Заходи

Одеських волонтерів навчили турбуватися про безпеку та співпрацювати з журналістами

Оприлюднено

Як помітити вибуховий пристрій та убезпечити себе у зоні АТО, як говорити із постраждалими, родинами загиблих та переселенцями, що можна і що не варто розповідати журналістам – відповіді на ці питання одеські волонтери дізналися під час тренінгу «Засади фізичної та інформаційної безпеки волонтерів; як налагодити співпрацю зі ЗМІ», що був організований Інститутом демократії імені Пилипа Орлика (Київ) за підтримки Посольства США.

Як помітити вибуховий пристрій та убезпечити себе у зоні АТО, як говорити із постраждалими, родинами загиблих та переселенцями, що можна і що не варто розповідати журналістам – відповіді на ці питання одеські волонтери дізналися під час тренінгу «Засади фізичної та інформаційної безпеки волонтерів; як налагодити співпрацю зі ЗМІ», що був організований Інститутом демократії імені Пилипа Орлика (Київ) за підтримки Посольства США.

Олег Покальчук, соціальний психолог, радник Міністерства оборони, експерт ІДПО розповів, що волонтери стають жертвами зловмисників з декількох причин. Звичайно, вибухівка, яку закладають під волонтерські центри, – спосіб залякати як самих волонтерів, так і патріотично налаштовану громаду. Однак є й більш меркантильний момент, адже волонтери збирають гроші та цінні речі, а це також може бути причиною нападу. Тому Олег Покальчук радить волонтерам вживати додаткові заходи безпеки.

Звертаємо увагу на сторонні предмети та чистимо телефон перед поїздкою до зони АТО
Зачувши звук, схожий на вибух чи постріл, звичайна людина зупиняється і починає розглядатися навсібіч, говорить психолог. Така поведінка не є прийнятною. Адже цей звук може свідчити про те, що у вас є не більше п’яти секунд, аби сховатися.
Також пан Покальчук розповів і про самі вибухові пристрої, які можуть закладати таким чином, щоб людині захотілося взяти певну річ до рук і роздивитися. Наприклад, іграшка чи сумка. У зоні АТО граната може бути схована у консервну бляшанку. Тому психолог попереджає: якщо у приміщенні волонтерського пункту ви раптом помітили якусь незвичайну річ або ж побачили знайому річ не на її звичному місці – будьте уважні. Цілком імовірно, що це може становити небезпеку.
\"ОлегВолонтерам, які вирушають у зону АТО, Олег Покальчук радить не робити зупинок на шляху, а також чистити телефон. Телефон може видати вас, особливо фото та список останніх дзвінків.
Однак, на думку психолога, напади на волонтерські пункти та волонтерів все ж не виправдали сподівань замовників. Відповідаючи на питання аудиторії, чому вибухи в Одесі припинилися, пан Покальчук говорить, що напади мали зворотній ефект: населення стало більш згуртованим і патріотичним.

Як не стати мішенню під час інформаційної війни?
Олег Покальчук радить вірити людині, а не інформації. Її потрібно просто брати до уваги і перевіряти. Також, наголошує психолог, інформація, з допомогою якої хочуть маніпулювати, зазвичай подається так, аби людина почала негайно діяти. «Завдання інформаційної атаки – змусити вас підскочити й побігти. Діяти. Наприклад, телефонувати друзям. Не поспішайте. Почекайте декілька годин. Ймовірно, саме тоді ви почуєте спростування цієї інформації».
Психолог радить обмежити кількість каналів інформації (не більше п’яти) та взагалі тримати інформаційний простір навколо себе у чистоті. «Ми постійно чуємо заклики вірити чи глибоко відчути щось, але чомусь ніхто не говорить нам: «думайте!» Саме це потрібно робити, адже переживати ви будете й так.»
Олег Покальчук розповів і про модель поширення чуток. Недостовірна інформація поширюється зазвичай із джерел, які можуть здатися аудиторії авторитетними. Це можуть бути сусіди або знайомі, які розповідають, що особисто знають людину, що бачила це на власні очі. Аби людина дослухалася до цих чуток, потрібно, щоб таких джерел було декілька: два чи три. Тоді складається враження, що всі про це знають, а отже, подія відбувалася насправді.
Як говорити з людьми, які не поділяють вашої точки зору?
Олег Покальчук радить спочатку розговорити співрозмовника – і в жодному разі не починати діалог із нав’язування своєї позиції. Особливо уважно потрібно добирати слова. «Якщо на першому етапі людина чує слова-табу, наприклад «Майдан», у вас немає шансів переконати її. Ви можете говорити про Майдан, але не вживайте саме цього слова», – розповідає психолог.
Під час розмови потрібно завжди нагадувати, що ви свій, оскільки під час діалогу постійно працюють фільтри сприйняття. «Цільова аудиторія постійно надсилає запит: «ти хто такий?» і очікує позитивного підтвердження», – говорить пан Покальчук. Потрібно, щоб у людини, яка намагається когось у чомусь переконати, був спільний із аудиторією «словник місцевих понять», а також знайомі поведінкові навички.
Також Олег Покальчук говорить, що в процесі переконання потрібно використовувати прийом «годувати і пестити»: «Якщо у повідомленні від початку закладено позитивне підкріплення як нагорода за звичну дію, напрацьовується умовний рефлекс – поведінковий стереотип».

Як зацікавити журналістів і побудувати співпрацю зі ЗМІ?

\"СвітланаСвітлана Єременко

Волонтери часто скаржаться на журналістів: преса або не звертає уваги на часом виснажливу повсякденну роботу свідомої спільноти, або ж подає недостовірну інформацію про їх діяльність, маніпулює. Інколи журналісти розкривають секретну інформацію. Про те, як співпрацювати із журналістами розповіла Світлана Єременко, виконавчий директор Інституту демократії імені Пилипа Орлика, медіаексперт.
Пані Єременко радить волонтерам перед спілкуванням із пресою поміркувати про інформаційний привід, іншими словами подумати, чому те, що ви хочете сказати суспільству, є важливим та цікавим. Також медіаексперт говорить про те, що варто правильно обрати формат спілкування та підготуватися до цього. Наприклад, брифінг передбачає коротке повідомлення для преси без запитань від журналістів. Під час брифінгу, як правило, перед журналістами виступає одна людина чи двоє. Прес-конференція потребує кращої підготовки, а також участі більшої кількості компетентних доповідачів від певної організації. «Під час прес-конференції потрібно намагатися представити ситуацію чи розкрити проблему з точки зору різних сторін», – радить Світлана Єременко.
Якщо певна подія чи проблема потребує ширшого обговорення, участі не тільки однієї організації, а й, наприклад, представників влади чи експертів певної галузі, потрібно обирати формат круглого столу. «Але дуже важливо підготувати людей до виступу, оскільки, побачивши журналістів, камери та мікрофони, учасник круглого столу може перехвилюватися й нічого не сказати», – говорить медіаексперт.
Усі формати – брифінг, прес-конференція та круглий стіл – передбачають підготовку прес-анонсу, в якому буде викладена тематика заходу, а також місце й час його проведення. Окрім того, після самого заходу обов’язково потрібно підготувати прес-реліз, де будуть коротко викладені основна інформація про подію, тези виступів, а також фактаж: імена, дати, цифри, назви – тобто саме те, в чому журналісти можуть легко помилитися. Прес – реліз також дає можливість досягнути ширшого висвітлення події у ЗМІ.

Як закликати про допомогу постраждалим і не нашкодити?
«Чи етично фотографувати важкопоранених, майже оголених бійців АТО, які перебувають без свідомості, і викладати ці фото у соціальні мережі?» – запитує Світлана Єременко. Це питання спричиняє дискусію. Валентин Ткачук, волонтер з Іллічівська, говорить, що якщо не публікувати відверті фото, люди просто не дадуть грошей. Натомість медіаексперт заперечує: дуже часто самі бійці ображаються на волонтерів та родичів, які оприлюднюють такі світлини, тому варто подумати про інші підходи, які не принижують важкопоранених.
Так само, говорить Світлана Єременко, варто подумати, перш ніж публікувати фотографії із похорон, зосереджуючись на обличчях родичів, які втратили своїх близьких. Адже такі фото додатково їх травмують. Медіаексперт зауважує, що інколи зарадити ситуації, тактовно зупинити журналістів, які порушують кодекс журналістської етики, могли б волонтери. «Один з українських каналів взагалі зробив неприйнятне: показали у своєму сюжеті якраз ту трагічну мить, коли у палаті помирає військовослужбовець, як дружина закриває йому очі. Сама дружина може й не протестувала проти зйомки, адже вона знаходилась у шоковому стані. Потрібно, щоб хтось із присутніх, а часто це якраз волонтери, зупиняв таких журналістів», – вважає пані Єременко.
Медіаексперт навела приклади, коли журналісти у своїх публікаціях про проблеми переселенців порушують етичні норми і права людини. Часто це трапляється якраз з подачі волонтерів, які тісно працюють з переселенцями і надають журналістам інформацію та коментують події. Тому Світлана Єременко закликала волонтерів бути більш толерантними і завжди пам’ятати про те, що ці люди і так багато пережили. Потрібно намагатися не збільшувати їхніх страждань.

_______________
Подібні тренінги для волонтерів Інститут демократії імені Пилипа Орлика проводить в різних містах України за підтримки Посольства США. Тренери – Олег Покальчук та Світлана Єременко – побували в Луцьку, Херсоні, Чернівцях,Тернополі, Дніпропетровську, Запоріжжі та інших містах. Захід відвідали більше 250 учасників волонтерського руху. Як розповідає Світлана Єременко, відразу після Майдану фахівці ІДПО почали проводити заходи для журналістів (круглі столи, медіа-дискусії, тренінги) з питань інформаційної війни та протидії російській пропаганді. Їх почали відвідувати й волонтери, які виявили велику зацікавленість і ставили багато запитань. Тому й виникла ідея організувати окремі тренінги саме для волонтерів, щоб надавати необхідну інформацію. Тож волонтери можуть звертатися за порадою до експертів Інституту або ж до координаторів на місцях.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *