До липня Нікопольський район Дніпропетровщини, який простягається правим берегом Каховського водосховища, що й відділяє його від окупованих на цей час районів Запорізької та Херсонської областей, жив напруженим, але відносно тихим прифронтовим життям.
До ліберальної аудиторії видання доходять ті самі фейки та маніпуляції, що й до аудиторії російських державних медіа, хіба що в менш трешовій подачі.
Ми маємо справу з гібридною війною, в якій медійна сфера є не лише дуже чутливою. Вона є відкритим джерелом інформації і для ворога, свідченням про його успіхи чи неуспіхи.
Після того, як відповіддю міжнародної спільноти на відкрите збройне вторгнення Росії в Україну стало запровадження проти країни-агресора санкцій, багато йшлося про те, як вони відбиваються на стані російської економіки та житті російської політичної еліти. А чи вплинули санкційні пакети на російську медійну сферу? Між тим преса, ТБ, радіо та численні мережеві ресурси керівництво РФ однозначно розглядає як суб’єкти реалізації власної зовнішньої політики.
Сумські експерти констатували: замовні немарковані матеріали у час війни мінімізувалися і наразі не займають великої частки в контенті друкованих і онлайн видань. Проте політична «джинси» та «паркетні» публікації не відступили далеко, стоять на чатах. Причому чиновники часто піаряться на виконанні своїх прямих посадових обов’язків.
Медіа Хмельниччини виходять у регіоні, досить далекому від бойових подій, попри те гарячий подих війни торкнувся і їх, адже від бомбардувань сьогодні не захищене жодне село чи містечко в Україні, не кажучи вже про втрати на фронті, звістки звідки чорними похоронками облетіли Україну. Тому виправдано провідною темою в медіа стала війна – у різних ракурсах та аспектах. Насамперед це події на фронті, висвітлення ходу бойових дій, героїзму захисників України. Наступними за важливістю темами є життя вимушених переселенців, перебудова життя місцевих громад в умовах воєнного часу, волонтерська допомога армії. Контент став набагато якісніший, адже розважальні матеріали (інше) поступилися гострим щоденним проблемам. «Джинси», з якою не раз стикалися медіаексперти під час моніторингів, теж стало менше. Емоційно всі публікації пронизані ненавистю до агресора, скорботою за жертвами війни та вірою в перемогу.
Як і в суспільстві загалом, в контенті медіа Донеччини можна помітити певну «втому»: енергія і ритм боротьби, загострення почуття справедливості та прагнення досконалості щодо стандартів професії, які експерти побачили в перші дні війни, трохи згасли. Якщо на початку березня (попередня хвиля моніторингу) жодних проявів таких явищ як «паркет» і «джинса» не було зафіксовано, за три місяці вони знов подекуди проявилися, зокрема, в медіа Краматорська, який тепер одноосібно виконує роль обласного центру (до окупації росією Маріуполя функції влади були розподілені між двома містами, на півночі і на півдні області).