Не сам на канаті над прірвою: про емоційну підтримку від місцевих медіа у воєнний час

Не буде перебільшенням, якщо скажу, що зараз чи не всі ми стали більш вразливими. Війна реально зачепила – кого більше, кого менше – і затисла наші емоції в лещата негативу. За таких обставин потреба у застосуванні своєрідного «соціально-терапевтичного» ефекту медіа лише загострюється.

Під час моніторингу дніпровських друкованих і онлайнових медіа у вересні ми вирішили прослідкувати, чи створюють вони такий ефект для своїх аудиторій. А справді – створюють! У потоці тривожних новин у кожному виданні ми знайшли матеріали, що є якщо не відчиненим вікном, то принаймні кватиркою, у які пробивається іноді призабутий аромат яскравих позитивних емоцій, що додають сил і надихають на перемогу.

Скажімо, «KRIVBASS.CITY» у матеріалі «Мешканці мікрорайону Східний реалізують проєкт «Квіткові габіони» розповідає про те, що у парку Щастя мешканці створили перші шість габіонів – це такі циліндричні сітчаті конструкції, наповнені кольоровим камінням, що є опорою для вуличних квіткових вазонів. І прикметно, що участь у цьому  проєкті взяли й нові жителі Кривого Рогу, які прибули до міста з Херсонщини. Про схожу ініціативу мешканців декількох будинків у Дніпрі з облаштування у своїх дворах «оаз краси» в дописі «У Дніпрі створили «Під’їзний батальйон» інформує «Gorod.dp.ua». Такі приклади надихають? Безперечно!

Оптимістичну історію порятунку «Собака з Нікополя знайшов родину в Польщі» вміщує «Нікополь.Інформатор». А «Gorod.dp.ua» пише тим часом про «хвостатого» помічника: «Дніпровський пес-волонтер Кокс уже зібрав кошти на перший пікап для українських військових». Погодьтеся, хто залишиться байдужим після таких розповідей?

І навіть прості господарські поради в газетах «Берег надій» та «Наше місто» чи народне спостереження «У Павлограді помітили подвійну веселку: прикмети» в «Павлоград.dp.ua» здатні додати позитиву читацькій аудиторії.

Але найбільш збалансованим цього тижня, і в тематичному, і ось у такому емоційному сенсі, видався нам № 34 газети «Наше місто» за 22 вересня.   Щемною і водночас життєствердною є розповідь-спомин Дарини Сухоніс-Табацької про загиблого офіцера ЗСУ, колишнього працівника газети Андрія Ніколайчука «Якби не ти, вся Україна була б Ізюмським лісом». Інтерв’ю з пресофіцеркою Патрульної поліції Дніпропетровської області Людмилою Копиленко «Не могла покласти значок та побігти в Польщу» про її родину, проілюстроване зворушливими сімейними фото, вселяє впевненість і віру в нашу перемогу, додає снаги. Людмила – постійно на варті громадського порядку у Дніпрі, її чоловік – у лавах ЗСУ, син-школяр підтримує їх, батько Людмили плете маскувальні сітки. «Кожен на своєму фронті самовіддано працює, робить те, що вміє найкраще. З такими людьми нашій країні нічого не страшно. Виборюємо Перемогу разом!», –  резюмує авторка матеріалу Аліна Рудич.  

І навіть ті матеріали, які раніше можна було би назвати звичайними оповідями про життя міста, за нинішніх умов додадуть багатьом впевненості. Скажімо, чим не носії оптимізму прості працівники паркового господарства, які з повалених старих дерев створюють оригінальні лави для парку, що вже сподобалися містянам? Чи комунальники, які готують до зими міські магістралі, впорядковують, модернізують зупинки? При цьому такий оптимізм є, так би мовити, усвідомлено розсудливим, раціональним: люди цілеспрямовано займаються своїми справами, спокійно готуються до зими, і загалом почуваються впевнено. 

А темою номера стала оповідь про ті місця у Дніпрі, де можна отримати здорові світлі емоції і зарядитися позитивом. Журналістка Юліанна Кокошко розповіла про: екскурсії містом, Музей історії Дніпра з його «родзинками», музейну кімнату знаного скульптора Вадима Сидура, картинну галерею на Січеславській Набережній, своєрідний квест з пошуку усіх тринадцяти міні-скульптур, розміщених на різних будинках міста і присвячених знаковим постатям, а також винаходам і подіям, якими славиться Дніпро. І така ініціатива редакції до часу, бо нині надзвичайно важливо як для самих містян, так і тих багатьох людей, для яких Дніпро став сьогодні тимчасовою домівкою мати змогу отримати промені такого позитиву та впевненості.

Валерій Дрешпак, експерт ІДПО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *