Після деокупації восени 2022 року з 27 редакцій друкованих медіа в Харківській області відновили роботу тільки тринадцять. Половина тих колективів, що продовжують видавати газети, відмовилися від передплати через Укрпошту. Брак кадрів обмежив і активність редакційних сайтів. В переважній більшості редакції перенесли діяльність в соціальні мережі, щоб більш оперативно інформувати своїх читачів.
Здавалося б, зменшення кількості конкурентів має вселяти надію в тих, хто залишається в професії. Однак оптимізму в коментарях редакторів і редакторок не відчувається. «Наразі ми перед вибором, або ми продовжуємо займатися бізнесом, або виконуємо свою соціальну функцію», — каже головна редакторка обласної газети «Слобідський край» Лариса Гнатченко. — Бо всі, хто зараз відправляє газети на деокуповану територію і розповсюджує їх безкоштовно через волонтерів, у майбутньому втрачають своїх передплатників і передплатниць в цих містах і селах».
Працюючи в дистанційному режимі, колектив обласного видання почав випускати друковану версію з 1 червня 2022 року. З того часу газета виходить друком щотижня. «Залучили гроші донорів, замовили наклад, який на початок року був за передплатою, але не розуміли, ані куди газети доходять, ані хто їх отримує. На той час відділення пошти працювали тільки в декількох громадах області», — говорить редакторка «Слобідського краю» і додає: «Залишати людей на прикордонних територіях без української преси ми не мали морального права».
За грантові кошти й допомогу від НСЖУ відновили свої друковані видання і редакції газет «Вісник Куп’янщини» та «Обрії Ізюмщини». Головний редактор ТОВ «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко розповідає, що перший друкований наклад поїхав до звільненого Ізюма відразу після деокупації міста у вересні минулого року. До кінця 2022 газета виходила один, а потім два рази на місяць.
Повернувшись в Ізюм в січні 2023 року, керівник відновив роботу редакції, і друковані випуски почали виходити щотижня. З того періоду редакція реалізовує газету за гроші. «Складно було, був період перехідний, бо люди звикли до безкоштовної газети як до гуманітарки. Але ми толерантно пояснювали, що редакції за все треба платити — папір, друк, податки…», — каже пан Григоренко.
Наразі «Обрії Ізюмщини» можна придбати в 30 точках роздрібної реалізації в місті. «Свідомо не співпрацюємо з Укрпоштою, тому що листонош скоротили, і ми розуміємо, що своєчасно наше видання доставляти не будуть», – деталізує редактор газети.
У села Ізюмської громади газету передають через старост, якщо у випуску є інформація про людей чи про відповідну територію.
Інший варіант співпраці з громадами напрацювала редакція газети «Вісник Куп’янщини». За укладеними договорами місцеві військові адміністрації сплачують редакції не за висвітлення їхньої діяльності, а за кожен примірник. Це допомагає уникнути в контенті «джинси». Читачі ж отримують газету у старост та у соціальних працівників безоплатно.
До розповсюдження газет у Куп’янську долучається позаштатний кореспондент газети Олександр Зубар. Говорить, що за незначним винятком, люди охоче беруть примірники.
– Я взяв 100 штук «Вісника» та 30 штук «Слобідського краю». Заніс у міську адміністрацію 20 штук, на дві волонтерські бази роздав, у пожежній частині залишив штук 20, дорогою додому роздавав і поки дійшов до податкової із сотні залишилось шість: дві дав сусідам і чотири залишив — по одній для себе, двох доньок і сина. Завтра схожу, якщо обстрілів зранку не буде, візьму ще — у мене сусіди просять, — описує свою роботу пан Олександр.
Соціально-активні підприємці в Шевченківській та Дворічанській громадах Куп’янського району профінансували перші друковані випуски газет «Краєвид» та «Дворічанський край». У цих редакціях працює по одній людині.
Не краща ситуація і у тих районах Харківщини, куди окупація не дійшла. З початком повномасштабного вторгнення припинила роботу Укрпошта, а за нею і всі редакції газет.
Друковані листівки з місцевими новинами у березні 2022 року розповсюджувала лише редакторка богодухівського «Маяка», Тетяна Лучинська. Працівники редакції евакуювалися, і Тетяна продовжувала діяльність сама. «Для друку використовувала принтер, бо з харківських друкарень доставити газету не було можливості. Наклад листівок на форматі А4 був лише 200, 300, максимум 500 примірників, які ми з волонтерами залишали в магазинах і на ринку, — говорить пані Тетяна. —У приміщенні редакції проводили волонтерські збори, приймали переселенців. Усі фото я намагалася робити на фоні банера редакції, щоб люди розуміли, що «Маяк» живий і залишається з громадою».
Наразі колектив складається з трьох працівників. З довоєнних 12 сторінок випуску в газеті залишилось чотири. Але завдяки грантовим коштам, редакція щомісяця випускає один повнокольоровий наклад на 12 сторінках. «Найбільша проблема у нас — доставка, і до каталогу Укрпошти на 2024 рік ми, не зважаючи на всі її недоліки, подалися. Розглядали різні варіанти, однак утримувати листонош у громадах ми не зможемо», — зазначає редакторка «Маяка».
Схожа ситуація склалася і у редакції локального видання «Вісті Зміївщини». Незважаючи на те, що Зміївщина залишалася відносно безпечною територією, газета припинила вихід у лютому, а вийшла друком лише в грудні 2022 року. «Наш випуск на 12 сторінок профінансувала Національна спілка журналістів України, і додатково було два оплачуваних матеріали по оприлюдненню бюджетів громад. Це допомогло закрити борги за податками, які утворилися станом на 24 лютого», — згадує журналістка «Вістей Зміївщини» Тетяна Логвіна, яка на той час була єдиною працівницею редакції.
Наразі в штаті працює двоє співробітників і бухгалтер за сумісництвом.
– Ми робимо газету «Вісті Зміївщини», знаходимо кошти на її друк і доставку, та ми не можемо її розповсюдити тими ресурсами, які маємо на зараз. Укрпошта ж, навіть, зі збільшеною вартістю доставки, розносити газету вчасно не буде. А тим більше займатися передплатою листоноші не зацікавлені. Адже незалежно від кількості газет у сумці, поштарка однаково отримає мінімальну заробітну плату. Силами, що є в редакції, передплату не зробити, — впевнена пані Тетяна.
Редакція видання «Вісті Зміївщини» активно співпрацює з місцевими громадами, має угоди на висвітлення діяльності, не лише в друкованій газеті, а й на сайті. Тому на перше півріччя 2024 року колектив відмовляється від передплати, а робить ставку на роздрібну торгівлю.
Категорично проти подальшої співпраці з Укрпоштою і редактор газети «Колос», що виходить друком у відносно спокійній Сахновщинській громаді. Олександр Роденко повідомляє, що наразі в штаті медіа працює двоє людей: він як редактор і бухгалтер. Редакція побудувала тісну співпрацю з місцевою владою і сподівається, що це допоможе їм у розповсюдженні газети.
Звичайно, що загальна ситуація на Харківщині вплинула на контент кожного з видань. Основна тема, яка сприймається земляками і якій найбільше приділяють уваги журналісти — це історії про незламність місцевих людей та реквієми пам’яті загиблим героям.
Крім того, на реальних прикладах журналісти залучають експертів для коментарів, щодо змін у законодавстві, адже велика частина території Харківської області більше ніж пів року перебувала в окупації. Весь цей час читачі жили в інформаційному вакуумі, не маючи змоги отримувати новини з України. У більшості випадків видавці дотримуються балансу думок.
Ті колективи, які розповсюджують газету безкоштовно на прифронтових територіях, значно зменшили об’єм новинного контенту. Безпекова ситуація і специфіка волонтерської роботи не завжди сприяють оперативній доставці, а тому актуальність новин втрачається.
Реклами на сторінках видань практично немає, бо місцевий бізнес ще не відновився. Натомість багато соціальних оголошень, щодо евакуації, контактів волонтерів, збору коштів на потреби ЗСУ.
На сторінках газет значно зменшилася кількість «джинси», а матеріали, що публікуються на основі угод про висвітлення діяльності, мають відповідне маркування.
Не відмовляються газетярі від публікації порад для садівників та городників з приводу сезонних робіт, підбирають кросворди.
Головним джерелом фінансування для журналістів прифронтової Харківщини залишаються грантові проєкти. Тому періодично сайти редакцій та друковані випуски газет наповнюються контентом однієї тематики, з огляду на те, під що колектив залучає кошти донора.
Між редакціями локальних медіа на Харківщини склалася партнерська співпраця. Грантовий проєкт «Залишайся живим», що розробила редакція обласного медіа «Слобідський край», допоміг вижити в перші місяці після відновлення локальним редакціям із прифронтових міст. Над матеріалами працювали журналісти всіх медіа, що погодилися взяти участь у проєкті, а потім готові статті розміщувалися на медіа майданчиках усіх редакцій. Тому могло скластися враження, що журналісти використовують запозичений контент.
Щодо сайтів, то через брак кадрів активність їхнього наповнення значно знизилася. В основному колективи ведуть стрічку новин, яку поширюють через соцмережі. Якщо редакція має власний сайт, то зупиняється тільки на локальних новинах. Якщо ж медіа працює в мережі Громада.Груп, що розроблена Харківським прес-клубом, то мають на своїх сторінках ще й аналітику та загальноукраїнські новини, які для їхніх сторінок готують журналісти прес-клубу.
Незважаючи на тимчасові труднощі, видавці Харківщини вірять у майбутнє своїх медіа, адже більшість редакцій уже здійснила перереєстрацію видань у Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, як того вимагає новий закон «Про медіа».
Ольга Полтавець