17 травня в приміщенні харківської громадської організації «Українські рубежі» відбувся круглий стіл «Адаптація переселенців на Харківщині: роль комунікації в цьому процесі» та презентація книги «Знедолені? Нездоланні!»
Четвертий рік продовжується потік переселенців із тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей та Криму. В Харківській області на сьогодні проживає більше 200 тис. переселенців. Ні влада, ні місцеві громади не були готові до таких випробувань. Та найважче самим переселенцям, які змушені починати своє життя з нуля на новому місці. За даними опитувань, 70% переселенців не збираються повертатися, навіть якщо окуповані території будуть звільнені.
Як покращити адаптацію переселенців у місцевих громадах? Що потрібно зробити для вирішення системних проблем доступу ВПО до інформації, підвищення довіри до місцевих видань, інтернет-видань, телеканалів? Як покращити комунікацію між переселенцями, владою, місцевими громадами і медіа?
Саме на ці питання намагалися дати відповідь учасники круглого столу, серед яких були присутні науковці, лідери переселенських організацій, депутати, представники політичних партій та міжнародних організацій.
В обговоренні проблем переселенців взяли участь:
Світлана Єременко, виконавчий директор Інституту демократії ім. Пилипа Орлика (Київ);
Юрій Костюченко, аналітик, виконавчий секретар Комітету з системного аналізу Президії НАН України (Київ); Інна Ачкасова, координатор Адаптаційно-культурного центру ГО «Українські рубежі»; Володимир Плясунов, переселенець, Первомайськ; Ольга Стратійчук, переселенка, організатор проекту «Місцями забутих мрій»; Марина Попова, героїня книги «Знедолені? Нездоланні!», Марія Мезенцева, депутат Харківської міської ради, та представники інших громадських організацій.
У своєму виступі Світлана Єременко змалювала ситуацію, яку експерти Інституту демократії ім. Пилипа Орлика спостерігають у різних областях України під час проведення медіа-дискусій, круглих столів та завдяки моніторингу регіональних медіа, що проводить ІДПО.
«Найбільшою проблемою для переселенців є відсутність житла – це об’єднує всі регіони. Але ще однією великою проблемою залишається відсутність нормальної комунікації між переселенцями і владою; переселенцями і ЗМІ; переселенцями і місцевою громадою; а також між самими переселенськими громадами», – сказала експерт.
Юрій Костюченко вважає, що «для ухвалення управлінських рішень та узгодження стратегій спільного розвитку нам бракує сьогодні достовірних даних, коректного і повного опису стану нашого суспільства, усього різноманіття груп, представлених в ньому, вільного від стереотипів і рутинних помилок. В сьогоднішніх кризових умовах, на жаль, похибка у визначенні соціологічних даних складає до 40%, що призводить до значних проблем в галузі планування і реалізації державних стратегій, – підкреслює експерт. – Обмін інформацією, співпраця, та весь комплекс соціальних комунікацій міг би стати не лише джерелом інформації, але й ключовим важелем і рушієм в питанні формування стратегій розвитку суспільства.»
У дискусії взяли участь представники громадських організацій «Станція Харків», «Українські рубежі», українського фонду «Благополуччя дітей», «Центру гендерної культури», «Каритасу» та інших.
Учасники круглого столу вважають, що засоби масової інформації Харкова об’єктивно висвітлюють проблеми переселенців, в багатьох з них є спеціальні рубрики. Журналісти пишуть і про проблеми, і про успіхи переселенців. А от що стосується влади, то вона демонструє повну «глухоту», а її обов’язки щодо переселенців виконують волонтери.
Також ішлося про те, що особливу увагу потрібно приділяти дітям переселенських родин, які мають психологічні травми та більше уваги приділяти тим, хто живе в селах. Адже здебільшого
українські й міжнародні громадські організації працюють в обласних центрах, великих містах, отже ті, хто почав своє життя з нуля в селі – кинуті напризволяще, часто в непристосованих до життя умовах. Вони потребують більше уваги і допомоги.
Підсумком круглого столу стала презентація книги «Знедолені? Нездоланні!». Героїня одного з нарисів, переселенка з Донецька, а тепер харків’янка Марина Попова вважає, що така книга надзвичайно важлива, бо дає життєстверджуючий приклад для тих, хто розчарувався, опустив руки. «Мені неодноразово дякували, що погодилась розповісти про себе. Людей надихає мій приклад, вселяє оптимізм – і мені приємно, що я таким чином можу комусь допомогти. Такі книги безумовно потрібні», – підкреслила героїня нарису «Марина та її бджілки».
Захід проведено Інститутом демократії імені Пилипа Орлика (Київ) в рамках проекту Інтерньюзу за фінансової підтримки Уряду Канади через Міністерство міжнародних справ Канади.
