Коронавірус скрізь. І мова не про те, яким чином відбувається його фізичне розповсюдження. Мова – про медійне поширення. Спадає на думку старий анекдот, в якому йшлося про те, що праску ввімкнеш – а звідти він (тоді – лідер компартії з промовою, зараз – коронавірус). Щоб не бути голослівною та заради експерименту я порахувала повідомлення в телеграм-каналі «Новина», на який підписана. Зі ста останніх постів 90 – про коронавірус та пов’язані з ним речі, 10 – про інше, але також погане (горять ліси в Чорнобильській зоні, помер Іван Вакарчук тощо). Єдина хороша новина останніми днями – про одужання житомирянина від COVID-19.

Зрозуміло, що це – тема номер один, і аудиторія має право знати про вірус та його поширення якнайбільше. Але наскільки обґрунтованим є засилля в новинних медіа і чи правильно це – писати та говорити виключно про те, що пов’язане з вірусом та карантином? Ці та інші питання ми поставили, перш за все, медіа експертам Інституту демократії імені Пилипа Орлика, але поштовх до дії дала доволі сумна історія…

Кризи від кризи

Минулого тижня журналістка Ольга Шепітько, яка, до речі, майже 30 років пише на медичну тематику, вперше в житті відчула криз настільки потужний, що «швидка» ледь відкачала жінку. Вона переконана, що спричинили хворобу саме… новини. «Ловлю себе на думці, що радянська система певного замовчування надзвичайних ситуацій зараз підійшла б особисто мені більше, ніж нинішня нескінченна відкритість, – каже пані Ольга. – Здається, що при такій поінформованості багато людей у нас до зараження коронавірусів просто не доживуть. Цікаво, чи ведеться статистика, наскільки зараз почастішали гіпертонічні кризи, інфаркти та інсульти?».

Здавалося б, які проблеми? Просто не дивіться/слухайте/читайте повідомлення про перебіг пандемії! Але, як каже Майл Щур – ніт. Якщо йдеться про середньостатистичну новинну стрічку (чи то в Інтернеті, чи на телебаченні), виокремити щось інше, а тим паче позитивне буде вкрай важко. «Мені знадобилось близько трьох годин, щоб назбирати бодай десяток повідомлень з позитивною конотацією, – розказує фахівчиня з піару Сана Гук. – В результаті я дізналась, зокрема, що на Житомирщині відзняли фільм про Сергія Корольова, у Тернополі благодійники оновили футбольне поле, чернівчани отримали новенький сучасний перинатальний центр, на Сумщині в містечку Глухові з’явився новий спортмайданчик для дітлахів, а у Запоріжжі ремонту дочекався 65-річний міст! Тобто є і хороше в нашому житті…».

«Усе залежить від політики та спрямування медіа, – переконаний експерт ІДПО з Дніпра Валерій Дрешпак. – Або ми інформуємо, або розважаємо, або аналізуємо. Звісно, що є життя й крім цієї теми, проте рішення тут має приймати саме редакція». 

• Ми спостерігаємо досить типову для медіаринку ситуацію, коли кожен з його гравців намагається отримати якомога більше дивідендів, експлуатуючи гарячу тему, – вважає доцент кафедри журналістики одного з українських вишів, фахівець з проблем контенту медіаринку Володимир Брадов. – З одного боку, комерційні медіа є акторами політичного життя, комунікаторами суспільства, а з іншого – суб’єктами ринкових відносин, що змушені кожної миті пам’ятати про необхідність мати гроші від своєї діяльності. В таких умовах питання правильності чи пропорційності, зваженості підходів, рекомендацій з висвітлення тієї чи іншої теми є дуже умовними, далекими від вирішення.

Між тим аудиторія потерпає та обурюється. «Весь медіапростір у вірусі, при цьому така інформація дублюється та губиться в потоці іншої», – говорить власниця рекламного агентства з Києву Оксана Бучек. «Інфопростір перенасичений коронавірусом, причому багато фейків й невиправдано емоційних заголовків, які лише підсилюють паніку. Хочеться, щоб цей градус був нижчим і контрольованим здоровим глуздом. Більше позитиву, адже життя триває, хоча й трохи в іншому темпі», – каже філологиня Катерина Пилипенко, а співробітниця благодійного фонду Анна Глушко переконана, що «статистика та постійний моніторинг ситуації у світі необхідні, але ж переважають лячні матеріали із шоковими заголовками, які лише посилюють панічні настрої у суспільстві».

Потрібно – це факт, але як?

Відтак, багатьом здається, що занадто в медіа коронавірусу. Хочеться читати про щось вічне, що поза часом. Або ностальгічне… Між тим медіаекспертка Олена Тараненко наполягає, що писати про коронавірус треба обов’язково: 

• Але не переважно про це, не з перебільшеннями і, можливо, з іншими акцентами – не на паніці й зраді, а наприклад так, як Громадське радіо в програмі «Соціальна дистанція»: як жити на карантині з користю і без депресії». Ну супер же ідея! 
• Мені здається, що тут попит формує пропозицію, бо під час кризи користувачі шукають багато інформації про те, що відбувається навколо, – вважає редакторка львівського ресурсу «Дивись.інфо» Валерія Печеник. – Якщо не будуть якісно писати професійні журналісти, люди читатимуть те, що пишуть в соцмережах «диванні вірусологи», сайти-сміттярки чи сайти-пропагандисти. Тому обов’язково треба приділяти дуже багато уваги темі, яка дійсно є актуальною. Мене більше непокоїть питання: як про це писати? 

Як писати про коронавірус та пов’язані з ним питання, наразі розповідають багато фахівців/чинь та інституцій. Створено навіть декілька веб-платформ, на яких журналістська спільнота намагається розповсюджувати правила коректного висвітлення пандемії та розвінчує фейки і маніпуляції, що неодмінно супроводжують будь-яку кризу. Зокрема, йдеться про сайти «По той бік пандемії» (https://coronafakes.com) та «АНТИКОВІД. Гід для медійників» (http://corona.imi.org.ua/). 

• Як на мене, поки в нас бракує глибини, – вважає Валерія Печеник. – Я можу помилятися, бо кожен має власну інформаційну бульбашку, але я не бачу гідної аналітики про стан другої ланки медицини; статей про те, чого нас навчили пандемії, що вже були у світі; не бачу історій лікарів про те, як нинішня система їм допомагає чи навпаки; майже не бачу матеріалів про цікаві ініціативи громад та бізнесу…

Валерій Дрешпак, як і більшість колег, вважає, що матеріали на тему «корони» краще було б розміщувати не в загальній стрічці, а в окремій рубриці чи на сторінці «А щодо її наповнення – я прихильник балансу інформації й аналітики. Якщо є можливість, то обов’язково поставив би й карикатуру чи фотожабу, або й анекдот у тему… Переконаний, що аудиторії були б в нагоді життєві історії людей, які свого часу переживали епідемії та які пережили цю пандемію. До речі, у Дніпрі на сайті gorod.dp.ua та на телеканалі ОТВ колеги зробили цікаві екскурси в історію боротьби з епідеміями в нашому краї», – розповідає експерт.

Інструменти проти божевілля

– Хотілося б, щоб на інформаційних ресурсах під тему коронавирусу було відведено окремий розділ, а в основну новинну стрічку потрапляли тільки значущі і важливі матеріали для всього населення, – ділиться баченням журналістка за фахом, а зараз причетна до розробки мобільних ігор Аліна Бурова. – Дратує, що коли хтось з топових чиновників захворів, вся стрічка забита цією новиною! Також радила б колегам активніше використовувати інфографіку, відео, гіфки – зараз стільки цікавих та дієвих інструментів подачі інформації! За допомоги цих сучасних «фішок» можна підтримати тему, уникнути її ігнорування з боку аудиторії, якій дуже швидко, вже на 4-5 день, набридають однотипні матеріали. Тому потрібно вже зараз не просто кричати про вірус одне і теж, а робити матеріали різнопланові, цікаві, позитивні, які допоможуть населенню не зійти з розуму в ізоляції.

– Максимально припустима  кількість матеріалів коронавірус для мене – 40%, бо ж мізки почнуть інфікуватися, – вважає координаторка експертної групи ІДПО в Сумській області Алла Федорина. – Позитивні історії обов’язкові. І нові кути, і нові теми, але дуже продумано, бо вже набридли конспірологічні теорії та рішення міськради типу «одягнути маску перед виходом із дому і зняти, вже прийшовши додому». На мій погляд, на часі зараз була б екологія і – військова тема, бо, здається, ніби забули про війну на Сході…

«Якщо й писати про вірус, то краще про його наслідки для економіки, для підприємців. Які рішення готує влада? Чи будуть програми підтримки? Необхідні роз’яснення щодо дотримання трудових прав. Чого працедавці всіх повідправляли у відпустку за свій рахунок? Бо не знають, як по-іншому. Хай фахівці пояснюють», – пропонує медіаекспертка Тетяна Строй.

«Я б більше розповідала про те, як і чим містяни займаються на карантині. Приміром, місцева група провела веб-концерт. Або ж якась місцева жителька відкрила в собі якийсь новий талант – розписує тарілки і продає їх через інтернет-магазин, який їй допоміг запустити онук. Щоб люди розуміли, що можна собою займатися, а не тупо панікувати перед моніторами», – радить аналітикиня ІДПО Наталія Стеблина.

Коментарі практиків

Ольга Шепітько, журналістка, що 30 років пише на медичну тематику

• Якби  моя воля – я б жорстко фільтрувала все, що публікується не тільки в ЗМІ, але і в соцмережах, з відчутними штрафами. І дозволила б оприлюднювати відомості тільки медичним працівникам і тим, хто за службовим обов’язком має доступ до перевіреної інформації. Ось як приклад новина: від коронавіруса помер лікар-анестезіолог, 41 рік. Але якщо знайти джерело інформації, то там чорним по білому сказано: у доктора було важке системне захворювання… Люди ж, тільки побачили заголовок, тут же екстраполюють на себе, і починається паніка: якщо вже лікар не вилікувався, то що простих смертних чекає? Публікувати розумні рекомендації, алгоритм дій при епідемії – ТАК. Нескінченні страшилки – НІ! 

Володимир Брадов, редактор, викладач, медіа експерт

• Сьогодні, коли порядок денний майже любого вітчизняного медіаресурсу визначає його власник, у нас немає ефективних та одночасно  демократичних важелів щось змінити (хіба що як в Туркменістані заборонити використовувати в ЗМІ термін «корона вірус»). Безумовно, можна було б почати більш дозовано, всебічно, стриманіше висвітлювати тему вірусу, але вона на сьогодні сама по собі є ВІРУСНОЮ! І якщо не ви скористаєтесь ситуацією, то нею скористаються ваші конкуренти, а ви втратите частину своєї авдиторії і як наслідок – якийсь відсоток рекламних грошей. Враховуючи це, вихід тільки один: розвиток суспільних медіа (і не тільки телебачення та радіо), де власником і замовником контенту, контролером його об’єктивності та якості, неупередженості буде виступати суспільство, а не конкретний політик/бізнесмен. 

Наталія Пахайчук, головна редакторка мережі локальних сайтів  «Район» (Луцьк)

• Особливо важливою є зараз активна робота локальних медіа. Про стан в Україні і світі зараз може написати будь-хто. Про ситуацію у вашому містечку і районі – тільки ви. Це є нашим обов’язком.  І хоч іноді здається, що журналістів кинули на призволяще, ми зараз працюємо на власний авторитет. Епідемія і криза минуть, а репутація залишиться з вами. Спробуйте знайти рішення, як організувати інформацію на сайті. Ми, наприклад, створили піддомен основного сайту і він зараз функціонує як самостійне медіа «Район. Медицина». Це зручно і журналістам, і користувачам. Додаткових ресурсів для цього не потрібно, просто переведіть людину з іншого напрямку, який зараз неактуальний. Щодо тем, які варто порушувати, поцікавтеся про справи у пацієнтів, які лікуються від інших хвороб, особливо важких. Зверніть увагу, що нового придумав локальний бізнес (а він точно щось придумав!), попрацюйте з новими каналами дистрибуції контенту. Зараз на підйомі месенджери, спробуйте створити чати у вайбері чи телеграм-канали.

Олена Самойленко

Публікація стала можливою за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Висновки й точки зору, що висловлені в публікації / моніторингових звітах, є виключно експертними судженнями Інституту демократії імені Пилипа Орлика і можуть не збігатися з точкою зору USAID чи Internews.