Експерт з політичних комунікацій Клес де Вріз (Claes H. de Vreese), який працює в Амстердамській школі досліджень комунікації (The Amsterdam School of Communication Research) при університеті Амстердаму (University of Amsterdam), давно приділяє особливу увагу проблемам висвітлення в медіа діяльності популістських рухів та окремих політиків-популістів.

Серед іншого, він розробив цілу низку рекомендацій для журналістів, які висвітлюють в медіа політиків-популістів.

Нижче ми наводимо переклад статті у виданні Journalist’s Resource, яка містить відредагований та прокоментований перелік з 10 таких рекомендацій.

Висвітлюйте популістів як звичайних політиків

Дослідження показали, що ігнорування і медійна ізоляція нових політичних гравців популістського напряму можуть викликати сумніви у об’єктивності медіа та навіть сприяти зростанню їхньої популярності на політичній арені. Щось подібне трапилося з бельгійською партією Vlaams Blok. Проігнорована політичними опонентами і журналістами, ця партія набирала популярності на критиці давно відомих виборцям партій та “елітарних медіа”.

Журналістам необхідно дотримуватися у висвітленні популістів звичайної практики, приділяючи їм той самий рівень уваги, як і іншим політикам.

Журналістам необхідно також уникати ігнорування політиків, чиї погляди здаються “неприйнятними” або такими, що виходять за рамки через екстремальність точки зору чи позиції кандидата. “Це спрацює проти вас”, попереджає де Вріз.  Це погано для демократії, коли висвітлюється не весь спектр політичних поглядів та точок зору.

Але політика популістів заслуговує особливого висвітлення

Ця порада не суперечить попередній. Важливо, щоб журналісти уникали висвітлення популізму як однієї з політичних течій чи форм політичної діяльності. Насправді, погляди популістів щиро підтримують дуже незначна частина виборців. А отже, будь яка спроба збалансованого висвітлення політики популізму створює враження, що ці погляди мають ширшу підтримку і є впливовішими, ніж насправді. Більше того, окремі популісти відверто пропагують погляди, які йдуть у розріз із цінностями демократії. Не можна замовчувати такі погляди, вважає де Вріз, але журналіст має обов’язково уточнювати і наводити рівень підтримки таких поглядів в суспільстві, наголошуючи на їхній маргінальній природі.

Державне управління не є частиною політичної кампанії

Під час передвиборчих кампаній медіа і журналісти приділяють значно більше уваги висвітленню політичних подій. Це виправдано тим, що населення більше цікавиться цими питаннями саме напередодні виборів, а активність політичних партій, лідерів та активістів в цей час зростає.

Для медіа є справжнім викликом проблема висвітлення активності учасників політичних кампаній, які в цей час  вже знаходяться на державних посадах, перебувають у владі, в уряді.

Часто в цей період журналісти починають подавати хроніку дій уряду у тому ж самому форматі, як висвітлюються і події передвиборчої кампанії – як елемент змагання, політичного протистояння. Дослідження переконують в тому, що такі дії підвищують рівень недовіри публіки до медіа, а також до політичного процесу вцілому.

Висвітлюючи процес, не забувати про сутність

В умовах, коли урядовці використовують своє положення у владі як перевагу у політичному протистоянні, а популісти не обирають засобів для пропаганди своїх поглядів і вербування прихильників,  журналістам стає складно сфокусувати увагу не на формі і процесі, а на змісті подій.

Результатом є захоплення даними опитувань громадської думки, перебігу передвиборчої кампанії та розповідями політиків про свої плани і стратегії. Баланс втрачається, коли журналісти починають зловживати увагою до комунікативних технологій популістів. Так американські медіа захопилися цитуванням повідомлень з твіттера президента Дональда Трампа, а в Голландії медіа поширюють все, що пише в твіттері лідер правого Руху Свободи (Freedom Movement (PVV) Геєрт Вілдерс. Подібна практика викликає роздратування публіки діями політиків та журналістів, створює підґрунтя для цинічного ставлення в суспільстві до політичного процесу.

Не все те золото, що блищить

Особливістю медійної активності популістів є їхнє бажання напряму спілкуватися зі своїми симпатиками через соціальні мережі, в обхід традиційних медіа. Вони відмовляються давати інтерв’ю, а резонансні події коментують безпосередньо у соціальних мережах. Подібна практика, як показали дослідження студентів університету Edith Cowan University з Австралії, створює підстави для активного поширення ідей, які провокують виникнення серед публіки екстремістських поглядів, расизму та ісламофобії.

Будь-яке повідомлення від політика є потенційною новиною, але важливо пам’ятати, що одностороння комунікація, коли журналіст є пасивним отримувачем інформації, потребує особливої уваги. Ставлення до таких меседжів має бути подібним до ставлення до традиційних прес-релізів, які медіа розглядають досить критично.

На думку де Вріза, будь-яке подібне повідомлення, навіть від ключових політичних гравців, включно із президентом, має підлягати оцінці за тими ж стандартами, як і корпоративні прес-релізи. Їх не можна публікувати без надання читачеві відповідного контексту і без запитань щодо змісту повідомлення.

Де Вріз також радить журналістам відмовитися від висвітлення кожного різкого, скандального чи сенсаційного повідомлення в соцмережах від політичних лідерів. Можливо твіт буде лише приводом для глибшого аналізу, вважає дослідник.

Не поширюйте дезінформацію

Сучасний світ комунікацій неможливо уявити без значної кількості помилкової інформації, або навмисної дезінформації. Дослідження показали, що фейки надзвичайно складно виявляти і спростовувати. Більшість з них спрацьовують навіть, якщо спростування з’являється майже одночасно.

Незважаючи на це, важливим завданням журналіста є надання коректної інформації і виправлення помилок. Підозріла інформація, поширена популістами, має бути проаналізована і перевірена на відповідність фактам. Додаткова інформація, наприклад, невиконані раніше обіцянки і попередні випадки поширення фейків, можуть пом’якшити негативний ефект від поточної дезінформації.

Додавайте контекст

Контекст – надзвичайно важливий елемент журналістського матеріалу. У випадку з популізмом, він особливо необхідний. Широка аудиторія не завжди здатна розгледіти популізм у сучасній політиці, а отже, часто, люди вбачають у таких поглядах щось нове і навіть привабливе.

Проблема полягає в тому, що агітаційні матеріали популістів часто позбавлені історичного та економічного контексту, сучасних оцінок цих ідей і порівняння їх з іншими політичними течіями.

Аудиторія гостро потребує подібного контексту для того, щоб адекватно оцінювати і реагувати на пропозиції популістів.

Прозорість і відкритість

Популісти не приховують протистояння з медіа і кидають виклик сучасній журналістиці. Ключовим положенням їхньої риторики є “повстання проти еліти”, а великі медійні організації вони змальовують як важливу опору сучасних еліт. Саме еліти, кажуть популісти, змушують журналістів створювати вигідну їм картину сучасності і порядок денний, в якому немає місця об’єктивності.

Це означає, що журналісти мають бути максимально щирими зі своєю аудиторією. Не приховувати деталі щодо власників медіа, редакційної політики, принципів відбору тем і спікерів. Брак відкритості і прозорості тільки гратиме на руку популістам та створюватиме підґрунтя для звинувачень медіа у маніпулюванням інтересами своєї аудиторії.

Відкритість – це той крок, який дозволить журналістам повернути собі місце і повагу у сучасному медіапросторі.

Уточнюйте і запитуйте про деталі

Ключовим елементом комунікації популістів є їхнє “протистояння” з “елітами” і “істеблішментом”, яке здійснюється від імені “народу”. Висвітлюючи політичну активність лідерів-популістів, важливо приділяти увагу деталям і нюансам їхньої політичної програми.

Необхідно наполягати на роз’ясненні і підтвердженні всіх їхніх базових позицій. Це непросто зробити під час інтерв’ю, або підготовки матеріалу, але це єдиний спосіб показати наскільки співпадають їхні пропозиції та ідеї з інтересами виборців. Майкл Шадсон (Michael Schudson) з Колумбійського університету нагадує, що виявлення деталей політичних програм не стільки допоможе підтримувати рівень “звітності” перед виборцями (для яких це не є аж так життєво важливим), скільки проілюструє відповідність поглядів політиків ідеям і цінностям демократії.

Не відповідайте на вороже ставлення

Журналісти і преса завжди перебувають на “лінії вогню”. Саме тому медіа часто називають “четвертою владою”. А тому журналістам потрібно бути готовими до систематичних атак з боку політиків. Популісти тут – серед перших. Вони постійно звинувачують медіа у поширенні фейків, у продажності, у роботі на власника тощо.

Дослідження показують, що протистояння політиків і медіа негативно відбиваються на довірі і до тих, і до інших. В той же час, медіа мають використати наявну проти них агресію з метою показати аудиторії важливість існування незалежних і доступних для публіки медіа. Потрібно уникати відвертого протистояння з політиками, але реагувати на подібні випади ретельно підготовленими матеріалами, детальним супроводом новин відповідними бекграундом і контекстом. Така реакція буде значно дієвішою.

 

Сергій РАЧИНСЬКИЙ