з кимось перемовини про постачання військової техніки, зброї, амуніції і чого завгодно для ЗСУ?

Тому що рф робить все можливе аби зірвати контракти

чому під час війни не можна говорити про те, що вже відбулись поставки і в нас є щось новеньке?

Тому що ворог одразу корегує свої дії під нові дані

Чому не можна називати точні адреси та впізнавані описи об‘єктів, у які влучили ракети або у які промахнулись ракети – це ви вже всі знаєте – бо це коригування вогню для ворога

чому не можна публічно викладати військові об‘єкти (госпіталь це теж, між іншим, військовий об’єкт), місця знаходження зброї, військової техніки, особового складу?

Тому що в десятки разів збільшується ймовірність знищення об’єкта ворогом

чому не треба публічно під час війни робити фактчекінг заяв і публікацій силових відомств та спецслужб? Тому що це війна. Повірте, що ці заяви проходять велику кількість відомчих фільтрів і якщо вони оприлюднюються, значить так треба для оборони держави. Після перемоги – буде натхнення, розберетесь.

чому не треба публічно і непублічно сумніватись у рішеннях та поінформованості ЗСУ? Тому що ЗСУ найбільш поінформовані про ситуацію на фронті. І якщо вам не зрозуміле рішення, значить ви просто не все знаєте. Крім того, військові рішення не можуть прийматись під впливом громадської думки – бо це професійні рішення, це так само як в хірургії.

Головні “”ньюсмейкери”: ворожки та мольфари

На останнє – ще одна важлива проблема, яка завдає шкоду й в мирний час, але під час війни стає в рази небезпечніше. Мова йде про “експертів”, що сьогодні заполонили новинні стрічки українських медіа –  екстрасенсів, ворожок, астрологів, тарологів та інших представники містичних професій. 

Понад 21 800 передбачень від екстрасенсів, астрологів, тарологів, мольфарів, нумерологів та медіумів опублікували українські медіа за період 24 лютого 2022 – 16 січня 2023. У сумі вони набрали понад 150 млн переглядів. Про це свідчать результати аналізу, який провела онлайн-система медіамоніторингу та репутаційного менеджменту Semantrum на замовлення LIGA.Life.

На жаль, не гидували цими “спикерами” навіть поважні медіа. Так, експерти Інституту демкоратії ім. Пилипа Орлика знайшли  прогнози астрологів у газеті «Вечірня Полтава». 

І якщо тому ж Олексію Арестовичу за його прогнози добряче дісталося від суспільства, то тут нема кого критикувати: більшість з цих ворожок ніхто не знає навіть в обличчя.

Втім, ці повідомлення не так безневинні, як може здатися на перший погляд. Якщо передбачення щодо смерті путіна заспокоюють публіку, то замітки на кшталт “Україну чекають руйнування”  можуть посіяти паніку серед населення і зіграти на руку ворогу. 

Чому в нас так багато цих “експертів” в медіа? Невже бракує справжніх фахівців? Це питання ми поставили експертці по боротьбі з пропагандою, співавторці видання “Слова і війни: Україна в боротьбі з кремлівською пропагандою” Тетяні Матичак. “Нестача експертів, які можуть коментувати воєнну тематику, існує та існуватиме завжди. Адже більшість з тих людей, які добре розуміються на тактиці та стратегії ведення війни, а також можуть робити професійні прогнози, бере безпосередню участь у цій війні та, як правило, не має дозволу або часу транслювати свої думки”, – каже експертка по боротьбі з пропагандою, співавторка видання “Слова і війни: Україна в боротьбі з кремлівською пропагандою” Тетяна Матичак. “Водночас ті експерти, які дають коментарі для медіа, мусять говорити непопулярні речі: про затяжний характер війни, про загибель наших воїнів, про неможливість відвоювання наших територій швидко й безболісно. Люди, які психологічно втомлені від постійного тиску негативних новин, хотіли б закритися від них, навіть якщо вони правдиві, щоб уберегтися фізично та психологічно. На «допомогу» приходять псевдоексперти та шахраї: астрологи, тарологи, ворожки та інші так звані «прогнозисти», які говорять те, що люди хочуть почути. Наприклад, про закінчення війни «через тиждень». Псевдоексперти отримують для себе багато переглядів у соцмережах і нових клієнтів, на яких можна заробити. Аудиторія отримує «дозу заспокійливого» і сили дотягнути до наступної порції новин з фронту. Але я би хотіла попередити людей, які «підсіли» на такі неправдиві прогнози: ілюзорне «заспокійливе» не вирішує проблему, викликає звикання і занурює у байдужий стан, в якому важко діяти. Інші «експерти» можуть, навпаки, залякувати, нагнітати тривожність. Вони так само отримують свої перегляди у соцмережах і лояльну аудиторію, яка любить полоскотати собі нерви. Але надмірна тривожність потім виливається у захворювання та ту саму байдужість”. 

На думку експертки,  краще взагалі не дивитися новини, ніж споживати неправдиву та шкідливу інформацію.

А ми додамо, що ще краще – споживати якісний інформаційний продукт. І поки наші медіа гідно відповідають на більшість викликів (про що свідчить зростання довіри до медіа), варто розуміти, що перемога на інформаційному фронті залежить від кожного з нас. 

Ірина АВРАМЕНКО