Як і в суспільстві загалом, в контенті медіа Донеччини можна помітити певну «втому»: енергія і ритм боротьби, загострення почуття справедливості та прагнення досконалості щодо стандартів професії, які експерти побачили в перші дні війни, трохи згасли. Якщо на початку березня (попередня хвиля моніторингу) жодних проявів таких явищ як «паркет» і «джинса» не було зафіксовано, за три місяці вони знов подекуди проявилися, зокрема, в медіа Краматорська, який тепер одноосібно виконує роль обласного центру (до окупації росією Маріуполя функції влади були розподілені між двома містами, на півночі і на півдні області).