Починаючи з грудня минулого року десять локальних редакцій з восьми областей України навчалися в програмі «Екстернат ІДПО», набуваючи нових знань щодо виробництва сучасного медіа. Дослідження цільових аудиторій в залежності від каналу комунікації, вимоги до якості контенту, організація роботи редакції в умовах дефіциту ресурсів, написанні грантових заявок і робота із донорами, можливості отримати прибутки з кожної з медійних платформ і нарешті візуалізація інформації та робота зі штучним інтелектом – таким був перелік тематичних модулів навчання. Після кожної зустрічі із тренером/кою протягом місяця редакції мали можливість отримувати індивідуальні консультації, розв’язуючи власні завдання. Наприкінці липня 2023 року усі зустрілися в Києві, щоб поділитися напрацьованим досвідом і здобутками.

Читачів можна знати поіменно

Як свідчить аналіз кількості споживачів, який редакції тепер проводять регулярно, в середньому за 2023 рік аудиторія збільшилася на 15%, в першу чергу – за рахунок онлайн-платформ (сайтів і соцмереж). Наклад друкованих видань в кращому випадку не зазнав суттєвих змін, а у декого і знизився. Причини відомі: спровокована війною міграція населення плюс, м’яко кажучи, не завжди гідна поведінка Укрпошти.

Там, де в комунікації між медіа та споживачами відсутні посередники, результати вражають: у декількох редакцій аудиторія сайту зросла на 40%, кількість підписників на Фейсбуці удвічі, а в Youtube-каналах з кількох сотень сягнула 4-5 тисяч. «На початку 2023 року наш наклад збільшився на 20%, бо долучилися передплатники з інших громад, в яких припинили вихід локальні видання, а ми змогли їх зацікавити, – каже провідна журналістка «Слова правди» з Володимира (Волинь) Віталіна Макарик. – Щоправда, зараз маємо спад передплати, саме з-за Укрпошти. А от щодо охоплення у Фейсбуці, бачимо не просто ріст, а стрибок: загальна аудиторія в онлайні збільшилася більше ніж утричі».

Щодо якісного дослідження споживачів, редакції пішли різними шляхами: хтось розповсюдив посилання на гугл-опитування в соцмережах і аналізував відповіді, інші виходили на місцеві ринки розмовляти із людьми наживо, але усі редакції визнали, що ліпше ніж листоноші мешканців певних населених пунктів не знає ніхто, і вони були б найкращими помічниками/цями в дослідженні аудиторії. «Ми не маємо ресурсу, щоб замовити дослідження аудиторії за гроші, тому звернулися до листонош – розробили питання і попросили адресно заповнити анкетку, у кожному дворі», – розповідає очільниця газети «Прапор» (Житомирська область) Галина Мінялук. За словами редакторки «Сільських новин» з Полтавщини Оксани Черкас, вони досконально вивчили аудиторію, коли організовували редакційне розвезення газет за адресами, які надали листоноші – «знаємо тепер своїх передплатників навіть по прізвищах». А мультимедійна редакція з міста Городок, що на Хмельниччині провела дослідження і виокремила аудиторії для усіх своїх платформ: газети, сайту, радіо, телебачення. «Ми проаналізували не тільки свою аудиторію, а і свої формати, а також специфіку вподобань та схильність до певної тематики кожного з членів команди, – каже редакторка Наталія Попович. – Почали аналізувати, куди кому варто спрямовувати зусилля, чому саме ми хочемо навчитися, що зробити. І ефект не забарився».

Зміни на користь

Дізнавшись більше про потреби аудиторії, редакції, що навчалися в екстернаті, почали змінювати зміст своїх медіа, щоб було більше користі для споживача. До цієї роботи долучилися і експерти ІДПО, провівши за моніторинговою методикою дослідження газет та сайтів. В результаті кожне медіа отримало рекомендації щодо певних проблемних моментів. «У нас наче протерлися окуляри, – каже пані Галина Мінялук. – Тепер я бачу, які тексти треба об’єднати на шпальті рубрикою для підсилення один одного, який контент потребує маркування, де не вистачає підпису чи не вказане джерело запозичення». «Назавжди запам’ятаю, як в моєму тексті про переселенку, що відкрила кав’ярню, експерти побачили приховану рекламу, – згадує редакторка газети «Селянське життя» з Волині Ірина Романюк. – І хоча жодної копійчини від героїні ми не отримали, а просто дуже хотіли написати про неї красиво, зрозуміла, що то дійсно рекламний момент. Тепер дбаємо про це, як і про дієслова в заголовках».

Загалом, як свідчить опитування редакцій, усі вони змінили ставлення до заголовків і тепер слідкують, щоб кожний з них був унікальним та інформативним. Також серед помітних змін – намагання позбутися емоційного забарвлення та висновків в новинах та запровадження практики обов’язково вказувати джерело запозичення контенту, навіть у випадку розваг (кросвордів, анекдотів, порад). 80% редакції, що пройшли Екстернат, тепер опрацьовують прес-релізи від влади та інших офіційних установ, 73% – маркують рекламу та контент «від влади». Чотири редакції прибрали з першої шпальти оголошення та привітання (хоча площа там, як відомо, дорожча) і попрацювали із логотипом, щоб зробити його привабливим і стильним. «Ми дуже обережно працювали з назвою, щоб вона залишилася впізнаваною, але стала іншою, – розказує Валентина Батрак, що очолює газету «Вісник Переяславщини», – але наші читачі помітили зміни і сказали, що їм подобається, стало краще, більш сучасно!».

Половина редакцій зазначили, що збільшили кількість аналітичних матеріалів і взагалі таких, які не просто поінформують читача, а допоможуть йому вирішити якусь проблему, прийняти правильне рішення. Показовим в цьому сенсі є приклад «Вісника Куп’янщини», газети громади, територія якої відновлюється після окупації, а редакція працює в екзилі.

Коли в жовтні 2022 року українська влада повернулася на територію громади, ми були першими, хто з ними зв’язався і почав давати з перших вуст офіційну інформацію, на той момент тільки в соцмережах, – згадує редакторка Ольга Полтавець. – В січні завдяки грантовій підтримці вдалося відновити випуск паперового видання, але пошта не працює на нашій території, тому ані передплата, ані реалізація для нас не доступні. Ми розуміли, що поки газета потрапить до читача, новини втратять актуальність… Скориставшись порадами менторки, ми зробили не новинний, а корисний контент – поради, контакти установ і організацій, шляхи для евакуації, місцева логістика. Газету роздавали волонтери, і чи не кожний, хто її отримував, питав, коли буде наступний номер, бо люди досі в інформаційному вакуумі за відсутності нормального зв’язку, стабільного Інтернету.

Додаткова вартість

Однак не тільки корисний контент оцінили редакції, більшість з них стали справжніми осередками небайдужості і допомоги для громад, в яких вони працюють.
– Ми давно відчували, що хочемо бути корисними не тільки тим, що доносимо контент, інформацію, а й щось потрібне людям робити фізично, але завжди не вистачало часу на це, – зізнається Віталіна Макарик. – Тепер, коли ми опанували ефективний розподіл обов’язків і часу, почало вдаватися спричиняти зміни не лише в головах нашої аудиторії. Наприклад, нещодавно ми виступили партнерами благодійного книжкового ярмарку. Окрім інформаційного супроводу, акумулювали на базі редакції речі, які люди приносили для реалізації. Якщо раніше ми лише розказували історії переселенців, то зараз допомагаємо їм буквально матеріально, вирішуємо конкретні проблеми. З останнього – організували людей, щоб обладнати усім необхідним хату в селі, яку переселенка з Запорізької області купила, витративши всі заощадження.

За словами пані Оксани Черкас, її «Сільські новини» під час війни стали певною платформою для волонтерів, бо через село йде дорога на фронт: «Через нас йде їхній шлях, ми все висвітлюємо, благодійники відстежують, бачать, куди йдуть їхні внески, виходить такий собі елемент звітування».
Як розповів керівник медіа центру «Вісті» (Пулини, Житомирська область) Денис Войтенко, під час навчання в Екстернаті редакція замислилася навіть над створенням власної громадської організації, щоб бути ще більш корисними своїй громаді під час війни. «З’явилася крута ідея – провести низку заходів для соціально незахищених верств населення. З оформленням ГО ми не встигали, то вирішили подати грантодавцю заявку суто від медіа – і отримали підтримку! Першим був кондитерський майстер-клас для людей з інвалідністю. Потім провели творчий вечір для літніх людей, тепер готуємо захід для дітей з кризових сімей, усього до кінця року проведемо шість заходів.

Власну громадську організацію має «Городоцький районний телерадіопресцентр». Саме завдяки цьому, як каже пані Наталія Попович, виграли соціальний проєкт на створення літнього табору для дітей, бо «хочеться бути корисними, мати для громади додаткову вартість».

Від редполітики до визнання

Одним з перших завдань Екстернату було створити (або оновити за потреби, з урахуванням сучасних вимог та стандартів) редакційну політику. Зауважимо, що три редакції мали її до початку проєкту і залишили без змін, а чотири розробили документ «з нуля». Як виявилося, це не просто структурувало бачення свого медіа, зробило редакції більш прозорими і зрозумілими для аудиторії, а і принесло… гроші, бо чи не перша вимога будь-якого грантодавця – наявність у медіа документа, що регламентує його діяльність, місію, завдання, такої собі «конституції».

«Я доволі скептично ставився до питання редакційної політики, думав, нащо її виписувати, якщо головне правило – дотримуйся закону, нікому не нашкодь, – розповідає головний редактор газети «Ворскла» з Сумщини Олексій Пасюга. – Однак саме завдяки тому, що ми вчасно виконали завдання Екстернату і створили редакційну політику, ми виграли міні-грант на 118 тисяч гривень, бо рішення приймалося буквально за три дні, і якби редполітики не було – ми просто не встигли б її написати».

Не зважаючи на те, що кожний навчальний модуль Екстернату, за словами редакторів локальних медіа, був корисним, найбільше затребуваним виявилося навчання з грантрайтингу, на якому тренерка Анастасія Шибіко пояснювала, де шукати гроші, як себе позиціонувати та що пропонувати потенційному донору, щоб його зацікавити. Переважна більшість редакцій спробували опанувати цю діяльність, і вже мають успіхи. Наприклад, до початку Екстернату редакція з Локачів, за словами пані Ірини Романюк, збиралися закриватися, особливо коли до усіх негараздів гіперлокальної преси додалися умови війни… «Ми вже ніби поставили крапку, прийняли рішення, але дали собі останній шанс і взяли участь у конкурсному відборі до Екстернату. В результаті ІДПО дали нам те, від чого ми відштовхнулися: знання, які є силою, плюс віру в себе. Ми відчули крила – і перезапустилися. Нелегко, але виходить! Ми отримали регіональний грант на техніку (бо не було на чому працювати), виграли і вже відпрацювали грант від «Жінки в медіа»… Все складається до одного – і це веде!», – каже редакторка газети «Селянське життя».
Отже, за час Екстернату редакції відчули себе більш впевненими і отримали від різних донорів кошти на розвиток цифрових платформ медіа, створення контенту чутливої журналістики та радіо новел, проєкт «Журналісти дії: мотивуємо жити далі». Також регіональні редакції активно співпрацюють із іншими медійними організаціями, зокрема, мережею Прес-клубів, VoxUkraine, Internews Ukraine, Платформою прав людини.

«За час навчання ми написали багато власних грантових заявок, отримали фінансування і вже виконали три проєкти, ще з трьома продовжуємо працювати. В нашій ситуації це поки що єдина перспектива продовжувати діяльність локального медіа», – каже редакторка «Вісник Куп’янщини» Ольга Полтавець.

Вражені і щасливі

Галина Мінялук, «Прапор»: «Великий уклін тим, хто сьогодні підтримує локальну пресу, і перш за все дає знання, щоб локальна преса відповідала міжнародним стандартам, вимогам професійної етики, щоб наші матеріали були якісними і дійсно працювали на потреби демократичного суспільства. Наша редакція намагалася взяти максимум з Екстернату, і всі тренінги були дуже корисними. Єдина прикрість в тому, що неможливо в наших скрутних умовах виконати все, бо працюємо лише вдвох. Впевнена, що ці конспекти, матеріали навчань ще довго будуть нам орієнтиром».

Олексій Пасюга, «Ворскла»: «Здавалося, що за десятки років в газеті ти вже все знаєш… «Сиділи» ми на певному рівні, газета була популярною, з найбільшим накладом… Однак як буває в житті: піднімаєшся на гірку – і бачиш нові горизонти. Ось такими сходинками стали для мене заходи Екстернату. Я, наприклад, вважав, що створення цифрового аналогу – це смерть друкованого видання. Але переконався, що ні, і цього році ми створили і сайт, і телеграм-канал – для наших людей, яких війна змусила покинути рідні місця (є прикордонне село, де у нас 300 передплат, а 200 газет залишаються не затребуваними, бо люди поїхали). Особливо запам’ятався тренінг з монетизації, зокрема, можливість заробляти нетиповим для редакції шляхом – і ми створили страховий бізнес при редакції. Обстріли, звісно, заважають розвиватися, а перспективи намагається знищити росія.. Між тим я точно знаю, що якщо припинити виходити – то потім все доведеться починати з нуля. Тому докладаємо над зусиль, щоб утриматися в громаді».

Наталя Муха, «Нове життя»: «Навчання – завжди щось нове, інтригуюче, але ми навіть не очікували, що буде настільки різнопланове. Добре, що згуртували нас, редакції з різних куточків країни. Спілкування – це не тільки обмін досвідом, а і відчуття підтримки, особливо важливе зараз бо війна… І попри неї Екстернат згуртував нас і показав, що можна жити, не опускати руки. А ще – дали поштовх для колективу: кожен взяв для себе щось нове і оживився».