Про те, як розпізнавати ворожу інформаційну брехню і протидіяти маніпуляціям, якою має бути відповідальна журналістика і чим вимірюється рівень професійності, йшлося днями на зустрічах майбутніх і нинішніх журналістів із медіа-експерткою, виконавчою директоркою Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Світланою Єременко та соціальним психологом Олегом Покальчуком.

На особливій відповідальності журналістів, зокрема – в умовах неоголошеної війни, сконцентрувала розмову медіа-експертка Світлана Єременко. За її словами, майже кожен п’ятий матеріал у регіональних медіа має ознаку політичної та комерційної джинси, або є неналежно маркованим. У період виборів таким став кожен третій матеріал. «Ми зафіксували, що особливо залежними від влади є комунальні та державні медіа, які розмістили від 30 до 40% замовних матеріалів». Ці факти свідчать, що впав професійний рівень журналістів. На її переконання, це не трапилося за останні три роки, професійне падіння триває вже років десять. Свідченням цього є і зникнення журналістських жанрів – замальовок, нарисів, кореспонденцій, професійних репортажів і інтерв’ю, які підтверджують, що журналісти не готуються до розмови з людьми, запитання дуже примітивні. Експертка також помітила, що дуже збідніла мова текстів і з’явилося багато помилок. «Помітно, що журналісти мають низький культурний і інтелектуальний рівень, мало читають. Очевидно, що літературу замінюють соціальні мережі», – зауважила Світлана Єременко.

«Ми пережили Майдан, ми живемо зараз в умовах неоголошеної війни Росії й України і безпрецедентної російської пропаганди. Здавалося б, суспільство міняється – повинні мінятися і засоби масової інформації, журналісти. Але, на жаль, ми цього не спостерігаємо, ситуація з меді погіршилась». Як приклад медіа-експертка навела чернівецькі друковані видання «Свобода слова» і «Час», де було розміщено 90% джинси. Навіть ті видання, яким читачі довіряють (наприклад ЗІК і Захід.нет), у виборчий період розмістили 60% замовних матеріалів. «Як це можна інакше назвати, як не підігруванням окупаційним силам?» – запитує Світлана Єременко.

У цьому контексті вона наголосила на відповідальності журналістів за події, які відбулися в Криму і на Сході України. За словами пані Світлани, видання цих областей роками проводили антиукраїнську політику. Українські медіа спрацювали як диверсанти. «Наші експерти назвали їх інформаційним спецназом Партії Регіонів», – резюмувала вона.

У розмові зі студентами Олег Покальчук зауважив, що російська пропаганда почала працювати не кілька місяців тому, а останні двадцять років. Із цією метою використовувалися різноманітні архаїчні образи та стереотипи на кшталт козацької слави, що не має нічого спільного із протидією ворожій агресії в сучасному світі.

Стратегія нинішньої інформаційної війни Росії з Україною та світом – це індивідуальна маніпуляція, що змушує людину думати, ніби вона сама прийняла те чи інше рішення. «На фоні абсолютного ідіотизму менший ідіотизм сприймається як норма. Для цього російському телебаченню і потрібні передачі Кисельова, щоб замилити очі на інші інформаційні вкиди, які на фоні великої брехні здаються зовсім дрібними», – зауважив Олег Покальчук.

Окрім цього, за словами експерта, досить поширеним і дієвим методом пропаганди є «обробка» регіональних ЗМІ, які легко підхоплюють будь-яку більш-менш схожу на правду інформацію. Саме тому місцеві ЗМІ мають бути вкрай відповідальними і не поширювати неперевірених фактів, шукати їх підтвердження в 2-3 джерелах.

«Ви можете виграти якщо не війну, то хоча би бій тільки тоді, коли розумієте спосіб мислення вашого ворога». Інформаційна війна Росії спрямована проти Європи й Америки, а Україна є досить зручним інструментом. Тому, якщо ви пропонуєте альтернативну точку зору патріотичній, – це не друга точка зору, це ворожа точка зору. Бо лінія фронту в нас скрізь, і не буває випадкової інформації – її можна лише випадково поширити, але це не применшує нашої за це відповідальності. Тому Олег Покальчук звернувся до медіа, щоб вони закликали читачів бути пильними.

Також він порадив журналістам обережно говорити про людей, які були в зоні бойових дій, вимушених переселенців, про жертви, «бо усе сказане вони сприймають із підвищеною емоційністю, для них увесь світ складається з біди. Хочете помножити цю біду – маєте право. Але тут питання совісті. І наслідку». На переконання Олега Покальчука, журналістам краще писати про тих, на кого вони можуть безпосередньо впливати, і тоді буде досягнутий конкретний результат.

Експерти переконані, що журналісти мають пояснити читачам, як відрізнити інформацію від дезінформації, аби ті включали критичне мислення.

Для цього, вважає Олег Покальчук, у людини має бути можливість вибору: «Я приводжу коня до річки, але не змушую його пити. Інформацію, особливо патріотичного спрямування, потрібно подавати так, щоб вона була сприйнята як корисна».

Світлана Єременко каже, що багато українських журналістів узагалі не знає про професійні стандарти. Це призвело до того, що, за даними досліджень Інституту соціології НАН України, у цьому році недовіра до засобів масової інформації перевищила довіру (довіряє ЗМІ 25% громадян, а 475 не довіряє). Тому за ті події, які зараз відбуваються в Донецьку і Луганську, винне все суспільство.

Іще однією проблемою українського інформаційного простору є, на переконання експертів, «засилля недостовірної інформації і фейків, які із соціальних мереж перекочовують на сайти, а із сайтів – у друковані видання. Тому надважливе завдання в сучасних умовах – перевіряти інформацію з кількох джерел.

На противагу напливу незрозумілої інформації Світлана Єременко радить писати про живих людей, які брали участь у бойових діях, писати про долі людей, які допомагають армії, про героїв і їх родини, бо саме так виховується в людей патріотизм. «Давайте говорити з живими, перестаньте писати про покійників», – закликав Олег Покальчук.

Зачепили на зустрічі з журналістами і питання інформаційної пропаганди та створення Міністерства інформаційної політики. Пані Світлана переконана, що краще було би створити канал іномовлення, який би подавав іноземцям правдиву інформацію. «За 23 роки ми не спромоглися створити якусь інститутцію, яка би подавала про Україну інформацію. Треба не створювати нове міністерство, а треба, щоб працювали ті люди, ті структури, ті чиновники, які вже є»? – наголосила Світлана Єременко.

Богдана Стельмах.

_______________________

Зустрічі стали можливими з ініціативи Волинського прес-клубу за сприяння Інституту демократії ім. Пилипа Орлика та за підтримки USAID через Інтерньюз Нетворк