Українські регіональні ЗМІ традиційно найгірше дотримувалися балансу думок та повноти у січні 2023. За якістю публікацій друковані ЗМІ випереджали онлайн (10,2 та 9,9 із 12 можливих). Така ситуація спостерігається уже тривалий час і в цілому нагадує ту, яку експерти ІДПО фіксували до повномасштабного вторгнення. 

Пояснити це можна тим, що видання не надавали перевагу власним публікаціям, а вміщували офіціоз, передруки, а також публікували короткі інформаційні формати, не додаючи альтернативних позицій або ж бекграунду. Так, наприклад, у деяких ЗМІ ми читали про місцевого чиновника, який передав громаді автобуси, а от представникам громад слова не дали. Або ж дізнавалися про те, що представники місцевої влади відвідали довгожительок, а от від самих довгожительок також нічого не чули. На жаль, передруковуючи контент, в тому числі «паркет» чи «офіціоз», регіональні журналісти не завжди замислюються над тим, для чого саме він призначений: для рекламування чиновників та політиків або ж для інформування суспільства. Звісно, при цьому знижувалися оцінки за стандарти.

Такими є результати моніторингу регіональних друкованих та інтернет-медіа, який 23-29 січня провів Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні. Дослідження здійснювалося у восьми регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Чернігівській, Закарпатській, Одеській, Сумській, Полтавській, Хмельницькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами. 

У кожному з восьми регіонів експертна група ІДПО відібрала по чотири друкованих видання, якщо такі продовжували виходити, та чотири онлайн-видання, які вміщують суспільно вагомий контент, є популярними у своєму регіоні/районі. Усього на стандарти оцінили 1024 матеріали. Кількість онлайн-видань у вибірці була збільшена: якщо газети з якихось причин не виходили, їх заміняли на регіональні сайти новин.

Газети

Загальна оцінка друкованих ЗМІ – 10,2. Такий саме результат газети демонструють уже протягом трьох хвиль моніторингу (відмінність за оцінку може складати 0,1 бали). 

Баланс думок (1,1 із 2 балів максимум). Найгірший результат у видань Сумщини – 0,4 та Хмельниччини – 0,6. Ці регіони відстають за показником уже другу хвилю моніторингу поспіль.

На Сумщині найвища оцінка у газеті «Білопільщина» – 0,56. Дещо менше дотримувалася стандарту «Перемога» – 0,5. «Наш край»  – 0,31 бала. Найнижча оцінка за критерій у «Путивльських відомостей» – 0,25.

Експертки, що оцінювали ЗМІ Хмельниччини, зауважили, що баланс думок дотримано тільки у третині газетних матеріалів регіону. Для прикладу, у тексті газети «Подолянин» про ювілярів, які відсвяткували 90 та 95 років, їм навіть слова не надали («Подолянин»).

На Чернігівщині низькі оцінки за баланс експерти пояснюють тим, що у газетах було багато коротких безособових  повідомлень.

Повнота та відокремлення фактів від коментарів на одному рівні – 1,7. 

На Полтавщині за відокремлення фактів від коментарів найнижчу оцінку отримала «Лубенщина» через те, що майже у кожному матеріалі, в тому числі в інформаційних, була думка автора. У тексті про сертифікацію вчителів читаємо, що «експерти-педагоги діяли і надихали вчителів». Проте краще було б почути самих вчителів – чи справді їх надихали? У деяких текстах вміщували подяки чиновникам. А от у «Зорі Полтавщини» спостерігалася проблема зі стандартом повноти, але це й не дивно, бо ж майже кожна четверта публікація газети – це офіціоз, де про повноту й не йдеться.

Не дуже уважно до повноти ставилися й одеські видання: «Одесская жизнь» та «Курьер недели». А газета «Чорноморські новини» час від часу відходила від стандарту відокремлення фактів від думок через схильність деяких авторів до публіцистичності.

Достовірність – 1,8.

Порушення цього стандарту можна пояснити наявністю у деяких видань недостовірних посилань або ж узагальнень: «у пресслужбі заявили», «у відомстві пояснили» (але хто ж у такому разі буде відповідати за інформацію?) Також зустрічалися посилання загалом на соцмережі, а деякі фото у газетах підписувалися «фото Google.com».

А от стандартів доступності та відсутності мови ворожнечі дотримувалися найкраще – 1,9 з 2. 

Хоча у деяких виданнях експерти знайшли порушення. Так, у газеті «Вісник Ч» в інтерв’ю щодо активних бойових дій на Чернігівщині декілька разів було вжито вислови «орки» і «кацапи», в тому числі у запитаннях журналістки: «Багато орків там було?». «Багато ще орків ловили після звільнення?». Експерти, що моніторили ЗМІ регіону, нагадують рекомендації КЖЕ: «Комісія не рекомендує використовувати це слово [орки] в журналістських матеріалах інформаційних жанрів, а прямо називати російських воєнних злочинців – російськими воєнними злочинцями, без евфемізмів». В даному випадку, при збереженні оригінальної лексики респондента, журналістові у своїх запитаннях варто уникати емоційної складової, – зазначили експерти. 

Сайти

Середня оцінка за дотримання стандартів на сайтах 9,9. Із серпня бал знижується некритично на 0,1 – 0,2. 

Баланс думок – 1. Найнижчі бали на Донеччині, Сумщині та Хмельниччині.

Експерти з Хмельниччини уже вкотре фіксують традицію деяких ЗМІ писати про події, не перебуваючи на місці. 

«Журналісти послуговуються офіційними ресурсами, тож доносять до читачів тільки частину інформації. Наприклад, у тексті сайту «Поділля news» «8 громад Хмельниччини отримали нові шкільні автобуси» (від 25 січня): читаємо «Сьогодні так само 9 автобусів передали у 8 громад краю. По одному автобусу отримали Антонінська, Зіньківська, Ізяславська, Летичівська, Полонська, Староостропільська та Старосинявська громади, два – Городоцька. Ключі від цього транспорту вручив начальник Хмельницької ОВА Сергій Гамалій. Очільник області також запевнив, що робота з оновлення шкільних автопарків триватиме і надалі, аби діти могли комфортно та швидко діставатися до закладів освіти»…На фото: начальник ОВА передає (кому?) ключі. Одначе коментарів від представників громад, освітян немає. Добре, що є світлина. Чи вважати її доказом збалансованості і повноти інформації?» – коментує координаторка експертної групи Любов Василик. 

Схожа ситуація і на деяких інших сайтах. Розповідають про активну роботу чиновників, політиків, але «забувають» запитати представників громад – як саме вони цю роботу оцінюють.  

Повнота – 1,6

Цей бал можна пояснити наявністю в онлайн-ЗМІ великої кількості передруків. 

Наприклад, онлайн-видання Закарпаття вміщували тексти з соціальних медіа без належного редагування. Через офіціоз і надзвичайно короткі повідомлення без бекграунду низькі оцінки мали полтавські сайти «Новини Полтавщини», «Коло» та «Ехо». Експерти, що моніторили ЗМІ Чернігівщини, зазначили, що незбалансовані матеріали, як правило, мали й проблему з повнотою. У публікаціях не завжди були представлені різні точки зору. Ось, наприклад, як інтернет видання інформували про хід судової справи по міському голові В. Атрошенку: більшість інформаційних сайтів, за винятком видання «Час чернігівський» подавали цю інформацію однобічно, здебільшого з коментарями В. Кличка чи соратників міського голови. 

Достовірність, відокремлення фактів від думок – 1,7.

Стандарту достовірності на Полтавщині найгірше дотримувалися сайти «Коло» та «Ехо». Так, перший сайт час вміщував публікації із заголовком «Який сьогодні день», там повідомляли про прикмети щодо того, що можна і що не можна робити. Звісно, достовірною таку інформацію важко назвати. У виданні «Ехо» стандарт достовірності та відокремлення фактів від думок страждав через неналежно марковану рекламу, наприклад, повідомлення про інтернет-магазини або ж казино.

Експерти, які моніторили донецькі медіа, знайшли тексти, що були оприлюднені без вказівки на джерела, на сайті «Вчасно». Тетяна Строй пояснила це так: «Сайт під час моніторингової хвилі був у процесі трансформації, тому новини за 23-26 січня в основному розміщувалися на Фейсбук-сторінці та ТГ-каналі цього медіа, і деякі новинні повідомлення не містили посилання на джерела».

На Сумщині експерти зауважили про «розмиті» або ж «подвійні» посилання, коли журналісти не вказують конкретну людину-джерело. Наприклад, «Керівник Сумської обласної прокуратури повідомив про підозру голові однієї з районних військових адміністрацій Сумської області, неналежне виконання службових обов’язків якого призвело до незаконної націоналізації майна (ч. 2 ст. 367 КК України)». Чомусь прізвище прокурора не було назване. 

Доступність та відсутність мови ворожнечі також мали найвищі оцінки і на сайтах – 1,9 з 2. 

Хоча все ж поодинокі приклади поширення мови ворожнечі були знайдені на сайтах Хмельниччини, у текстах «Хмельничан попереджають про румунське печиво з речовиною, що викликає параліч» (ВСІМ) та «Бійка в магазині за участю помічника депутата міської ради: розповідь очевидиці» (ВК). «В останньому тексті взагалі порушені всі стандарти і матеріал виглядає, як чорний злив, як пост з соцмережі з виразами «скажена особа», «скажена баба», «неадекватна». Журналісти не були свідками події, не з’ясували її суті. Зрозуміло, що конфлікт (якщо він взагалі має суспільне значення) можна було висвітлити, дотримуючись новинних стандартів», – розповідає координаторка експертної групи Любов Василик.   

Висновки

Під час повномасштабного вторгнення проблеми, що викликають порушення стандартів, в цілому залишаються тими самими: намагання журналістів передовсім заповнити шпальти та стрічки контентом без уваги до його якості. Так, розповідаючи про лікування хвороб часником чи квашеною капустою або ж про те, чи можна сьогодні стригтися, видання, звісно, не дотримуються більшості професійних стандартів. Передруки з офіційних джерел також переважно не обробляються, тому здебільшого лідери за розміщенням офіціозу мають і низькі оцінки за стандарти. Цікаво, що деякі сайти, вміщуючи хроніку від силових структур, навіть лінуються додати лінки на подібні матеріали, що було б якою-не-якою реалізацією принципу повноти. 

Хоча, звісно, повномасштабне вторгнення вплинуло й на те, що деякі видання вимушені працювати в екзилі (тож збільшується кількість передруків та необробленої офіційної інформації), а деякі залишилися без своїх журналістів, що виїхали через війну в інші країни. Тому на звичні проблеми регіональних ЗМІ накладаються ще й труднощі воєнного часу.

Проте все ж маємо відзначити й ті видання, які експерти з регіонів відзначили, як найкращі: 

• Вільне радіо (Донеччина)
• Наше місто (Дніпропетровщина)
• Час Чернігівський (Чернігівщина)
• Кременчуцька газета (Полтавщина)

Просимо взяти до уваги!

Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіа контенту.

Моніторингові звіти за всі періоди розміщені на ресурсах: 

ІДПО – https://idpo.org.ua/reports

Детектор медіа – https://ms.detector.media/monitoring/regional_newspapers/

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, що розроблена ІДПО в рамках проекту «У-Медіа» спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією «Телекритика» (зараз «Детектор медіа») і оновлена Інститутом демократії в 2016, 2019 та 2021 роках.

Видання з вибірки ІДПО:

Донецька область: «Східний Проєкт» (Краматорськ), «Знамя индустрии» (Костянтинівка), «Сайт міста Донецька», «Сайт города Краматорска», «Сайт города Мариуполя», ІА «Вчасно» (Покровськ), «Вільне радіо» (Бахмут), «Сайт міста Слов’янська».

Сумська область: газети: «Білопільщина», громадсько-політична газета Білопільського району; «Наш край», інформаційний тижневик, Липова Долина; «Перемога» Краснопільська газета; «Путивльські відомості» громадсько-політична газета, м. Путивль; онлайн-видання: «Данкор онлайн», «Голос Конотопа. Незалежний інформаційний портал»,  «ШосткаNews.City», «Ямпіль INFO. Ямпільське інформаційне агентство».

Полтавська область: газети: «Зоря Полтавщини», «Лубенщина», «Вечірня Полтава», «Кременчуцька газета», сайти: «Коло», «Полтавщина», «Новини Полтавщини», «Ехо». 

Одеська область: газети «Вечерняя Одесса», «Чорноморські новини», «Курьер недели», «Одесская жизнь»; сайти: Думская, 048.ua, Odessa.online, Украинская служба информации. 

Закарпатська область: газети «Новини Закарпаття», «Панорама Мукачева», «Карпатський об’єктив», «РІО»; сайти: «Ужгород.нет», «Новини Закарпаття», «Мукачево.нет», «Закарпаття онлайн».

Хмельницька область: газети «День за днем» (Шепетівка), «Подільські вісті» та «Проскурів» (Хмельницький); «Подолянин» (Кам’янець-Подільський); сайти «Вечірній Кам’янець», «Всі новини Хмельницька», «Є» та «Поділля News».

Чернігівська область: газети: «7 днів», «Гарт», «Вісник Ч» та «Чернігівщина»; сайти: «462», «Город cn», «Челайн», «Час чернігівський»

Дніпропетровська область: газети «Наше місто» (м.Дніпро), «Берег надій» (м.Синельникове), сайти: «Нікополь.Інформатор», «Павлоград.dp.ua» (м.Павлоград), Gorod.dp.ua (м.Дніпро), «Днепр вечерний» (м.Дніпро), «Sobitie» (м.Кам’янське), KRIVBASS.CITY (м.Кривий Ріг).

Контакти:

Керівниця проекту з моніторингу регіональних ЗМІ – Світлана Єременко, виконавча директорка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, тел. 050 4701159, svitlana.yeremenko@gmail.com.

Наталя Стеблина, аналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика.