Чи можна боротися із замовними матеріалами?

22 квітня у межах програми обміну «Схід-Захід» координатор Всеукраїнського моніторингу регіональної преси в Одесі, експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталя Стеблина та журналісти із Західної Україні обговорили питання: як виданню лишитися незалежним і при цьому бути прибутковим? Як не порушувати стандарти у часи інформаційної війни та економічної нестабільності? Як поєднати збалансованість та оперативність на стрічці новин?

\"Фотографія\"22 квітня у межах програми обміну «Схід-Захід» координатор Всеукраїнського моніторингу регіональної преси в Одесі, експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталя Стеблина та журналісти із Західної Україні обговорили питання: як виданню лишитися незалежним і при цьому бути прибутковим? Як не порушувати стандарти у часи інформаційної війни та економічної нестабільності? Як поєднати збалансованість та оперативність на стрічці новин?

Подібні програми проводяться уже не перший рік, цього разу організаторами виступили Фундація «Освіта для демократії» (Польща, Варшава) та Лабораторія соціальних комунікацій (Україна, Одеса). У межах програми обміну журналісти відвідують редакції найбільш популярних ЗМІ, факультети журналістики, а також зустрічаються із медіаекспертами.

Запекла дискусія розгорілася навколо питання «джинси» та критеріїв визначення замовних матеріалів. Адже за сьогоднішніх умов, коли журналіст має протистояти інформаційній агресії, важко лишитися нейтральним. До того ж, якщо висвітлювати воєнні дії, точку зору другої сторони отримати не просто. Та й що робити, якщо інформація, яку подає друга сторона, відверто брехлива: як-от, повідомлення про те, що під час візиту Президента міліція прямо на вулиці хапає незадоволених одеситів?

Звичайно, часом відрізнити замовний матеріал від звичайного складно. Тому журналісти разом із експертом обговорили публікації регіональних видань. Зокрема, матеріали, відібрані координатором моніторингу преси із Житомира. У текстах йшлося про акцію, організовану у місті однією з партій. На запрошення місцевого відділення на центральну площу міста зібралися житомиряни, аби виконати гімн України. В одному із матеріалів робився акцент на роботі організаторів, у другому ж  інформацію подали без згадки про це. Зрозуміло, що у першому випадку йдеться про просування інтересів однієї зі сторін та невиправдану увагу до її діяльності. Відповідно, діагноз – джинса.

Цікаві приклади щодо роботи із замовними матеріалами наводили й самі журналісти. В одному з видань, що друкувало джинсу перед виборами, вдалися до такої вигадки: започаткували рубрику, в якій розповідали про те, як розпізнати замовні матеріали, що таке джинса та ін. А коли занепокоєні «джинсодавці» стали телефонувати й обурюватися, журналісти відповіли, що на ці матеріали є попит серед читачів.

Говорили також і про вплив замовних матеріалів на аудиторію. Про те, що молодь, зокрема студенти і школярі-старшокласники, легко розпізнають так звану «грубу» джинсу: наприклад, матеріали про удавану благодійність політиків перед виборами. Натомість літні люди часом можуть попастися «на гачок». Якщо й надалі ставитися до джинси легковажно – як до простого способу заробити, то, ймовірно, українським журналістам так і не вдасться налагодити ефективну комунікацію між владою і суспільством, що є важливим кроком назустріч європейським цінностям.

Складною на сьогодні є ситуація і з дотриманням стандартів, зокрема стандарту балансу думок, який одеські журналісти, виходячи із даних моніторингу, порушують найчастіше. Журналісти із Західної України погодилися із тим, що й у них ця проблема є. Зокрема пов’язують її із вимогою давати матеріал на стрічку новин якнайшвидше, а також із надмірною завантаженістю журналістів-інформаційників. За таких умов, зізнаються журналісти, не те що другу сторону не встигають запитати, часу не вистачає навіть на те, щоб перевірити прес-реліз чи іншу інформацію, яка надійшла до редакції.

Закінчилася зустріч обговоренням майбутнього української журналістики. Чи зможуть наші ЗМІ коли-небудь обходитися без джинси та працювати на рівні із провідними світовими виданнями? За 20 років, переконували колеги, джинси в українських медіа не буде. Проте якщо уже сьогодні працювати над її виявленням, доносити інформацію про порушення до журналістів та громадськості, це напевне станеться швидше.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *