Кремлівські гуртоправці майстерно скеровують свою телеграм-отару, до якої належать десятки, а навіть сотні каналів. Вони добре знають цільову аудиторію і інформаційний ландшафт, розуміють, за які мотузки смикати громадську думку і на які болючі мозолі наступати масовій німецькій свідомості, щоб урешті заарканити не таку вже, як виявилося, і покірну Німеччину. За всіма ознаками, Німеччина зазнає з боку росії інформаційної агресії.

У цій статті викладено результати дослідження, що охоплює період із вересня 2022 до квітня 2023 року. Моніторинг телеграм-каналів, орієнтованих на Німеччину, здійснено в рамках проєкту DYNAMO при Медійному університеті Штутгарта (Hochschule der Medien), за підтримки VolkswagenStiftung.

Висновки зроблено на підставі сформованих колекцій текстів із 23 російсько- та німецькомовних каналів, загальна кількість текстів понад 6000. На початку дослідження сформовано текстову колекцію, що відображає перші чотири тижні війни, далі проаналізовано тексти, починаючи з вересня 2022 року. Результати дослідження представлено на конференціях у Мюнхені, Бремені, Львові, Варшаві у 2022–2023 рр.

Ще до російського повномасштабного вторгнення в Україну колективний Захід, серед інших і Німеччина, визнали, що недооцінювали гібридні інструменти, які задіює москва, досягаючи своїх політичних цілей.
Маніпулюючи свободою слова й журналістським стандартом балансу, загортаючи брехню в класичні чи новітні риторичні шати, розбавляючи неправду правдою і навпаки, роздмухуючи конспірологічні теорії, московські пропагандисти наводнюють інформаційний простір європейських країн своїми наративами, створюючи потрібне кремлеві бачення розв’язаної ним війни, накидують бажані сценарії розвитку подій і масштабують цей інформаційний потік.

Цільова аудиторія

Телеграм не надто популярний серед німців як джерело інформації, але російські пропагандисти знають свою цільову аудиторію, її уподобання і вразливі місця. У Німеччині проживає чимала кількість російськомовних громадян і відповідно до кремлівської ідеології «русского міра» усі вони підпадають під інтерес і «захист» росії.

Дані з відкритих джерел говорять про 4–4,5 млн росіян на території країни. Це потомки етнічних німців, які в ХVIII–ХІХ ст. залишили німецькі землі й емігрували до Росії, а протягом ХХ століття нащадки цих німців-емігрантів повернулися на батьківщину, утворивши одну з найбільших спільнот іммігрантів, яких називають «російськими німцями».

Вихідці з колишнього совєтського союзу чи нових держав, які утворилися на його уламках. Багато хто з них так і не позбувся стереотипів, нав’язаних совєтською пропагандою, і продовжує перебувати в ілюзії «какую страну развалілі!» і співвідносити себе з «могутньою країною, яка протистояла західній осі зла». Є і новітня хвиля росіян, що виїхали з країни. Серед українських шукачів захисту від війни в Німеччині також трапляються ті, хто переконаний, що російські пропагандистські канали (споживачі інформації не кваліфікують їх як пропагандистські) є об’єктивними джерелами інформації в піку брехливим офіційним медіа.

Не можна обійти увагою і те, що імперська росія, її мова, історія, культура як об’єкти вивчення в освітніх програмах німецьких гімназій, університетів переважають порівняно з культурами та мовами інших народів, що входили до складу хоч російської, хоч совєтської імперій, а отже їхні випускники часто мають сентимент до всього російського. У німецьких гімназіях, де вивчають російську мову, діти ще й досі вчать і співають «Катюшу» як даність політиці пам’яті та покаяння за злочини нацизму, а тим часом на пропагандистських каналах лунає заклик до флешмобу «Заспіваймо «Катюшу»: треба зафільмувати спів і викласти в соцмережі на підтримку росії і її війни проти України. Або учні разом з учителями співають «Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались» на вечорах російської культури, тоді як викрадені російською армією українські діти свідчать, що їх насильно примушують учити і співати цю пісню, щоб довести російським чиновникам, що процес «денацифікації» маленьких українців проходить успішно. Отак проти власної волі юні німці солідаризуються з російськими символами геноциду українського народу.

Цільовою аудиторією, на яку працює російський дезінформаційний конвеєр, є і праворадикальні та по-екстремістському налаштовані німці, а також прихильники ковідних конспірологічних теорій, яких називають «антивакцинаторами».

Теми

Подібність тем російської дезінформації і тотожність їх висвітлення в різних країнах дозволяють говорити про повноцінну систему модерування з боку офіційної росії соціальних мереж. Теми в пропагандистських медіа стають своєрідними патернами, за якими розгортається ретельно сконструйований через розповідь образ. Завдання: скомпрометувати Україну, а також європейські країни і політиків, які не підтримали воєнну агресію Кремля; викликати паніку серед громадян європейських держав погрозами про глобальний воєнний конфлікт із застосуванням ядерної зброї та енергетичну й продуктову кризи в Європі; припинити воєнну допомогу Україні й змусити її сісти за стіл переговорів на умовах росії; розхитати внутрішньополітичну ситуацію всередині Німеччини, адже європейські лідери не «вічні», а російський диктатор упевнений, що пересидить кожного з них на своїй посаді; демонізувати образ США, щоб скомпрометувати партнерство Європейського Союзу та США.

Телеграм-канали

Є кілька типів телеграм-каналів, що дезінформують і поширюють російські наративи в німецькому сегменті Телеграм:

• російськомовні канали з геолокацією в Німеччині;
• російськомовні канали з геолокацією в Росії, контент – війна в Україні та
  внутрішні справи Німеччини;
• німецькомовні канали з геолокацією в Росії, контент – перекладені німецькою мовою повідомлення з російських сайтів;
• німецькомовні телеграм-канали, що транслюють російські пропагандистські наративи, геолокація – Німеччина;

Канали переважно анонімні, діють як новинарні, щодня публікуючи свіжу інформацію. За даними Telemetrio, «Русские в Германии» щоденно оприлюднює приблизно 132 новини, а «Zru Информфронт Vru» публікує 233 повідомлення на день. Однак основну групу становлять канали типу: «Папочка канцлера»: 57738 / ~14 / ~21055 (перша цифра позначає кількість підписників, друга – приблизну кількість щоденних публікацій і третя – приблизну кількість переглядів), «Кремлевая долина»: 29245 / 16 /~10600, Anti-Spiegel-offizieller-Kanal: 102359 / ~4 / ~54489, Putin Fun Club: 43709 / ~5 / ~18571, «Russländer & Friends de»: 77457 / ~28 / ~26730, «Голос Германии»: 31289 / ~8 / ~8049, «Übersicht Ukraine»: 34118 / ~40 / ~12343, «Info Defence DEUTSCH»: 32148 / ~17 / ~18312. Ті, що мають розлогу аудиторію, «конвертують» її через рекламу в гроші.

Спеціальні російські «веб-бригади» свого часу створили чимало фіктивних українських каналів, які мали забезпечувати нібито фактологічним матеріалом російські пропагандистські медіа. Попри те, що в 2020 році Служба безпеки України викрила агентурну мережу спеціальної служби головного розвідувального управління генерального штабу збройних сил російської федерації, учасники якої через різні телеграм-канали, зокрема, “Легитимный” дестабілізували ситуацію в Україні, ці соцплатформи й досі постачають нібито правдиву внутрішню українську інформацію. Наприклад, DPR Hub|Z|ДНР|Донецк|НОВОСТИ| 30 квітня, о 15:16 подає новину з Офісу Президента України, що один із кількох планів щодо майбутнього наступу передбачає “вторгнення” на територію росії (захоплення прикордонних регіонів), посилаючись на «Легитимный». Далі ця новина стає доступною, наприклад, для мережі каналів довкола «Папочки канцлера», що орієнтовані на Німеччину.

Отож ці та подібні канали утворюють мережі чи багатовимірні інформаційні бульбашки – рекламують одне одного, покликаються на «колег», розміщують ті самі повідомлення, масштабуючи їх. Добір новини, їхня інтерпретація, ілюстративний матеріал – це все елементи дизайну пропагандистського наративу, модерованого офіційним кремлем. Його завдання – викликати емпатію аудиторії, бо тоді вона прагнутиме того, що й головний персонаж наративу.

Чого прагне головний персонаж російського наративу для Німеччини

Головний персонаж – це росія. Вона вважає себе справедливою країною і світовим лідером, що бореться за біполярний світ. Вона оберігає, захищає і гарантує мир у всьому світі. Росія має правильні, засновані на православній вірі, а не неоліберальні, тобто тоталітарні, за словами путіна, цінності, властиві Німеччині й усьому колективному Заходу. Власне, цей постулат російської пропаганди й пояснює її відчайдушні зусилля для компрометації західної демократії та свободи слова. Росія протистоїть могутньому й підступному агресору – США. Вона завжди захищає свої інтереси й інтереси всіх російськомовних людей, де б вони не жили, а також усіх, хто не говорить російською, але любить росію.

США – на іншому світовому полюсі, це країна-агресор і ворог росії, а тому постійно шкодить її інтересам. Спочатку США підбурило Грузію піти проти росії. Росія – справедлива країна, а тому покарала Грузію, розпочавши там війну і порушивши територіальну цілісність Грузії. Потім Україна через інтриги США обрала європейський, а не російський вектор розвитку. Росія справедливо покарала Україну, анексувавши Крим і окупувавши частину української території. Україна не дійшла до правильних висновків, а тому росія встановлює історичну справедливість (адже ніякої України ніколи не було, це все споконвічні російські землі) і розпочала повномасштабне воєнне вторгнення, щоб знищити Україну та українців, які вважають себе окремим від росіян народом, а Україну – своєю суверенною державою, тобто денацифікувати.

Однак на цьому шляху «російської справедливості» з’явилися різні перешкоди. Одна з цих перешкод – Німеччина, бо вона не підтримала війну Росії проти України, запровадила санкції проти росії. На це росія не сподівалася. Вона була переконана, що Німеччина, зважаючи на давні історичні зв’язки двох великих імперій, а головне через сильне почуття провини за Другу світову війну, не насмілиться суперечити росії, а тому дуже розсердилася на Німеччину, і тепер хоче справедливо покарати її спочатку холодною і голодною зимою, а як не допоможе, то росія бомбардуватиме цю країну і знову забере Східну Німеччину на чолі з Берліном під свій протекторат, бо вона належить їй відповідно до Ялтинської конференції союзників по антигітлерівській коаліції. А тим паче що Німеччина через поставки воєнної допомоги Україні стала стороною воєнного конфлікту.

Покаяння як налигач для Німеччини

Посол рф у Німеччині Сергій Нечаєв:
– Вибір Берліна означає остаточну відмову ФРН від визнання історичної відповідальності перед нашим народом за страшні злочини нацизму, що не мають терміну давності. З дозволу керівництва ФРН бойові танки з німецькими хрестами знову відправлять на «східний фронт», що неухильно призведе до загибелі не тільки російських солдатів, а й мирного населення. Це рішення Берлін ухвалив у дні 80-ї річниці прориву блокади Ленінграда, в якій загинули сотні тисяч совєтських громадян». «Це вкрай небезпечне рішення переводить конфлікт на новий рівень протистояння і суперечить заявам німецьких політиків про небажання ФРН утягуватися в нього. «Червоні лінії» залишились у минулому», як і віра в повернення колишніх німецько-російських відносин і дружби. Дзвін лине, лине над Росією, Пробуджується матінка-Русь… – kanzlerdaddy, 25 січня, 12:01 [Тут і далі перекладено з російської, збережено правопис першоджерел. – А.Я.].

Російська пропаганда таврує Німеччину колишніми злочинами нацизму, вимагає нести весь тягар мерзенності скоєного, визнає її катом, а росію як спадкоємицю совєтського союзу жертвою, що береже пам’ять про муки і трагедії, які довелося витерпіти. Німеччині належить довічне самобичування, покаяння і самоусунення від ухвалення рішень і суджень щодо росії. Її довічна доля – вибачатися за давні злочини, щоб уникнути теперішніх.

Як зауважує французький філософ і письменник Паскаль Брюкнер у «Тиранії каяття», така дихотомія маніпулятивна, а навіть карикатурна, бо жертва сама є тираном і катом. Звісно, про союз Сталіна і Гітлера, загарбання Польщі, мільйонні жертви комуністичного терору пропагандисти – наче води в рот понабирали.

Якщо Німеччина визнала свою провину, ретельно досліджує свій темний бік і зцілює себе від хвороби, то росія іде протилежним шляхом, у бік тероризму й геноциду інших народів, при цьому зухвало маніпулюючи історичною пам’яттю.

«Вісь зла» – Олаф Шольц, Анналена Бербок, Борис Пісторіус і зелені, «вісь блага» – Сара Вагенкнехт, «Ліва» та AfD

Німецькі дослідники Штефан Майстер та Яна Пульерин говорять, що Росія чинить свій «м’який» невійськовий вплив не тільки через медіа, а й через підтримку євроскептичних партій і політиків у ЄС, лівих і правих популістських організацій. У Німеччині улюбленцями російських пропагандистів є «Альтернатива для Німеччини» і «Ліва партія Німеччини». Їхні представники, на переконання пропагандистів, завжди говорять істину: «Німеччина в 2023 році – це жодного разу не суверенна держава». Дойче праві з партії «Альтернатива» знову несуть істину в маси. Цього разу відзначився Берн Геке, що ораторствував на демонстрації проти донатів Незалежній у Дрездені. Німеція втратила свій суверенітет і загрузла у війні, яку США ведуть чужими руками, стверджує Геке». – kanzlerdaddy, 25 лютого, 17:02.

За нашими спостереженнями, у перші тижні російської військової агресії пропагандистські канали зайняли вичікувальну позицію щодо Олафа Шольца. Вони підбадьорювали його бути таким же сміливим, як Ангела Меркель, натякаючи на «Північний потік-2», і водночас нищівно били по пані міністру закордонних справ Анналені Бербок, відомою своїм жорстким несхваленням путінської війни проти України. Коли зрозуміли, що канцлер Шольц погодив санкції проти росії і надаватиме воєнну допомогу Україні, російські пропагандисти в телеграм-сегменті розпочали повномасштабну інформаційну війну проти нього і його уряду, нищівно знищуючи їхню репутацію: Число тижня – 53% Чому? А тому що за останніми опитуваннями кожний другий – і навіть трохи більше – громадянин Німеції з підозрою дивиться на роботу канцлера Олафа Шольца. Не представляє-ж дорогоцінний народні інтереси. Всім іншим – дядькові Сему, заводчикам-мілітаристам і українським камрадам – дії хера Шольца ніби до душі. А це значить, усе тип-топ. – kanzlerdaddy, 26 лютого, 11:02.

Зараз головна ціль пропагандистів – воєнна допомога Україні. Вони шалено працюють, щоб розгойдати невдоволення німців постачанням озброєння Україні: проголосили Німеччину стороною збройного конфлікту, погрожують бомбардуванням Берліна, висміюють нібито небоєздатний Бундесвер, бо все озброєння передали Україні, інформують про численні марші миру й протести проти надання зброї, тиснуть на національну пам’ять про злочини нацизму. І не можна сказати, що це не досягає своєї мети: Німецьке постачання зброї = участь у війні. Так вважає більше ніж половина бюргерів – 51%. Опитування провів інститут YouGov. Поки дойче пацифісти у відтінку камуфляж кричать на кожному розі (і ток-шоу) про бомби заради миру, простий люд Німеччини зовсім з цим не згоден. 40%, наприклад, обурені нескромними обсягами воєнки, подарованої Україні. Своє «найн» постачанню Leopard 2 висловили аж 44% респондентів. Ще гірші цифри щодо винищувачів: тут тих, хто проти, уже 56%. За що тільки держпропаганда зарплату отримує?! – kanzlerdaddy, 25 лютого, 19.40. Результати цього соцопитування активно поширювали не тільки пропагандистські російські медіа, а й офіційні українські.

Борис Пісторіус, міністр оборони Німеччини, – це лихо на голови російських пропагандистів: Пішов геть!» — міністр оборони Борис Пісторіус главі Збройних сил Німеччини. Як повідомляють ЗМІ, генерального інспектора Бундесверу Еберхарда Цорна звільняють. Причина – приниження України, сумніви у перемозі Незалежної над Росією. Заміну вже знайдено: 59-річний Карстен Броєр, який успішно та ефективно (ха) рулив урядовою комісією для реагування на пандемію коронавірус. – kanzlerdaddy, 13 березня, 18:20.

Однак найсильніший вогонь викликає на себе Анналена Бербок і «Зелені», яких вона представляє. У російських наративах її називають не інакше, як «зелений антихрист», а от її антиподом є Сара Вагенкнехт, німецька політична діячка, депутатка Бундестагу і членка Лівої партії Німеччини.

Антимігрантський наратив

Цей наратив дуже розлогий і входить до трійки лідерів, на які гарують російські пропагандисти. Тривалий час росія використовує тему біженців як засіб тиску на європейські країни, як знаряддя невоєнного контролю територій, що перебувають у колі інтересів москви.

Німецький дослідник Джо Дюкер, що вивчає тему правоекстремістської мобілізації проти біженців у Німеччині, зауважує, що в 2015 році одним із найвпливовіших соціальних медіа для мобілізації проти біженців був Facebook, а нині це Telegram. Повідомлення в telegram-каналах, спрямовані проти біженців, мають десятки тисяч переглядів, у деякі дні одночасно відбувається до 1000 акцій протесту, збільшується і кількість заворушень та нападів на притулки для біженців, як це було у 2015–2016 роках. Дослідник підсумовує: якщо в Німеччині зменшиться солідарність з біженцями з України, це може піти на користь правоекстремістським інтересам.

Спираючись на цю невтішну тенденцію, російські дезінформаційні канали розгорнули наративну війну щодо українських біженців (Ярова А.Г. Наративна війна російської пропаганди проти українських біженців. Українські вимушені мігранти: інтеграція, ідентичність, повернення: зб. матеріалів. Львів. 2023. С. 302–307. URL: https://miok.lviv.ua/?p=22856). Оскільки переважну кількісті українських біженців становлять жінки, то значна частина повідомлень у дезінформаційних каналах обслуговує наратив, що має ознаки гендерно зумовленого насилля. Згадані вище канали публікують повідомлення, що знецінюють і принижують українських жінок, формують враження доступности або наперед виправдовують можливі насильницькі дії щодо них. Українок трактують як живий товар для сексуальної індустрії. Цей наратив небезпечний, оскільки мовними засобами створює реальність, у якій щодо українських жінок не діють жодні правові норми.

Сім із десяти українок зраджують за кордоном своїх чоловіків (канал «DPR Hub |Z|ДНР|Донецк|Новости»), руйнують сім’ї, виходять заміж за іноземців, розкошують, тоді як українські чоловіки мають воювати і гинути на війні. Для чого і за кого воювати? – риторично запитують пропагандисти.

Нова тема, яку розкручують пропагандистські соцмережі: німці ненавидять українських біженців за національною ознакою, а тому постійно чинять щодо них різні насильницькі дії.

Загалом можна говорити про два наративні потоки щодо українських біженців у російських чи проросійських пропагандистських telegram-каналах, спрямованих на Німеччину: 1) упередження та розпал ненависти до українських вимушених мігрантів і 2) співчуття німцям, їхньому тяжкому становищу через велику хвилю українських шукачів прихистку від війни та підбурювання до протестів. Таке висвітлення проблеми українських біженців дозволяє перекинути провину з росії, яка провадить загарбницьку війну щодо України, на постраждалих унаслідок цього українців, зменшити співчуття до них і солідарність у протистоянні державі-агресорці; створити умови для масової дестабілізації всередині Німеччини, дискредитувати уряд, політичні сили чи окремих політиків, лідерів думок, що висловлюють і надають підтримку Україні.

Сексуальність і російська пропаганда

Долаючи спадщину нацизму, сучасна Німеччина переосмислює і своє ставлення до людської сексуальности. Німецький історик і соціолог, дослідник переслідувань гомосексуалів у Третьому Райху професор Рюдигер Лаутман пише, що ці люди зазнавали важких знущань і тортур, а рівень смертности засуджених за 175 параграфом (антигомосексуальна стаття) у концтаборах був найвищим і сягав до 60%. Толерування осіб з інакшою сексуальністю, притаманне сучасним німцям, стає зброєю в руках російських пропагандистів не тільки проти Німеччини, а й усієї західної демократії.

Російський диктатор путін у лютому 2023 року у посланні до федеральних зборів зауважив, що Захід не тільки винайшов гендерно нейтрального Бога, схвалює одностатеві шлюби, а й знущається над власними дітьми, практикуючи різні збочення впритул до педофілії, яку визнають нормою. А перед тим у листопаді 2022 підписав указ «Про затвердження Основ державної політики щодо збереження та зміцнення традиційних російських духовно-моральних цінностей». (Українці на власні очі побачили й відчули на собі дію цих «духовних цінностей») Відтоді маніпулятивні новини на цю тему увійшли до обов’язкового «джентельменського набору» російських пропагандистів: …Німецький регрес прогрес пішов набагато далі… До видання гендерно-нейтральної Біблії з гендерно-нейтральним Богом! Нова «Біблія для всіх дітей» вийшла 13 березня у видавництві Neukirchener-Verlag. Автори цього вінця творіння підкреслюють, що книжка наочно (так, в ілюстраціях) показує все гендерне і расове розмаїття біблійних персонажів. Так творці ніби турбуються про благо і соціалізацію дітей із багатонаціональних родин… – kanzlerdaddy, 14 березня, 12:01.

А оповідач хто?

Дезінформаційні телеграм-канали працюють за принципом таргетованої реклами: певній цільовій аудиторії пропонують свого оповідача та інтерпретатора подій. Зокрема наповнення каналів «Германия от первого лица», «Кремлевая долина» модерує молода жінка, вона представляє себе росіянкою, що вийшла заміж за німця, і вже давно живе в Німеччині, у Баварії, а тому добре знає цю країну, її політику, економіку, соціально-побутову сферу. Вона також не розриває зв’язків із росією, має нерухомість у москві і не збирається продавати свою московську квартиру, щоб купити житло в Німеччині. Читачам пояснює це тим, що в Німеччині приватна власність не захищена законом і держава може забрати її через інакші політичні погляди власника житла, наприклад, через підтримку російської агресії.

Свою аудиторію оповідачка мобілізує в класичний спосіб, протиставляючи «ми – вони»: Я живу в Німеччині. І хочу сказати, що, громадяни, Росія це найбільш непорочний і сміливий народ. А ще я зрозуміла наскільки росіяни ТЕРПЛЯЧІ… Це перше повідомлення на каналі, яким авторка розпочинає свою оповідь про росію і її війну проти України. Ця декларація анонсує оповідь, в якій немає місця цікавості до «іншого», бажання вдивитися і пізнати «вони», бо «вони» непривабливі, вони гірші за «ми», «вони» чинять несправедливо щодо «ми».

Далі оповідачка експлуатує гендерні стереотипи, притаманні суспільствам із патріархальними уявленнями про місію жінки – подобатися чоловіку і бути гарною домогосподаркою: Що дізнався мій чоловік про мене: …Ти куховариш для мене ВАУ, я відчуваю що я приходжу додому до сім’ї. Німкені дуже холодні і собі на умі, відчуття, ніби живу із сусідом. Росіянки доглянуті й жіночні, люблять виглядати красиво. Російські дівчата це найревнивіший люд, цим самим я відчуваю любов…

Читачеві одразу вказано, з ким слід себе ототожнювати, до кого виявляти співчуття та солідарність – це росія та росіяни. Слова найбільш непорочний, сміливий, доглянуті, жіночні, ревниві у значенні «пристрасні, дуже закохані», що випливає ще з одного патріархального стереотипу «ревнує, бо віддано любить, відчуває пристрасть», прислівник красиво, іменник сім’я, вигук вау, словосполучення готуєш для мене створюють позитивний контекст, викликають емоційну прихильність на відміну від холодні, самі собі на умі, живу [ніби] з сусідом.

У тих випадках, коли потрібно не стільки розказати про подію, скільки нав’язати читачам певну думку і закріпити її домінування над іншими, центром нарації стають самі читачі. Такий прийом, наприклад, застосовано у розповіді про німецьких «зелених». Спочатку основна оповідачка створює інтригу, провокує фальшивим і максимально конфліктним припущенням: … партія зелених у Німеччині це пропутінська партія. Вони позакривали в себе всю альтернативну енергетику і повністю посадили Німеччину на ресурси РФ. Що думаєте?

Далі оповідь переходить до читачів, які через функцію коментування створюють плетиво розповідей, спрямованих на спотворення правди: dm: Да вони просто дегенерати. Подивись на них. Бербок – хабалка, Хабен – клінічний ідіот… Алексей: Вони (зелені) проамериканскі. А Німеччина – це свинка на їхній святковий стіл… dm: Вони (зелені), як раз, за війну. І тоді в Сербію зелені практично затягли Німеччину у війну і зараз галасують, що Німеччина має постачати зброю Україні. An-na: Німеччина без Росії ніщо й ніхто.

Це зразок цькування німецьких політиків, які не підтримують росію в її війні проти України, виступають за санкції проти країни-агресорки. Їх роблять джерелом економічних, соціальних та політичних проблем Німеччини, тобто дискредитують. Тут не можна не згадати про такий інструмент інформаційної агресії, як «російські тролі». Одне з їхніх головних завдань – атаки на опозицію всередині країни. На жаль, важко довести, що замість реальних читачів історії часто оповідають «російські тролі».

Отож, російські пропагандисти «турботливо дбають» про смаки своєї аудиторії і через навмисно підібраних оповідачів подають інформаційну свіжину належно загорнуту чи то в аналітику, чи то в гумор, чи то в життєву історію, чи в хроніку бойових дій тощо.

Алла Ярова, регіональна експертка ІДПО, доцентка кафедри журналістики та філології СумДУ, запрошена дослідниця Медійного університету Штутгарта