Відійшла у вічність наша колега, науковиця, докторка наук, дослідниця, експертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика пані Наталія Беліцер. Пані Наталя працювала в Pylyp Orlyk Institute for Democracy з 1993 року. Сферою її досліджень в Інституті були права людини, мультикультурне суспільство, права корінних народів Криму, проблеми Придністров’я, вирішення міжнаціональних конфліктів. Наталія Беліцер була однією з найдосвідченіших експерток з проблем корінних народів Криму. Вона написала грунтовну працю “Кримські татари як корінний народ”. Пані Наталя брала участь у найважливіших обговореннях проблем народів Криму, виробленні документів на найвищому рівні.
Вона вражала своєю працездатністю!

Подаємо спогади колег про Наталію Беліцер.

Світлана Єременко, керівниця Інституту демократії імені Пилипа Орлика:
«Пані Наталія була інтелігентною, завжди доброзичливою, виваженою. Для мене і моїх колег вона була прикладом мудрості, життєвої стійкості, активної життєвої позиції.
Майже до останніх років життя вона працювала інтелектуально, писала статті, спогади, її аналітичний розум потребував постійної роботи. Коли я почала працювати у Фудації “Україна – США” ( Фундація та Інститут працювали в одному приміщенні) наші столи стояли поруч. Пам’ятаю, що пані Наталя завжди була заглиблена в роботу: або читала, вивчала документи, або писала. Пані Наталя була людиною скромною. Тільки прочитавши її спогади кілька років тому, я дізналась, що вона мала зв’язки з дисидентами, і за це нею неабияк цікавилось КГБ. Після кількох допитів і погроз її почали вербувати, запропонували «співпрацю». Але вона мужньо відкинула цю пропозицію. Пам’ятатиму пані Наталю…»

Маркіян Білинський, почесний президент Інституту демократії імені Пилипа Орлика:
«Сумна звістка про відхід у вічність пані Наталі Беліцер. Працювали з нею в Інституті демократії імені Пилипа Орлика з 1993 року. Вдячний долі за знайомство з такою непересічною особою. Вона була не лише видатним науковцем, але також мудрою, виваженою, людяною і дуже чесною та принциповою. Завжди вражало її вміння бути об’єктивною та глибокою, особливо, коли середовище реагувало емоційно та поверхово на складні проблеми. Пам’ять про пані Наталю залишиться не лише в серцях родини та друзів і колег, але також її інтелектуальна спадщина ще довго буде актуальною та корисною в Україні і за її межами.»

Валентина Теличенко, директорка з розвитку Інституту демократії імені Пилипа Орлика у 1993 році:
«Якогось літнього дня 1993 року до мене завітала Наталія Беліцер, щоб познайомитись і поговорити. Розмова тривала кілька годин, була жвавою і дуже цікавою. Від того вечора
пані Наталія почала працювати в Інституті демократії імені Пилипа Орлика як експерт щодо прав корінних народів, нацменшин, мультикультурного співробітництва, проблематики Криму і кримських татар. Її науковий підхід, ретельність і принциповість задавали рівень, до якого прагнули ми, були взірцем. Невтомна, системна в роботі, пані Наталія була й чудовою людиною, старалася допомогти, якщо тільки бачила нагоду. Вона працювала із здебільшого молодшими за неї, тож була наставником, підтримувала, просувала тих, з ким працювала. Я особисто багато за що їй вдячна. Наталія Беліцер – багатогранна та глибока, вона є частиною справжньої української інтелігенції і її внесок в українське суспільне буття є надзвичайним.»

Наталія Кошманенко, перекладачка:
«Пані Наталія була відкритою, щирою, демократичною, готовою поділитися будь – якими знаннями, будь – якою інформацією. Знала її як безкомпромісну, пряму і принципову людину. Завжди називала речі своїми іменами. Ми належали до різних поколінь, тому завжди були цікаві її мудрі поради з погляду життєвого досвіду. Я б сказала, що пані Наталія була голосом сумління, продовженням традицій дисидентів. Важка втрата…»

Колектив Інституту демократії імені Пилипа Ордика висловлює щире співчуття синові Kyrylo Bulkin та всій родині, друзям і колегам пані Наталії Беліцер.

Світла пам’ять..