Повідомлення про те, що на Сумщині відбуватиметься організоване відселення людей із п’ятикілометрової зони вздовж кордону, переповіли багаторазово й продовжують обговорювати. Факти, присутні в цьому обговоренні, часто тонуть у чутках, вигадках і переповідках. Чому так сталося?

Хоч дзвін уже дзвенів…

Одним із перших – потім неодноразово процитований – поінформував про це сайт Сумської обласної військової адміністрації. Під заголовком “Евакуація жителів Сумщини із п’ятикілометрової зони – це необхідність, яка назріла вже давно” та підзаголовком “На цьому наголосив голова Сумської ОВА Володимир Артюх за підсумками Ради оборони Сумщини” повідомили: “Після ґрунтовного аналізу оперативної обстановки на прикордонні Сумської області, за результатами доповідей військових, керівників районів та територіальних громад прийнято рішення про необхідність підготовки та проведення евакуації місцевих жителів населених пунктів області, що знаходяться у п’ятикілометровій прикордонній зоні”.

За умов, у яких живе сумське прикордоння, рішення далеко не раптове, особливо – для мешканців отого безпосереднього прикордоння. Ще в першій половині травня Сумський прес-клуб за підтримки Академії української преси провів фокус-групове дослідження на тему «Інформаційні загрози у прикордонних громадах Сумщини». Активісти, журналісти, внутрішньо переміщені особи поділилися своїм розумінням сучасного інформаційного поля прикордоння. Серед маніпулятивних і деструктивних тем називалось і переселення. “Розмови про евакуацію прикордонних населених пунктів “ходять” між людьми. Спочатку розповідали, що будуть евакуйовувати населення в межах 2-кілометрової зони від кордону; тепер уже кажуть про 20 та 40 кілометрів”, – розповів один із учасників спілкування.

І евакуація охочих, яких більшає після активізації обстрілів, уже проводилася. Цьому сприяли органи місцевої влади, волонтери. Про це були повідомлення у друкованих медіях та відеосюжети. Аж тут – мова про масове й ніби обов’язкове переселення.

Хто гучніше?

Збурення теми почалося після відвідин області командувачем Об’єднаних сил ЗСУ генералом-лейтенантом Сергієм Наєвим. Він написав у Телеграм: “Сумський напрямок залишається найбільш небезпечним у Північній операційній зоні. Майже щодня прикордонні населенні пункти потерпають від обстрілів ворожих сил. Ворог гатить з артилерії, мінометів, реактивних систем залпового вогню. Перебуваючи в одному з населених пунктів, особисто переконав родину похилого віку терміново виїхати, тому що була безпосередня небезпека. Я закликаю всіх громадян, які мешкають у прикордонних районах Сумщини виїхати.

Влада на місцях знає алгоритми і шляхи евакуаційних заходів. Будь ласка, виїжджайте для того, щоб зберегти своє життя! А Сили оборони продовжать боронити українську землю”.

Особисто мені наступного дня після того, як почала “розганятися” ця інформація, написав колега з Києва: не маєш, куди виїздити, – можу поділитися помешканням. Чесно скажу, відразу навіть не втямила: чому тривога? Та врешті зрозуміла: інформація журналістів, які невтомно тижнями й місяцями передавали про обстріли, сприймалася вже буденно. А от ті ж слова, сказані командувачем!..

Потім привернуло увагу те, як медійники інтерпретують коротке повідомлення в Телеграм. Наприклад: “Щоб евакуюватись з Сумщини, командувач закликає звертатись до влади на місцях – місцеві чиновники повинні проінформувати населення про алгоритми і шляхи евакуаційних заходів“.

Посилання при цьому – тільки на Телеграм Сергія Наєва. Знайдете в ньому отой заклик про звернення до влади? Я не знайшла. Але хтось інформує, а хтось інтерпретує чи додає від себе.

І як тут не прореагувати владі області?! От реакція й відбулася: Рада оборони Сумщини прийняла рішення.
А як відповідно відреагували на крайньому прикордонні? Про це пише редактор Великописарівської газети “Ворскла” Олексій Пасюга: “Все начебто так. І слова такі очільник області казав, і дійсно гинуть люди… Тож знову кинулися мешканці прикордонних сіл за безцінь продавати свою худобу й виїжджати кудись із своїх сіл, куди лише нещодавно повернулися. До речі, коли вперше евакуювалися, то за безцінь вже продавали домашню живність, а при поверненні знову втридорога викуповували свою ж худобу у деяких недобросовісних закупівельників, які скористалися людською розгубленістю й страхом перед ймовірним наступом ворога та примусовою евакуацією в будь-який момент”.

Чи прораховував хтось таку реакцію? Не схоже. Між тим, ефект від публічних повідомлень треба прораховувати – це одне з основних правил для тих, хто повідомляє.

Де поставити кому?

Ще один мій колега, з Вінниці, потелефонувавши днями, у розмові щиро здивувався: та чого ж люди справді не виїжджають, адже це – вибір між життям і смертю!

Чи вивчалися умови, обставини та психологія тих, хто не хоче полишати домівку? Це маленькі трагедії, що ілюструють велику. Хтось уже дуже літній і немічний. Хтось хворіє сам чи хворіють члени родини. Хтось просто не уявляє, як кинути те, що надбав за все життя, бо розуміє: вже не надбає, а починати десь із нуля просто не має здоров’я, сил і років. Та й куди переїхати? Обстрілюють і Вінницю, і Львів, і Умань… Де нас чекають? Де нададуть житло, бо ж про це не повідомляється? Платити за квартиру, – чим? Отримати покинуту хату в селі? Таж якщо там років зо два ніхто не жив, вона вже не придатна до екстреного вселення. Переїхати навіть не до друзів, а до рідних прийнятно, якщо мова про тиждень-два, хай про місяць, а потім – почуватися зайвим тягарем? Безліч запитань, на які люди не знаходять відповіді. Тому й вирішують: краще не рухатися. А ще, як заведено, кожен сподівається: може, мене мине…

Звичайно, когось і мине, когось – ні. І вірно каже голова ОВА: “Постійні артилерійські обстріли прикордонних громад, інтенсивність яких останнім часом суттєво збільшилась, руйнують інфраструктуру, об’єкти забезпечення життєдіяльності, приватні домівки. А головне – гинуть наші люди. Якщо загалом з січня по липень 2023 року від ворожих обстрілів загинуло 35 цивільних осіб, то за останній місяць – 17 людей, з яких 1 дитина, були вбиті російськими військами у прикордонних громадах області”. (Тут, щоправда, знову неясність. Із січня по липень – 35 осіб, а за останній місяць – 17… Повідомлення опубліковане 10 липня. То це за 10 днів стільки загиблих? Чи за останній повний місяць із названих –червень? Тоді ці 17 входять до тих 35 чи їх слід рахувати окремо?.. Дещо кульгає професійний стандарт точності. Але неточність із подібними підрахунками здається аж дещо цинічною.)

Але, попри такі цифри, страшно їхати в невідомість. Залишатися теж страшно. Постає прадавня загадка: “виїздити не можна залишатися” – де поставити кому?

І у соцмережах пішло активне обговорення: правильно-неправильно, добровільно-примусово, гарантії-їх відсутність… Адже для початку не сказали, що є ось така база для переселення, – не треба адрес! – скільки ось квартир чи садиб готові прийняти; діятиме така система; створена необхідна інфраструктура… Звичайно, можна просто гукати “пробі” й закликати рятуватися від смерті. Але для якоїсь літньої людини відірватися від звичного, хай тепер і загрозливого, і опинитися на чужому ґрунті без нічого – рівнозначно помиранню. А альтернатива не зрозуміла. І починають множитися чутки й припущення, аж до того, буцімто “влада хоче загарбати нашу землю”.

Просто знати правила

Хто ж винуватий!? – скажете ви, – люди завжди все перекручують! Тим більше, давайте почитаємо повідомлення на тому ж сайті адімністрації повністю. Там, у кінці, у останньому абзаці, сказано: “Проводиться системна підготовча робота, щоб дати жителям прикордонних населених пунктів гідну альтернативу подалі від кордону у безпечних районах… Евакуація розпочнеться тільки після того, як кожній родині, кожному жителю прикордоння буде роз’яснено їхні права, забезпечено необхідні засоби і ресурси, а також після того, як кожна родина у прикордонних населених пунктах буде готова до переміщення”.

Тобто все ніби так. Просто – як і з точністю, про яку говорили вище, – не враховані деякі елементарні правила написання та подання інформації. Є таке поняття для новин, як основне повідомлення. І має це повідомлення – основний меседж – виноситися наперед, щоб дати чітке розуміння людям, про що йдеться. Звичайно, журналістика міняється, нас поглинають соцмережі, всілякі меседжери. Але тим більше правило основного повідомлення має працювати. Бо багато людей обмежуються у новинах лише заголовком. Хтось прочитає перший абзац і зразу почне писати коментар, бо “не згодний”, – а до того останнього абзацу очі й не добіжать.

Тобто, якщо ми бачимо повідомлення “Евакуація жителів Сумщини із п’ятикілометрової зони – це необхідність, яка назріла вже давно. На цьому наголосив голова Сумської ОВА Володимир Артюх за підсумками Ради оборони Сумщини”, ми розуміємо: влада починає евакуювати! Якби ми прочитали, скажімо, таке: “Підготовка містечка для добровільного переселення жителів із п’ятикілометрової зони завершується” або ж “Для евакуації жителів Сумщини із п’ятикілометрової зони створена належна інфраструктурна база”, або ж “Щоб зберегти життя людей із обстрілюваної п’ятикілометрової зони, обласна влада розробила спеціальну програму евакуації” тощо – ефект був би іншим. Чи не так? Але ж хочеться дати “круту” інформацію про рішучі дії! А медіям – передрукувати “круту” інформацію з майже сенсаційним повідомленням!..

І ще одне елементарне правило для новин, про яке ми розповідаємо студентам-журналістам ще на першому курсі: якісна інформація має відповідати на п’ять обов’язкових запитань – хто, що, де, коли, як?
Отже, “проводиться системна підготовча робота, щоб дати жителям…” Згідно з правилами з української мови для ще молодших – 3-5 класів, є доконана та недоконана форма дієслова, що означає завершену дію (зробив) та не завершену дію (робить). “Проводиться” – не завершена дія, яка підсилюється подальшим “щоб дати”. Тож “коли” ця діє відбудеться, аби люди зрозуміли, що є куди переселятися?

Це невміння працювати з повідомленнями для людей не виправдовується війною – навпаки. Непрофесійність на її тлі стає ще більш неприйнятною. І через який канал не подавалася б інформація, вона має бути виваженою та достатньою. Тому повторюємо постійно: не довіряйте всіляким невизначеним телеграм-каналам (недарма ж рух “Чесно” демонстративно і публічно відмовився від цього посередника в комунікаціях!), перевіряйте будь-яку інформацію із соцмереж. Дивіться, чого в повідомленні бракує, і якщо воно відповідає на всі ваші запитання, – чудово; якщо ж запитання залишаються, – шукайте інше джерело інформування.

На тренінгах за проєктом ІДПО з березня минулого року наводжу приклад телеграм-інформування від влади – див. на скріні. І прошу учасників навчань оцінити, що зрозуміло та що не зрозуміло з такої інформації ексголови Сумської ОДА.

Зауважень і запитань виявляється аж надто багато, аби вважати цю інформацію якісною. Звідки, куди і чия техніка рухається? Навіть якби Суми були придорожнім селом із двома рядами хат, то й у нього можна зайти з двох сторін. То вже треба ховатися в укриття чи безпосередньої загрози таки немає? Та й про які укриття говорив посадовець, який, як ніхто інший, знав, що під його керівництвом ця робота не велася? У червні цього року всеукраїнська перевірка констатувала, що Суми мають найгірший стан із укриттями. А що говорити про зиму-22?!

Звичайно, можна казати, що це написано в другий день великої війни, можна посилатися на інші складні обставини. Але ж саме в такий час і саме від посадовця (на те посадовці й “коронуються”, і згоджуються на свої призначення на посаду!) варто чекати точності та повноти в повідомленні, зверненому до населення. В конкретному випадку вже не дізнаєшся, чи сам Дмитро Живицький написав оту інформацію, чи його помічники, чи спотворили текст недобросовісні адмінстратори Телеграм-каналу, – суть одна: люди недоінформовані, читай – “дезінформовані”.

Не нехтувати зброєю

На жаль, інформування для багатьох представників влади залишається другорядним. Взяти хоча б останній, червневий, приклад, коли на Сумщину завітав престур, учасниками якого стали журналісти семи областей України. Наперед домовлялися про зустріч із кимось із керівників ОВА, адже тема відбудови, якій було присвячено престур, справді важлива; попередньо, як того вимагали, надали ймовірні запитання; все було ніби визначено – аж до номера кімнати для зустрічі. Але коли у перший день роботи учасники престуру перебували в Охтирці, нам повідомили, що пресконференції в Сумах наступного дня не буде: просто немає кому зустрітися з журналістами! Нічого, що у голови п’ять заступників, плюс керівник апарату, плюс начальники управлінь… А зустрітися – нікому…

А коли до інформування ставитися як до другорядного, то…

Яскравий приклад виникнення та розповсюдження фейкової інформації у Краснопільській громаді наводить редактор тамтешньої газети “Перемога” Олександр Моцний. До речі, приклад стосується нашої основної теми – чуток про термінову евакуацію жителів прикордонних сіл. На Краснопільщині ще до тих подій, про які ми говорили на початку, пішов поголос, начебто старости округів за дорученням вищого керівництва телефонували своїм односельцям і попереджали про евакуацію. Виходить, інформацію надала Краснопільська селищна рада? Чи якісь її дії спровокували виникнення такого фейку?

Редакція звернулася до секретаря Краснопільської селищної ради Ірини Юхти. “Згідно з чинним законодавством, – розповіла вона “Перемозі”, – у громаді було створено план евакуації, що конче необхідно за обставин, які склались у державі. Визначено шляхи та збірні пункти для проведення вивезення людей з небезпечної зони за необхідності. Визначені особи, відповідальні за облік і реєстрацію населення, яке буде евакуйоване. Визначено транспортні засоби для перевезення людей у разі необхідності. Звісно, для визначення кількості необхідних посадочних місць у тому чи іншому населеному пункті проводилась робота зі збору інформації. Заповнювались прості анкети щодо наявності транспортних засобів у домогосподарстві та можливості їх використання для евакуації родини. Можливо, саме ця процедура і спровокувала розповсюдження неправдивої інформації. Але вона проводилась лише з метою затвердження плану евакуації, до якої маємо бути готові”.

Тобто селищна рада просто проводила свою роботу. Але вже ляканий люд без належного пояснення, що це і для чого, розтлумачив усе по своєму.

Віддамо належне редакції, яка для своєї публікації запитала про важливе в такій ситуації: “Як має виглядати справжнє сповіщення про евакуацію?” Пані секретарка детально пояснила процедуру, тож, варто сподіватися, тепер у читачів газети додаткові запитання не виникнуть. Але чому б наперед не розтлумачувати такі речі?

За результатами згаданих нами фокус-групових досліджень на тему «Інформаційні загрози у прикордонних громадах Сумщини» їх модераторка Андріана Костенко, докторка політичних наук, професорка Сумського державного університету, керівниця Центру соціальних досліджень констатувала: місцева влада мляво реагує на дезінформацію та інформаційні маніпуляції. Більше того, деякі учасники фокус-груп розповіли, що неправдиву інформацію отримували саме від працівників владних структур, тому й вірили їй.

Тож у своїх рекомендаціях Андріана Костенко пропонує органам місцевого саморядування, зокрема, виявити населені пункти, в яких транслюються російські ворожі канали інформації, та докласти зусилля спільно з ОВА щодо припинення їх присутності в ефірі та налагодження трансляції українського телебачення та радіо; здійснювати моніторинг чуток і фейків із подальшим розвінчуванням їх на офіційних сторінках та у місцевих ЗМІ; передбачити навчання посадових осіб територіальних громад щодо виявлення дезінформації та протидії фейкам, в тому числі і в своєму середовищі (серед депутатів, посадових осіб, родичів, тощо); передбачити навчання відповідальних за комунікацію з населенням для налагодження системної та оперативної роботи в умовах інформаційної війни.

Чи дослухатимуться до цих рекомендацій органи влади, вирішувати, звісно, органам влади. Але, бажано, враховуючи відомий вислів: слово –зброя.

---

Замість післямови – перед надсиланням матеріалу
16 червня, сторінка у Facebook громадського активіста Олександра Такула: “Вчора у Сумах всі чули вибухи приблизно о 23.10. Тепер 9.30 наступного дня. Тож вже пішла десята гродина, як від ОВА немає жодного повідомлення. Вітаю, це прекрасна робота прес-служби”.

Того ж дня, сторінка у Facebook головного редактора новин у Суспільне Суми Андрія Крамченкова: “Десять годин пройшло. Можна нам уже офіційну інформацію? А то поки що знаємо лише те, що всі служби працюють”.

Алла ФЕДОРИНА,
доцентка кафедри журналістики та філології Сумського державного університету, регіональна експертка ІДПО