Описовий звіт за травень 2020 року – Харківська область

Регіональні медіа

У травні було здійснено моніторинг роздержавлених медіа Харківщини: «Харьковские известия», «Слобідський край», «Обрії Ізюмщини», «Вісті Красноградщини», а також їхні сайти: izvestia.kharkov.ua, slk.kh.ua, obrii.com.ua, krasnograd.news. Період моніторингу 11 – 17 травня 2020 року. Загалом проаналізовано у друкованих виданнях 176 публікацій, в інтернет-виданнях 218 матеріалів. Усього – 394 робіт.

Харківським реформованим медіа у більшості випадків не вдалося знайти оптимальну модель взаємовідносин із колишніми власниками – органами місцевого самоврядування. За часів пандемії, як правило, саме голови РДА, облради або ж очільники міст формували порядок денний цих видань, звітуючи про успішну боротьбу з коронавірусом. Офіціоз та «джинса» становлять майже третину контенту видань «Харьковские известия» та «Обрії Ізюмщини».

Друковані видання

Основні теми та тональність матеріалів 

Порівняно із сайтами, матеріалів про коронавірусу у друкованих виданнях було набагато менше. Як правило, використовували «прив’язку» до місцевих подій, аби розповісти про наслідки пандемії на місцях. Саме тому 24% набрала тема «життя місцевої громади». В більшості випадків, звісно, ньюзмейкерами у таких текстах виступали представники місцевої влади. 

Проте є й позитивні приклади. Приміром, газета «Слодібський край» цікавиться життям у віддалених куточках області, знаходячи позитивні теми під час складних часів – наприклад, про родину, яка шиє маски й поширює їх безкоштовно. 

Окрему увагу видання «Вісті Красноградщини», «Слобідський край», «Харьковские известия» приділяли освіті на карантині – цікавилися думками вчителів, батьків та учнів. Щоправда, і мажорні звіти міського відділу освіти також зустрічалися (наприклад, у «Харьковских известиях»). 

“Слід відзначити, що майже усі матеріали, присвячені освіті під час карантину, мали позитивну тональність та присвячувались опису кращих практик та випадків організації навчання. Про проблемні моменти майже не йшлося”, – коментує експерт Харківської групи Микола Польовий. 

Тим не менш, більшу частину публікацій – 27% експерти уналежнили до категорії «інше»: неналежно маркована реклама, кросворди та розважальний контент. Тож традиція заповнювати шпальти малозначущим контентом залишається незмінною й у кризові часи. 

На третьому місці тема охорони здоров’я, соціальна сфера, в основному сюди увійшли звіти або ж прес-релізи місцевої влади щодо поширенням коронавірусу. Відтак про ситуацію читачі та й самі журналісти дізнавалися тільки за посередництва чиновників. Практично ніхто із журналістів не спілкувався із медиками, пацієнтами, тими, хто одужав, напряму чи через відеозв’язок. Було лише декілька передруків із посиланням на «Суспільне» та «ТСН», де медичні працівники розповідали про свою версію подій. Відтак, основним мотивом було те, що влада контролює ситуацію, ніяких проблем із медикаментами, обладнанням немає, лікарні ремонтують та ін.

В топ п’ять тем входили також «економіка/фінанси» 7% та «історія/краєзнавство» 6%. Останнє – у зв’язку із відзначенням Дня пам’яті та примирення. 

Походження матеріалів: більшість публікацій у газетах – 56% власні, у цьому плані найкраща ситуація у виданнях «Слобідський край» та «Вісті Красноградщини». 

Щодо тональності – більшість текстів 63% нейтральні, 34% позитивні, і лише 3% негативні. Експерти не побачили нагнітання паніки у зв’язку із пандемією. В цілому, про ситуацію видання писали зважено.

Статистика щодо матеріалів з ознаками замовності (джинса політична, комерційна, протокольно-офіційна інформація, неналежно марковані матеріали)

«Джинса» та «офіціоз» лишаються поширеними проблемами. В лідерах, як і минулого року – «Харьковские известия». В переважній більшості випадків усі тексти, що хоча б якось стосуються міста мали ознаки замовності, офіціозу або ж висвітлювали події однобічно. Тож видається, що в Харкові все ідеально – до опалювального сезону готуються, нові технології для прокладки труб застосовують, сучасні тролейбуси закуповують та ін. І, звісно, влада реагує на всі звернення містян, альтруїстично їм допомагаючи. Навіть текст «Как выбрать собаку» містив згадку про Г. Кернеса та його підтримку усіх проєктів Харківського міського притулку для тварин.

Звісно, не обійшлося й без численних привітань від політиків, чиновників, бізнесменів із нагоди Дня пам’яті та примирення та Дня перемоги. У деяких виданнях цьому «важливому» контенту присвячені цілі шпальти. Наприклад, в «Обріях Ізюмщини» відвели «джинсовим» привітанням політиків/чиновників третю шпальту. А також заверстали привітання депутатки Світличної біля логотипу, ніби це – найважливіше повідомлення номеру. Така ж ситуація в газеті «Вісті Красноградщини», тут дві шпальти в номері за 8 травня віддали привітанням (хоча цей номер і не увійшов до моніторингового періоду, маємо звернути на це увагу).

Щодо офіціозу: лише одне видання – «Слобідський край» його не містить, оскільки маркує подібні тексти відповідним чином. Інші видання використовують позначки «прес-служба міськвиконкому», «прес-служба ХОДА» та ін. Оскільки такі маркування не дають змогу зрозуміти, що цей контент не є редакційним, експерти зараховували тексти до відповідної категорії. Щодо офіціозу, то, приміром, видання «Харьковские известия» не тільки друкує окремий додаток із подібними текстами, але й розміщує їх у звичайних випусках, знову ж таки, без позначення особливості походження цих матеріалів. 

Декілька текстів видання «Вісті Красноградщини» присвячує діяльності голови РДА Олександру Кайдашу, який і ветеранів вітає, і контролює ремонт у лікарні та школі. Більшість площі першої та другої шпальт присвячена саме йому. Інших чиновників також згадують – теж виключно у позитивному контексті. 

“Серйозною проблемою залишаються джерела інформації для місцевих ЗМІ. І пандемія коронавірусу COVID-19 тільки зробила цю проблему гострішою. В новинах та інформаційних матеріалах ньюзмейкерами та експертами виступають тільки посадові особи та політики, пов’язані із владою. Це може створити у аудиторії уявлення, що більше ніхто в місцевих проблемах не розбирається. Часто журналісти навіть не питають пересічних громадян про їхнє відношення до цих проблем”, – зазначає експерт Харківської групи Михайло Штекель.

Ще одна проблема деяких видань Харківщини – неналежно марковані матеріали. Тут знаходимо позначки «р», «ПР» та ін., що не відповідають стандартам. Найгірша ситуація із неналежно маркованими матеріалами у виданні «Слобідський край». І це тим більш прикро, що частину матеріалів газета все ж маркує правильно. У цьому ж виданні неналежне маркування мають декілька текстів, що стосуються життя ОТГ. Окрім того, що видання розміщує неналежно марковані блоки про послуги адвоката Чумака, він же – один із головних героїв рубрики звернень читачів, зокрема відповідає на запитання про те, як оформляється спадщина, як повернути гроші, якщо банк ліквідовано. Звісно, відповіді на ці питання – можуть бути цікавими та важливими для аудиторії, проте подібне «просування» адвоката, на думку експертної групи, не робить честі ані йому, ані самому виданню. 

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій

На Харківщині маємо одноосібного лідера в категорії «прихованих проросійських меседжів» — “Харьковские известия”. 4% матеріалів цього ЗМІ містять різноманітні натяки або ж на «неправильне» ставлення до минулого, або ж на нетолерантність жителів західної України до певних національностей та ін.

Наприклад, на шпальті «Общество» читаємо про укладання в Західній Україні списків євреїв, про воїна АТО, який проткнув свого товариша шампуром, з’ясовуючи у того «чий Крим», вирвану з контексту заяву посла України в Туреччині. Усі три тексти у блоці експерти узалежнили до цієї категорії. Звернімо увагу, що самі по собі деякі тексти можуть тільки видаватися такими, що відповідають стандартам. Насправді ж йдеться про тенденційний відбір фактів, які б формували у читачів видання викривлене уявлення про жителів Західної України, про воїнів АТО та зовнішню політику України. Звісно, у «Харьковских известиях», які фактично є рупором Г. Кернеса, не обійшлося без агітації за «Безсмертний полк» та заяв про необхідність «відновити в Україні справедливе ставлення до минулого». Прикро, що і досі, на шостому році російської агресії, в Україні знаходяться видання, що намагаються занурити свою аудиторію в реальність «русского мира». 

Ще декілька текстів цього видання експерти уналежнили до таких, що містять фейки. Наприклад, у тексті «Коронавирус: ни конца, ни края» поширювався «бородатий» фейк про те, що колишня виконувачка обов’язків міністерки охорони здоров’я України Уляна Супрун не має українського громадянства.

Оцінки матеріалів за стандартами

Як і під час минуло моніторингового періоду, саме стандарти балансу думок, відокремлення фактів від коментарів та повноти порушуються друкованими виданнями найбільше. Знову ж таки, дається взнаки офіціоз та джинса, які не містять альтернативних точок зору, подають події однобоко, нав’язуючи те або інше ставлення до ситуації.

 

Тож видання «Харьковские известия», які в сумі містили найбільше офіціозу та джинси, отримують найнижчу оцінку за стандарти балансу думок та відокремлення фактів від коментарів. Візьмемо для прикладу декілька матеріалів шпальти «Город». Текст про ремонт труб: коментар беруть тільки у начальника КП «Харківводоканал», у тексті читаємо, що проведені роботи «значно покращать якість води, що подається у квартири». Але чому ми нічого не чуємо про думку споживачів? Чому не наводять слова експертів, які б могли роз’яснити, в чому саме буде це покращення і чи взагалі воно можливе, зважаючи на стан міської інфраструктури. У тексті «Висока якість знань» цитують тільки директорку департаменту освіти, яка, звісно, заявляє, що в цій галузі усе – на вищому рівні, а якість знань у Харкові – найвища в Україні. Але на чому ґрунтуються ці заяви? Знову ж таки, експерти могли б допомогти зрозуміти цю ситуацію, а коментарі вчителів, учнів та батьків – сформувати у читача більш адекватну картину. 

За такою схемою написана більшість матеріалів «Харьковских известий» щодо міського життя. Мажорний коментар директора департаменту, сервільна подача інформації журналістом – на рівні заголовку чи в тексті, відсутність належного бекграунду та позицій інших зацікавлених сторін. 

Найвища оцінка за стандарти у видання «Слобідський край». Видання цікавиться не тільки позицією чиновників (хоча все ж інколи прослідковується позитивне ставлення видання до колишніх власників – облради), але й друкує звернення читачів, на які відповідають фахівці. 

Висновки щодо різноманіття жанрів та майстерності журналістів у поданні матеріалів доступною мовою

Офіціоз та «джинса» є причиною ще одного відступу від стандартів, а саме подання матеріалів доступною, зрозумілою для читача мовою. І тут не останню роль відіграли публікації статистичного характеру щодо пандемії. Оскільки в більшості випадків журналісти просто передруковують прес-релізи або ж заяви чиновників, то стилістичні особливості таких текстів – невиразна мова, складні синтаксичні конструкції, величезна кількість цифр, термінологія – зберігаються. 

Щодо жанрів, то переважають, як і завжди – інформаційні, проте кількість їх дещо знизилася – 38% (минулого разу – 42%). Найбільш різноманітний контент у видань «Слобідський край» та «Вісті Красноградщини». При цьому, у «Слобідському краї» переважають не новинні жанри, а звернення читачів, аналітика (статті та кореспонденції) та нарисові жанри. 

Звернення читачів – одна із сильних сторін газети «Обрії Ізюмщини». Читачі звертаються і з приводу ремонту доріг, і з приводу водопостачання. 

Так само в топі – контент із категорії «інше» – 11% розважального, 13% оголошень та реклами (в тому числі – неналежно маркованої).  13% – прес-релізи та офіційно-протокольні повідомлення.

Сайти

Основні теми та тональність матеріалів 

На сайтах – на першому місці 25% – матеріали про COVID-19. Переважна більшість цих текстів – статистика від місцевої влади щодо пандемії. Тож чверть контенту про коронавірус зовсім не означає, що журналісти видань намагаються самі опанувати цю тему, знайти свій підхід до її висвітлення. Фактично ці цифри – свідчення залежності порядку денного сайтів реформованих видань від того, що заявляє влада. 

Приміром, на сайтах obrii.com.ua та krasnograd.news майже половина контенту – про статистику поширення корона вірусу. З 12 по 15 травня сайт obrii.com.ua публікував по два такі матеріали на день. На сайті krasnograd.news додавали ще статистику з усієї України. Так, за часів пандемії інформувати громадян щодо поширення коронавірусу важливо, але ж видання можуть знайти для цього й інші підходи, а не тільки передруки використовувати. 

Окрім COVID-19 сайти найбільше писали про життя місцевої громади – 20%, кримінал – 13%. Якщо до криміналу додати ще 8% матеріалів про надзвичайні ситуації, то можна собі приблизно уявити інформаційне «меню» читачів сайтів реформованих ЗМІ: щоденні повідомлення про кількість нових захворювань, вбивства/ДТП/пожежі та ін. 15% матеріалів експерти уналежнили до категорії «інше». Дуже мало матеріалів про економіку, культуру, освіту. Звісно, карантин посприяв тому, що в цих галузях життя дещо уповільнилося або ж заходи змінили свій формат. Проте все ж таки, знайти цікавих ньюзмейкерів можна. Однак для цього все ж потрібно, щоб сайтам приділялася більша увага. 

“В газетах на відміну від онлайн-ЗМІ можна знайти зразки цікавих авторських матеріалів про звичайних людей, про родини, про життєві проблеми тощо. На жаль, в онлайні такого значно менше”, – зазначає експерт Харківської групи Михайло Штекель. 

Тим не менш, деякі сайти продовжують покращувати мультимедійність та інтерактивність, що також мусимо відзначити. Читачі видання obrii.com.ua можуть переглядати відео з місця подій. На сайті krasnograd.news читачам пропонують пройти опитування. Оbrii.com.ua та slk.kh.ua у моніторинговий період проводили опитування читачів, аби дізнатися про свої сильні та слабкі сторони, що також вважаємо позитивним. Видання izvestia.kharkov.ua працює як повноцінне інтернет-видання (приміром, за моніторинговий тиждень тут було опубліковано 143 тексти, що може вважатися рекордним з-поміж більшості сайтів реформованих ЗМІ, хоча, звісно, якість деяких текстів сайту є невисокою). 

Статистика щодо матеріалів з ознаками замовності (джинса політична, комерційна, протокольно-офіційна інформація, неналежно марковані матеріали)

Як правило, на сайтах «джинси» та офіціозу менше. Так само, як і минулого разу, її зовсім не містить krasnograd.news, проте цей сайт в лідерах щодо офіціозу. 

Частина «джинси» на сайти «перекочовує» із газет. Приміром, відомий уже нам адвокат Чумак консультує й читачів електронної версії «Слобідського краю». Різноманітні привітання та заяви Кернеса передруковують на сайті izvestia.kharkov.ua. Декілька текстів про вшанування жертв Другої світової війни на сайті obrii.com.ua – також мають ознаки замовності, адже увага в них зосереджена не на ветеранах, дітях війни, а на чиновниках, які ветеранів чи містян вітають. 

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій

Таких матеріалах на сайтах у травні не зафіксовано. 

Оцінки матеріалів за стандартами

Як правило, оцінки за стандарти на сайтах – нижчі, за винятком сайту slk.kh.ua, який набрав найбільше балів. Порівняно із друкованими виданнями на сайтах трохи краще дотримуються стандарту відокремлення фактів від коментарів, проте гірше – стандарту доступності (знову ж таки, даються взнаки передруки статистики поширення коронавірусу та інший офіціоз).

Так само, як і у випадку із газетами, найменше балів за стандарти, набрав сайт izvestia.kharkov.ua. І тут можемо навести один із текстів, який найбільше спантеличує. У матеріалі йдеться про резонансне вбивство дитини, що відбулося в Харкові якраз під час моніторингового періоду. 

Уже в заголовку читаємо «Без чертовщины не обошлось…» Тож для журналістів створити клікабельний заголовок – важливіше за саму суть новини. У ліді читачам обіцяють повідомити про деталі, які допоможуть розібратися у тому, що сталося, але ж сам матеріал зводиться до переказів чуток. Приміром, про те, що підозрювана у вбивстві зняла ікони у себе в домі й накрила дзеркало чорною матерією. 

Подібний підхід якраз і не дає змоги зрозуміти, що ж насправді сталося.  

Моніторинг реформованих житомирських видань

Цього разу експерти харківської групи переглядали житомирські ЗМІ. В цілому видання двох областей мають схожі проблеми. Це і «джинса», і офіціоз, і порушення деяких стандартів. Приміром, видання «Житомирщина» публікує абсолютно дивні матеріали про мумію першого космонавта, яку знайшли в Єгипті, про знайдену NASA «обитель Бога». Звісно, що у таких текстах, що базуються на чутках, припущеннях та вигадках, не може й бути мови про стандарти. У цьому ж виданні є тексти із перекручуваннями і маніпуляціями на медичну тематику. Наприклад, щодо коронавірусу журналісти зауважують, що він «несподівано і раптово, як з’явився, так і зникне». Посилаються при цьому на зарубіжну авторку, яка нібито передбачила пандемію. Ще в одному матеріалі читаємо, що усі хвороби – від образ. І приміром, онкозахворювання виникають – через образу, накопичену роками. Зрозуміло, що подібне «інформування» вводить читачів в оману – та ще й у такі непрості часи, коли кожен має максимально відповідально ставитися до свого здоров’я.

“Щодо пандемії, звісно, в нас обмаль незалежних джерел інформації навіть у великих містах, але багато яких аспектів можна знайти в мережі. Про коронавірус розповідали лікарі з усього світу.  На жаль замість цього Інтернет становиться джерелом для статей про НЛО, секретних мумій тощо”, – коментує експерт Харківської групи Михайло Штекель.

Знаходимо також і приховані проросійські меседжі – у матеріалах про вшанування жертв Другої світової війни. І тут, як і в деяких Харківських виданнях читаємо про «перекручення» історії у сучасній Україні, про «промивку мізків замість шани й пам’яті». Із незрозумілих причин видання «Житомирщина» та «Народна трибуна» поширюють радянську, а тепер і офіційну російську пропагандистську версію подій. 

Проте є у Житомирських виданнях багато позитивних моментів. Приміром, багато уваги приділяють медичним робітникам, що під час пандемії – дуже важливо. На шпальтах читаємо їхні коментарі, інтерв’ю із ними. Однією із найбільш креативних можна назвати газету Пулинського району «Вісті». Журналісти цього видання не обмежуються офіційною статистикою поширення коронавірусу, а намагаються з’ясовувати, що змінилося в житті містян. Є й журналістський експеримент, під час якого авторка намагається прожити на прожитковий мінімум, й огляд роботи продуктових магазинів. Життєві історії земляків: заробітчанки, чоловіка, який загинув за Україну, воюючи на Донбасі. Ці приклади дають змогу сподіватися на позитивну динаміку для деяких видань регіону в майбутньому. 

Моніторинг регіональних медіа, що проводиться Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика, здійснювала група ІДПО у складі Миколи Польового, доктора політичних наук, професора кафедри політології та державного управління Донецького національного університету імені Василя Стуса (м.Вінниця), журналіста «Радіо Свобода» Михайла Щтекеля.

Контакти: координатор проекту Наталія Стеблина

067 985 73 21
steblinka@gmail.com

Моніторинг виконано за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Висновки й точки зору, що висловлені в публікації / моніторингових звітах, є виключно експертними судженнями Інституту демократії імені Пилипа Орлика і можуть не збігатися з точкою зору USAID чи Internews.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *