Жителі Куп’янського району, які пережили шість місяців під російською владою, говорять, що найважчим тягарем в окупації був брак новин з України. 80 % опитаних стверджують, що в довоєнні часи головним джерелом інформації для них були аудіовізуальні медіа — радіо, телебачення, інтернет. Газети читали переважно люди старшого віку. Та під час окупації цінувалося кожне слово, яке пояснювало, що насправді відбувається навколо. І цим скористалися окупанти.
Потужна сила росіян — інформаційний вакуум для українців
Перший іспит від окупантів — це відключення електроенергії, під час якого автоматично зникла можливість дивитися телевізор. Припинили роботу провайдери, а мобільний інтернет став недоступним через глушіння телефонного зв’язку. На Куп’янщині відразу з’явилися російські газети, на шпальтах яких містилася інформація про «асвабаждение Харькова». У повідомленнях йшлося про призначення нових керівників в регіоні, відновлення роботи шкіл, дитсадків та промислових виробництв. Друкували й фейкові фото, ніби жителі обласного центру з прапорами Росії вітають «асвабадителей». Для «достовірності» навіть у вихідних даних видання була інформація, що віддруковано у Харкові.
Пізніше всю окуповану територію накрила хвиля російських радіостанцій. Сигнал можна було спіймати у найвіддаленіших точках найпростішим радіоприймачем. 70-річна Галина говорить, що в ефірі щогодини повторювали інформацію «О мирной жизни асвабажденного Харькова». Весь інший час лунали пісні її піонерської та комсомольської юності.
– Ніби й молодість згадувала, але від тих пісень було так бридко. Відчувала, наскільки вони були фальшиві та неприйнятні, — згадує пані Галина. — Водночас думала, якщо Харків також під російською владою, то чому з нашої Шевченківщини немає туди шляху? Адже всією територією, що була під окупацією, ми могли переміщатися, хоча й через блокпости. До обласного центру взагалі ж нікого не пропускали, — розмірковує жінка.
А от її 16-річний онук не покидав спроб налаштуватися на українську радіохвилю. Знайшовши серед непотребу старий розбитий радіоприймач, хлопець вирішив полагодити його.
– У довоєнному житті я взагалі не знав, що така техніка існує, а тим більше, як вона працює. Не було можливості загуглити й в інтернеті її принцип дії. Тож допомогла тільки інтуїція. Через відсутність електроенергії скористатися паяльником я не міг, тому роз’єми довелося скручувати скотчем, — ділиться досвідом юний радіоаматор. — Непросто було й налаштуватися на сигнал українського радіо. Доводилося вилазити на дах будинку, хоча раніше я боявся висоти. Та потреба чути українське здолала всі страхи. Там я вмикав радіоприймач, маскував його, а коли пролітали російські «вертольоти» вдавав, що просто засмагаю, — розповідає Іван.
Територія вже рік, як деокупована: що з інформаційним фронтом
За інформацією Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Харківській області зареєстровано 16 радіомовників, 13 телемовників та 14 провайдерів аудіовізуальних сервісів. Майже всі вони частково припиняли свою роботу на час воєнних дій та окупації територій. 10 ефірних радіостанцій вже відновили мовлення. Працює 3 ефірних, 3 кабельних та 2 супутникових телеканали. Свої послуги знову надають 10 провайдерів.
Відразу після деокупації на звільнені території Харківщини першими поверталися радіомовники. З жовтня 2022 року «Українське радіо» та радіо «Промінь» могли слухати звільнені у вересні того ж року куп’янчани. Ще раніше ці радіостанції відновили мовлення у Змієві, Балаклії та Вовчанську.
В листопаді сигнал «Українського радіо» з’явився і у деокупованому Ізюмі. Люди, що залишалися на території, могли приймати хвилю з радіотелевізійної станції Краматорська, що підпорядковується Концерну РРТ. А повернувши антену в сторону Донбасу, в місті дивилися аналогове телебачення на каналах УТ-1, Інтер, Новий канал та СТБ. В травні 2023 року ізюмчани вже мали змогу налаштувати свої приймачі і на цифрове мовлення. Напівзруйновану ретрансляційну вежу частково відремонтували, а представники Концерну РРТ та «Зеонбуду» встановили передавачі мультиплекса МХ-1. У доступному сигналі з’явилися українські телеканали: Суспільне Перший, Рада, 1+1, Суспільне Культура, IСTV, СТБ, Інтер, УНІАН, Бігуді, Армія ТБ.
На території Харківщини поступово відновлювали роботу місцеві мовники — радіостудії «Слобожанське ФМ» та «Нова хвиля», а також телерадіокомпанії «Радіо-Артіль» і «СІМОН». У березні 2023 року у селищі Великий Бурлук з’явилися радіопрограми «Голос надії». Його сигнал дотягувався і до Чугуєва. Збільшення кількості українських радіомовників дало змогу зменшити в ефірі присутність російських радіостанцій. У квітні поточного року радіо «Накипіло» своєю трансляцією заглушило сигнал російської програми «Радио Жизнь», яке мовило в деяких сегментах Харкова.
У першій половині травня «Слобожанське ФМ» почало транслювати свої передачі в Барвінковому, а в Харкові запрацювало «Еко-ТВ». Вже на початок липня в ефірі обласного центру у FM-діапазоні можна було слухати всі 24 українські радіопрограми: місцеве, регіональне і загальнонаціональне мовлення включно. Влітку розширили свої покриття радіо «Накипіло» у Вовчанську та «НоваЛайн» у Богодухові.
Станом на початок вересня вже всю територію Харківщини покриває сигнал «Українського радіо». В деокупованих громадах доступні сигнали двох-трьох радіостанцій та поступово відновлюється телевізійне мовлення. У Балаклії слухають «Радіо Культура», ТРК «Слобожанське ФМ» і радіо «Накипіло». Куп’янчанам та ізюмчанам доступні сигнали УР-1 («Українське радіо») та УР-2 (Радіо «Промінь»). Ці ж радіоканали є і в ефірі, що покриває селище Великий Бурлук. Вовчанськ поки що слухає тільки радіо «Накипіло». Телерадіокомпанія «Матрікс+» з радіопрограмами «НоваЛайн» покриває своїм сигналом Богодухів, Куп’янськ, Харків, Липці та Золочев. Наприкінці липня Національна рада з питань телебачення і радіомовлення погодила збільшення потужностей передавачів телемовника «Етер-Р» та радіомовника «Матрікс+» у Харкові, що посилило заслін ворожим радіопрограмам із Росії.
Телемовлення у цифровому стандарті в мультиплексі MX–1 доступно в деокупованих Ізюмі та Куп’янську. Додаткові висотні конструкції необхідні для відновлення телевізійного сигналу в Балаклії та Вовчанську. Для жителів Великого Бурлука трансляція телевізійних програм у цифровому стандарті відбувається в мультиплексах MX–1, MX–2, MX–3, MX–5. Загальнонаціональна цифрова багатоканальна телемережа МХ-7 у тестовому режимі працює у Харкові, Лозовій та у селищі Кегичівка. Планується її поширення в Барвінковому й Новому Бурлуці. Ця мережа має убезпечити телерадіопростір Харківської області від ворожого радіомовлення.
У сірій зоні під обстрілами продовжується і боротьба з пропагандою
Проблематичним є відновлення роботи місцевих мовників на прифронтових територіях Харківщини. Через жорстокі обстріли та пошкоджене ворогом обладнання не може почати трансляцію редакція Шевченківського радіомовлення. З тих же причин працює з перебоями й радіо «Накипіло» у Вовчанську. Провайдер програмної послуги в Балаклії «ТК СКТ «Лідер-2000» має ще й організаційно-фінансові питання. Такі ж проблеми і в телерадіокомпанії «Регіон» – провайдера програмної послуги у Куп’янську.
Основне джерело інформації у нас «Агентство ОБС — одна баба сказала», або простіше балачки в натовпі, — розповідає куп’янчанин Олександр. — Люди сильно дезорієнтовані, не розуміють, що відбувається, адже через обстріли в громаді телебачення працює з перебоями, а мобільний інтернет доступний далеко не всім через особливості нерівної місцевості.
Прийняти сигнал для Т-2 в низинах не можуть і жителі Вільхуватської громади. Це взагалі кордон із Росією. Тут проти семи російських радіостанцій, які без перешкод лунають в ефірі, тільки одна українська.
Телебачення українського в нас практично не було й до війни, — зазначає житель Вільхуватки Євгеній. — Коли ще супутникове телебачення можна було дивитися безкоштовно, люди придбали «тарілки», дивилися національні телепрограми. А як найбільші телеканали закодували і перевели на Т-2, можливість дивитися українські новини значно обмежилася. Приймання сигналу з Великого Бурлука стало проблематичним: крім антени потрібно було придбати ще й підсилювач. В противагу, лише за допомогою шматка дроту можна було налаштувати 16 російських каналів. Тому пропаганда країни-агресорки працювала безперебійно. Звичайно, ті, хто хотів дивитися українське телебачення, докладали зусиль і дивилися, але більшість уникала клопоту, люди масово споживали російське, бо на прикордонних територіях зазвичай ще й дуже тісні родинні зв’язки з обох боків кордону.
Ситуацію вирішують фахівці: що у них на озброєнні
Спеціалісти Концерну РРТ розв’язання проблеми вбачають у запуску загальнонаціональної цифрової багатоканальної телемережі МХ-7. Очікується, що вона покриє понад 90 % території України, включно з районами тимчасово окупованих територій та населеними пунктами, що розташовані на кордонах із Росією та Білоруссю. Мультиплекс MX–7 має захищений від перепланування метровий діапазон мережі і надає сигнал у некодованому вигляді. Пакет телеканалів для глядачів буде безоплатним.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення закликає мовників активно відновлювати роботу, адже чим більш насиченим буде медіапростір України, тим складніше буде ворогу знаходити канали для трансляції. Про це йшлося на виїзному засіданні медіа регулятора з представниками влади й медіаспільнотою Харківщини, яке відбулося у серпні 2023 року.
Ольга Іванова