Аналітичний звіт моніторингу регіональних ЗМІ
Інститут демократії імені Пилипа Орлика
Червень 2018

Моніторинговий тиждень 11-17 червня показав, що регіональні медіа не понижують планки щодо розміщення матеріалів із ознаками замовності: у друкованих виданнях їх у середньому 8,6% від загального контенту, у онлайн виданнях – 6,8% матеріалів із ознаками політичної і комерційної замовності. Додаємо до цього неналежно марковану рекламу – 7,9% у друкованих і 1% у онлайн виданнях і констатуємо: шоста частина публікацій у газетах і тринадцята частина матеріалів сайтів подані з порушенням закону.

Продовжується «тенденція байдужості» регіональних журналістів та редакторів до важливих тем. Так, до теми АТО/ООС, військових дій, проблем родин, що постраждали від війни, друковані та онлайн видання звертаються лише у 4,3% матеріалів. Проблеми вимушених переселенців на весь масив досліджених червневих публікацій – а це 4386 друкованих і онлайн матеріалів – у 1,85% текстів. Корупції та боротьбі з нею загалом присвячено 1,9% матеріалів.

На щастя антиукраїнської пропаганди та проросійських меседжів на весь масив досліджених матеріалів – лише 0,4%.

Позитивно відзначимо, що життю місцевих громад у червні віддано 16,2% текстів. Це навіть більше, ніж завжди переважаючого «криміналу» (у червні – 12,5% друкованих і онлайн публікацій). Проте над темами освіти, культури, соціальних проблем тема «криміналу» таки переважає.

П’яту частину склали матеріали на «іншу» тематику (понад 20%) – побутові поради, розваги, гороскопи, оголошення, зрідка літературні твори.

Щодо якості червневих текстів, варто зазначити, що при можливому найвищому балі «5» за журналістські стандарти, друковані видання сягали у середньому рівня 3,77 бали; онлайн – 3,87 бали. Оцінка львівських газет «4,25» відрізняється від «3,39» луганських; бал «4,08» чернівецьких сайтів вищий за «3,59» одеських. В цілому, регіональні медіа публікації сьогодні міцно тримаються між «трійкою» та «четвіркою» й не демонструють тенденції до підвищення якості своїх матеріалів.

При загальному невисокому рівні якості публікацій, хочеться відзначити видання, що намагаються дотримуватися стандартів. Отже, при максимальній оцінці «5» у газети «Експрес» (Львів) – 4,38 бала; «Молодий буковинець» (Чернівці) та «Високий замок» (Львів) – по 4,31 бала; по 4,25 бала експерти поставили харківським газетам «Слобажнський край» «Время», львівській «Ратуші», чернівецькому «Погляду».

Мимоволі замислюємося: що ж відбувається у регіональних ЗМІ? Забагато замовності та замало стандартів; «приблизні» жанри та необґрунтовані теми… Розуміємо, що медіа-бізнес і рекламний ринок України залишаються у жалюгідному стані. Проте, про який розвиток медіа ринку можна говорити, якщо ЗМІ зчаста задовольняють найпримітивніші запити аудиторії й не дуже переймаються якістю своїх матеріалів?

«Помітно побільшало порад, – зауважує чернівецька експертка Тетяна Смолдирева. – Звісно, набагато легше взяти якісь поради з Інтернету, аніж створити повноцінний журналістський матеріал. Але зараз це – не завжди безіменні матеріали. Поради дають і якісь місцеві кулінари чи психологи».

«Новий» журналістський жанр – буклет в газеті – показала читачам «Львівська пошта», рекламуючи на двох важливих шпальтах видання (2-3) добірку п’яти громадських місць, які «планують змінити найближчим часом у Львові», – зазначає львівська координаторка проекту Ольга Шостак. Такий формат дуже схожий на проплачену місцевою владою рекламу самої себе.

Експерти намагаються знайти пояснення тим чи іншим явищам, які не виглядають професійними. Дніпровський медіа-експерт Валерій Дрешпак коментує: «Зоря» вміщує понад 70% матеріалів із категорії «Інше» і мінімум авторських матеріалів. Можливо, такий стан речей обумовлено невизначеністю статусу газети, адже лише цими днями вирішилося питання про її реформування».

Дніпровський експерт Тетяна Кремінська зауважує щодо тематики: «Певно, медійне ігнорування проблем учасників АТО є свідченням того, що аудиторія, на жаль, звикла до військових подій і вже не так гостро реагує на них. Таку тенденцію спостерігаємо від 2016 року, коли новини з фронту про кількість поранених і т. ін. почали ставати для людей фоном життя».

Експерти Інституту припускають, що видання знаходяться у пошуках найкращих підходів до аудиторії. Проте відмічають, що видання не обирають більш якісну та професійну журналістику, демонструючи ознаки фахового інфантилізму й відсутності виважених редакційних політик. Можливо, редакції відчувають «кадровий голод».

Донецькі експерти говорять: «Викликає занепокоєність співвідношення та зміст загальнонаціональних новин і новин на місцях. У більшості випадків загальнонаціональні новини зводяться до ретрансляції офіційної інформації. Журналістам бракує критичного аналізу того, що відбувається у державі, та адаптації цієї інформації до потреб місцевих мешканців. Особливо це стосується децентралізації, зовнішньої політики, ситуації у зоні проведення ОСС. Відсутність адаптованої інформації в донецьких місцевих медіа сприяє закріпленню стереотипів і міфів «відірваності» від загальнонаціональної політики та тяжіння до Російської Федерації чи ОРДЛО, меседжі яких є більш зрозумілими для донецького читача» (координатор донецької еспертної групи ІДПО Сергій Бондаренко).

«Продовжується традиція «паркету» – міський голова Бойченко цитується, до того ж в першу чергу, навіть там, де головними дійовими особами не є представники влади… Прикрою тенденцією є приписування авторства текстам, запозиченим або з просторів Інтернету (всілякі ТОПи – найкрасивіших будівель, найгарніших басейнів, найцікавіших скульптур тощо) або з офіційних повідомлень державних установ (комунальних відомств, МЧС, податкової). Тобто журналісти ставлять свій підпис під, по суті, оголошеннями (наприклад, про роботу гарячої телефонної лінії), не доклавши жодних зусиль до того, щоб доповнити або розширити повідомлення» (есперт ІДПО Олена Самойленко).

Одеська координаторка Наталія Стеблина також відзначає: «Друковані видання надають перевагу передрукам. Приміром, перша шпальта газети «Одесская правда» повністю запозичена з інших видань».

Оцінюючи електронні видання Житомира, одеські експерти відзначають ще одну типову «хворобу» місцевої журналістики – «пресрелізм». «Експерти зустрічали ідентичні матеріали на різних сайтах. Тут йдеться як про повідомлення прес-служб місцевої влади, так і силових структур. Враження таке, що тексти взагалі мало переробляються».

Сумські експерти звертають увагу на газету «Луганщина.ua», де прес-релізові матеріали складають половину контенту: 15 матеріалів із 30 публікацій, що є у дослідженому номері газети. «Це видання позиціонує себе як газета територіальних громад області. Вона не роздержавлена, її засновником продовжує залишатися обласна рада. Спосіб подачі матеріалів втрачає журналістську складову і віддає перевагу PR-складовій». Сумні враження отримали сумські експерти щодо луганських онлайн видань: «Публікації Інтернет-видань створюються якщо не на 100%, то близько до цього, у ньюзрумах без відриву від комп′ютеру/Інтернету. Власне, мова вже йде не про відображення реального життя, а про відображення реальності, яку створили ті чи інші, перевірені чи не перевірені повідомлення».

Між тим основними завданнями будь-якого ЗМІ є безстороннє, достовірне, збалансоване інформування, точне і повне відображення реальності, а не «відображення відображень». То чи дійсно медіа шукають нове обличчя, чи, переповідаючи інших, втрачають будь-яке?
На це запитання спробуємо відповісти, говорячи детальніше про виявлені тенденції.

Незалежні експерти Інституту демократії ім. Пилипа Орлика з 11 до 17 червня дослідили контент 32 місцевих друкованих видань і 32 електронних медіа у 8 регіонах України: Донецькій, Луганській, Харківській, Чернівецькій, Одеській, Дніпропетровській, Житомирській, Львівській областях. Було оцінено 1620 матеріалів друкованих видань і 2766 публікацій новинних сайтів.

Відповідно до методології, незалежні експерти дослідили 1) наявність матеріалів із ознаками замовності та пропагандистських меседжів і фейків; 2) визначили відповідність матеріалів стандартам журналістики; 3) окреслили жанрове різноманіття (тільки для друкованих ЗМІ) та тематику публікацій; 4) визначили походження матеріалів (власні, запозичені, не ідентифіковані) та їх тональність (негативна, нейтральна, позитивна).

Друковані медіа

Матеріали з ознаками замовності (політичної та комерційної) та неналежного маркування

За моніторинговий період у друкованих виданнях матеріали з ознаками політичної і комерційної замовності склали 8,6%. У лютому таких було 6,9%, у листопаді – 5,8%, тобто бачимо поступове зростання їх кількості. Неналежно маркованої реклами в середньому – 7,9%, що незначно різниться від попередніх показників (лютий – 7,5%; листопад – 8,1%).

Найбільше матеріалів із ознаками замовності і неналежно маркованої реклами у друкованих виданнях традиційно розмістили медіа Одеської – 28% (у лютому 2018 – 23%) та Дніпропетровської областей – 25% (22%). Найменше таких публікацій цього місяця у львівських (6%) та донецьких (9%) газетах.

Аналіз виявив індивідуальних лідерів «джинси» серед друкованих видань: «Курьер недели» (Одеса) – 33,8%; «Приміське життя» (Житомир) – 30,8%; «Харьковские известия» – 19,4%; «Час» (Чернівці) – 18,2%; «Ехо» (Житомир) – 17%; «Наше місто» (Дніпро) – 12,3%; «Вечерняя Одесса» – 11,9%; «20 хвилин» (Житомир) – 11,1%.

Антирейтинг із розміщення неналежно маркованих матеріалів очолюють газети «Зоря» (Дніпро) – 42,5%; «Одесская правда» – 25,8%; «20 хвилин» (Житомир) – 22,2%; «Новини Сватівщини» (Луганська область) – 19,7%.

Кого ж чи що умовно-завуальовано рекламують друковані видання? Звичайно, передусім – політиків різного рівня. Деякі ЗМІ «люблять владу» без будь-якого критичного погляду на її діяльність.

Одеські експерти зазначають, що, розповідаючи своїм читачам про заходи за участі влади, журналісти просто «транслюють» сказане й не намагаються аналізувати реальну ситуацію. Серед таких текстів у газетах найбільше матеріалів про голову ОДА та міського голову Ізмаїла.
Виключно позитивний образ міського голови Геннадія Кернеса створюють «Харьковские известия». «Як то кажуть, на рівному місці, – зауважує експерт Юрій Хомайко, – наприклад, коли «мер» дякує комунальникам за висаджені клумби. А якщо він провів особистий прийом, то це вже заслуговує майже цілої шпальти! Звісно, без авторства, бо, скоріше за все, текст надано прес-службою, – припускає експерт.

Любов до влади виявляється, навіть коли вона вже «запізніла». Так, саме під час моніторингу, 11 червня, голова Донецької ОВЦА Павло Жебрівський пішов у відставку. Не зважаючи на це, у газеті «Вісті Донбасу» (№ 21 від 14.06.) традиційно акцентувалася увага на його роботі та діяльності представників органів влади.

У таких матеріалах, визнають донецькі експерти, порушують актуальні теми, але журналісти при цьому обмежуються тільки коментарями очільника області або висвітленням протокольних заходів чиновників без залучення коментарів інших зацікавлених сторін.

Яскравим прикладом такої подачі суспільно-важливої інформації є матеріал «Зустріч із представниками громадських асоціацій» (№ 21 від 14.06.), де не було жодного коментаря з боку представників громадських асоціацій, а цитувався лише Жебрівський. «Враховуючи вище наведене, – зауважують експерти, – газета «Вісті Донбасу» втрачає позиції серед регіональних ЗМІ».

Які політики вищого рівня найактивніше популяризувалися у червні?

На загалом «малоджинсовій» Львівщині найбільше політзамовності – у «Львівській пошті». Як класичний приклад експерти наводять публікацію «Ляшко: за продаж підроблених ліків – довічне ув’язнення», автор – Ірина Гавриленко. Найпростіший пошук у Гуглі переконує, що журналістки з таким ім’ям, вочевидь, немає, – зауважують експерти. А втім, матеріал із такими ж назвою та автором – у житомирському виданні «20 хвилин». Також житомирянам активно пропонують депутата-мажоритарника Віктора Развадовського та народного депутата Борислава Розенблата і фонд його родини.

У «джинсовому меню» одеситів – Олександр Вілкул, Вадим Рабінович, депутат Анатолій Урбанський і його помічники. З днем журналіста на шпальтах «Вечірньої Одеси» працівників ЗМІ привітав Сергій Ківалов, з днем медпрацівника – той же Урбанський. До речі, газета «Курьер недели» під привітання політиків відвела майже цілу шпальту.

У Дніпрі традиційні для медіа-простору особи – ті ж Вілкул і Рабінович, а ще – народний депутат, засновник «Буковелю» Олександр Шевченко.

У газеті «Приазовский рабочий» (Донецька область) доволі активно розміщуються матеріали про діяльність Фонду Ріната Ахметова. Що ж до відсутності реклами політичних партій і рухів у медіапросторі Донеччини, то експерти пов’язують це із «сезоном відпусток». За прогнозами моніторингової групи, сплеск замовних матеріалів слід очікувати восени.

Своєрідною спокусою у червні став чемпіонат із футболу. Попри ігнорування більшістю ЗМІ цієї вагомої для вболівальників події, не всі втрималися від бажання повідомити про нього. Так, харківські експерти звернули увагу на матеріал «Телеканалы «Интер» и «НТН» будут транслировать ЧМ-2018» у газеті «Вечерний Харьков» №62 від 12 червня. Перше: він сприймається як іміджева реклама «Інтеру». Та, окрім того, вважають експерти, містить і приховані проросійські меседжі. «Так, цитований спортивний коментатор каналу Роман Кадемін заявляє: «Для меня огромная честь быть причастным к такому грандиозному событию», а прес-служба додає: «Благодаря Inter Media Group миллионы украинских болельщиков будут сопричастны к главному спортивному событию года». І це у той час, коли мільйони українських уболівальників ігнорують цей футбольний чемпіонат, який агресивна Росія намагається використати для створення свого позитивного іміджу у світі. На щастя, це поодинокий випадок, зафіксований у харківських ЗМІ за тиждень моніторингу».

Такий самий «поодинокий випадок» зафіксував і сумський експерт Володимир Садівничий у загалом якісному чернівецькому виданні «Молодий буковинець».

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій (пропаганда, проросійські приховані маніпулятивні меседжі, інші фейки та провокації)

Згаданий у попередньому абзаці матеріал дав 0,3% проросійських меседжів матеріалам Буковини. 0,4 відсотка мають харківські ЗМІ та 0,8% – одеські.

Зокрема одеські експерти наводять як приклад прихованого проросійського меседжу матеріал газети «Курьер недели». У ньому йдеться про те, що після Євромайдану життя в Україні критично погіршилося, тому багато хто з українців збирається виїжджати з країни. Журналіст бере інтерв’ю у трудового мігранта, життя якого описує так: «После Майдана его доходы упали в два раза, так что “торжество свободы и достоинства” он, что называется, почувствовал на своей шкуре».

Пропагандистських меседжів і фейків у друкованих виданнях не виявлено.

Основні жанри, теми та тональність матеріалів

Серед публікацій у регіональних друкованих виданнях переважають інформаційні жанри – 45,1%. На другому місці за кількістю –горезвісне «інше» – 26%. Причому, якщо порівняти кількість «іншого» рік тому та зараз (див. графік Використання жанрів у друкованих виданнях, 2017-2018, ІДПО), побачимо, що вона значно зросла: якщо у серпні′17 його обсяг складав 2%, то зараз це – понад чверть публікацій.

Кількість прес-релізових матеріалів, навпаки, помітно зменшилася. Як бачимо з графіка, у серпні минулого року їх було 25%; у червні прес-релізи, офіційні звіти та інші протокольні матеріали обійняли 7,4%. Проте, як ми вже зазначали, – за винятком окремих видань. У «Луганщині.ua», констатують експерти ІДПО, прес-релізові публікації складають половину контенту. Досить оглянути розворот 2-3 сторінок. Матеріали тут подані від Урядового порталу – 2; прес-служби АПУ – 1; прес-служби «Укрзалізниці»; прес-служби ЛОВЦА – 4; один матеріал є привітанням із професійним святом голови ЛОВЦА. Див. скрін:

 

Загалом у газеті 5 матеріалів із авторством «Прес-служба ЛОВЦА»; один, підписаний «За матеріалами прес-служби ЛОВЦА»; один із підписом «Відділ організації надання послуг роботодавцям Луганського ОЦЗ», один – «Інформацію надано відділом цін і торгівлі ДЕРіТ Луганської ОДА».

Цілком зрозуміло, що органи влади є одним із головних джерел інформації для ЗМІ. Проте за наявності інформаційного приводу журналісти мали б самі створити матеріал із відповідними вимогами, в тому числі – посиланням на конкретні джерела, балансом інформації. Натомість бачимо масовий передрук прес-релізів. Можливо, виданню бракує кадрів? У червні бачимо інші ознаки небажання підписувати матеріали: 5 публікацій мають підпис «Луганщина.ua» заміть підпису конкретного автора; ще два зроблені за чиїмись матеріалами; а інтерв′ю з заступником голови ОДА має автора «Агентство стратегических исследований», за яким мимоволі вбачаєш ту ж прес-службу ЛОВЦА.

4,7% текстів друкованих видань у червні складають інтерв’ю, бліц-опитування. Аналітичні публікації, до яких ми відносимо кореспонденції, статті, огляди та рецензії, обіймають 10,2% контенту. На художні жанри відведено 2,8% публікацій. Листи в редакцію та звернення читачів – 2,5%. Про журналістські розслідування у жодному з друкованих видань взагалі не йдеться.

Протягом моніторингового тижня у тематиці публікацій володарює «Інше» (поради, рецепти, кросворди, гороскопи, привітання, співчуття). Як і в попередній хвилі моніторингу (32%), ці тексти складають третину контенту – 31,5%.

Життя місцевої громади журналісти висвітлюють у 14,1% матеріалів (у лютому – 13,9%); соціальним питанням відведено 8,8% публікацій; про спорт говориться у 7,6% текстів; тема економіки та фінансів розглянута у 7,2% матеріалів; питання культури – у 6%.

Решта тем обіймають менше, ніж по 5% контенту. Зокрема, у друкованих медіа залишаються неактуальними ніби ж однозначно актуальні для країни теми АТО/ООС, військових дій, проблем родин, що постраждали від війни, а також вимушених переселенців. Так, темі АТО присвячені 1,9% публікацій (минулого моніторингу – 2,6%); темі ВПО – 0,7% (у лютому – 0,8%). Як бачимо, відсоток навіть понизився. Корупції місцеві ЗМІ приділили 1,4% своєї професійної уваги (минулого моніторингу – 1%).

Підводячи підсумки, не можна не звернутися до травневого опитування громадської думки щодо проблем, які найбільше хвилюють українців.

Згідно з результатами, найголовнішими проблемами країни українці вважають військові дії на Донбасі – 41%; корупцію в державних органах – 40%.

Тож якщо на початку ми припускали зміну тематики видань через можливе бажання завоювати свого читача, то з цифр наразі бачимо, що тематика газет у середньому «тікає» від тих проблем, які читача турбують.

Так, зазначають дніпровські експерти, ні переселенців, ані проблеми корупції друковані ЗМІ у червні зовсім не згадували. Проте зросла частка газетних матеріалів, які не є соціально-важливими і за методологією віднесені до категорії «Інше». Так, у газеті «Зоря» це 35 публікацій із 48 оцінених (73%). «При висвітленні тем АТО, соціалізації та адаптації до мирного життя журналісти обмежуються виключно хронікою лікарні ім. Мечникова. І це, до речі, чи не єдине джерело інформації про фронтове життя», – зауважує експерт Тетяна Кремінська.

Щодо походження матеріалів у регіональних друкованих медіа восьми регіонів, то найбільший відсоток (51,7) складають власні журналістські матеріали. Третина (30,4%), як і раніше, – запозичені тексти із посиланням на джерела. 17,9% контенту не ідентифіковані. Таке співвідношення є незмінним протягом моніторингу 2017-2018 років.

Червневий моніторинг ІДПО засвідчив переважно нейтральну тональність у друкованих виданнях (76,7%). Матеріалів із негативним забарвленням – 6,7%; позитивну тональність мають 16,6% матеріалів. Тенденції до тональностей в регіональних ЗМІ також є сталими протягом останніх двох років.

Про «політичні» нюанси позитивної та негативної тональностей зауважила дніпровський експерт Тетяна Кремінська: «Якщо «джинса» йде від правлячої політичної сили, то тональність позитивна – держава рухається вперед, маємо суцільні здобутки тощо. Опозиційні сили традиційно розповідають про те, як все погано. А ті, хто ще не набрав вагомого відсотку прихильників, розвінчують міфи і доводять свою політичну ефективність».

Інтернет-видання

В інтернет-виданнях експерти зафіксували 6,8% матеріалів із ознаками замовності та 1% неналежно маркованих публікацій. Минулого моніторингу «джинси» було дещо більше – 8,1%, замовності дещо менше – 0,8%; проте ця відмінність незначна.

Сайти Чернівців – 16,3% та Одеси – 11,5% утримали першість в антирейтингу з розміщення «джинси». Третю позицію посіли луганські онлайн видання – 7,7%.

Проте якщо порівнювати не регіони, а окремі ЗМІ, то виявиться, що найбільше публікацій з ознаками замовності було у «Чернівці Таймс» (32,8%), «BukNews», Чернівці (25%) та «Одесская жизнь» (24,2%). Єдиний сайт у червні не розмістив замовних публікацій у третій тиждень червня – харківський «Медіа-порт».

Переважає на сайтах політична замовність. «Джинсовими» героями онлайн видань є подекуди персони, вже відомі нам із огляду друкованих видань.

Як і на сторінках газет, на сайтах переважала політична «джинса» лідера Радикальної партії Олега Ляшка, – коментує житомирська координаторка проекту Ірина Новожилова. Для прикладу – Хлопчик з будинку сімейного типу на Житомирщині поділився з Олегом Ляшком своєю мрією – cайт 1zt.

У Дніпрі публікації з ознаками політичної замовності на Інтернет-ресурсах забезпечив знову ж таки Олександр Вілкул. Поруч з ним – Андрій Денисенко та узагальнені «уряд Гройсмана» і «реформи Порошенка», – відзначають дніпровські експерти.

Провідні герої «джинси» на одеському сайті «Трасса Е95» – народні депутати Іван Фурсін і (знову ж) Анатолій Урбанський та його помічники. На сайті «Думская» – депутати від БПП «Солідарність».

Більшість чернівецьких сайтів активну іміджеву підтримку забезпечують політичним партіям «Батьківщина», «Народний фронт», «Свобода», БПП. З постатей політиків позитивно згадуються керівник фракції «Народний фронт» у ВР Максим Бурбак, депутати Верховної Ради від області Григорій Тиміш, Іван Рибак (БПП). Паркетністю позначені матеріали про голову Чернівецької обласної ради Івана Мунтяна.

А от «Чернівці Таймс» стоїть в опозиції до нинішньої влади і пише про тих же політиків, але в негативних інтонаціях, надто про «Народний фронт». «Особливої критики зазнає мер міста Олексій Каспрук, якого асоціюють з «НФ». Сайт підтримує його опонента від опозиційного блоку «Рідне місто» секретаря міської ради Василя Продана. Політичне протистояння («тліючий конфлікт») між двома керівниками – головою та секретарем міськради – стає топ-темою на «Чернівці Таймс» мало не щодня. Майже в кожному із матеріалів сайту з ознаками замовності згадано прізвище Каспрука у негативному контексті, тобто йдеться про застосований журналістами «чорний піар» для дискредитації міського голови», – зазначає чернівецька координаторка Любов Василик.

Львівське «Галінфо» традиційно подає матеріали, в яких за зручної нагоди популяризує партію «Наш край». «Цього разу «Наш край» вимагав ротації Уряду. До позитивних зрушень у цій агенції слід зарахувати бодай те, що у цій публікації не додано банер партії «Наш край», як практикувалося раніше», – коментують львівські експерти.

На відміну від інших, два сайти – «Одесская жизнь» та «CityNews» (Луганськ) – дають чимало й комерційної прихованої реклами.

Проросійські меседжі

Лідером у розміщенні проросійського контенту залишається одеський «Таймер» із 6,7% проросійських меседжів (у лютому – 13,2%) і 2,2% фейків (у лютому 7,5%). Сайт «Донецкие новости» опублікував 5% матеріалів із проросійськими меседжами (у лютому – 7%).

Незалежні експерти зафіксували проросійські меседжі – по 1,5% у онлайн виданнях Одеси та Луганщини, та 1,3% на донецьких сайтах. Пропаганда виявлена лише на одному з 32 оцінених сайтів – одеському «Таймері»

Фейки знайдені в Інтернет-виданнях Луганська – 1,1% та Одеси – 0,5%. Зауважимо, що ці показники нижчі, ніж дані попередньої хвилі моніторингу у лютому 2018.

Лише один із чотирьох луганських сайтів – «Паралель-медіа» – не розмістив подібних матеріалів. На сайті «Трибун» – 3% проросійських меседжів та 3% фейкових новин. «Ирта-Fax» у 3% матеріалів просував російські інтереси (у лютому 4%) та поставив 1% фейкових новин (у лютому 5%). «СityNews» дав 0,5% проросійських меседжів (у лютому – 1%).

Відсоток фейкового, пропагандистського та проросійського контенту зменшився, проте системність появи таких матеріалів змушує говорити про їх невипадковість. Редакційні політики вочевидь терпимі до публікацій такого гатунку.

У червні сумські експерти акцентують увагу на сайті «Трибун», «особливості» контенту якого описав експерт Володимир Садівничий: «Своєрідне медіа «Трибун» позиціонує себе як «громадсько-політичний оглядач». Своєрідність проявляється у тональності поданих матеріалів: у 45% випадків вона негативна (вбили, зарізали, підпалили, збили і т.д.). Далі можна назвати тематику: жодного (!) матеріалу про децентралізацію та реформи на місцевому рівні, освіту і науку, спорт. Натомість популярним на цьому ресурсі є Олександр Захарченко – саме той, що бойовик. Так ось, це прізвище зустрічається у 5 % заголовків опублікованих матеріалів. Особливо, напевно ж, мають зацікавити мешканців неокупованої частини Луганської області його далекоглядні роздуми про «політичний курс»: «окупація всього Донбасу», об’єднання «захоплених територій» в одну республіку (http://tribun.com.ua/50379 ).

А ще на сайті висловлено «вечную и светлую память» Ігорю Савченку, який… «ликвидирован украинским снайпером» (http://tribun.com.ua/50423 ). І вершина своєрідності «Трибуна» – джерела інформації: «МВД ДНР» (http://tribun.com.ua/50404 ), «МЧС ДНР» (http://tribun.com.ua/50483 ), сепаратистський ресурс «dnr-live» (звідти цитується стаття «лидера “Свободного Донбасса”» Губарєва, http://tribun.com.ua/50433 ), сайт Кремля (http://tribun.com.ua/50452 ), прес-секретар президента Росії Д. Пєсков (http://tribun.com.ua/50467 ) та ін. Ось така вона, своєрідність контенту «громадсько-політичного оглядача».

Системним у потуранні антиукраїнським настроям є сайт «Донецкие новости». «У порівнянні із попереднім періодом кількість матеріалів, що містять проросійські (сепаратистські) меседжі, зменшилася на 2%, але їх наявність викликає занепокоєність, – висловлює тривогу донецька експертна група. – В основному ці матеріали були пов’язані із висвітленням ситуації на лінії фронту. Зокрема мова йде про надання інформації зі зведеннями щодо обстрілів території «ДНР» та «ЛНР» з боку українських силовиків. Слід зауважити, що у матеріалах нібито подається баланс думок – позиції двох сторін, але пряме посилання на ватажків бойовиків та «офіційні» структури їх легітимізують. Подача неперевіреної, пропагандистської інформації сприяє викривленню ролі держави та її силових структур у війні на сході України і представленню її як агресора, що знищує населення Донбасу. Приклад такого матеріалу: «Сводка из зоны ООС за 12 июня: Версии сторон конфликта» від 12 червня (https://dnews.dn.ua/news/679149).

Іншою групою матеріалів просепартистського характеру є тексти, присвячені висвітленню цивільного життя на території «ДНР», які також легітимізують структури управління окупованих територій. Зокрема мова йде про діяльність «єдиного реєстраційного центру» (матеріал «За каждой дверью – Захарченко: Что творится внутри «единого регистрационного центра» Донецка» (https://dnews.dn.ua/news/679320) та пошти «ДНР» (матеріал «Неизгладимое впечатление: Жители Донецка показали свои отделения «республиканской» почты» (https://dnews.dn.ua/news/679330). Прямий передрук, цитування ватажків бойовиків без критичної оцінки та балансу думок інших зацікавлених сторін (українська влада, вітчизняні експерти), а також неоднозначні назви матеріалів сприяють формуванню громадської думки, що окуповані території – це незалежні утворення з власними інститутами управління. В умовах інформаційної війни розміщення таких матеріалів неприпустиме».

Зразком послідовної редакційної політики виглядає антиукраїнська спрямованість одеського онлайн видання «Таймер». Сайт ніби спеціально відбирає лише негативну інформацію щодо подій в Україні. Складається враження, ніби у країні відбуваються виключно негативні події: політики та чиновники не зайняті нічим, окрім корупційних оборудок і приховування майна. В усіх регіонах – зростання злочинності (пишуть про підриви автомобілів у Черкасах та у Києві, ДТП у Дніпрі). «Якщо розглядати ці новини окремо, то вони виглядають, як звичайні тексти – часом навіть без порушень стандартів, – коментує медіа-експерт Олена Іванова. – Тим не менш – це свідома політика видання: через тенденційний підбір новин переконувати своїх читачів у тому, що всі українські політики та чиновники – некомпетентні корупціонери, ветерани АТО – небезпечні для суспільства, а простий народ – дружньо ставиться до РФ».

Аналіз фейків показує, що вони з’являються в ЗМІ переважно не стільки від продуманості брехливої подачі інформації, скільки від ліні та непрофесійності авторів. Для прикладу можна навести публікацію луганського видання «Ирта-Fax» «СМИ: Губернатор Луганщины Юрий Гарбуз уходит в отставку» за 12 червня (http://irtafax.com.ua/news/2018/06/2018-06-12-9.html): «Вслед за Павлом Жебривским в отставку уйдет руководитель Луганской областной военно-гражданской администрации Юрий Гарбуз. Об этом изданию ИНФОРМАТОР сообщил источник в Администрации президента…». Пославшись на такі розмиті джерела, видання о 13.19 дає цей матеріал, а вже о 16.28 цього дня його спростовує інформацією «Глава Луганской области отрицает, что собирается в отставку» (http://irtafax.com.ua/news/2018/06/2018-06-12-15.html). Лише залишається гадати, чому журналіст не міг зателефонувати до прес-служби ОДА, що знаходиться у цьому ж місті, й уточнити інформацію якогось ИНФОРМАТОРА, який дізнався щось від когось десь.

Тематика

В онлайн виданнях переважають теми криміналу та діяльності правоохоронних органів: як і раніше, кожна п’ята новина присвячена цій темі – 20,2% (лютий – 17%; серпень 2017 – 19%).
Сумські експерти зауважують: «До теми криміналу/діяльності правоохоронних органів цікавість незмінна. Проте публікації на ці теми базуються виключно на офіційних повідомленнях (зведеннях, прес-релізах, статистиці) – без жодних спроб журналістів проаналізувати чи дати різні точки зору щодо проблематики. Відтак складається враження, що й ця тема не надто цікавить редакції сайтів. Вони просто використовують повідомлення відомств для заповнення новинних стрічок».

Життя місцевої громади – друга за висвітлюваністю тема – склала 18,3% з оцінених матеріалів. 8,8% матеріалів присвячені соціальній тематиці; 8,7% – «інше»; 6,7% займає тема АТО; 6,2% – надзвичайних ситуацій та рятувальних операцій. Решта тем обіймають від 2 до 6% текстів.
Актуальній темі корупції присвячені 2,4%; освіті – 2,2%; місцевому самоврядуванню/децентралізації – 2%. Тобто до онлайн видань цілком можемо віднести зауваження, що були висловлені щодо друкованих видань, – актуальні для суспільства теми не висвітлюються в достатній кількості, що спотворює реальність й знижує довіру до ЗМІ.

На цьому ж наголошує харківська координаторка Людмила Доля: «Усім без винятку сайтам бракує ексклюзивної інформації про життя Харкова та області. Про те, що в країні продовжується війна, зрідка нагадують інформації зі штабу ООС; повідомлення про навчання молодих офіцерів тактичній медицині; про зустріч у Харкові 54-й ОМБ, що повернулася з Донбасу; короткі повідомлення про акції «Ігри героїв» (ветеранів АТО) та визволення бранців Кремля».

Походження

На відміну від друкованих видань, де більше частину складає частка власних журналістських матеріалів, в електронних медіа суттєво переважають запозичені тексти. І їх число зросло (від лютневих 54%) до 62,1%. Власні публікації складають лише третину – 31,6%. Взагалі не ідентифіковані 6,2%. І подібна тенденція зберігається впродовж усього періоду моніторингу – див. графік.

Особливо популярне використання чужих матеріалів на сайтах Львова, Луганська, Чернівців. Тут власних матеріалів відповідно 12, 14 та 19 відсотків; запозичених – 88,75,73 відсотки.
Щодо тональності публікацій, то в електронних виданнях також переважають нейтральні публікації – 81,5%. Позитивну тональність, на думку експертів, мають 8,6% публікацій, негативну – 9,9% матеріалів.

Висновки

Регулярний моніторинг регіональних друкованих та онлайн медій, що його здійснює Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) протягом останніх чотирьох років показує, що видання не прагнуть високих фахових стандартів, не визначилися з інформаційною політикою, не забезпечують професійний розвиток своїх команд й навряд чи мають концепцію розвитку власних медій. Рівень регіональної журналістики навряд чи підвищиться, поки редактори та медіавласники не звернуть увагу на стандарти якості й не відповідатимуть інформаційним потребам своїх аудиторій, – чиї б політичні замовлення вони не намагалися виконувати.
Окремої уваги варті ЗМІ, які дотримуються відвертої антиукраїнської політики. На них мають звернути увагу і громадськість, і правоохоронні структури. Адже антидержавні суперечності, що «тліють» у медіа сьогодні, завтра – з розгортанням виборчого процесу – можуть здетонувати і привести до розхитування і так нетривкої політичної стабільності в країні.

Про моніторинг:

Моніторинг регіональних друкованих та Інтернет – медіа на предмет дотримання ними професійних стандартів проводиться Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика з вересня 2014 року у Львівській, Донецькій, Харківській, Сумській, Дніпропетровській, Одеській, Чернівецькій та Житомирській областях. Кожний регіон представлений чотирма регіональними друкованими та чотирма онлайн-виданнями. У лютому 2017 року замість Сумської області було додано Луганську.

Метою моніторингу є підвищення рівня медіа грамотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіа контенту.

На відміну від минулих років, коли ІДПО досліджував лише соціально-важливі матеріали, моніторинг 2017-2018 років досліджує увесь обсяг опублікованої інформації. В Донецькій та Луганській областях до аналізу взяті видання, що виходять на підконтрольній українській владі території.

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, що розроблена ІДПО в рамках проекту «У-Медіа» Інтерньюз спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією «Телекритика» зараз «Детектор медіа») і оновлена Інститутом демократії в 2017 http://idpo.org.ua/wp-content/uploads/2017/IDPO-methodology-2017.pdf.

Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації ІДПО. Висновки й точки зору, що висловлені в моніторингових звітах, є виключно експертними судженнями і можуть не збігатися з точкою зору USAID чи Інтерньюз.

Контакти:
Світлана Єременко, керівник проекту з моніторингу регіональних ЗМІ Інститут демократії ім. Пилипа Орлика,
тел. 050 4701159
svitlana.yeremenko@gmail.com.