Як у березні висвітлювали виборчу кампанію українські телеканали, інтернет-видання та роздержавлені регіональні медіа, що говорять про українські вибори в російських ток-шоу та на топ-5 російських суспільно-політичних інтернет-платформах, а також як кандидати комунікують тему Донбасу в рамках своїх кампаній – говорили представники трьох ГО «Детектор медіа», Інститут масової інформації та Інститут демократії імені Пилипа Орлика під час прес-конференції «Основні медійні тренди передвиборчої кампанії-2019 у березні».

Результати моніторингу «Детектора медіа» показують, хто і на чому найчастіше піарився на телеканалах, які теми, крім власне виборчого піару та самопіару, фігурували в медійному телепросторі.

«Телеканали під час цієї виборчої кампанії в цілому забезпечили зовнішній плюралізм. Були канали, які підтримували різних кандидатів і ті, які рівновіддалено підтримували різних кандидатів. Однак, з іншого боку, цей зовнішній плюралізм став майданчиком для піару кандидатів, і змістовних дискусій майже не було помічено. І це попри безпрецедентно велику кількість політичних ток-шоу під час цієї виборчої кампанії. Але всі ці ток-шоу використовувались лише для піару», – прокоментувала Наталія Лигачова, голова ГО «Детектор медіа».

Оскільки російська пропаганда не може обійти своєю увагою українські вибори, то експерт ГО «Детектор медіа» Ярослав Зубченко розповів також і про основні меседжі і контексти, в яких українські вибори фігурують в російських політичних ток-шоу.

А директорка ГО «Детектор медіа» Галина Петренко згадала про основні меседжі щодо Донбасу в програмах кандидатів, як теми вельми чутливої та непростої.

Моніторинг Інституту масової інформації показав, хто замовляє політичну джинсу на українських інтернет-сайтах, якого типу буває ця джинса, а також, у якому контексті згадували основні російські інтернет-ресурси українських лідерів передвиборчої гонки.

«Моніторинг інтернет-видань показав нам “джинсовий плюралізм”. Джинси було втричі більше, ніж на попередніх виборах. Причому багато кандидатів не мали інформаційних приводів для піару, тому обмежувались компліментарними матеріалами, які не мали новинної цінності, хоч і подавались наче як новини. Вистачало і чорного піару», – відзначила Оксана Романюк, виконавча директорка ГО «Інститут масової інформації.

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика дослідив висвітлення виборчого процесу в роздержавлених ЗМІ. «В СРСР регіональні друковані видання сприймались як щось вторинне. Була головна газета країни, відносно другорядні в області, і районні видання вже мали зовсім мало ваги. Роздержавлення газет мало би змінити цю ситуацію. Але от погляньте – у цій газеті на одній сторінці опублікованийрейтинг, де лідирує Бойко, на другій – лідер уже Вілкул. Подібний підхід веде до того, що аудиторія просто перестає читати такі видання, довіряючи загальнонаціональним», – підсумувала результати моніторингу роздержавлених медіа Наталія Стеблина, аналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика.