Аналітика

Замовні меми, вірусні відео та підставні прості одесити: як українська політична джинса еволюціонує у середовищі нових медіа?

Оприлюднено

Раніше вважалося, що цифровізація та поширення нових медіа призведуть до значних демократичних зрушень у світі. Тим не менш, останнім часом усе частіше переконуємося, що за допомогою цифрових інструментів можна не тільки сприяти демократизації, але й дискредитувати її. І тут мова не тільки про РФ та її фабрики тролів. Але й про те, що деякі технології застосовуються українськими політиками для внутрішньої політичної боротьби. Цьогорічні місцеві вибори показали, що телеграм-канали та соціальні мережі наслідують «найкращі» традиції залежних українських традиційних ЗМІ: активно поширюють компромат, немарковану політичну агітацію та навіть проросійську пропаганду. А середовище нових медіа дозволяє підходити до цього із креативної точки зору. 

Це вже не звичні для медіа-експертів «мажорні» звіти про здобутки кандидатів, репортажі із перерізанням стрічок чи інтерв’ю на тему «які ж ми ловкі хлопчики/дівчатка». У нових медіа поширюються відеоколажі, замовні меми та карикатури на кандидатів, заклики голосувати за або проти від «простих» городян, різноманітний політичний фольклор – упакований в інтересах замовника. 

Тому у цьому тексті розглянемо провідні формати політичної джинси, які публікувалися в телеграм-каналах та ФБ-спільнотах Одеського регіону під час та після передвиборчої кампанії 2020 (вересень-листопад). Дослідження нових медіа експерти ІДПО проводили у межах моніторингу спільно з виданням ІзбірКом та  Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України».

Звісно, Одеський регіон має свою специфіку, зокрема, через перенасичений медійний ринок, у межах якого ведеться справжня війна між місцевими медійними олігархами, а голоси незалежних медіа ледве чутно. Тим не менш, попереднє дослідження телеграм-каналів Харкова дає змогу стверджувати, що «прийомчики» для більшості – приблизно однакові. Адже і телеграм-канали можуть комусь належати. А адміністрація деяких ФБ-спільнот так само може заробляти на розміщенні матеріалів із ознаками замовності. 

Отже, перейдемо до розгляду нових «джинсових» форматів.

Відеоколажі та пародійні відео

Один із кандидатів у мери Одеси використовував під час передвиборчої кампанії відеоколаж, що нагадує технологію створення діпфейку. Для цього використовувалися кадри забороненого в Україні серіалу «Ліквідація» (про післявоєнну кримінальну Одесу). Обличчя кандидата накладалося на обличчя головного героя фільму – співробітника карного розшуку. І він заявляв, що, приміром, «не дасть дерибанити Одесу», знищить корупцію та «договорняки», «поверне Одесу одеситам» та ін. 

Етичні міркування про доцільність використання такої технології та кадрів із забороненого в Україні серіалу залишимо на совісті кандидата та його штабу. Але звернімо увагу на те, що цей ролик став вірусним (на Youtube має вже близько півмільйона переглядів). До того ж, як одеські, так і загальноукраїнські ЗМІ зробили із цього приводу окремі публікації (отже, не вважали «джинсою»!). 

Приміром, одеські онлайн-видання вбудовували відеоролики у свої тексти, а також публікували розшифровку сказаного «героями». Вмістили новину про це (так само – із відео) сайт «Новое время», «Гордон.ua», «Зік», «РБК-Україна». Причому виходи нових роликів – супроводжувалися новими публікаціями. 

Звісно, не залишилися осторонь і телеграм-канали, для яких подібний контент – дуже зручний. 

Таким чином, матеріал із ознаками замовності, поданий у цікавій обгортці – сприймався ЗМІ та новими медіа як новина, варта оприлюднення. 

Під час передвиборчих перегонів використовували і формат пародії. Один із прикладів – пародія на одного із кандидатів – не набрав такої ж кількості переглядів, як «фейкова» «Ліквідація», проте також поширювався у соцмережах та телеграм-каналах. 

Невибагливий читач, який шукає розважального контенту у соцмережах, може й не здогадуватися, що подібні відео знімаються зовсім не для розваг. І передавати ці «прикольні» ролики далі – пересилаючи їх друзям. 

Меми і «приколи» із ознаками замовності

«Замовний» гумор використовувався із тією ж метою, що і фейкові/пародійні ролики. На перший погляд, це такий собі безневинний «політичний анекдот»: фотографія із веселим підписом. Але тим не менш, завдання таких світлин – цілком очевидне. 

Меми створюють потрібне ставлення до певного кандидата чи партії. У випадку міських новинних телеграм-каналів, подібні дописи можуть навіть слугувати своєрідною «хвилинкою гумору» з-посеред новин про кримінал та надзвичайні ситуації, яких у цих медіа – найбільше. І, знову ж таки, тут потрібно пам’ятати про специфіку сприйняття контенту соцмереж та телеграм-каналів. Такі дописи швидко прогортаються, відтак – не є налаштованими на глибоке читання та аналіз. А отже, мало хто буде відстежувати, що подібні «веселі картинки» створюються на адресу тільки деяких партій та кандидатів. А от щодо інших, як правило, публікується позитивний контент. 

За такою ж схемою створювалися й численні меми, що мали на меті дискредитувати: 

  • вибори (відео стада овець із підписом «Вибори!»; фото старенької жіночки у хустці, що показує відповідний жест із підписом «Голосую чи не голосую, а завжди отримую…» )
  • конкурентну політичну боротьбу (відео бійки собак із підписом «політичне ток-шоу України», фото свиней із підписом «ті, хто пробилися до корита, мовчки чавкають, ті, що не пробилися, голосно верещать, от і вся природа влади та опозиції в Україні»)
  • українські політичні інститути та Україна як держава (дописи із виразами «зрадники при владі», «садок вишневий коло хати, коза недоєна стоїть, пішов придурок в депутати, а хто ж козу буде доїть», «недодержава» та ін.).

Окрема тема, яку тільки згадаємо, але не будемо розглядати окремо – це маніпулятивні меми щодо COVID-19, основний посил яких був у тому, що інформація щодо вірусу – вигадана, і її поширюють політики та ЗМІ, які хочуть заробити на цьому. 

Тож місцеві вибори стали ще однією нагодою нагадати знайомі «до болю» меседжі російської пропаганди. Однак, завдяки специфіці поширення контенту у соцмережах пересічним читачам могло здаватися, що це просто гумор, який створили і активно поширюють та лайкають такі ж прості люди, як вони. 

«Я – проста жителька Одеси…»

Формат відео «простих» мешканців, яким «накипіло», також дозволяв сформувати відповідну атмосферу. Як правило, ці відео починалися словами на кшталт: «Бачить Бог, я мовчав до останнього…» Далі слідувала агітація за певного кандидата із проханням поширити, «якщо погоджуєтесь». Або ж меседж із нагнітанням паніки і підсумком – «кому потрібна така держава?!»

Одна із партій – записала відеоролики із закликами йти на вибори, які виголошували нібито звичайні люди. Вони представлялися як: «проста жителька Одеси» або «мама двох дітей». При цьому з-поміж цих «звичайних» людей була чиновниця міськради, директор одеського телеканалу, що просував одного із кандидатів, священик. Спочатку герої з’являлися на сірому тлі, але в кінці відео використовувалися партійні кольори. 

Цікаво, що й кандидати активно записували відео – часом просто на телефон, наголошуючи, що вони – такі самі звичайні люди. Один із них катався на гіроскутері Приморським бульваром, ще один – звертався до одеситів із салону власного автомобілю. Також публікувалися фрагменти із інтерв’ю політиків центральним та місцевим телеканалам. Залучали й «експертів», «відомих політологів», що очорняли когось із кандидатів у мери. У ФБ-спільнотах такі відео репостилися звичайними користувачами, тож виникало враження, ніби ось ця звичайна людина рекомендує голосувати за кандидата. Розміщувалися також і рекомендації підписуватися на телеграм-канали кандидатів, де можна було б дізнатися про їхні «думки щодо Одеси».

Тож формат відеозвернень «жительок Слов’янська» та «багатодітних матерів», який активно використовувала російська пропаганда, тепер опанували і політичні штаби. Тепер ці «прості» люди мають допомогти звичайним читачам Фейсбуку та Телеграму визначитися із тим, за кого голосувати. 

«Зливи» і компромат 

За даними моніторингу медіа Одеської області, що здійснювався виданням ІзбірКом та  Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України», деякі телеграм-канали публікували від 60 до 90% матеріалів із ознаками замовності. При цьому значна частка містила компромат на когось із кандидатів. 

У таких дописах використовувалася констатація, звісно, без будь-яких посилань на джерела або ж використовувалися сумнівні посилання. Найбільш яскравими прикладами можуть бути «опитування» та «рейтинги». Хто тільки не «лідирував» або ж посідав друге місце у таких матеріалах: і Ківалов, і Голубов, і Скорик. Використовувалися також маніпуляції щодо того, хто проходить до міськради. У день голосування – під час другого туру –  один із телеграм-каналів надрукував такий пост:

«#напишуть, що діючий мер Труханов отримав перші дані закритих екзит-полів сьогоднішнього голосування і розуміє, що програє Скорику. Було ухвалено рішення зривати вибори»

У цьому тексті створюється враження того, що дані – залаштункові, а отже, ексклюзивні і правдиві. При цьому, звісно, не маємо жодного посилання на достовірне джерело. Хто пише? Хто проводив екзит-поли і чому вони закриті? Хто ухвалив рішення «зривати вибори»?

У такому ж стилі читачів телеграм-каналів «інформують» і щодо інших політичних подій регіону. 

Без посилань на джерела публікують і фейки щодо України та деяких міжнародних інститутів. Приміром, про створення «таборів для підготовки терористів», про засилля «бандерівців та фашистів», про план ООН «загнати людей в гетто та регулювати народжуваність». Також розміщують ностальгійні дописи про СРСР, справедливого Сталіна, ідилічне життя радянських людей, безпеку яких сумлінно охороняло КДБ. 

Не обходиться і без мови ворожнечі, як на адресу кандидатів, так і для дискредитації України як держави. І подається це під соусом «народного гніву», який нібито аж ніяк не викликаний впливом жодної політичної сили.

Оскільки на рівні стилістики подібні пости із компроматом є дуже агресивними, на них звертають увагу і – активно поширюють чи коментують. Звісно, мета цих текстів – збити з пантелику, ввести в оману і залучити на власну підтримку якнайбільше «корисних ідіотів».

* * *

Моніторинг нових медіа засвідчує, що у подальшому вони усе активніше й агресивніше використовуватимуться для політичної боротьби. І значна перевага цих нових цифрових інструментів не тільки у їхній відносній дешевизні та доступності широким верствам населення, але й у тому, що тут дуже легко приховати справжнього автора політичних меседжів і, відповідно, його чи її мотиви. 

А це означає, що у майбутньому медіаекспертам потрібно звернути увагу і на те, що відбувається у соціальних мережах та телеграм-каналах. Адже, на жаль, українські політичні сили активно використовують брудні прийомчики із арсеналу російської пропаганди. А інколи ту саму пропаганду і поширюють.

Проте – чи здатен простий український виборець протистояти цим прийомчикам? Чи може він відрізнити маніпулятивний пост підставного «простого» містянина від реального заклику про допомогу? Чи ведеться цей виборець на фейкові рейтинги і чи може зрозуміти, де злив, а де – якісне журналістське розслідування?

На всі ці питання потрібно знайти відповідь, аби зрозуміти, наскільки масштабною є проблема. Бо, як бачимо на прикладі нових медіа Одеського регіону, найбільш популярні пабліки та телеграм-канали аж ніяк не сприяють тому, щоб українські громадяни могли здійснити усвідомлений вибір на передвибочих дільницях чи ж активно долучитися до політичного життя своїх міст.

Наталія Стеблина
Експерт-аналітик з моніторингу друкованих та онлайн видань проекту ІДПО «Медійна програма в Україні».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *