Якої інформації загалом потребують переселенці до Сумщини? Яких повідомлень не вистачає вимушено переміщеним особам? Що потрібно, щоб забезпечити дійсно комфортні комунікації для людей, які опинилися в незнайомому інформаційному полі? Відповіді на ці та інші запитання спробували отримати на засіданні «круглого столу» за темою «Комфортний інформаційний простір: як поліпшити комунікації між переселенцями-владою-НДО-волонтерами-ЗМІ-переселенцями», що відбувся у Сумах.

«Із 60 млн мігрантів, яких нараховують сьогодні у світі, 1,6 млн припадає на Україну. Масштаб проблеми величезний, – зазначив у своєму виступі на засіданні «круглого столу» експерт Інституту розвитку демократії імені Пилипа Орлика Володимир Кіпень. – Заходи держави щодо підтримки переселенців не можна назвати адекватними. І однією з найскладніших проблем є комунікація. У темі нашого засідання дуже вдало сказано – «комфортна комунікація». Як її досягти?»

До розмови були запрошені представники цього інформаційного ланцюга: люди, яки безпосередньо беруть участь у вирішенні долі вимушено переміщених осіб на Сумщині, та самі переселенці.

Держава гарантує…

Начальник відділу соціальних гарантій Департаменту соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації Валентина Соболєва повідомила, яку державну допомогу можуть отримувати переміщені особи, яким категоріям вона призначається. За її словами, державна допомога переселенцям надається протягом шести місяців: 884 гривень – особам непрацездатного віку та 442 – особам працездатного. Втім, треба розуміти, що остання виплата знижується на 50% за умови відсутності працевлаштування після двох місяців проживання. На жаль, існування чисельних прогалин у законодавстві не дає можливості реалізації достатньої соціальної допомоги.

Наприклад, дітям, які прибули до нас без супроводу батьків, служба в справах дітей надає притулок або опікуна, проте будь-які виплати для них відсутні. Не можуть отримувати допомоги люди, які реально мешкали на нині окупованій території, але формально не були там зареєстровані. Тож невід’ємною частиною роботи відділу є також співпраця з благодійними організаціями, – це дає змогу розширити надання підтримки переміщеним.

Заступник начальника Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області Сергій Безносохін сьогодні є керівником обласного штабу з питань, які пов’язані із соціальним забезпеченням громадян України, що переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції. Служба багато робить для внутрішньо переміщених осіб. Передусім – це тимчасове розміщення тих, хто лише приїхав і не має, де зупинитися. Це – координація дій між службами всіх районів, що дає можливість бачити ситуацію в цілому.

С. Безносохін розповів: уся необхідна інформація, що дає можливість переселенцям орієнтуватися в області, є на сайті державної служби з надзвичайних ситуацій – «від телефону до адреси та людини, до якої треба звернутися». Ведеться активне поширення інформації у всіх видах ЗМІ. Керівник штабу показав ті флаєри, буклети, що випущені для інформування вимушено переміщених.

Сайт – потім, спочатку – плакат на вокзалі

Втім, переселенка Лілія Гафурова заперечила попередні тези, адже на прикладі власної історії життя знає про глибину проблеми з іншого боку. «Я вже більше року в Сумах і мені так і не довелося побачити ті матеріали, про які ви говорите», – сказала вона. А ще зауважила, що далеко не у всіх є змога користуватися Інтернет-ресурсами, особливо зразу по приїзді; не всі мають телевізор чи розетку для нього або ж можуть витрачати гроші на купівлю газет. Між тим, чимало інформації людина потребує вже з вокзалу – куди йти, яким транспортом доїхати? «Лише недавно я дізналася завдяки волонтерам, що є соціальна аптека, – розповідає Л. Гафурова – А комусь хотілося б знати місця, де можна отримати допомогу речами чи продуктами. Комусь – яка агенція надає чесні послуги з пошуку житла, бо особисто мене три агенції підставили на кошти… У селі простіше – є голова сільради, до якого можна звернутися з усіма питаннями. А у місті ми губимося й часом виникає відчуття, що ми – в своїй країні, але – в паралельній реальності». Ефективними способами поширення інформації, на її думку, є соціальна реклама, листівки в транспорті та інших людних місцях, розповсюдження буклетів із пропозиціями житла, роботи тощо.

Між тим, представляючи пані Лілію, модератор заходу, голова Сумського прес-клубу, регіональний медіа-експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Алла Федорина зауважила: приємно повідомляти, що Лілія Гафурова – програмний координатор ГО «Сумське громадське коло», тобто людина, яка активно включилася в життєві процеси на новому місці.
«Лише ті з нас, хто пробув тут рік-півтора, починають «оживати», – зізнається Лілія. – Проблем багато. Проте якщо ми згуртуємось, то разом їх зрушимо. Тим більше, що всім варто розуміти: ситуація не зміниться найближчим часом – напруженість на сході не дає підстав для заспокоєння».

Перший крок – самоорганізація

Володимир Кіпень, кандидат філософських наук, доцент кафедри політології та державного управління Донецького національного університету, прибув на засідання з Вінниці. Саме там наразі функціонує їх університет, і це – один із закладів, що інституційно висловив свою незгоду з політикою так званої «ДНР» і виїхав за межі окупованої території. Загалом в Україні переселено 16 вишів.

«На сьогодні переселенці переважно почуваються як стигматизовані люди іншого сорту, незахищені й забуті. Не будемо аналізувати, наскільки адекватні ці відчуття, адже певні дії для адаптації все ж відбуваються. Але для того, щоб позбутися таких відчуттів, дійсно важлива комунікація. Між тим, Інститут масової інформації дослідив у листопаді змістовне наповнення ЗМІ інформацією про переселенців. І результат: в інформаційному просторі ми маємо від 0,3% до 0,6% відповідних матеріалів. Висновок простий: проблема виведена з активного суспільного дискурсу, – каже пан Володимир. – А якщо про проблему не говорять, то її ніби й не існує. Поки ж питання не буде підняте на відповідний рівень, воно залишатиметься болючим і конфліктним. Будуть плодитися стереотипи, що продовжуватимуть розділяти країну: і щодо переселенців, і щодо приймаючих громад. Адже міни закладені у свідомості людей. І це врешті виллється у політичну проблему.»

На думку експерта, одним із головних шляхів виведення інформаційної проблеми на активний рівень є самоорганізація. Об’єднання переселенських громад дасть змогу бачити не масив неорганізованих людей, а їх структури. А організацій уже складно не почути. Відтак, налагодиться комунікація з волонтерами, іншими громадськими структурами, далі відповідно – з місцевими органами влади.

Наступне: переселенці повинні відійти від позиції постійного прохача. «У країні багато вразливих груп, – пояснює Володимир Кіпень, – тому чекати якогось надмірного ставлення до нашої категорії несправедливо. Держава багато не дасть – немає! Тому потрібно допомагати собі самим». Для прикладу Володимир навів ті проекти, що почав створювати їхній університет і які отримали підтримку міжнародних донорів. Це значною мірою допомогло вижити вишу на новому місці базування.

Останнім пунктом програми, за якою слід діяти сьогодні, пан Володимир називає вплив на формування нормативно-законодавчого компоненту проблеми. Як і Лілія Гафурова, Володимир Кіпень вважає: вади з виконання ключової місії держави є основною причиною породження недовіри до влади.

Всі різні, але всі – члени однієї громади

Продовжила думку щодо необхідності самоорганізації переселенців Ніна Чернявська, голова ГО «Сумське громадське коло», член правління громадської ради при голові Сумської обласної державної адміністрації. Вона розповіла про акції для дітей, проведені їх організацією. Серед них «Різдвяне Коло» та «Українська мотанка», участь у яких брали діти, постраждалі від ситуації на сході, – й учасників АТО, і переселенців. «Мені казали: не можна цього робити, не можна зводити ці категорії на одному заході, – пригадує пані Ніна. – Але якщо ми створюватимемо між дітьми штучний бар’єр, то як знайдемо далі порозуміння між дорослими? …Пригадую, коли ми проводили акцію зі створення ляльки-мотанки, підійшов дідусь-переселенець і все намагався нам розказати, що ми «не тим займаємося». Але коли він пішов від нас із двома мотанками й у досить хорошому настрої, я переконалася, що займаємося все ж тим.»

Н. Чернявська повідомила, що зараз їхня організація працює над створенням у районах центрів взаємодопомоги переселенців.

Олена Соловйова, менеджер зі зв’язків із громадськістю СОГО «Калинове гроно», розповіла про газету «Ми є в Україні», створену на базі співробітництва з Німеччиною. Як і інші учасники, вона дотримується думки про важливість налагодження зв’язків між структурами та питань самоорганізації. Олена нещодавно повернулася з тренінгу, де вивчала досвід роботи з переселенцями за кордоном. Здобутими знаннями вона планує поділитися з усіма зацікавленими на тренінгу.

Важливим аспектом об’єднання є й можливість поширювати правдиву інформацію в окуповані райони, наголосив керівник СОБО «Сатва» Сергій Сергієнко: «Об’єднуватися треба тут, аби давати більше інформації туди».

Підтримуючи думку Володимира Кіпеня щодо участі в проектній діяльності, заступник начальника управління інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю Сумської обласної державної адміністрації Володимир Харченко запросив активістів до участі в конкурсі проектів громадських організацій, пропонованих управліннями ОДА. Він підкреслив, якими мають бути завдання влади на етапі прибуття людей до регіону та на етапі їхньої адаптації. Завданням же переселенців і волонтерських структур є лобіювання інтересів перед депутатами різних рівнів. Підтримав Володимир Харченко й думку про створення контактних центрів. Загалом, вважає він, держава повинна перестати все ж боятися делегування соціальних послуг громадським організаціям, – у проблемі вимушено переміщених осіб знову виявилося, що громадські активісти спрацьовують оперативніше, дієво та якісно. «Наступний рік у нас є роком 25-річчя незалежності країни, тож потрібно, щоб усі, й зокрема люди, які переїхали до нас, почували себе громадянами нашої громади», – підкреслив Володимир Харченко.

Наприкінці, на підсумок розмови, модератор заходу Алла Федорина запропонувала всім учасникам обмінятися контактними даними задля подальшої співпраці та підтримання зв’язку.

Варто зазначити, що подібні «круглі столи» Інститут демократії імені Пилипа Орлика провів уже в кількох містах України. У Сумах організацією заходу опікувався регіональний партнер ІДПО – Сумський прес-клуб спільно з громадським об´єднанням «Сумське громадське коло».

Проект працює за підтримки Інтерньюз Європа через Інтерньюз Нетворк.

Тетяна ВАСИЛЕНКО