Наскільки на часі впровадження законів по декомунізації? Чому ці закони викликають спротив у деяких політиків і громадян? Як проходить процес декомунізації у Дніпропетровській області та зокрема у Дніпропетровську? Ці та інші питання обговорювали учасники медіа-дискусії, яка відбулась 25 вересня 2015 року у прес-клубі ДОО НСЖУ.Захід ініційований Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика (м. Київ) за підтримки USAID через Інтерньюз Нетворк.

Наскільки на часі впровадження законів по декомунізації? Чому ці закони викликають спротив у деяких політиків і громадян? Як проходить процес декомунізації у Дніпропетровській області та зокрема у Дніпропетровську? Ці та інші питання обговорювали учасники медіа-дискусії, яка відбулась 25 вересня 2015 року у прес-клубі ДОО НСЖУ.Захід ініційований Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика (м. Київ) за підтримки USAID через Інтерньюз Нетворк.

У травні 2015 року Президент України підписав закон про засудження комуністичного й нацистського тоталітарних режимів, за яким до 21 листопада місцеві ради мають ухвалити рішення щодо зміни «радянської» топоніміки в населених пунктах.

За підрахунками спеціалістів інформаційно-аналітичного центру \”Info-Light\” (на основі даних моніторингу Українського інституту національної пам’яті), у Дніпропетровській області під дію закону «про декомунізацію» фактично підпадають 3 міста, 3 містечка, 7 селищ, 71 село. У самому обласному центрі тривають жваві обговорення можливих варіантів нових назв деяких вулиць, скверів, парків тощо і, власне, самого міста.

«Через 24 роки незалежності ми нарешті приступаємо до процесу радикальних змін, які давно вже мали відбутися, які, вірогідно, мали б визначити сам шлях України до кращої якості суспільного життя і державного управління теж. Та топоніміка, яку ми маємо, певною мірою не дозволяє нам стати відкритою європейською платформою, якою є, приміром, наша сусідка Польща, – зазначив Вахтанг Кіпіані, головний редактор «Історичної правди». – Ми зустрічаємось з історією в кількох місцях, які визначають на все життя наш спосіб думання: в родині, тобто позиція родини щодо певних подій, політичних орієнтацій, систем; у школі, читаючи підручники; на вулиці – постійно на очах назва вулиці, площі, пам’ятник тощо; вплив на формування розуміння мають мас-медіа, музеї, книги. Усе це має сенс. Тому виступає питання історичної просвіти, яка мала б, по суті, міняти рівень сприйняття».

Завжди були певні політичні сили, які експлуатували пасивність громадськості до змін, бажання зберегти, «законсервувати» комуністичну спадщину. Проблема, за словами експерта, саме в тому, що суспільство не тиснуло достатньо на владу: «Громадськість мала б більше зусиль спрямовувати на просвіту людей, щоб люди розуміли, що зло – це зло. У Луганську є вулиця ОСО – «Особоє совєщаніє», позасудовий орган при НКВД, ОГПУ та МГБ в СРСР у період 1922-1953 років, який виносив вироки про тюремне ув’язнення, заслання або смертну кару тисяч невинних людей. І переважна більшість місцевого населення спокійно ставилась до таких найменувань. До чого це призвело?..».

В Україні два обласних центри – Дніпропетровськ і Кіровоград, – чиї радянські назви заступили собою назви імперські. Щодо перейменування Дніпропетровська, на сьогодні є кілька варіантів нової назви, серед яких Дніпро, Дніпрослав, Січеслав, Дніпровськ, Дніпрополь, Кодак, Новий Кодак, Святослав.

«Декомунізація – це не просто зміна вивісок. Це глибинне усвідомлення, переосмислення сприйняття. За даними останніх соцопитувань, 90% людей нібито проти перейменування міста. Відомо, що саме 10% – це та активна частина населення, яка веде за собою. Тому виникає серйозне питання до нашої еліти, яка маніпулює свідомістю і закликає повернутись назад до комунізму. Результат залежить від того, наскільки ми у своїх діях будемо послідовними», – наголосив Вадим Шебанов, співголова комісії з питань зміни топоніміки у Дніпропетровську.

Він зазначив, що з 278 вулиць, які комісія надала до Українського інституту національної пам’яті, у списку таких, що підлягають перейменуванню, залишились близько 250. До 10 жовтня на сайті міськради з’явиться їхній повний перелік.

За роки незалежності у Дніпропетровську було перейменовано близько 10 об’єктів. Про це розповів Максим Кавун, незалежний експерт з історичної топонімії міста Дніпропетровська.

«Процес декомунізації, який ми зараз спостерігаємо, є результатом незавершеності революційних подій 1989-1991 років. Дніпропетровськ може посісти топ-1 в рейтингу міст України, які затримали цей процес, – додав історик. – З 2007 року експерти робочої групи комісії з топоніміки міськради, до якої входили відомі краєзнавці, постійно подавали списки на відновлення хоча б історичних назв. На жаль, інколи ці списки навіть не підлягали розгляду. За роки незалежності близько 10 об’єктів у Дніпропетровську були перейменовані. Втім, деякі зміни назв більше свідчили про відсутність стратегічного і технологічного бачення цих процесів. Для прикладу – невеличка вуличка, на прохання візиту польського президента щось у місті назвати на честь когось, стала носити ім’я Юліуша Словацького».

«Основна проблема законів про декомунізацію, на мій погляд, це спроба замінити культурно-просвітницьку роботу, яка повинна б тривати 5-10 років, на не досить обґрунтований дедлайн – 6 місяців. У нас є група краєзнавців, істориків, є депутатський корпус, який завжди гальмував цей процес, і є більшість населення міста, яку треба просвіщати. Дійсно, великий відсоток мешканців досить пасивно ставиться до перейменування. Так, щодо Дніпропетровська потрібно було дати трохи більше часу на вироблення назви», – зауважив М.Кавун.

Стосовно скульптур і пам’ятників, демонтованих у рамках виконання вимог законів про декомунізацію, Вадим Шебанов пояснив, що на території житлового масиву Таромське є дві земельні ділянки, де у «парку радянського періоду» зберігатимуться пам’ятники тоталітарної епохи.

Що ж стосується меморіальних дошок, присвячених діячам радянської доби, у історичному музеї для них є спеціальна зала – пам’яті сталінських репресій, присвячена декомунізації.

* * *

Учасники медіа-заходу:
– Вахтанг Кіпіані, головний редактор «Історичної правди», блогер, публіцист;
– Вадим Шебанов, співголова комісії з питань зміни топоніміки у Дніпропетровську;
– Максим Кавун, незалежний експерт з історичної топонімії міста Дніпропетровська, історик, краєзнавець.