29 вересня у Києві відбувся круглий стіл «Українська журналістика – стан критичний? Відверта розмова у колі однодумців», організований Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика (ІДПО).
Три українські громадські організації: Інститут демократії ім. Пилипа Орлика, «Детектор медіа» та Академія української преси, які протягом багатьох років стежать за ситуацією в медіа, поділилися спостереженнями й своїми пропозиціями щодо того, як стан українських ЗМІ можна покращити. До розмови долучилися також їхні колеги з регіональних та загальнонаціональних медіа.
Про результати моніторингів ІДПО
Інститут демократії ім. Пилипа Орлика уже шість років моніторить друковані та онлайн-медіа.
З вересня 2014 року організація здійснює моніторинг друкованих та інтернет-видань у Львівській, Донецькій, Харківській, Сумській, Дніпропетровській, Одеській, Чернівецькій та Житомирській областях, аналізуючи дотримання ними професійних стандартів. Кожний регіон у моніторингу представлено чотирма друкованими та чотирма онлайн-виданнями. У лютому 2017 року замість Сумської області Інститут почав моніторити медіа Луганської.
Директорка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Світлана Єременко констатувала, що професійний рівень українських журналістів падає. «Хоча 3-4 роки тому нам здавалося, що нижче вже немає куди», – зазначає вона.
Світлана Єременко, директорка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика
Експертка каже, що організація регулярно знаходить в регіональних медіа значну кількість матеріалів з ознаками замовності та неналежно маркованої реклами, а також – засилля прес-релізів. «Видання часто приховують рекламу за рубриками на кшталт “Точка зору”, “Об’єктивна думка” й таким чином маніпулюють свідомістю читачів», – розповіла вона.
С. Єременко уточнила, що чотири роки організація досліджувала тільки соціально-важливу інформацію в виданнях, однак нещодавно доповнила методологію. Відтепер ІДПО аналізує також жанри публікацій, їхню тональність, тематику, наявність фейків та проявів проросійської пропаганди.
Вона також звернула увагу на вражаючий факт: лише 15-17% публікацій регіональних видань стосуються місцевої громади, лише 1% розповідають про переселенців, 2% – про військових. В онлайн-виданнях 30% матеріалів стосуються кримінальної тематики.
Моніторинги ІДПО свідчать, що у виданнях переважають інформаційні жанри – близько 50%, натомість аналітика майже відсутня. Розслідування становлять тільки 0,2 %, зовсім мало публікується репортажів та інтерв’ю.
В той же час, 45% матеріалів регіональних ЗМІ відноситься до «інших жанрів», тобто тих, які не несуть суспільно-важливої інформації (кулінарні рецепти, співчуття тощо). Значну частину контенту онлайн-медіа (близько 70%) становить передрук, а в пресі таких матеріалів близько 50%.
Експертка констатувала, що місцеві медіа продовжують замовчувати війну.
«Наші ЗМІ не відображають ситуацію, яка відбувається в країні, – каже С. Єременко. -Ми не бачимо на шпальтах суспільно-важливої інформації. З такими медіа ми нову Україну не побудуємо й у війні не переможемо».
Причинами такого стану регіональної журналістики вона вважає погану журналістську освіту, відсутність соціальної відповідальності в журналістів та хорошої школи редакторів, а також низьку зарплату (в 10 разів нижча за київську) та, як наслідок, втрату мотивації.
С. Єременко наголосила, що ІДПО намагається виправити ситуацію, проводячи в регіонах тренінги з журналістських стандартів і медіаграмотності, а також обговорення етичних дилем тощо.
Володимир Кіпень, експерт донецької експертної групи Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, розповів про власні спостереження щодо донецьких ЗМІ й звернув увагу на позитивну тенденцію.
«В 2013 році на Донеччині медіапростір був “партійно-регіональним” й антиукраїнським. – каже він. – З формуванням виразної картини неприйняття та ворожості до всього державного. Зараз, через три роки після Революції гідності, ситуація суттєво змінилася. Донецькі ЗМІ тепер є частиною загальноукраїнського медіапростору. І переживаючи свої проблеми – старі та нові – разом з тим виконують функції висвітлення життя місцевих громад й інформування про події у країні».
Володимир Кіпень
За його словами, для ЗМІ Донеччини характерні ті ж проблеми, що й для інших регіонів, однак є і своя специфіка.
27-35% відсотків у них становить розважальний контент і лише 2-3% матеріалів стосуються війни.
«Відбувається замовчування війни. Можливо, через психологічний бар’єр, медіа не хочуть привертати увагу до страхів і проблем, які несе війна й які переживає більшість населення. Але це є принципово неправильним. Це ключова проблема», – каже експерт.
В. Кіпень також зазначив, що для донецьких медіа актуальна застаріла проблема: служити громаді чи владі. За його словами, 16% контенту газети «Вісті Донбасу» стосується очільника Донецької військово-цивільної адміністрації, про якого журналісти пишуть у виключно позитивному сенсі.
Експерт констатував відсутність висвітлення гострих проблем, зокрема ключової теми в країні – корупції, а також загальноукраїнських реформ.
За підрахунками ІДПО, в 70-90% матеріалів проаналізованих медіа Донеччини наявна нейтрально-фактична подача теми навіть щодо питань суверенітету держави, війни, захисту країни. В. Кіпень звернув увагу на те, що це відбувається в умовах інформаційної війни й потужної російської пропаганди.
«Хірургічним шляхом цих проблем позбавитися не можна. Потрібна соціальна терапія й окрім уже названих заходів – громадський контроль», – каже В. Кіпень.
Наталя Стеблина, координаторка одеської експертної групи ІДПО, розповіла, що ситуація зі стандартами в місцевих ЗМІ лишається поганою.
Наталя Стеблина
Вона констатувала, що після того, як газету «Слово» купив Сергій Ківалов, вона розповідає про його досягнення чи не на кожній сторінці. А видання «Курьер недели» пише в такому ж ключі про мера, депутатів та їхніх помічників. Причому в інтернет-виданнях поширеною є практика давати в бек інформаційного матеріалу посилання на історії про попередні «добрі справи» того чи іншого політика.
«Порядок денний формують не журналісти, а політики і власники медіа», – констатувала експертка.
Як і в попередні місяці велику стурбованість викликає контент інтернет-видання «Таймер», яке поширює меседжі російської пропаганди й лишається абсолютно антиукраїнським. Пані Стеблина зазначила, що видання примудряється написати в негативному ключі навіть про День незалежності, а ще називає війну на Донбасі «братовбивчою» й дискредитує громадських активістів, регулярно вириваючи їхні слова з контексту.
За її словами, про реформи одеські ЗМІ розповідають тільки шляхом передруку прес-релізів. А редактори онлайн-видань зазначають, що якщо публікації набирають мало переглядів – вони дають новини криміналу. З-поміж усіх тематик в ЗМІ Одещини кримінал посідає друге місце.
Більше 50% матеріалів у медіа області становлять інформаційні жанри. Н. Стеблина згадала також позитивні приклади: газету «Думская», яка має свого спецкора на Донбасі й регулярно розповідає про події там. За її словами, в одного видання є постійна рубрика про переселенців.
Координаторка експертної групи Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Алла Федорина моніторила ЗМІ Луганської області. Вона зазначила, що проросійські меседжі в них трапляються лише онлайн, і то це відбувається не свідомо, а через непрофесійність: журналісти не звертають увагу на джерело інформації.
Однак у медіа Луганщини присутня велика кількість джинси, яку сайти призвичаїлися ставити після 22:00. У ЗМІ області також переважають «інші жанри», а про війну вони не пишуть про війну. «Так, це болісно для людей, проте вони водночас дають багато негативної інформації з інших регіонів», – констатувала А. Федорина.
Експертка ІДПО Алла Ярова, яка також моніторила матеріали Луганщини, згадала й хороші тенденції. На її думку, луганські ЗМІ добре володіють інформаційними жанрами та публіцистичним стилем, мають вивірені, хоча й не сучасні графічні формати подачі інформації. Серед негативних явищ експертка відзначила активну співпрацю з місцевою владою й недолугу роботу з рекламою, нічим не кращу ніж в 90-ті роки, й уникання її маркування.
Про що свідчать моніторинги телеканалів
Діана Дуцик, виконавча директорка ГО «Детектор медіа», розповіла, що остання хвиля моніторингів ГО «Детектор медіа» охопила новини 14 каналів в Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Херсонській, Чернігівській та Маріуполі.
Діана Дуцик, виконавча директорка ГО «Детектор медіа»
Вона відзначила, що всі перелічені проблеми характерні й для регіональних телеканалів і констатувала, що рівень джинси там за останній час суттєво зріс. «Канали вже готуються до виборів», – зазначила Д. Дуцик.
Найбільше замовних матеріалів було зафіксовано в Херсоні. 57% проаналізованих сюжетів каналу ЯТБ містили ознаки джинси. На другому місці – маріупольські (Сігма – 56%, НТБ – 42%). А на третьому – запорізькі.
Для регіональних телеканалів залишаються характерними протокольно-паркетні матеріали: некритичне висвітлення діяльності мерів, голів ОДА, представників центральної влади тощо.
Моніторинги «Детектора медіа» свідчать, що 21% матеріалів теленовин присвячено життю місцевої громади, 15% – культурній тематиці, 11% – криміналу, 7% – війні та армії.
«Сюжети штабу АТО телеканали дають, але ж треба показувати не лише це, – стверджує Д. Дуцик. – Треба говорити про людей, які живуть в умовах війни. Це ключове, чого не вистачає – людських історій».
Вона розповіла, що ГО «Детектор медіа» зараз здійснює велике дослідження на сході України із залученням фокус-груп і проводячи глибинні інтерв’ю сімей: «З них ми дізнаємося, як люди сприймають інформацію, на що реагують, які меседжі для них є важливими, як вони обирають ті чи інші канали. Ми хотіли піти далі кількісних показників, докопатися до причин. Незалежно від переконань – проросійських чи проукраїнських – місцеві кажуть, що їм не вистачає людських історій, а показують лише чиновників».
Наталія Костенко, наукова керівниця контент-аналітичного дослідження Академії української преси, представила результати моніторингу національних телеканалів. Вже понад 10 років методом контент-аналізу АУП моніторить політичні теленовини.
Наталія Костенко, наукова керівниця контент-аналітичного дослідження
Академії української преси
Експертка констатувала, що на консолідуючий ефект в суспільстві впливає довіра до ЗМІ. Сьогодні ж українським медіа, які є джерелом інформації для щонайменше двох третин українських громадян, викликають зворотню реакцію на фоні гострого дефіциту довіри до соціальних інститутів в цілому.
Н. Костенко нагадала, що згідно даних Інституту соціології в 2013 році українським ЗМІ не довіряли 29% дорослого населення населення країни, а в 2016-му понад 43%. по всім регіонам.
«Причин для скепсису в людей чимало. Величезну роль відіграє контент новин», – каже Н. Костенко.
АУП проаналізував теленовини, провівши сегментацію каналів по політичним преференціям і обличчям, які вони демонструють. Виявилося, що в опозиції завжди менше ефірного часу. Зараз цей показник становить 21% ефірного часу.
«Провідні українські телеканали вже політично мобілізовані згідно позицій їхніх власників і мають відповідні редакційні стратегії,- розповіла Н. Костенко. – Це зумовлене також високою активністю самих політиків. На деяких каналах фіксується феномен постійних спікерів-політиків, які дуже часто з’являються в ефірі. У травні рекорд належав Олегу Ляшку. Він був у кожному вечірньому випуску каналу Україна»,
За її словами, така ситуація небезпечна тим, що в новинах синхрони політиків не мають змістовної альтернативи, адже вони ні з ким не дискутують.
Говорячи про порушення стандарту балансу думок, експертка АУП констатувала, що більше однієї точки зору на подію у вересні був присутній в 15% матеріалів. «Він підвищується, якщо канал цитує соціальні мережі – повідомлення в Facebook чи Twitter. Це неминуче, але сумнівне майбутнє для теленовин, адже меседж можна відредагувати чи видалити», – переконана Н. Костенко.
Вона наголосила, що через таку ситуацію аудиторія сприймає медіа як політично мобілізований інформаційний продукт й ідеологічного мовника, що ретранслює публічні висловлювання влади і тих, хто до неї активно прагне. «Недовірою аудиторія маніфестує своє ставлення до неефективних політичних еліт», – вважає експертка.
На противагу – навчання та якісний контент
Під час круглого столу активно обговорювалося, як можна виправити таку ситуацію в медіа й що запропонувати на противагу. Учасники заходу почули про три проекти, які власними зусиллями навчають журналістів, як дотримуватимуться журналістських стандартів.
Координаторка Літної школи журналістики газети «День» Ольга Харченко розповіла, що їхня навчальна ініціатива цього річ відбулася вже 15-й раз.
Щороку щоденна всеукраїнська газета «День» шляхом конкурсного відбору визначає близько 20 учасників місячного стажування в редакції. За її словами, попередня журналістська підготовка багатьох із аплікантів, а також їхня загальна ерудиція не є хорошою. Проте видання запрошує найкращих молодих людей до Києва, де вони мають змогу попрацювати в газеті та зустрітися з її гостями – відомими українцями. Студенти Школи журналістики «Дня» мають змогу спробувати писати в різних жанрах й опублікувати свої матеріали в виданні. Пані Харченко відзначила, що чимало з них згодом стали успішними медівниками, а дехто долучився й до штату «Дня».
Журналістка інформаційного агентства «Вчасно» Світлана Радич розповіла, що їх медіа виникло в 2015 році. Воно від початку позиціонувалося як незалежне від політиків ЗМІ з чіткою проукраїнською позицією.
«Це було дуже важливо для Донецької області в роки, коли відбувався сплеск сепаратистських настроїв, а більшість ЗМІ знаходилися (й знаходяться зараз) під впливом політичних структур і зокрема Партії регіонів», – зазначила журналістка.
Спочатку «Вчасно» підтримали два місцевих підприємці, а потім західні донори. Видання пише про перебіг АТО, життя в сірій зоні, проблеми внутрішньо-переміщених осіб, корупцію, реформи в містах Донбасу, а також діяльність громад та влади.
Нині над контентом сайту працюють п’ятеро журналістів: троє в Покровську, один в Краматорську та один в Києві. Редакція шукає кореспондента в Маріуполі.
С. Радич також констатувала проблему із журналістськими кадрами: «Спершу нас було тільки двоє. А потім ми знайшли молодих людей і навчили їх самі».
Редакція «Вчасно» активно бере участь у тренінгах і зокрема вчиться знімати відео для сайту.
Зараз аудиторія «Вчасно» становить 7-8 тисяч унікальних користувачів на день, з яких 30% – мешканці окупованої частини Донбасу, 40% – підконтрольного Україні Донбасу, а решта – Київ, інші регіони України та Росія. Редакції також відомо, що ресурс активно читають переселенці, які надсилають до медіа листи.
Видання прагне розвивати напрямок відео та зробити ресурс окупним за рахунок реклами.
Виконавча директорка ГО «Детектор медіа» розповіла про онлайн-курс «Новинна грамотність», розроблений організацією за участі експертів з інших ГО. Він розрахований на широку аудиторію й пояснює, що таке новина, якими є джерела новин та критерії перетворення подій на новинні приводи. А також розповідає про те, як створюються новини, які в цій сфері існують усталені професійні стандарти і з які етичні дилеми постають перед журналістами-новинарями. Д. Дуцик підкреслила, що під час презентацій проекту в регіонах виявила, що там існує потужний запит на новинну грамотність. За її словами, це залишилося усвідомити самим медійникам: «Наша аудиторія впродовж багатьох років стабільно отримує низькопробний контент, вона не має уявлення про те, яким має бути якісний, і тому не вимагає його. Ми самі ріжемо гілку, на якій сидимо. Нам усім треба над цим замислитися й працювати і з журналістами, і з аудиторією. Нам необхідна хороша освіта для журналістів та просвіта для аудиторії».
Виступ редакторки «Радіо Свобода» Ірини Штогрин підбив своєрідний підсумок щодо всього сказаного.
Ірина Штогрин, редакторка «Радіо Свобода»
«Якщо інформаційний простір і надалі звучатиме в такій тональності, як він звучить, у цієї країни може не бути майбутнього, – зазначила вона. – Проте Всесвіт влаштований так, що коли ми маємо надзвичайно складні обставини, всередині є те, що нас врятує».
Вона закцентувала також на відповідальності влади й політичних еліт за спотворення роботи ЗМІ: «Представники різних рівнів влади і політсил створили феномен джинси, називаючи себе демократичними або опозиційними силами. Зупинити це можна тільки продукуючи якісний інформаційний контент».
За її спостереженнями, політики здійснюють помсту журналістам за їхні розслідування, нівелюючи в публічному просторі сам образ професії журналіста, усіляко обзиваючи співробітників ЗМІ.
На думку І. Штогрин, українським медіа потрібно насамперед об’єктивно висвітлювати ситуацію й нічого не приховувати. А ще – давати орієнтири й вказувати, які в людей є можливості вийти зі скрутного становища.
«Більшість українських ЗМІ звучать настільки мінорно, що в аудиторії виникає стокгольмський синдром, – констатувала редакторка. – Люди щодня сприймають цей негатив, і бажають ще більших жахіть, щоб переконатися, що десь є ще гірше, ніж у твоєму місті. Це все дає можливість Росії вигравати в інформаційній війні».
І. Штогрин запропонувала запустити зовнішню рекламу про те, що таке джинса. На її думку, якщо в якомусь регіоні з’явиться принаймні невеличке конвергентне медіа, яке працюватиме за стандартами й завоює аудиторію, це стане позитивним прикладом для усього ринку й ситуація нарешті почне покращуватися.
Катерина Толокольнікова
журналістка MediaSapiens